«Народні рецепти. Лікування захворювань лікарськими рослинами. Поради на кожен день». Ліки з саду. Іван Гоянюк

ЛІКИ З САДУ

♦ МАЛИНА

Малина — дуже цінний харчовий і лікувальний продукт. У ній багато органічних та мінеральних речовин, велика кількість заліза.

При багатьох хворобах малина стає нам у пригоді.

Навесні, як тільки зійде сніг, малина набирає сили, розвиваються листочки, невдовзі й розцвітає.

Насушіть квіток — згодяться. Настій квіток (20 г на 200 мл окропу) вживають при геморої: по 1 ст. л. З -4 рази на день. А зовні застосовують для промивань при бешихових запаленнях, вуграх на обличчі, для примочок на очі при блефаритах.

Влітку запасіться листям малини. Настій листя (2 ст. л. на 500 мл окропу, настоюють 2 год.) п’ють по півсклянки 4 рази на день до їди при кашлі, гарячці, ентероколітах, шлункових кровотечах, висипах на тілі. Із соку свіжого листя роблять мазь (1 частина на 4 частини вершкового масла, чи вазеліну), що застосовують при вуграх, висипах на тілі.

Використовують і пагони. Гілки малини мають сильнішу дію, ніж ягоди. З них роблять заварку до чаю, який п’ють при застуді, грипі, знесиленні – після тривалої хвороби.

Та все ж найсмачніші, найцінніші – плоди. Свіжі показані при анемії, атеросклерозі, гіпертонії, цукровому діабеті – по третині склянки 1 – 2 рази на день перед їжею; екземі – для змащування ран, сушені–потогінні, протизапальні, при різних застудних хворобах – 2 ст. л. заливають склянкою окропу, настоюють 15 – 20 хв. П’ють по 2 склянки за 1 раз гарячим на ніч.

Для потогінного чаю використовують не тільки сушені плоди, а й продукти їхньої переробки (варення, желе, сік).

Чверть склянки свіжого соку розбавляють водою (1:1) і п’ють раз на день при цукровому діабеті.

Сироп (3 ст. л. малинового соку, 1 ст. л. меду) корисно пити літнім і слабким людям, при малокрів’ї.

Відвар із сухої малини попереджує сп’яніння. Протипоказано при нефритах, подагрі.

Використовують малину і з іншими лікарськими рослинами. Пропонуємо ряд рецептів:
1ст. л. суміші–листя малини (20 г), трава м’яти перцевої (30 г), квіти ромашки (50 г), нагідок (20 г), трава материнки звичайної (50 г) заливають склянкою окропу, кип’ятять 5 хв. П’ють відвар гарячим з медом при катаральній ангіні, гострому тонзиліті.

1 ст. л. суміші (порівну) – листя малини й суниць лісових, трави деревію, перстачу гусячого, кори дуба заливають склянкою холодної перевареної води, витримують 4-5 год., кип’ятять 5 хв. Відразу проціджують, охолоджують. П’ють по склянці на день при катарах кишечника, надмірній менструації.

При геморої вживають навар коріння малини: 1 ст. л. сировини на склянку окропу, настоюють 20 хв., тоді кип’ятять 20 хв., охолоджують, проціджують. П’ють по 1 ст. л. 3 рази на день перед їжею.

Для ванн жінкам:

500 г суміші – листя малини, берези, трави м’яти перцевої,

квіток ромашки і конюшини лучної у співвідношенні 4:4:2:4:4 заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння. Настоюють 40 — 50 хв. Проціджують, наливають у ванну. Температура води повинна бути 33 — 39 градусів. Така ванна очищає шкіру від продуктів обміну, надає їй пружності, еластичності, ліквідовує неприємний запах. Тривалість процедури — до 20 хв., роблять її 1 — 2 рази на тиждень.

♦ АҐРУС

Аґрус — дієтичний продукт. Рекомендують і дітям, і людям похилого віку.

Сушений аґрус може замінити ізюм. Спечіть пиріжки з таким «ізюмом»!

Сік аґрусу схожий на лимонний сік. На соковижималці витискають сік з зеленого (недозрілого)
аґрусу, зливають у банки без цукру, нагрівають до 80 — 90° С і закатують. На кварту чаю — 1 ст. л. соку. Спробуйте!

Смачне варення з тугенькими горошинами аґрусу або ж «царське» варення, желе. У будь-якому вигляді аґрус є лікувальним.

У народній медицині його використовують як вітамінний, сечогінний, жовчогінний та послаблюючий засіб, що нормалізує артеріальний тиск, протидіє новоутворенням.

При різях у шлунку та кишечнику, для посилення діяльності кишечника вживають по 1 ст. л. соку і розім’ятих ягід 3 рази на день перед їжею.

Корисно вживати аґрус при атеросклерозі, крововиливах, пов’язаних зі зниженням міцності кровоносних капілярів, при гіпертонії, анемії, послабленні діяльності шлунково-кишкового тракту, при хронічних запорах, захворюваннях нирок і сечового міхура.

При порушенні обміну речовин і ожирінні рекомендується протягом 3-4 тижнів вживати багато аґрусу з одночасним обмеженням калорійної їжі.

Протипоказано при виразках шлунка і 12-палої кишки в стадії загострення, при ентероколітах, що супроводжуються проносом.

♦ СМОРОДИНА ЧОРНА

Смородина корисна як вітамінний засіб. У ній багато вітаміну С. Сушені або свіжі ягоди споживають при гіпохромній анемії, пародонтозі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, гломерулонефриті, порушеннях ритму серцевої діяльності, при кардіоневрозах, геморагічному васкуліті, простудних та інфекційних захворюваннях.

Усі види сировини (листя, бруньки, ягоди) мають потогінні, сечогінні, в’яжучі та тонізуючі властивості.

При запаленні сечового міхура використовують настій листя: 50 г на 1 л окропу. Настоюють 4 год. в закритій посудині. П’ють по півсклянки 4 — 5 разів на день. Використовують смородину як допоміжний засіб (в зборах) при ревматизмі,: подагрі, артритах, гастритах, склерозі, діареях, мігрені, простуді, коклюші, ангіні та при тонзиліті.

Незамінна смородина для горла співакам.

Настій висушених ягід, листя, бруньок застосовують при сечокам’яній хворобі й запаленні сечового міхура (по півсклянки 4 рази на день).

Свіжий сік п’ють при гастритах з пониженою кислотністю -по чверті склянки 3 рази на день.

Сік з медом (у співвідношенні 3: 1) вживають при застудних захворюваннях, кашлі, охриплості (по 2 ст. л. 3-4 рази на день).

♦ ЛИМОННИК КИТАЙСЬКИЙ

Лимонник китайський успішно прижився на українській землі. Ця рослина — стимулятор центральної нервової системи. Галенові препарати з нього підвищують розумову й фізичну працездатність, стійкість до несприятливих умов, регулюють кровообіг, збуджують дихання, посилюють гостроту зору, поліпшують обмін речовин, зменшують концентрацію цукру в крові при діабеті, тонізують діяльність матки. Жменька сухих плодів рослини може замінити їжу і підтримувати силу людини весь день.

Показаннями для призначення лимонника є фізична й розумова перевтома, підвищена сонливість, гіпотонія, депресивні стани у психічно і нервово хворих, виснаження після хвороб; його призначають вагітним при ранньому токсикозі, після патологічних пологів, порожнинних операцій, у клімактеричний період (за умови нормального тиску)

Пропонуємо ряд рецептів:

♦ настоянка з плодів у співвідношенні 1:5 на 95-процент-ному спирті. Вживають по 20 — 30 крапель 2-3 рази на день;
♦ порошок з насіння або сухих плодів: по 0,5 — 1 г 2 або 3 рази на день — при фізичній та розумовій перевтомі; гіпо-
тонії, депресивних станах, малокрів’ї, для посилення гостроти зору;
♦ настій свіжих або сушених плодів: 1 ст. л. сировини на склянку окропу. Настоюють 2 год. П’ють по 2 ст. л. 4 рази на день.

Вживають препарати натщесерце або через 4 год. після їжі. Дія настає через 30 — 40 хв. і триває 4-6 год. Курс лікування -20-25 днів.

Протипоказано при безсонні, гіпертонії і нервовій збудженості та органічних захворюваннях серцево-судинної системи.

Не передозовувати! Можливе перезбудження нервової та серцево-судинної систем.

♦ ВИНОГРАД

За хімічним складом виноград трохи схожий на жіноче молоко. Він включає три основні вітаміни, фолієву кислоту, що впливають на кровотворення, зсідання крові, зміцнення стінок кровоносних судин, нормалізують кров’яний тиск.

Свіжо зірваний виноград утворює гази, тому зо два дні тримають його у прохолодному місці. При вживанні кісточки викидають.

Виноград трохи підсохлий, зморщений — поживніший.

Вживають виноград між прийомами їжі. Після нього не можна пити сирої води.

Плоди винограду виявляють різнобічну дію на організм людини: загальнозміцнюючу, сечогінну, послаблюючу, жовчогінну. При вживанні їх посилюється обмін речовин, поліпшується кровообіг і кровотворення, знижується кров’яний тиск, зменшується кислотність шлункового соку.

Ефективні при недокрів’ї, виснаженні нервової системи, хронічних бронхітах, емфіземі легень, хворобах печінки, при запорах, нефритах, нирковокам’яній хворобі та при геморої, корисні у початковій стадії туберкульозу легень.

Їдять свіжі ягоди натщесерце — за 1,5-2 год. до їжі 3 рази на день 4-6 тижнів, починаючи з 1 кг і поступово збільшуючи їх кількість до 2-3 кг на день. При лікуванні ягодами обмежують вживання інших фруктів і овочів, жирного м’яса, молока, пива, спиртних напоїв, мінеральної води.

П’ють сік — по 1/3 склянки за 15 -20 хв. до їжі.

Настій листя винограду вживають при гіпертонії. Відвар сушених плодів — відхаркувальний засіб.
Незрілий виноград скріплює шлунок.

Виноград — це стимулюючі й тонізуючі ліки для спортсменів. Виноград — ефективний протитоксичний засіб. Вживають при отруєнні миш’яком, наркотиками, нітратами. Пропонуємо ряд рецептів:

♦ відвар сушених ягід: 100 г сировини на 200 мл окропу, кип’ятять 10 хв. П’ють по половині — третині склянки 3-4 рази на день;
♦ порошок сухого листя: по 1 — 2 г на прийом 3 рази на день — при маткових кровотечах.

Ванни з листя винограду рекомендують при шкірних захворюваннях.

Протипоказано при цукровому діабеті, ожирінні, серцевій недостатності з набряками й гіпертонією, при хронічних на-гноювальних процесах у легенях, виразковій хворобі шлунка (загострення), закупорках у печінці.

♦ ГРУША

Споживають груші свіжими, сушеними, печеними, вареними, квашеними. Вони сприяють доброму настрою, веселості, бадьорості, корисні при серцебиттях, зміцнюють шлунок, сприяють перетравленню їжі, при хворобах легень. Чим пахучіша груша, тим корисніша, особливо для серця. У солодких великих грушах багато поживних речовин.

Свіжі плоди краще вживати влежані (знижується кислотність, а крохмаль частково переходить у цукор).

Всі сорти грушок (як свіжі, так і сушені) корисні при розладі кишечника. Вони допомагають також при отруєнні грибами. Насіння їх має протиглистні властивості. Як і після всіх фруктів, не можна пити після їх вживання холодну воду, молоко, їсти м’ясо. Поєднання грушок з молоком дає сильне отруєння! Не можна їсти недозрілі груші!

Сік з грушок п’ють при сечокам’яній хворобі (по півсклянки 2-3 рази на день).

Відвар сушених плодів дають при кашлі, лихоманці, проносах (вживають по чверті склянки за 15 — 20 хв. до їжі)

Грушками не треба зловживати; не можна їх їсти на голодний шлунок, а через півгодини — годину після їди.

♦ ЯБЛУНЯ

В Англії кажуть: «Одне яблуко на день проганяє лікаря з двору». Ще б пак! У яблуках — білки, вуглеводи, різні органічні кислоти, калій, натрій, кальцій, магній, фосфор, залізо, йод, провітаміни А, вітаміни В, В2, В6, РР, С.

У яблуках є пектин, котрий регулює травлення. А ще він регулює рівень холестерину в організмі, тобто відвертає атеросклероз і його наслідки — інфаркти, інсульти. Щоденно треба з’їдати хоча б 2 яблука.

Сік яблучний вживають при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, захворюваннях жовчного міхура (по півсклянки за 15 — 20 хв. до їжі).

Яблука зміцнюють серце, шлунок, печінку, кишечник, поліпшують апетит. Корисні вони при серцебитті. Їсти яблука і вдихати їх запах корисно при нервових розладах.

Надмірне вживання яблук шкідливе для нервової системи!

Плоди кислих сортів — при захворюваннях шлунка зі зниженою кислотністю, запорах.
Плоди солодких сортів — при захворюваннях шлунка з підвищеною кислотністю, виразковій хворобі.

Пюре з 2 — 3-х плодів — при проносах (3-4 рази на день за 30-40 хв. перед їжею).

Плоди свіжо натерті з вершковим маслом (1:1) використовують зовнішньо для заживання ран, подряпин, тріщин на губах і сосках.

Плоди свіжо натерті — при опіках, обмороженнях, незажи-ваючих ранах.

Відвар плодів п’ють при сечокам’яній хворобі, подагрі (по півсклянки 2-3 рази на день).
Подрібнені плоди (2 ст. л.) заливають склянкою окропу і в скляному посуді настоюють 4-6 год.
Чай з яблучної шкірки п’ють при ожирінні, як заспокійливий засіб (по склянці 2 рази на день).
Яблука корисні тільки стиглі і ті, що мають смак: солодкі чи кислі. Недостиглі і без смаку плоди користі не мають.

Настій сушеного листя вживають при застудних захворюваннях, захриплості голосу (по півсклянки через кожні 2- 3 год. в гарячому вигляді).

Яблуневі листки мають аскорбінової кислоти в 60 разів більше, ніж плоди.

♦ ВИШНЯ

Ще в XIV ст. відомий лікар Арнольд із Вілланові у своєму трактаті «Кодекс здоров’я» писав про властивість ягід вишні: «Ягода чистить шлунок, а ядро від каміння звільняє».

Так, ягоди вишні служать для зменшення бродіння в кишечнику, послаблення при запорах, є загальнозміцнюючим засобом при анемії, вживають їх і при запаленні дихальних шляхів.

20 вишень на день дають більший ефект проти головного болю, ніж всі існуючі таблетки. Ягоди знижують зсідання крові, чим попереджують інфаркт, що виникає від тромбів.
Від м’якоті ягід-добра кров. У них багато заліза (більше, ніж у яблуках).

Щоб схуднути — їжте якнайбільше ягід!

Плоди вишні з молоком вживають при запаленнях суглобів — артритах.

Сік з плодів діє як відхаркувальний засіб при сильному кашлі, астмі, бронхіті — по 2 ст. л. 3 рази на день перед їжею; при епілепсії, психічних хворобах.

Не викидайте і плодоніжки. У вишні, як кажуть, для лікування йдуть «і ріжки і ніжки». Плодоніжки сушать і використовують при нирковокам’яній хворобі, захворюванні суглобів, як сечогінне при набряках, при сечокам’яній хворобі, при проносах.

Настій з них готують так: 1 ч. л. сухих подрібнених плодоніжок запарюють 200 мл окропу. П’ють по 1 ст. л. 3 — 4 рази на день.

Відвар: 30 г сухих подрібнених плодоніжок заливають літром окропу, до якого додають півсклянки вишневого або малинового соку. Випивають за день при подагрі.
Відвар свіжого листя у молоці п’ють при жовтяниці.

Відвар молодих пагонів вишні вживають при діареї, хронічних колітах.
При зовнішніх кровотечах свіже потовчене листя прикладають до ушкоджених місць.
Спиртову настоянку коріння використовують для лікування виразки шлунка.

Чудовий засіб при лікуванні запалення слизової оболонки шлунка — клей. Ним також протирають висипи на шкірі.

♦ ЧЕРЕШНЯ

Плоди черешні мають загальнозміцнюючі властивості, підвищують апетит. Їх вживають при захворюванні шлунка (з підвищеною кислотністю), виразках шлунка і 12-палої кишки.

Сік корисно давати при недокрів’ї, запорах, пов’язаних із слабкою перистальтикою кишечника; а плоди з темним забарвленням — при атеросклерозі та гіпертонії (по півсклянки 2-3 рази на день).

Настій квіток (1 ст. л. на склянку окропу, п’ють по півсклянки 2-3 рази на день) — при застудних захворюваннях.

Плодоніжки черешні використовують так. як і плодоніжки вишні (див. «Вишня»).

Не можна їсти черешні одразу після їжі.

♦ СЛИВА

Свіжі й сушені сливи, виготовлені з них компоти, сік з м’якушем мають послаблюючу дію, їх рекомендують при запорах, атонії кишечника, особливо у дітей і в людей похилого віку.
При ожирінні й діабеті вживають сливи в зазначених випадках після спеціальної обробки (варіння), яка дає змогу позбавити їх цукру й кислот.

Сливи позитивно впливають на печінку при неінфекційних гепатитах, поліпшують стан хворих на атеросклероз (сприяють виведенню з організму холестерину) і гіпертонію, прискорюють видалення з організму надлишків води і кухонної солі.

Сприяють виведенню з організму радіоактивних речовин.

Сік дають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, нирок, подагрі, запорах (п’ють по півсклянки за 20 — 30 хв. до їжі).

♦ ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ (ГРЕЦЬКИЙ)

Корисний при нетравленні шлунка, зміцнює основні органи тіла — мозок, серце, печінку, особливо коли їх вживати разом з ізюмом та інжиром. Дуже корисний людям похилого віку.
При туберкульозі легень корисно вживати горіхи з медом. Вживають при авітамінозах, дефіциті солей заліза та кобальту, після виснажливих хвороб.
При гіпертонії протягом 45-ти днів споживають щодня по 100 г ядра (можна з медом).

Хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку рекомендується з’їдати щодня по 25 — 100 г ядер горіха.

20-процентна настоянка лакун (перегородок в ядрі) ефективна при еутироїдній формі дифузного зобу.

Протипоказано при хворобах кишечника.

Пропонуємо ряд рецептів:

♦ Настій листя: 20 г сировини на 200 мл окропу; п’ють по третині склянки 3 рази на день. Настій знижує рівень цукру в крові, поліпшує травлення й обмін речовин при хворобах шкіри, при білях у жінок (настій або відвар листя).
♦ Настоянка: 30 дрібно порізаних зелених плодів заливають літром спирту або горілки, настоюють на сонці 14 днів, відціджують; п’ють по чарці 3 рази на день при нетравленні та болях у шлунку й кишках.
♦ Настій (на склянку окропу 1 ст. л. суміші листя горіха, кореня оману, кореня лопуха справжнього, трави звіробою, взятих порівну) — п’ють по 2 -3 склянки на день при вуграх.
♦ Настій (2 ст. л. суміші листя горіха, коренів лопуха справжнього, трави фіалки триколірної (порівну) на 0,5 л окропу, 5 хв. варять, охолоджують, відціджують). П’ють по півсклянки 4 рази на день при гнійних вуграх.

При нічному потінні, туберкульозі:

варять 1 ст л. суміші зелених плодів горіха, листя шавлії, кореневища валеріани (по 25 г) і трави хвоща польового (50 г) у склянці води 15 хв. П’ють 3 склянки на день 2-3 місяці.

Горіх шкідливий для людей з гарячою натурою, бо запалює мигдалини, викликає висипи в роті
Після вживання горіхів ці люди повинні добре прополоскати рот.

Запліснявілий горіх їсти не можна, бо в ньому утворюються отруйні речовини. Хто з’їв такий горіх, обов’язково треба викликати блювання і з’їсти щось кисле.

Дерево волоського горіха має поганий запах. Під ним не можна спати — у людини розладнуються нерви.

Зовнішньо з відвару листя горіха (1 ст л. сировини на 2 склянки води, кип’ятять 10 хв., настоюють 4 год.) роблять компреси на місця, уражені грибком.

♦ ОБЛІПИХА

Обліпиха займає одне з перших місць серед вітаміноносіїв.

Особливо ефективна з обліпихи олія. Роблять з червоно-плідних форм — густа рідина червоно-оранжевого кольору, її можна виготовити самому. Про це розповідалося в газетах, журналах.

Обліпихову олію з успіхом використовують для лікування променевих уражень шкіри, опіків, екзем, відморожень, трофічних виразок, пролежнів, лишаїв, туберкульозу шкіри, вовчака, хвороб очей (трахома, повзуча виразка рогівки), носоглотки (гайморит, хронічний тонзиліт, фарингіт, риніт) і ротової порожнини (пульпіт, пародонтит), жіночих хвороб.

У свічках обліпихова олія ефективна при ерозивно-виразкових проктитах, тріщинах заднього проходу, катаральному проктиті, при внутрішньому геморої та хронічному ентероколіті.

Внутрішньо обліпихову олію вживають при виразкових хворобах шлунка і 12-палої кишки, при променевій терапії раку стравоходу.

Заслуговують на увагу повідомлення про ефективність лікування обліпиховою олією хворих на атеросклероз.

Протипоказано при гострому холециститі, захворюванні підшлункової залози.

Свіжі плоди й перероблені вживають при виразковій хворобі шлунка, недугах, спричинених нестачею вітамінів, як за-гальнозміцнюючий засіб для хворих, які перенесли інфекційні захворювання і тяжкі хірургічні операції.

Соком свіжих плодів змащують ділянки шкіри з ураженнями ерозивного або виразкового характеру (в тому числі з ураженнями, спричиненими рентгенівським промінням).

Спиртовий екстракт кори обліпихи рекомендують у комплексі з рентгенотерапією для лікування злоякісних пухлин. Відвар кори або настій листя вживають при проносі.

Листя використовують для ванн і для припарок при ревматизмі й подагричних болях.

Пропонуємо ряд рецептів:

♦ сік — 1л соку обліпихи, 2 л цукру, пересипають, закривають пластмасовими кришками. Вживають як вітамінний засіб;
♦ обліпихову олію вживають по 1 ч. л. 2-3 рази на день за 30-40 хв. до їжі — при виразковій хворобі шлунка і по половині ст. л. 2-3 рази на день протягом усього курсу лікування, а по закінченні його ще протягом 2-3 тижнів — при виразці 12-палої кишки;
♦ відвар кори або настій листя (1 ст. л. сировини на 1 склянку окропу) — по 1 ст. 4-5 разів на день при проносі.
♦ на уражену ділянку шкіри наносять піпеткою обліпи-хову олію і накладають ватно-марлеву пов’язку, яку міняють через день.

Ватний тампон, змочений обліпиховою олією (5-10 мл), вкладають у піхву на 12-16 год. — після попереднього її спринцювання (курс лікування 2-3 тижні);

2-3 ст. л листя загортають у марлю, занурюють в окріп і прикладають до болючих місць.

Ванна — 500 г суміші: ромашки без’язичкової, листя обліпихи, гілочок калини, трави хвоща польового, споришу, хвої сосни, у співвідношенні 4:5:3:3:3:12, заливають 10 л холодної води, доводять до кипіння. Настоюють 40-50 хв., проціджують, виливають у ванну (температура води 36-40 градусів). Тривалість процедури — до 20 хв. Приймають 1-2 рази на тиждень.

♦ АБРИКОСИ

Лікувальна цінність цих плодів зумовлена високим вмістом у них вітамінів, мікро- і макроелементів, цукрів тощо. Так, 100 г абрикосів впливають на процес кровотворення так, як і 40 мг заліза або 250 г свіжої печінки. Свіжі абрикоси корисно вживати під час вагітності, при анемії, захворюваннях шкіри, слизової оболонки ротової порожнини, при трофічних виразках гомілки, серцево-судинних захворюваннях, що супроводжуються набряками. В останньому випадку корисно практикувати раз на тиждень розвантажувальний день (4 рази за день з’їдати однаковими порціями 300 г намоченої кураги і випивати 0,5 л абрикосового соку з м’якушем). Дітям свіжі плоди слід давати при гіпо- й авітамінозах. (Не доцільно призначати абрикоси для лікування гіпо- й авітамінозу А хворим на печінку та на знижену функцію щитовидної залози, оскільки в цих випадках каротин не засвоюється).

Сушені абрикоси (урюк, курага) рекомендують при атеросклерозі, коронарній недостатності як джерело калію, що добре, засвоюється.

Протипоказано при цукровому діабеті, ожирінні.

Насіння абрикосів (не більше 20 г за один прийом, бо можна отруїтися) — заспокійливий засіб при кашлі, гикавці.

Споживайте абрикоси — і депресії залишать вас.

Вони зволожують, пом’якшують, охолоджують організм, тому корисні при перегріві.

♦ ПЕРСИКИ

Вживання плодів сприяє видаленню з організму шкідливих речовин. Проте, збуджуюче діють на нерви.

Сік персика вживають при порушеннях серцевого ритму, малокрів’ї, захворюваннях шлунка зі зниженою кислотністю, при запорах (по чверті склянки за 15-20хв.до їжі).

Настій сухого листя — при ревматизмі, головних болях, запорах (по півсклянки 3 рази на день), при екзематозних захворюваннях (гарячі ванночки).

Протипоказано при алергічному стані, цукровому діабеті, ожирінні.

Цитрусові дерева в Україні не ростуть, проте їхні плоди ми споживаємо. Отож, не зайвим буде знати і про їхні лікувальні властивості.

♦ ЛИМОНИ

Плоди лимона вживають при атеросклерозі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, сечокам’яній хворобі, геморої, збудженому стані. Сік, розведений з водою, — при ангіні, запальних захворюваннях слизової порожнини рота і глотки (полоскання).

Вживання лимонів з чаєм показане при гіповітамінозах С і В, порушенні мінерального обміну, нирковокам’яній хворобі, подагрі, ревматизмі.

Зовнішньо сік застосовують при грибкових захворюваннях шкіри, він притуплює біль при опіках, сприяє загоюванню ран Добре діє проти отрути.

При блюванні у вагітних свіжо розрізаний лимон прикладають до ямки під грудьми (як відтяжний засіб).

Маска на обличчя при себореї:

♦ білок яйця збивають з 1 ч. л. лимонного соку. Наносять на обличчя. Через 25-30 хв. змивають теплою водою. Процедуру проводять 1-2 рази на тиждень.

♦ АПЕЛЬСИНИ

Сам на вигляд кругленький, повненький. Але коли його з місяць щоденно вживатимуть повні люди, то схуднуть.

Плоди апельсина поліпшують роботу кишечника, сприяють виведенню з організму шкідливих речовин, зменшенню гнильних процесів

Це хороший засіб від гіпертонії, подагри, атеросклерозу, хвороб печінки. Апельсиновий сік вживають при авітамінозах, він тамує спрагу.

Не шкідливий для нездорових нервів.

Особливо рекомендується пити сік апельсина старшим людям при запорах.

У народній медицині апельсини дають ще при кровохарканні, нирковокам’яній хворобі.

Якщо їх вживати надмірну кількість, то це згубно діє на печінку, особливо коли їсти натщесерце.

Жовта шкірка апельсина діє збуджуюче, поліпшує настрій. 1 ч. л. подрібненої висушеної шкірки апельсина з водою припиняє блювання, нудоту.

Відвар апельсинових шкірок з недозрілих плодів — як кровоспинний засіб при жіночих хворобах.
Протипоказано при виразках, гастритах з підвищеною кислотністю.

♦ МАНДАРИНИ

У натуральному вигляді вживають як загальнозміцнюючий засіб. У м’якуші плодів є цукри, вітамін С, органічні кислоти.

Настоянка зі шкірок чи плодів (2 ст. л. свіжої шкірки настоюють 7 днів на 250 мл спирту або горілки. П’ють по 20 крапель з водою 3 рази на день за 30 хв. до їжі) поліпшує травлення, пом’якшує кашель.

Відвар висушеної шкірки (1 ст. л. сировини на склянку окропу, кип’ятять 5 хв.), п’ють по 2 — 3 ст. л. 3 рази на день при захворюваннях бронхів, легень, при кашлі.

Зовнішньо ним протирають шкіру при грибкових захворюваннях. Свіжим соком натирають ділянки шкіри, уражені мікроспорією, трихофітією.

♦ ГРЕЙПФРУТИ

Рекомендують вживати грейпфрути після виснажливих інфекційних захворювань і операцій, при фізичній і розумовій перевтомі, гіпертонії, при підвищеній температурі тіла та після перенесеного інфаркту міокарда. Сік: по 150 — 300 г 3 рази на день до їжі, підсолоджуючи медом чи цукром. Сприятливо діє на печінку, викликає апетит, поліпшує травлення шлунка -по третині склянки соку
2-3 рази на день між прийомами їжі корисно вживати хворим на цукровий діабет. Корисно також пити його проти склерозу.

М’якоть плоду вживають при інфекційних захворюваннях і після операцій як загальнозміцнююче, при відсутності апетиту.

Зі шкірок плоду роблять цукати — знімають почуття втомленості.

Протипоказано при значному підвищенні кислотності шлункового соку.

♦ ГРАНАТИ

Гранат корисний для зміцнення печінки, при жовтусі, хворобах селезінки, серцебитті, болях у грудях. Дає тілу повноту, поліпшує проходження їжі в організмі.

Свіжі плоди, сік рекомендують як загальнозміцнюючий засіб після виснажливих захворювань або операцій, при простуді тощо.

Сік — надійний протицинготний засіб, збуджує апетит, регулює діяльність шлунково-кишкового тракту, має сечогінну, жовчогінну, знеболюючу, протизапальну й антисептичну властивості.

Сік п’ють по чверті склянки 4 рази на день за 20 хв. перед їжею.

Із шкірки плодів (як і квіток) роблять настій: 1 ч. л. шкірки граната на склянку окропу, настоюють 2 год. П’ють по 1 ст. л. 3 рази на день. Використовують як в’яжучий засіб при шлунково-кишкових розладах. (Взагалі всі частини граната мають в’яжучі властивості).

Кора граната виявляє глистогінну дію (від стрічкових глистів). Проводиться лікування під наглядом лікаря, бо передозування може викликати отруєння.

Застосовують гранат і зовнішньо. Від опіків: соком ретельно змазують усю уражену поверхню, а потім присипають рану порошком висушеної шкірки граната.

КАЛЕНДАР ЗБИРАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

Березень (кінець місяця): бруньки берези білої, тополі чорної, смереки європейської, сосни лісової (і гірської), ялівцю звичайного, молоді гіллячки омели з листочками, нарости чаги (чорного березового гриба).

Квітень: бруньки берези білої, тополі чорної; квітки підбілу звичайного; корені аїру тростинного, арніки гірської, вовчуга колючого і польового, кремени лікарської, копитняка європейського, лопуха великого і павутинистого, перстачу прямостоячого, плетухи звичайної, полину звичайного, цикорію дикого; кору барбарису звичайного, бузини чорної, верби білої (лози), гіркокаштана звичайного, калини звичайної, крушини ламкої; листки берези білої, орликів звичайних, траву або листки медунки лікарської, пагони смереки, сосни лісової і гірської, ялівцю, всю рослину печіночниці звичайної, фіалки запашної.

Травень: квітки бузини чорної, гіркокаштана звичайного, глоду колючого, горицвіту весняного, конвалії травневої, орликів звичайних, розмарину лікарського, терну колючого, фіалки запашної, шипшини собачої; кореневища суниць лісових; кору дуба звичайного, калини звичайної, крушини ламкої; листки бобівника трилистого, бузини чорної, винограду благородного, деревію тисячолистого, копитняка європейського, підбілу звичайного, розмарину лікарського, суниць лісових, терну колючого, чорниці звичайної, цибулі ведмежої, квітки первоцвіту весняного; пагони смереки, сосни лісової і гірської (з молодими шишками), ялівцю, траву багна болотяного, горицвіту весняного, грициків звичайних, конвалії травневої, кропиви дводомної, кульбаби лікарської (з корінням), полину гіркого, розхідника звичайного, сон-трави лучної, фіалки триколірної, чистотілу звичайного (всю траву або лише верхівки з квітами), ягоди омели.

Червень: квітки алтеї лікарської, арніки гірської, барбарису звичайного, бузини чорної, волошки синьої (квіти), деревію тисячолистого, зеленчука жовтого, калачиків лісових, калини звичайної, котячих лапок дводомних, ромашки лікарської, цмину піскового; листки арніки гірської, беладонни лікарської, барбарису звичайного, блекоти чорної (листки з верхівками стебел), бобівника трилистого, гадючника в’язолистого, горіха волоського, мучниці звичайної і брусниці, ожини сизої, розмарину лікарського, шавлії лікарської, шипшини собачої; верхівки квітучої рослини буркуну лікарського; усю квітучу рослину гравілату міського; усю рослину або лише кошики нечуй-вітру волохатого; траву маренки запашної; усю траву або лише листки медунки лікарської; всю рослину первоцвіту лікарського, перстачу гусячого, приворотню лікарського, рутки лікарської; плоди суниць лісових, чорниці, зелені плоди горіха волоського; верхівки квітучої рослини хрестового кореня бенедиктинського.

Липень: листки беладонни лікарської, вербени лікарської; усю рослину вероніки лікарської, дурману звичайного; листки і квіти гадючника в’язолистого; глухої кропиви білої, конопель посівних, шандри звичайної; усю рослину з квітками гвоздик різноколірних; усю рослину гірчака перцевого, золотушника звичайного, осоту городнього, розхідника звичайного, росички круглолистої, сухоцвіту болотяного; квітучі верхівки гречки посівної, льонку звичайного, дроку красильного, любистку лікарського, меліси лікарської, рутки запашної; квітки і траву звіробою звичайного; квітки липи серцелистої, нагідок лікарських; кошики пижма звичайного, ромашки лікарської; кошики й пагони з листками татарника звичайного; квітки й, листки або лише квітки цикорію дикого; всю рослину, або гілки з квітками череди звичайної; листки й стебла нетреби колючої і звичайної; всю траву материнки звичайної; стебла й листки або лише листки м’яти холодної; спори плауна булавовидного; верхівки, пагони з листками і квітами собачої кропиви серцевої; квіти софори японської; траву споришу звичайного; літні пагони хвоща польового.

Серпень: листки вербени лікарської, вовчугу колючого і польового, дурману звичайного, шавлії лікарської; листки й пагони багна болотяного; листки з верхівками стебел блекоти чорної; листки та квітки конопель посівних; траву плауна баранцю; траву споришу звичайного; спори плауна булавовидного; гілки з квітками вересу звичайного; корені беладонни лікарської; всю рослину гірчака перцевого, сухоцвіту болотяного, чебрецю звичайного і борового, фіалки запашної, фіалки триколірної; кошики пижма звичайного; колоски пухівки широколистої; плоди барбарису звичайного, глоду колючого, кмину звичайного; ягоди бузини чорної; насіння лікарських трав.

Вересень: насіння лікарських трав; плоди нетреби звичайної і колючої; листки шавлії лікарської; корені аїру тростинного, алтеї лікарської, беладонни лікарської, бузини трав’янистої, валеріани лікарської, вовчуга звичайного і колючого, дудника лісового, дягелю лікарського, гадючника в’язолистого і шестипелюсткового, гравілату міського, живокосту лікарського, кропиви дводомної, кульбаби лікарської, лопуха великого і павутинистого, любистку лікарського, медунки лікарської, мильнянки лікарської, ожини сизої, оману високого, папороті чоловічої, первоцвіту весняного, перстачу прямотоячого, плетухи звичайної, синюхи блакитної, солодцю голого, суниць лісових, терну колючого, цикорію дикого; корені хрестового кореня бенедиктинського, шипшини собачої, щавлю кінського; шкірки волоських горіхів, насіння гіркокаштана звичайного; гілки калини звичайної; головки ведмежої цибулі; шишкоягоди ялівцю; траву плауна баранцю.

Жовтень (до приморозків): гілки і ягоди калини звичайної; кору барбарису звичайного (і ягоди); корені валеріани лікарської, оману високого, тирличу жовтого і хрещатого, чемериці білої; ягоди терну, шипшини собачої (та інших видів шипшини).