Любов Батьківщини. Михайло Ломацький

Михайло Ломацький. Любов Батьківщини. — Косів. Писаний Камінь. 2021. (Видруковано за виданням: М. Ломацький. Любов Батьківщини. Мюнхен. Накладом Спілки Української Молоді в Манчестері).

Любов Батьківщини. Михайло ЛомацькийББК 84 (4 Укр) 6
Л74
ISBN 978-617-7436-10-1

  • Упорядник Адріан Алиськевич
  • Редагування, комп’ютерні набір, верстка і дизайн Михайла Городенка
  • Видруковано в ПП «Писаний Камінь» (директор М.Д. Павлюк)

Любов Батьківщини. Михайло Ломацький 430 КБ | .pdf | Завантажень: 4

ВСТУП

Мандрує циган циганським звичаєм по світу. В своїй мандрівці подибує пана. Пан їде дорогою каретою. Зустрічаються оба, циган із паном. Циган із далеку пана вітає і низенько йому кланяється. Може пан чим бідного цигана обдарує…

Каже пан затримати карету й прикликає цигана до себе. Показує циганові золоте яблуко й каже:

— Цигане, ти по світу мандруєш і немало всяких людей зустрічаєш. Візьми оце золоте яблуко і дай його найкращій динині, яку в своїй мандрівці зустрінеш. Тоді приведеш ту дитину до мене, щоб я її міг побачити. За твій труд дістанеш від мене нагороду. На відшукання тієї найкращої дитини маєш рік часу.

Розпрощався циган з паном і, взявши від нього золоте яблучко, помандрував у світ.

Ходить циган чужими світами, найкращої дитини шукає, щоб яблучко їй дати, а пізніше від пана нагороду дістати. Ходить, блукає, шукає, але тої найкращої дитини найти не може, хоч ось-ось уже рік добігає…

Прийдеться золоте яблучко назад панові повернути… Нема ради. Вертає циган до своїх. Зраділа жінка, побачивши свого цигана, а ще більше зраділи діти своїм батьком. Найменше припало йому до колін. Глядить циган батьківським оком на своє найменше циганча. Глядить раз — і другий…

«А ось та найкраща дитина, за якою я ввесь рік по світу шукав і найти не міг!» Пригортає дитину до серця і дає їй золоте яблучко, а потім бере за руку й веде до пана.

— Оце, паноньку, та найкраща дитина, за якою я цілий рік по світу шукав і ледви тепер найшов.

Дивиться пан то на цигана, то на дитину й усміхається…

— Не жартуєш, цигане? Це справді має бути найкраща дитина, яку ти, світами блукаючи, надибав?

— Так, так паноньку, це найкраща дитина в усьому світі!

— А чому ж це так? — питає пан.

— Бо, паноньку, це моя, рідна дитина, — відповідає циган.

Задумався пан, поглянув ще раз на цигана й на його дитину, а тоді сказав:

— Правда твоя, цигане, правда:

НАЙКРАЩЕ В СВІТІ ТЕ, ЩО СВОЄ, ЩО РІДНЕ.