Казка «Кривий Яким і розбійники»
Давно то діялося у наших горах. Тоді розвелося у Карпатах багато злих презлих розбійників. Тримали вони у страху цілі села. Грабували вони і багатих і бідних, людей мучили, вбивали, най Бог боронить.
На окраїні села, під лісом жив собі кривий Яким. Сам жив. А самого і спання добре не береться. Якогось одного разу проснувся він серед ночі, крутився, крутився на печі, а тоді став одягатися та сам до себе говорити. Але, що був не тільки кривий, але й ще глухий, то так голосно говорив, що аж на дворі було чути.
— Уже п’ятьох зв’язав, а ще п’ятьох зв’яжу, а щербунця голим задом на ґрань…
Почув це приповідання якийсь розбійник, що під вікнами сховався. Подумав, що Яким з розбійниками розправу робить. П’ятьох уже встиг зв’язати, ще п’ятьох дов’язує, а самого атамана Щербатого буде на вогні мучити.
Дуже налякався розбійник. Дременув з-під хати, що тільки дим і нитка закурилися за ним. Більше він до цього села навіть свого носа не сунув.
Дізнався про це сам Щербатий і разом зі своїми легінями навідався до кривого і глухого Якима та став його випитувати, де він подів одинадцятьох розбійників.
Яким не на жарт перелякався, бо до нього уже кілька років не те, що розбійники, а ніхто з сусідів не заходив.
— Що ти нам очі замилюєш, — не вгавав Щербатий, — як ти недавно п’ятьох зв’язав, п’ятьох дов’язував, а Щербатого на ґрань клав…
Згадав Яким, що таке говорив недавно сам собі. А зв’язав він… онучею п’ять пальців на нозі, ще п’ять обмотував на іншій, а після цього він взявся за старий щербатий баняк, аби зварити собі кулешу.
Переляканий розбійник про це не здогадався і подумав, що Яким робить розправу над його побратимами. Довго реготали з нього розбійники Щербатого. Коли трохи оговталися, мовили до Якима:
— Де твій щербатий?
І накидали кмітливому діду повний банячок золотих.
Аня ФЕДОРЧУК,
м. Косів
