Альманах «Душа озивається словами». Ганна Вітковіцька

Члени літературної студії щиро вдячні Косівській районній раді за фінансову підтримку у видавництві збірки.

ЛІТЕРАТУРНО-ПОЕТИЧНА СТУДІЯ С. НИЖНІЙ БЕРЕЗІВ
ЗАВІДУВАЧ БІБЛІОТЕКИ ГАННА ВІТКОВІЦЬКА
«ДУША ОЗИВАЄТЬСЯ СЛОВАМИ»

ББК 84.4УКР6-5
Д 86

Д 86 «Душа озивається словами». Альманах – Косів: Писаний Камінь, 2016 – 88 с.

Твори, що ввійшли до збірки «Душа озивається словами» розповідають про життєві хвилювання членів літературної студії. В них розкриваються теми буремних подій на Майдані та сході нашої країни, тема любові до України, рідного краю. У творах літераторів-початківців відкривається не тільки їх духовний світ, а й передаються роздуми про вічні істини: доброту, любов, справедливість, ставлення до природи, суспільних явищ..

«Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі»
Л. Костенко

Альманах «Душа озивається словами». Ганна Вітковіцька

Духовне зцілення словом

«Літературні посиденьки» (ЛП) початкуючих авторів Нижнього Березова закономірно виливаються в окрему книжку. І це – досягнення, це – свідчення творчого зростання сільських «аргонавтів» слова. Від засідання до засідання сільської літературної студії ЛП зростало розуміння необхідності визрівання, плекання образного слова, глибшого і мудрішого занурення в духовну сутність творчості, бо саме в глибинах досвідченої і щиро віруючої в Бога душі таяться «дивнії перли» справжньої поезії, справжньої літератури.

Наша логіка душі повинна робити найнесподіваніші часові і просторові контакти, настроєві переходи. Ми зобов’язані шукати витоки свого буття, своїх національних і християнських ідеалів, а, знайшовши їх, зливатись з ними, відчувати за них моральні і фізичні болі, відчувати причетність до історії України, її минулого і сучасного.

Поет повинен відчувати не тільки біль рідної землі, але й поклик рідного зоряного неба, неповторну красу рідної природи, вміти перелити музику душі і небесних сфер у виразні і цілющі строфи такої поезії, про яку Ліна Костенко сказала: «Поезія – це завжди неповторність, якийсь незримий дотик до душі». І не слід сприймати ці слова як натяк, що поезія тільки для обраних.

До цілющих джерел поезії, як до криниці з дзвонковою водою, приходять всі, щоб освіжитись, очиститись, наповнитись силою рідної землі. Поезія, якщо вона справжня, зцілює душу і розум кожної людини. Поезію потрібно розуміти і бачити на кожному кроці, в кожній стеблинці і травинці, в кожному прояві життя, бо ніяка вченість не замінить журавлиних ключів і їх одвічного курликання у весняному чи осінньому небі. Уміння бачити і відчувати поезію – це ознака того, що в нас іще не повмирали душі. І не повмирають, якщо поети виходитимуть, як мовив наш краянин Б. Томенчук, «на паперть душі», на паперть храму Господнього, щоб викарбувати на власних душах найвищу сутність життя – любов! Бо любов до матері, до коханої, до дитини нерозривно пов’язана з любов’ю до рідної землі, до Батьківщини, до Бога.

Микола СИМЧИЧ,
член національної спілки письменників України

Альманах «Душа озивається словами». Ганна Вітковіцька 1,74 МБ | .pdf | Завантажень: 380

  • Комп’ютерна верстка Віталія Стефурака
  • Видрукувано в ПП “Писаний Камінь”
  • Підписано до друку 12.08.16. Формат 60х84\16.
  • Папір офсетний.
  • Друк офсетний. Умов. друк. арк. 8,23. Обл.-вид. арк. 14,2.
  • Тираж 120 прим. Замовне 448.
  • © Ганна Вітковіцька упорядкування, 2016
  • © Лілія Сулятицька, Марія Ільницька комп’ютерний набір, 2016
  • © Микола Геник обкладинка, 2016
  • © Видавництво «Писаний Камінь», 2016

 

ЗМІСТ

Духовне зцілення словом………………………………………3
Микола Симчич……………………………………………………….5
Українські АТОси……………………………………………………..5
Оксана Влашинець………………………………………………….7
Благовіщення………………………………………………………………7
Розстріляна весна……………………………………………………11
Філософія життя………………………………………………………15
Анничка Гнатищак……………………………………………….16
За мир (пісня)……………………………………………………………16
Кривава симфонія……………………………………………………17
Молитва за Україну (пісня)…………………………………..18
Пам’яті загиблих на Майдані у Києві (пісня)……19
Отець Ігор Полюк…………………………………………………..20
Усі слова закреслю мовчанням……………………………20
Вибілювання полотен…………………………………………….20
Дружині……………………………………………………………………….21
Замели, засіяли поле білі віхоли…………………………21
Щось мине, щось забудеться………………………………..22
Олена Дутчак-Денисюк………………………………………..23
Вдихає пахощі небесна блакить………………………….23
Чулося зітхання у липневій темряві………………….24
Де межа між кольором і словом…………………………24
Літопис моїх думок………………………………………………….24
Всміхалась небесам земля зеленоока……………….24
Голі душі дерев, як холодні долоні…………………….25
Де цілуються смереки і блакить…………………………25
Відлуння слів зникали в небокраї……………………..25
Думок бурхливих строкате панно……………………..25

Хотілося плакати, а сліз не стало……………………….26
Роздум………………………………………………………………………….26
По білотишшю снігу………………………………………………..27
Грозяний сонет…………………………………………………………27
Каяття………………………………………………………………………….29
Стежкою біловірша…………………………………………………31
Марія Геник…………………………………………………………….32
Весна дарує цвіт мімози………………………………………..32
А надворі цвіте весна……………………………………………..32
Багряна осінь чеше вербам коси………………………..32
Колискових мені мама не співала………………………33
Порятуй мою зболену душу………………………………….33
Я вірю в долю – ніжну казку…………………………………34
Солодкий трунок ллється із бокала…………………..34
Прийди до мене сном нічним………………………………34
Березів мій, я тут родилася…………………………………..35
Христина Дрогомирецька……………………………………36
Світ дивний, немає вороття…………………………………36
Колискова…………………………………………………………………..37
Речі втратили всю свою суть……………………………….37
Дякую за правду, дякую за віру…………………………..39
Ірина Бодруг……………………………………………………………40
Герої не вмирають!………………………………………………….40
Богдана Симчич……………………………………………………..44
Таке щось тепленьке і ніжне………………………………..44
Мені приснився дивний сон…………………………………45
Іван Климю’к…………………………………………………………..46
В останні хвилини життя………………………………………46
Намалюй мені чистий світанок…………………………..46
Я не суджу, не хочу і не мушу………………………………..47

Людина переносить різні муки…………………………..47
Пробач мені, мамо, за все………………………………………47
У пам’яті залишилось чимало…………………………….47
Сестра, яку подарувала доля………………………………..48
Я не поет, не був поетом………………………………………..48
Яка в житті у мене роль?………………………………………49
В житті комедій і пародій……………………………………..49
Оксана Клим’юк……………………………………………………..50
Пам’яті каменяра……………………………………………………..50
У тім краю, де Лючка протікає…………………………….51
Cон………………………………………………………………………………..52
Осінній марафон………………………………………………………52
Журавлі……………………………………………………………………….53
Тополя………………………………………………………………………….53
Україні………………………………………………………………………….53
За небокраєм щастя не буває………………………………54
Дорога в Сибір…………………………………………………………..54
Партизани…………………………………………………………………..55
Надія Манжуєва……………………………………………………..57
Моїй Лесі присвячую………………………………………………57
Моя душа…………………………………………………………………….57
О, дякую Боже, Тобі за життя……………………………….58
Замріяно леліє під дощем сон……………………………..58
Сон………………………………………………………………………………..59
Доброту у серці, як воду в відерці………………………60
Ганна Тимофій……………………………………………………….61
Лист до матері. Через вічність…………………………….61
Любов’ю дише світ…………………………………………………..62
Легенда про Олексу Довбуша………………………………62
Зламана калина………………………………………………………..63
Літня ностальгія………………………………………………………64
Сірі гори і небо………………………………………………………….65

Світ за вікном……………………………………………………………65
Весняна мрія……………………………………………………………..66
Вікторія Негрич……………………………………………………..67
До Миколая………………………………………………………………..67
Приречене кохання…………………………………………………68
Галина Геник…………………………………………………………..69
А гори димлять…………………………………………………………69
Україна Божа……………………………………………………………..70
Бачити Христа…………………………………………………………..71
Вчитися з Богом розмовляти………………………………72
Марічка Ливицька………………………………………………..73
Так хочеться вранці ходити………………………………….73
Я зачарована була в тобі………………………………………..74
Я бігла по скошених травах………………………………….74
О, я так чекала зустрічі з тобою………………………….75
Моя мама найкраща у світі (пісня)…………………….75
Ганна Левицька-Геник………………………………………….77
Рідний край……………………………………………………………….77
А у житті, як у житті………………………………………………..78
Боже, я прошу дай мені крила……………………………..78
Засіяли в полі пшеницю………………………………………..79
Чи можу комусь розказати……………………………………80
Чи бачив ти як сходить сонце………………………………80
Щоб прожиті роки не були даремні…………………..81