Тлумачний словник гуцульських говірок. Петро Гавука

Цей тлумачний словник гуцульських говірок містить майже 20 000 слів, які є широко вживаними на території Гуцульщини, в українській діаспорі за кордоном.

У словнику зібрано слова-діалектизми та їх протлумачено, що пов’язані з багатогранним життям, побутом, культурою горян, веденням домашнього і полонинського господарства, лісосплавом і лісопереробкою, солеварінням, одвічною національно-визвольною боротьбою Січового стрілецтва та ОУН-УПА проти різного штибу загарбників тутешніх земель.

Тут уперше серед словникових видань систематизовано гуцульські назви населених пунктів, релігійних свят, імен людей, календарних місяців і днів, одиниць виміру, певної кількості числівників тощо.

Словник за задумом укладача розраховано на найширше коло його користувачів: учнів і їхніх батьків, учителів, студентів і викладачів вузів, етнографів, краєзнавців, музейних працівників, журналістів і літераторів, туристів з близького та далекого зарубіжжя. Цим самим словник слугуватиме збереженню і примноженню гуцульських говірок.

Тлумачний словник гуцульських говірок. Петро Гавука

ББК 81.2(4УКР)
Т 49

Рецензенти:

  • Володимир КАЧКАН, доктор філологічних наук, дійсний член АН Вищої Школи України. Заслужений діяч науки і техніки.
  • Ярослав РАДИШ, доктор наук з державного управління, професор.
  • Аделя ГРИГОРУК, заслужений працівник освіти України, член НСЖУ та НСПУ.

Рекомендовано до друку 2015 року: Відділенням «Філія Гуцульщина» Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії МОНМС України, Всеукраїнським товариством «Гуцульщина»

  • Укладач Петро ГАВУКА
  • Літературний редактор Василь ШКУРГАН
  • Голова редакційно-художньої ради Михайло ПАВЛЮК
  • Комп’ютерний набір: Марія Лазарович, Ганна Кіращук, Галина Кутащук
  • Комп’ютерний дизайн Віталія Стефурака

Гавука П.Д.

Т 49 Тлумачний словник гуцульських говірок. Словник/Гавука – Косів: Писаний Камінь, 2017 – 296 с.
ISBN 978-617-7436-06-4

Тлумачний словник гуцульських говірок. Петро Гавука 2,87 МБ | .pdf | Завантажень: 2453

 

ЗМІСТ

Говорить гуцульський світ………………………………………………………………….3
Потрібен цес словник………………………………………………………………………..6
Вислови про мову……………………………………………………………………………..8
Влучно про книгу…………………………………………………………………………….18
Шєнуймо гуцулский діялєкт……………………………………………………………..21
Перелік умовних скорочень……………………………………………………………..26
Назви населених пунктів………………………………………………………………….26
Місяці за старим і новим стилями…………………………………………………….28
Фази (відміни) місєця………………………………………………………………………28
Дні тижня………………………………………………………………………………………..28
Години доби……………………………………………………………………………………28
Релігійні свєта, шо свєткуют на Гуцульшині……………………………………….29
Найбільш поширені імена………………………………………………………………..31
Міри: доўжини, поверхні, ваги, об’єму……………………………………………..33
Числівники……………………………………………………………………………………..34
Український алфавіт…………………………………………………………………………34
А-Я……………………………………………………………………………………………35-285
Використані джерела…………………………………………………………………….286
Післямова……………………………………………………………………………………..292

 

ГОВОРИТЬ ГУЦУЛЬСЬКИЙ СВІТ

Взяли-сте до рук цього словника, отже маєте зацікавлення гуцульськими говірками – одними з найцікавіших і найархаїчніших говорів карпатської групи, що входять до південно-західного наріччя української мови. На сьогоднішній день він охоплює найбільше слів з діалектної лексики гуцулів і розрахований на широке коло зацікавлених читачів, мовознавців та учнівства, особливо з діалектного та літературного оточення. Багатьом словник нагадає призабуті слова материнської мови, що в певній мірі випали з ужитку, а багатьом полегшить читання художніх творів з гуцульським говором та сприйняття фольклору Гуцульщини через розуміння ментальності гуцулів. Словник не подає фонетичну транскрипцію, але зберігає фонетичну структуру слова та подає родовий відмінок. Також тут вміщено глосарії окремих діалектизмів у творах художньої літератури.

У цьому виданні, чого не було досі в словничках й об’ємних словниках, для зручного користування ним укладач згрупував висловлювання про рідну мову, найбільші релігійні свята, старі й теперішні назви значної частини населених пунктів, найбільш поширені жіночі та чоловічі імена, назви місяців за старим і новим стилями, дні тижня та чимало числівників і мір. А допитливих читачів різновікових груп зацікавлять тематичні добірки: «Влучно про книгу» та «Шєнуймо гуцулский діялєкт!». А ще зроблено спробу дати пояснення словам, пов’язаним з історичними фактами, Січовим стрілецтвом, боротьбою ОУН-УПА із ненависною Московією, лісосплавством, полонинською господаркою, специфікою будівництва різних споруд у гуцульському стилі, веденням рільництва, садівництва, пасічництва, деревообробкою, кушнірством, ткацтвом і т. д. і т. п.

З’яві на світ Тлумачного словника говору Гуцульщини передувала багаторічна клопітка робота ветерана праці, члена Національної спілки журналістів України, редактора літературно-мистецького і громадсько— суспільного часопису «Гуцули і Гуцульщина» (на громадських засадах) Петра Гавуки. Його, в 2010 році, нагороджено Золотою медаллю української журналістики.

Укладач цього словника в 2011 році дебютував із «Словничком поліграфічних термінів» у книжечці «Поборник праведного слова» /Упорядкування І. Мисюка. – Косів. Писаний камінь/. У 2012 році в складі редакційної ради він працював над випуском книги «До 100-річчя Монастирської церкви Різдва Івана Хрестителя. Сторінки історії церкви Гуцульщини» (Чернівці: Колір-Друк). І вже 2013-го року за його упорядкування у «Писаному Камені» вийшла в світ книжка «Уторопи: минуле і сьогодення» та 2016-го року – «Кухня Гуцульщини».

Український письменник, драматург, етнограф Софрон Витвицький одним із перших виступив і як збирач гуцульської лексики. – Гуцули таки використовують деякі оригінальні вислови, не зрозумілі тим, хто не знайомий з цим народом зблизька. Гуцули не мають словників своєї мови, а такі вислови можуть придатися мовознавцям чи іншим дослідникам, які візьмуться за вивчення цього народу… – так свого часу сказав Софрон Витвицький. Власне він слідом за Іваном Вагилевичем звертається до гуцульського діалекту, подає словник.

А співець Гуцульщини Михайло Ломацький у «Легенді про Старовида та Старовіччину» застерігав: «Не пускайте в гори зайдів, бо вони їх споганять, ваше життя сплюгавлять, красу гір знищать. Будьте гірськими орлами, не дайте себе замінити в курей, що мали б для зайдів нести яєць! Не беріть від них нічого! Черпайте мудрість і силу з тих джерел, з яких пили воду життя ваші предки. Не шукайте нових джерел, бо в них найдете отруту для себе! Будуйте високі брами і міцні замки до них доробляйте, не пускайте в гори чужинців, бо вони вб’ють і знищать гордий дух ваших предків, що досі кріпив і силу вам давав! Бороніть ваші гори і все, що ваше, що вам у спадщині ваші предки залишили! Не спіть, а чувайте, бо горе вам буде!» –

Письменник ніби відчував, – каже львівський літератор, редактор часопису «Ґрегіт» Олег Семенишин у передмові «Михайло Ломацький – співець Гуцульщини» до книги «У горах Карпатах», – що можуть настати гірші часи (що і сталося). Тому поспішав описати з фотографічною, фактографічною чи топонімічною точністю не тільки події, пов’язані з Гуцульщиною, а передусім ніби, «забальзамував» й те найдорожче для прийдешніх поколінь, що долинало до нас тисячі років незмінним – величавий код національного первня. Адже невдовзі з напливом
сюди чужинців, приневолена Гуцульщина потроху пропадала, особливо з приходом большевії. Силоміць нав’язували нікчемство.

Цікаво, що на цю ж тему застерігав Олександр Барвінський у книзі «Історія України-Руси», випущеній ще 1904 року в Львівській друкарні Наукового Товариства імени Шевченка: «Ми …будемо знати як нам і нашим дітям треба жити, щоби не попадали в такі самі похибки, в те саме лихо, яке доводило ся переживати нашим батькам та дідам».

З плином часу дійсно почали з’являтися менші й більші словники. До них треба віднести: «Пояснення деяких гуцульських слів» та «Деякі слова з гуцульської говірки» М.Ломацького, «Словничок діалектних слів» та «Словничок діалектизмів» Г.Хоткевича, «Словничок маловживаних слів» І.Сеньківа, «Словарець до всіх п’яти томів «Гуцульщини» В.Шухевича, «Словничок гуцульського діалекту» О.Манчука, «Словник гуцульських слів і виразів» М.Остромири, «Словник діалектних та малопоширених слів» М.Черемшини, «Словник діалектизмів» В.Сокіла, «Гуцульський словничок» Н.Кондряк, «Словник, у який варто зазирати» Ю.Юзича і Р.Коваля, «Словник гуцульських слів» Д.Сороханюка, «Словник діалектних слів та виразів» К.Смаля, «Словничок» Д.Павличка, «Пояснення слів» І.Франка, «Короткий гуцульський словничок» і «Пояснювання до слів гуцульської говірки» в книзі «Старовіцкі повісторькє» П.Плитки-Горицвіт, «Словничок» В.Курищука, «Тлумачний словник-жартівник» та «Словник вживаних діалектів» Б.Радиша-Маринюка, «Словничок діалектизмів» М.Близнюка, два «Словнички гуцульського діалекту» (2008 і 2011) автора цієї передмови, «Словник українських говірок Карпатського регіону: пояснення та походження слів» (2012) і «Словник місцевих слів Карпатського регіону: пояснення та походження слів» (2013) Д.Савчука, «Матеріали до словника гуцульських говірок: Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області» Ю.Піпаша і Б.Галаса.

Велику цінність мають словники «Гуцульські говірки. Короткий словник» /Відповідальний редактор Я Закревська/ Укладачі: Г.Гузар, Я.Закревська, У.Єдлінська, В.Зеленчук і Н.Хобзей, «Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району)» М.Лесюка, «Традиційне гуцульське пастухування» Т.Ястремської, «Тлумачний словничок гуцульських говірок Верховинського району Івано-Франківської області» /Упорядник Г.Гречук/, розмовник «Ану», «Гуцульська говірка – українською, польською, російською» /Упорядники: Я.Зеленчук, О.Рибарук/, «Гуцульські світи. Лексикон» Н.Хобзей, Т.Ястремської, О.Сімович і Г.Дидик-Меуш, «Словник гуцульських говірок Річки та Яворова: у 4-х книгах» М.Астаф’євої і Г.Воронич, «Словник гуцульського говору в Закарпатті» І.Жеґуца та Ю.Піпаша, «Скарби гуцульського говору: Березови» М.Негрича.

Вивчення гуцульських говірок, їх походження й причини, їх межі в контексті досліджень історії заселення Гуцульщини – продовжується.

Підраховано і прогнозовано, що із 6500 живих мов до кінця століття може щезнути половина, якщо не вжити негайних заходів до їхнього порятунку. Кожні два тижні на земній кулі вмирає одна мова. За класифікацією ЮНЕСКО до списку зникаючих увійшла навіть білоруська – мова сусідньої країни. Її активно поглинає російська. За висновками вчених причинами вимирання мов є глобалізаційні процеси та міграція населення. В СРСР головною причиною стала імперська політика винищування іншомовності через нав’язування російської мови. Молодь засвоює і, зрештою, вибирає мову спілкування в школі, вузі, мову з телебачення… Від насильного зросійщення дуже втратила українська мова, але період радянщини особливої шкоди наніс гуцульському діалектові як цілісній системі, відверто зневажаючи його. Неймовірна щемкість стискає душу від того, що успадкована з діда-прадіда солодка бесіда принижена і сьогодні продовжує розчинятися в домінуючій українській мові. Звичайно, так збагачується кровоообіг загальнонародної культури, але розмивається духовне середовище гуцулів, втрачаються рідні культурні інстинкти (не дивно, що гуцули в порівняно більшій ізоляції на території Румунії повніше зберегли первісну гуцульську мову та вимову). Насправді ж наша говірка має дуже багато колоритних слів та висловів, значно промовистіших, ніж відповідники в українській літературній мові. Зрештою, говірка ховає в собі спадщину саме гуцульського світосприймання.

Є твердження науковців: аби мова передавалася з покоління в покоління, потрібно принаймні сто тисяч людей її носіїв. Є й твердження експертів, що не кількість користувачів мовою вирішують її долю, а усе залежить від обставин, мотивації самих її носіїв та мотивації влади щодо підтримки етнічної та національної тотожності. Головне для мови – громадське зацікавлення в ній і, як наслідок, жива присутність її в громадському житті.

Зникаючі мови можна відродити й повернути до повсякденного вжитку. Для цього потрібно забезпечити умови їх подальшого існування. Найуспішніший приклад такої діяльності є іврит – відроджена давньоєврейська мова, що була мертвою упродовж двох тисячоліть, а зараз є офіційною мовою Ізраїлю.

Вразливість гуцульського говору закликає відштовхнутися від досліджень лексики, історичних та етимологічних довідок до дійових кроків щодо його практичного впровадження.
…Здавалось, ось ще одна «периферійна» мова, яких сотнями знав (і забув!) цивілізований світ, ще одна чергова доля її подібної малопрактичності, на яку навалилася невмолима асиміляція… Але прослідкуйте за оптимістичним умовислідом поета Василя Герасим’юка в післяслові «І берег, і повінь, або дежавю Василя Шкургана» до книжки «Ади жию»:
«Виявляється, що гострий гуцульський говір навіть дуже добре надається для того, аби художньо зафіксувати наприкінці першого десятиліття третього тисячоліття жорстку аритмію нашого часу в нашому світі і нашого світу в нашому часі. Для ословлення («були часи гірші, а підліших не було» – стало штампом) не вистачає слів, хоч додаємо до нашої лексики багато чого з різноманітного чужого інструментарію – аж до суржика, до фєні і того, що кров’ю чи хоч би фарбою пишеться на парканах, але… Ритмомелодика часу залишається невловною.

Попри все те. Попри всі наші постмодерні устремління.

Тож повторюю, виявляється, непричесаний гуцульський діалект надається для художньої фіксації і нашого часу. Слова, які навіть для багатьох верховинців і в двадцятому столітті безнадійно відгонили архаїкою, у двадцять першому наче ожили. Посвіжіли, стали такими, як у ті дні, коли виникли і світилися, «наладовані енергією» (Євген Маланюк).»

Саме так: йдеться не просто про окремішне спілкування двох-трьох осіб (останніх носіїв) на краєчку світу… За переконанням того ж Герасим’юка «Цінніше, що між мовою і життям ще не зовсім вивчені стосунки… Старосвітська гуцульська лексика (з морфологією і навіть синтаксисом) повнокровно озвучує теперішній час. …Вона живе попри все!»

Максим Рильський одного разу сказав: «Не бійтеся заглядати у словник…» Ця настанова сьогодні, в часі повернення народу лицем до рідної мови, до її витоків і джерел, актуальна як ніколи і залишиться повчальною в майбутньому. Без преребільшення скажу, що всі ці й інші словники, які не згадано в переліку, – то велика скриня гуцульського говору. Впевнений, що до неї будуть заглядати нові покоління українців з різних куточків нашої держави та світу аби ближче запізнатися з минулою та сучасною Гуцульщиною, аби ліпше розгледіти її майбутню привабливість. Без сумніву з ретельнішою увагою до них віднесуться близько пів мільйона жителів українських і румунських Карпат, усвідомлюючи, що зі всього унікального у них найдорожчою є неповторна мова, котра найповніше відображає і творить гуцульську самоідентичність. Все решта з побуту і культури – лишень додається.

Василь ШКУРГАН, член НСПУ, лауреат літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука.

 

ПОТРІБЕН ЦЕC СЛОВНИК

Я не тільки приємно подивований, а й тішуся тим, що давній знайомий багатолітній журналіст районного рівня, а тепер пенсіонер, головний редактор літературно-мистецького і громадсько-суспільного часопису “Гуцули і Гуцульщина” Петро Гавука (з 2010 до травня 2016р.) з м.Косова завершив роботу над укладенням Тлумачного словника гуцульських говірок.
Акурат це, без перебільшення, не кожному під силу. А він таки, ади, здійснив свій багаторічний задум. Та й ще в словнику згрупував: колишні та теперішні назви населених пунктів гуцульських районів Івано-Франківської, Закарпатської і Чернівецької областей; релігійні свята, шо свєткуют на Гуцульщині; назви місяців за старим і новим стилями; назви днів тижня; години доби; числівники; найбільш поширені жіночі та чоловічі імена; одиниці мір: ваги, площі, об’єму, довжини.

Перед тлумаченням діалектичних слів упорядник подає солідні добірки: “Вислови про мову”, “Влучно про книгу”, “Шєнуймо гуцулский діялєкт!”.

Уже це говорить про те, що упорядник скрупульозно все збирав, занотовуючи, гортаючи десятки ще дорадянських, вітчизняних і закордонних видань.

— Надзвичайно великий на мене вплив справили, – зізнається пан Петро Гавука, – лист Митрополита Андрея Шептицького “До моїх любих Гуцулів”, книга Михайла Ломацького “У горах Карпатах” і стаття “Шєнуймо мову й народну ношу” (1937р.) невтомного етнографа-фольклориста, співця гуцульської старовітчини Петра Шекерика-Доникового.

Кир Андрей, щоб ні в кого не було сумнівів у його щирій любови до своїх братів і сестер, написав уже згаданого листа гуцульським діялектом. І викладені тут завваги, поради дуже актуальні й нинька.

— Люди за Вас по сьвіті каут, ба й по книжках пишут, шо ни мине і сотка літ, а Ви усі загибнете і марне пропадете. – Підкреслював Шептицький.

Він так казав тому, що всюди тоді бачив моральні та фізичні труднощі: нечистоту, складні стосунки в сім’ях, погане виховання дітей, поширений алкоголізм, відсутність просвітництва.

З часом до цих та інших бід додалося те, як у V розділі “Дещо про гуцульську говірку”, вміщену в книзі “У горах Карпатах”, писав Михайло Ломацький: “Та, на жаль, якось так дивно склалось, що тим гуцульським диялектом не дуже цікавились наші лінгвісти-мовознавці, замало черпали багатства з нього й наші письменники, замало збагачували ним літературну мову нашу.

Велика це шкода й втрата, невіджалувана й важка сьогодні до направи…

Московія, яка здавила всю нашу Україну й безщадно нищить там усе українське, вона нищить і нашу Гуцульщину фізично й духовно, б’є своїм важким обухом по всьому, що відрізняло гуцулів від сусідів – під тим обухом гине й загибає і гуцульський, багатий колись диялект…

Зберегти з нього, що ще можна, це наш святий обов’язок…”

Усе це добре видно і в наш час – наприкінці другого десятиліття ХХІ сторіччя. Ні для кого не стало уроком те, що за прагнення гуцулів розмовляти своєю говіркою, співати рідні пісні, колядувати притаманні їм коляди, мати гуцульські книгозбірні представники загарбників їх розстрілювали, вивозили на Сибір, а надбане спалювали.

Дивно, що більшість теперішньої інтеліґенції, батьків щодня не послуговуються гуцульською говіркою. До цього, на превеликий жаль, не схиляють дітей у сім’ї, школі. Рідко де в періодиці, окрім журналів: “Гуцульський калєндар” (Верховина), “Ґражда” і “Ґрегіт” (Львів), “Гуцули і Гуцульщина” (Косів), газет “Верховинські вісті” (Верховина) і “Карпати” (Путила) можна прочитати публікації і слухати передачі радіо “Вісті Верховини” 101,7 FM, насичені діалектом. А шкода. Це хіба, що на догоду “дружньому” північному сусіду, який уже понад 300 років у своїй крові має усе зайдейське, загарбницьке, ненависницьке до українства, українського націоналізму та самобутніх традицій насамперед мешканців Гуцульщини.

Похвально, що укладач Тлумачного словника гуцульських говірок, де подано пояснення майже на 20000 гуцулізмів, сміливо включив слова, пов’язані із Січовим стрілецтвом, ОУН-УПА, комуно-більшовизмом совіцького штибу, гітлерівщиною і т.д. і т. п.

Користувачі цим словником, надіюся, зрозуміють те, що нарешті треба гордо щодня спілкуватися нашими милозвучними словами, мати від цього і використання мудрих діалектичних висловів моральне задоволення. І як закликав М.Рильський, не боятися заглядати в словник… Натомість давно треба викидати на смітник історії російські: видання, кальки, суржики.

Окрім патріотично настроєних горян першим ніхто на це не насмілиться. То й не дивно, що Михайло Ломацький свого часу підкреслив, що у всіх боях України з ворогами на першому місці були завжди наші гуцули… (Із книги “У горах Карпатах”. Мюнхен, 1962).

Насамперед у ході підготовки до 150-річчя громадсько-політичного товариства “Просвіта” своє слово покликані сказати його члени, а також активісти Наукового товариства імені Тараса Шевченка, журналістські колективи реформованих ЗМІ, працівники видавництв усього регіону Гуцульщини.

— Тільки рідна домівка є тим місцем, куди людське серце прагне повертатися і де заново відроджується. У передчутті рідного починаєш світитися на повну силу і згадувати навіть те, що було до тебе. Згадуєш найменший дріб’язок краси й тепла людського серця – міцне відчуття плеча одне одного і бажання бути один одному потрібним. Бувати поруч із тим, з ким світ заповнюється сенсом. Бачити здивування та щирі посмішки, чути милозвучність рідної мови, мати невимовну насолоду від спілкування з тими, хто тебе розуміє… – Наголосив у передовиці “Від видавця журналу “Україна унікальна” письменник, директор видавництва “Апріорі” Юрій Николишин (м.Львів).

Вихід у світ Тлумачного словника буде скромним вкладом у відродження говорів гуцулів незалежної України та в діаспорі, розривною міною, направленою проти ворожого нам, усім українцям, Кремля та його остатного диктатора…

Володимир КАЧКАН,
доктор філологічних наук, професор, дійсний член АН Вищої Школи України, лауреат Міжнародної премії ім. Воляників-Швобінських (США), премії ім. Я.Мудрого, ім. В.Стефаника, ім. І.Франка, ім. Вагилевича, ім. Т.Мельничука, всеукраїнських премій ім. Братів Лепких та в галузі публіцистики. Заслужений діяч науки і техніки.

 

ПІСЛЯМОВА

Укладач цього словника самотужки би не справився з поставленою перед собою метою. Але завдяки багатьом шанувальникам СЛОВА, культурних надбань нашої славної і водночас патріотичної Гуцульщини кількарічна робота увінчалася виходом у світ омріяної книги.

Насамперед, хочу особливо подякувати за теоретичну та практичну допомогу Василю Шкургану із с. Смодної – члену НСПУ, лауреату літературної премії «Князь роси» ім. Тараса Мельничука, Аделі Григорук із м. Косова – члену НСПУ та НСЖУ, старшому науковому співробітнику науково-дослідної лабораторії «Гуцульська етнопедагогіка і гуцульщинознавство» Національної академії педагогічних наук України, автору і редактору-упоряднику ряду дослідницьких та художніх видань, заслуженому працівнику освіти України, Івану Зеленчуку з смт. Верховини – кандидату фізико – математичних наук, Дмитру Кіращуку – редактору народного часопису Верховинського району «Верховинські вісті», Галині Кутащук з Криворівні – науковому співробітнику Історико – краєзнавчого музею «Гуцульщина», Миколі Іванюку – технічному редактору Вижницького видавництва «Черемош», Остапу Тим’яку – голові Косівської районної спілки пасічників, Михайлу Городенку, Ярославу Щербаню і Володимиру Бойчуку – членам косівської районної організації Національної спілки журналістів України, Віталію Дмитрюку з Путили – відомому фотожурналісту на Буковині, Михайлу Андрусяку, відзначеному 2010 року найвищою літературною нагородою – Національною премією України імені Тараса Шевченка та Миколі Васильчуку, кандидату філологічних наук, доценту з Коломиї – членам Національної спілки письменників України, Миколі Грепиняку з Вижнього Березова – художнику-різьбяру, члену НСХУ та НСМНМ України, Петру Сіреджуку зі Львова – завідувачу відділом середньовіччя Інституту історії, археології і етнографії Карпат, доктору історичних наук, Василю Біленчуку теж зі Львова – ветерану праці та ініціатору створення тамтешнього Товариства «Гуцульщина», а також Зеновію Библюку, Андрію Моравському і Михайлу Прощуку з м. Косова, Василю Петрованчуку з с. Космача, Івану Мисюку з м. Снятина, Олександру Маслянику – публіцисту, літератору, лауреату премії ім. В.Чорновола, заслуженому журналісту України (м.Львів).

І, насамкінець, висловлюю безмежну вдячність доктору наук з державного управління, професору Національної академії державного управління при Президентові України Ярославу Радишу та директору приватного підприємства «Писаний Камінь» Михайлу Павлюку за допомогу й наполягання у прискоренні роботи над Тлумачним словником гуцульських говірок..

Най Вас усіх благословить Господь Бог на добрі справи заради миру в Україні, процвітання рідної української мови та гуцульської говірки.