Окрилений книгою: гуцул з Косова, який прочитує в рік 100 книг…
За багато літ мої краєзнавчо-журналістські дороги, що вели до Києва, Львова, Ужгорода, Івано-Франківська, Коломиї і, зокрема, по всій Гуцульщині — від Тиси, Прута й Черемоша, щоразу дарували дивовижні зустрічі з природою, архітектурою й цікавими людьми.
Так, на одному з Міжнародних гуцульських фестивалів, чи то у Вижниці, чи Верховині, познайомився з косівчанином Зеновієм Библюком.
Маючи справи у Косові, знаходжу час, щоб в його середмісті, над Рибницею, зайти до поважних господарів — Зеновія та Іванни Библюків, які з дитинства і студентських років шанують книги. Унікальний випадок: лікар і вчитель математики — справжні книголюби.
… Відкриваємо дощату хвіртку на ґанку старої великої хати і вже з порогу прихожої кімнати здається, що, ніби потрапив у бібліотеку. І справді, не помилився: тут витає книжкова атмосфера приватної книгозбірні. На столі у прихожій купка нових книжкових видань і щойно принесені поштаркою газети «Україна молода», «Галичина», «Галицька «Просвіта» і «Гуцульський край».
А далі — більше трьох тисяч видань — художніх, краєзнавчих, енциклопедичних, наукових, довідкових і дитячих, що гарно вишикувалися на полицях, від підлоги до стелі, у вітальній та спальній кімнатах, а декотрі — із закладками, як на похабці, — готові до прочитання. Окремий куток займають 12 томів-альбомів філателістики, в яких найбільше марок про спорт.
У далекі радянські часи, на початку 80-х років, на обійстя Библюків завітали непрохані гості Косівського районного відділення КДБ з ордером на обшук. Ніби маючи донос-скаргу, що заступник головного лікаря районної лікарні З.І.Библюк бере хабарі від пацієнтів, і гроші заховані на книжкових полицях.
Згодом виявилося, що пів дня шукали заборонену антирадянську літературу. Як такої не знайшли, а, щоб не виходити з пустими руками, то винесли підшивку часопису «Сільський господар» за 1936 рік, що належала покійному тестеві.
Напевно не всі знають, що Зеновій Библюк, може єдиний, у межах України вже з десяток літ, щорічно прочитує 100 книг. За його словами, найбільше читається пізньої осені і взимку. На початку травня цього року З.І.Библюк вже прочитав 44 книги — нових придбаних та з старого запасу. У цьогорічні великодні дні я застав його в окулярах над 45-ю книгою С.Процюка «Викинуті й воскреслі».
Рідкісний випадок знайти «запеклого» читача у наші дні, коли паперову версію книг масово заступає електронна. У автобусах і парках міста майже не зустрінеш дорослу людину з відкритою книгою, журналом чи газетою. Інколи можна почути, що тепер найбільше читають «Буквар» першокласники.
А ще Зеновій Іванович не тільки пристрасний читач, але й знавець технології видання книг. Бо і сам є автором книжкової продукції — «Вони прославили Косівщину» про лауреатів Шевченківської премії — вихідців з Косівського району, «100 років Косівській лікарні», «Окрилена піснею» про життєвий і пісенний шлях хормейстера й диригента косівського чоловічого хору «Трембіта» Анну Герасимович-Когут (1899–1989). Майже готова до друку книжка про митців Косівщини, яким присвоєне державне звання — заслужений у галузі культури, освіти, мистецтва та інших сферах діяльності, а також бібліографічний довідник «100 відомих родин Косова».
Вже багато років у мистецькому містечку знають Зеновія Библюка як активного розповсюджувача друкованого слова на гуцульську тематику. Тому він одним із перших тримає у руках із запахом друкарської фарби львівські часописи «Ґражда» і «Грегіт», верховинські — «Гуцульський календар» і «Гуцульщина».
А ще, як «теплі пиріжки», завзятий Зеновій Іванович на косівському майдані пропонує читачам новинки від місцевого видавництва «Писаний Камінь». Навіть два рази поширював перевидані мною твори нашої краянки Марійки Підгірянки.
Пригадую, як у 2016 році на XXIII Гуцульському фестивалі у Рахові добродій З.І.Библюк подарував мені Тоненьку книжечку Івана Франка «Пісня Дебори», весь наклад якої ще не був віддрукований. І цим спонукав мене до кінця року у цій серії «Писаного Каменя» перевидати тисячним тиражем читаночку «Малий Василько» пїд першою редакцією Марійки Підгірянки (Відень, 1916).
Правда, в Косові не тільки Зеновій Библюк ще з молодості кохається в книжковому царстві. У нашій розмові швидко перелічує прізвища своїх колег, які є також власниками особистих великих бібліотек. Це відома еліта старої косівської інтелігенції лікарів і вчителів — В.Тутуруш, Я.Матійчак, Л.Держипільський, Р.Кабин, К.Сусак, Г.Богдан, А.Григорук.
Під час нашої розмови Зеновій Библюк вибачився за коротку зустріч, бо поспішав на засідання Клубу творчої інтелігенції ім.І.Пелипейка. І вже на ходу розписав свій графік на кілька днів вперед. Треба вчасно прийти на репетицію хору при церкві св. Василія Великого, а також побувати у лісі, де з’явилися перші грибочки на зігрітому підліссі і перевірити торішні грибні місця, належно підготуватися до мисливського сезону.
І так, у вирі душевних захоплень, швидко спливає життя.
Василь Левицький,
завідувач Білоославським музеєм Марійки Підгірянки.
«Гуцульський край», №21, 21.05.2021 року
[…] Зеновій Библюк — багатолітній член правління Косівської районної організації товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка, учасник народної хорової капели «Гуцульщина» та просвітянського чоловічого народного хору «Гомін», церковного хору в церкві святого Василія Великого, член правління кредитної спілки «Косівська», учасник літературних презентацій, наукових конференцій, різноманітних акцій і «круглих» столів. […]