«Село моє Топорівці. Етнографічний образ села», том 6, частина 3. Дмитро Мохорук

ХХV

8 січня — Собор Пресвятої Богородиці і Святого Йосипа-Обручника. Взагалі-то свято св. Йосипа-Обручника церква святкую в неділю після Різдва. Святкування св. Йосипа-Обручника 8 січня — знову ж таки нововведення єпископа Григорія Хомишина. Це — другий день Різдвяних свят. Якщо 7 січня святкували, як Ісус Христос народився, то 8 січня св. Церква присвятилаПречистій Діві.

Свята Церква традиційно після великого празника святкує пам’ять тих осіб, що виконували головну роль у подіях великого свята. У Христовому Різдві на першому місці коло Христа бачимо Пресвятую Богородицю, а після — Йосипа. Тож уже в перших століттях вірні Христової церкви збиралися наступного дня по Христовому Різдві, щоб подякувати Пречистій Діві Марії за те, що дала нам Спасителя та віддати їй почесть, як Божій Матері. Від того збору вірних і сам празник дістав назву Собор.

Св. Йосип працював тяжко, як тесля на утримання своєї Родини. Він є зразком праведности для християнських родин. Його заступництво у Христа-Господа могуче. Кожна родина може і повинна вдаватися до св. Йосипа з просьбою про поміч у своїх духовних і матеріальних потребах, бо він, як Отець родини, знає найліпше родинні клопоти.

У цей день, після Відправи служби Божої у церкві, всі йдуть на обід, а потім продовжують коляду по селі. Багато людей ідуть одні до одних у гості, колядують, веселяться, прославляють Господа Бога нашого.

Хотілось би відзначити, що у 30-х роках минулого століття товариство «Просвіта» організувало чудові вертепи — дорослий і дитячий, з якими ходили по хатах, колядували і в такий спосіб Господа Бога прославляли.

У 1989 році відродилося товариство «Просвіта» у Топорівцях. Головою обрали пані Параску Гультай — культурно-громадського сільського діяча. Вона із членами товариства, старожилами відновила й оновила сценарій довоєнного топорівського Різдвяного вертепу. Виглядає це так.

(Колядники з вертепом підходять під хату і колядують)

 

Ой уставай, брате, пусти нас до хати,

Хочем тобі про Вкраїнузаколядувати!

 

Заколядувати, Христа прославляти,

І в Ісуса рожденого доленьки благати!

 

А ми цієї ночі не спали на волос,

Як почули по Вкраїні український голос!

 

Українська пісня — це наша орґана,

Кожух, сардак, чорна шапка, синьо-жовта фана!

 

Синьо-жовта фана, тризуб золотіє,

Ще на нашу Україну сонечко загріє!

 

Ой засвіти свічку, постав на віконце,

Щоб зацвіла Україна, як ружа на сонці!

 

Вінчуємо Україну на многії літа,

Щоби вона процвітала, аж до кінця світа!

 

(З хати виходить господар)

 

Г о с п о д а р. Просимо, просимо вас, колядники, заходіть до нашої хати!(Усі заходять)

1-ша д і в ч и н а.

Добрий вечір тому, хто є в домі цьому, —

І старому, і малому, й Господеві святому!

 

2 д і в ч и н а. Сієм, сієм, посіваєм! З Рождеством Христовим всіх поздоровляєм!

2 д і в ч и н а. Добрий вечір! Мир цій хаті!

Ми прийшли вам розказати

Про чудесную новину,

Про небесную дитину!

 

2 х л о п е ц ь. Щедрий вечір, добрі люди,

Виступаємо усюди,

І вість радісну шлемо.

Послухайте нашу коляду!

(Колядують)

 

Ой встань, господарю

Ой встань, господарю, та й виходи з хати,

Устань, брате, разом з нами заколядувати!

 

Заколядувати, Христа прославляти

І в Ісуса рожденого доленьки благати!

 

Ой колядо свята, ти нам дуже мила,

Породила Мати Господнього Сина!

 

Ісус народився та й у Віфлеємі,

Зажурився лютий Ірод у Єрусалимі!

 

Ти, Дитинко Божа на пахучім сіні,

Дай нам щастя й кращу долю нашій неньці-Україні!

 

Дай Бог господарю у мирі прожити

І ще нарік разом з вами Господа хвалити!

 

П а с т у ш к и. Добрий вечір! Мир цій хаті!

Ми прийшли вам розказати

Про чудесную новину,

Про небесную дитину!

 

1 п а с т у ш о к. Ми вночі при стаді спали

І не чули, і не знали,

Що діється в небесах

І тих земних сторонах!

 

2 п а с т у ш о к. Аж тут раптом серед ночі

Протираєм сонні очі

Й чуємо, мов хтось співає,

А на Сході зірка сяє!

 

1 п а с т у ш о к. Ми почули спів Ангелів,

Спів великий, спів веселий,

Що в вертепі у яскині

Божий Син родився нині!

 

2 п а с т у ш о к. А та зірка в небесах

Всім показувала шлях,

Всі ми разом повставали,

Із собою дари взяли

Й до вертепу поспішили

Вздріти там Дитятко миле!

 

1-ий А н г е л. Тихо, тихо сяють зорі

У небесному просторі,

А одна із них така: ясна, гожа

Наче квітка розцвіла, золотиста і ясна!

 

2 А н г е л. Над вертепом зірка сяє,

Де Син Божий спочиває,

Що з небес зійшов до нас.

Милу вість вона приносить,

Всьому світові голосить:

Що Христос родився!

 

3 А н г е л. Не у шовках, не в перині,

А у яслах, ще й на сіні,

Непокритий він лежить.

Радуйтеся, добрі люди,

Та збирайтесь звідусіль.

До вертепу прибіжіть

І собі, своїй Вкраїні

Щастя й долі попросіть!

 

4 А н г е л. До вертепу поспішайте,

Сина Божого вітайте

І всім людям говоріть,

Що Христос прийшов у світ!

 

(Колядують)

 

По всьому світу весела новина

По цілому світу весела новина,

Що Пречиста Діва-Мати породила сина.

 

Як його породила, в пелени вповила,

Сіном чистим, як лелія, Йому постелила.

 

Ангели із неба, пастушки голосять,

Із поклоном до Ісуса поспішати просять.

 

Три царі зі Сходу в стаєнку вступають

І дарунки для Ісуса поклінно складають.

 

А ми, люди, нині Ісуса вітаймо.

Слава! Слава! О Всевишнім Богу заспіваймо.

 

Слава! Слава Богу! І на землі тому.

Слава! Слава! О Всевишнім Богу, дитяті малому.

 

С і ч о в и й. Господарю і господине, з Різдвом Святим

С т р і л е ц ь. Дозвольте вас і всю вашу родину

Поздоровити в добрий час. Христос народився!

До Віфлеєму йдуть з привітом князі і королі,

Несуть дарунки для дитини —

Ісуса хочуть привітати, Йому

Колядку заспівати:

 

(Ставлять вертеп на стіл і колядують)

 

Всю Україну зорі освятили

Всю Україну зорі освітили,

Як з Віфлеєму новину звістили.

 

Христос родився, в Бога воплотився.

Бог правди і любові, здійми всі окови,

Зішли свободу рідному народу

І зітни голову лютому Іроду!

 

Найясніша зоря зі Сходу сіяє,

Вся Україна новину сприймає.

Христос родився, в Бога воплотився.

Бог правди і любові, здійми всі окови,

Зішли свободу рідному народу

І зітни голову лютому Іроду!

 

Дніпро збудився, забув зиму люту,

Подав новину до бистрого Пруту.

Христос родився, в Бога воплотився.

Бог правди і любові, здійми всі окови,

Зішли свободу рідному народу

І зітни голову лютому Іроду!

 

А Прут бистренький Дністра закликає,

Дністер до Буга, вістку посилає.

Христос родився, в Бога воплотився.

Бог правди і любові, здійми всі окови,

Зішли свободу рідному народу

І зітни голову лютому Іроду!

 

А ми всі, браття, зраділи новині,

В добрій надії колядуємо нині

Христос родився, в Бога воплотився.

Бог правди і любові, здійми всі окови,

Зішли свободу рідному народу

І зітни голову лютому Іроду!

 

З в і з д а р. (Держить у руках восьмигранну зірку)

 

Я є звіздар, промінь просвіти.

Я буду славу Йому голосити,

Буду світити вам у житті

Всім на Вкраїні, на нашій землі.

Ми прийшли з вертепом до вашої хати,

Щоб Різдвяну виставу вам показати!

 

1-ий к о з а к. Я козак з-за Дніпра, з великого Лугу.

Наша Запорізька Січ впала у важкую тугу.

Довгі ночі, довгі дні Січ в могилі спала,

На Вкраїні забуття чорне панувало,

А зійшла зоря і спасення ясне засіяло.

 

2 к о з а к. Велике чудо стало межи нас —

Народився в Віфлеємі Христос Спас.

Знищить зла окови, прийде час розмови

І мир буде на землі.

А ми, люди, ликуймо,

Рождество Христове святкуймо.

 

3 к о з а к. Слава Богу, добрі люди! З Віфлеєму ідемо

І вість радісну несемо, що Христос —

Спаситель світу народився у стаєнці.

 

Г е т ь м а н. Я воєвода, я гетьман Мазепа.

М а з е п а. На ім’я Іван Наук, мистецтв і шкіл любитель.

Твою відвідати прийшов обитель.

Ламаючи незнання кригу,

Приніс Тобі в дарунок книгу!

(Кладе біля вертепу)

Дозвольте заколядувати і славити Христа.

(колядують)

 

Веселися, наша земле

Веселися, наша земле,

Бо вже маєш досить волі —

Сріблом мають рідні прапори,

Блиском сяють з неба зорі.

Військо йде!

 

Крешуть правду супостати,

Бо прийшов вже час розплати,

Бо за тюрми і кайдани

Будуть сльози, смерть і рани.

Ворогам!

 

Зійшла зірка восьмигранна,

І прийшла хвиля спасення —

Повстав гордо дух народу,

Що всіх кликав за свободу.

За народ!

 

Зглянься, Христе, Божий Сину,

В день Різдва на Україну —

Зійшли зіроньку яскраву,

Щоб рознесла тую славу.

По землі!

 

К н я з ь. Я князь Руси — Володимир,

В о л о д и м и р. Володар великого народу.

Про месію я снив у снах,

Леліяв в серці насолоду,

Що над моїм великім краєм,

Де Дніпро могучий котить хвилі,

Зоря промінням золотим засяє

Приніс я золоті колоски

І в серці синяву небесну

Та зов лицарської руки,

Отож прийми, Ісусе, мій поклін

І дар прийми з руки моєї

(Ставить біля вертепу снопик пшениці)

 

К н я з ь. Я Ярослав, князь Галича престолу

Я р о с л а в. В дарунок днесь тобі приніс

Лицарства свою юну кров.

Приніс тобі я перли сліз

Многостраждального народу.

Тут припоясаний мій меч,

Він зараз наче спить во гробі

І блеску жде, жде ще стремен,

Щоби в твоїй подобі

Рознести правди ворогів,

Хто проти правди, той проти Тебе

Бо Ти є правда із віків,

Бо правда сяє вічним блеском,

Щоб не блукали ми в пітьмі.

 

К н я з ь. Я князь зеленої Волині.

Р о м а н. З поклоном днесь також прийшов

І дар Тобі складаю нині.

А правда є одна — Твоя,

Щоб з вівчарями вся громада

Прославила правду і Твоє ім’я

 

К о р о л ь. Я Галицький король Данило,

Д а н и л о. Що поборов монгольську силу.

Життя провів у боротьбі

Даю залізний меч Тобі!

(Колядують)

 

В глибокій долині

В глибокій долині

Сталася новина,

Що Пречиста Діва-Мати

Породила Сина.

Що Пречиста Діва-Мати

Породила Сина.

 

А як породила,

Стала йму співати:

— Люляй, люляй, мій Синочку,

Бо уже йду спати.

— Люляй, люляй, мій Синочку,

Бо уже йду спати.

 

Мамо ж моя, мамо,

Зажди хоч хвилину,

Най я піду на небеса,

Принесу перину.

Най я піду на небеса,

Принесу перину.

 

Ой Сину мій, Сину,

Та Ти ще не годен,

Бо ще нема три години,

Як Ти ся народив.

Бо ще нема три години,

Як ти ся народив

 

— Мамо ж моя, мамо,

Чому я не годен? —

Я сотворив небо й землю,

Ще-м ся не народив…

Я сотворив небо й землю,

Ще-м ся не народив…

 

Г а л и ч а н и н. На Вкраїні дзвонять дзвони

Линуть степом срібні тони

 

Ж и д. Вай, вай, вай! Що я бачу, що я чую,

Ще й політику такую?

Чого ж з нею мандрувати —

Напасті собі шукати?

Ліпше в хаті сісти, добре випити, поїсти.

 

Князь В о л о д и м и р. Геть звідси, жиде!

 

Ж и д. Но, но, но! Чув я, що ви тут казали,

На мого царя Ірода брехали.

Буде Ірод за хвилину,

Схопить вашу він Дитину.

Іроде! Іроде! Слава царю Іроду!

 

У с і  х о р о м. Невірники! Геть звідси!

 

І р о д. Що це ви всі тут зібрались?

Ви кому тут поклонялись?

Добре, що я тут око своє маю (показує на жида)

Зараз всіх вас покараю!

Що тут робиться таке?

 

Ж и д. (бігає навколо Ірода, кланяється безперестанку)

Не знаю, не знаю, але чув я від них,

Що в твоєму царстві народився

Цар неба і землі…

 

І р о д. Мовчать! Мовчать! Я тут цар над царями.

Я володар всього краю. Царя Дитяти не знаю.

І знати не бажаю. Стоража! Стоража!

Всіх їх беріть і в’яжіть, і до ями посадіть.

А мале Дитя в яскині мусите знайти ще нині!

Бо інакше всім вам смерть!

 

С м е р т ь. О ні, мій любий царю. Я косою їх не вдарю!

Нищила я цей український нарід біля 800 літ!

Особливо їх косила я тепер у 20-30-40-50-х роках!

А мале Дитя в яскині має владу в світі нині.

Буду я йому служити, а тебе я маю вбити.

(Замахується косою. Ірод падає. Вискакує чорт і обіймає Ірода)

 

Ч о р т. А тепер ти мій, голубе дорогий, ви всі тут,

Що Різдво святкуєте нині, дурні!

Я вас навчу, як жити. Хіба життя без мене

Хтось може оцінити? Пана людської душі?

Ваш світ є мій. Я пан над панами.

На світі вже давно в законі, що думати рабам:

— Це гріх! (Показує на колядників)

А цю прокляту мислячу породу

Всю до ноги зітерти я б звелів.

 

М а з е п а. Згинь, нечиста сило! (Чорт вибігає).

(Колядники колядують).

 

Небо і земля нині торжествують

Небо і земля нині торжествують,

Ангели, люди весело празднують!

Христос родився, Бог воплотився.

Ангели співають,царіє витають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

«Чудо! Чудо!» — повідають!

 

Во Віфлеємі весела новина:

Пречиста Діва породила Сина!

Христос родився, Бог воплотився.

Ангели співають, царіє витають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

«Чудо! Чудо!» — повідають!

 

Слово Отчеє взяло на ся тіло:

В темностях земних Сонце засвітило!

Христос родився, Бог воплотився.

Ангели співають, царіє витають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

«Чудо! Чудо!» — повідають!

 

Ангели служать свойому королю

І во вертепі творять Його волю!

Христос родився, Бог воплотився.

Ангели співають, царіє витають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

«Чудо! Чудо!» — повідають!

 

Три славні царі зі Сходу приходять

Ладан і смирну, золото приносять!

Христос родився, Бог воплотився.

Ангели співають, царіє витають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

«Чудо! Чудо! — повідають!

 

Царю і Богу тоє офірують,

Пастирі людям все розповідують!

Христос родився, Бог воплотився.

Ангели співають, царіє витають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

«Чудо! Чудо!» — повідають!

 

І ми рожденну Богу поклін даймо,

«Слава во вишних» Йому заспіваймо!

Христос родився, Бог воплотився.

Ангели співають, царіє витають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

«Чудо! Чудо!» — повідають!

 

В о л о д и м и р. Я від князів складаю вам бажання щирі,

Повні правди, усього того, що лиш сам собі

Сьогодні я бажав би. Нехай вам сповняться думки,

Що маєте, бажаю втричі. І жити в щасті всі роки,

Аж поки Бог вас не покличе…

 

Я р о с л а в. А я скажу вам, шановні батьки, дорогі вчителі! Ви збудуєте чудову Українську державу, коли з ваших домівок ваші діти винесуть високу релігійність, слухняність, бажання до чесної праці, замилування до порядку і почуття обов’язку перед батьками, перед школою, перед державою!

Коли від народження і до останнього подиху життя у вашій душі, у вашому серці, у вашій крові з Божого благословення вкоріниться ідея, що українська колядка і пісня — це наша органа, що не має для нас ріднішого, як золотистий Тризуб і синьо-жовта фана!

 

1 А н г е л. Найвищий час вам, чесні люди, в дорогу далі нам іти,

І вістку радісну нести про віфлеємське світле чудо.

Хай буде ваша хата щастям і радістю багата!

 

2 А н г е л. Щоб хвалили ви Христа, що днесь родився в Віфлеємі,

Щоб кращий час для вас настав, щоб ласку з неба Він вам дав!

 

1 х л о п е ц ь. Дай Боже, у мирі й добрі святкувати,

А нарік ще кращих свят вам дочекати!

 

Д і в ч и н а. У щасливій своїй хаті, щоб були ви всі багаті

Щоб лежали на столі паляниці немалі,

І млинці, і пиріжки, і пухнасті пампушки!

 

2 х л о п ч и к. (посіває). І я посіваю у вашій хатині, веселий день,

Весела новина. Ісус вас вітає — маленька дитина

Вітає і хоче щиро сказати,

Благословення принести до хати!

(Колядують)

 

Прокидайтеся, люди!

Прокидайтеся, люди, бо вже біла днина,

Бо вже нам си об’явила дивная новина.

 

Вставайте з постелі, пустіть нас до хати,

Будемо вам українську колядку колядувати.

 

А ми заколядуєм, ще й будем трохи сидіти,

Господь знає, чи ще нарік будем си видіти.

 

Ми заколядуєм, та й зараз підемо,

Господь знає, чи ще нарік ми до вас прийдемо.

 

Ісус народився та й у Віфлеємі —

Зажурився лютий Ірод у Єрусалимі.

 

Ой колядо свята, ти нам дуже мила,

Породила Мати Божа Господнього Сина.

 

Ти, Дитинко Божа на пахучім сіні,

Даруй щастя, верни волю, нашій неньці-Україні.

 

 

Усі разом

Вінчуємо вас усіх, Христос народився!

Що наш нарід український з ярма визволився.

Ми щасливі, що діждали, за це Бога ми благали:

Нехай наші українці своє ім’я носять,

Нехай носять і голосять по цілому світу,

Нехай славлять Україну на многії літа…

Після цього усі виходять з хати. Господар і господиня вгощають учасників вертепу різдвяними прянощами і дякують.

 

ХХVІ

9 січня — третій день Різдва Христового. У цей день св. Церква святкує Святого Первомученика Стефана.

Незабаром, по Вознесенню Христовім, багато людей почали приймати віру Христову. Багато було бажаючих наслідувати Ісуса Христа. Одні продавали маєтки і гроші давали апостолам, другі роздавали убогим та вдовицям. Але оскільки апостоли були дуже зайняті проповідуванням Христової науки, їм не ставало часу на розділювання запомог. Тому вибрали сімох дияконів, і вони служили бідним. Між тими сімома був найстарший архидиякон Стефан. Він також мав велику віру і задля того творив многі чуда в ім’я Ісуса Христа. Коли він зачав доводити про правдивість Христової віри, то це дуже не сподобалося іудеям, і вони повстали проти нього. Під час чергової бесіди сповнений Духом Божим, поглянув у небо і сказав: «Отсе я бачу отворене небо і Христа, що сидить по правиці Бога Отця». За те іудеї назвали його богохульником. Виволокли за місто і вкаменували. Перед смертю св. Стефан возніс руки до неба і закликав: »Господи, не пам’ятай їм гріха цього». Це був перший мученик за Христову віру, тому він і називається Святий Первомученик.

У цей день колядування, гостювання, веселість у селі продовжується. Народ продовжує прославляти Господа Ісуса Христа.

Після закінчення коляди браття здавали гроші у церковну касу, а самі розпочинали робити у кожного в себе гостини. Братство складалося переважно зі старих чоловіків, а рік довгий, не кожен міг дожити до наступного Різдва. Тож гостилися і в такий спосіб веселилися, бажаючи один одному здоров’я і довгих років життя та дочекати Різдва Господнього до наступного року.

Гостилися кожної неділі і у святкові дні, щоб укластися до Великого Пасхального посту. Якщо не ставало цих днів, то гостилися навіть у будні дні.

Здавали гроші у церковну касу і хлопці, але не всі. Частину грошей голова церковної ревізійної комісії залишав їм для організації забав (танців, тепер дискотека). Тому після коляди два берези і два касири разом із головою ревізійної комісії вираховували, скільки до пасхального посту є субот, неділь і святкових днів, тобто скільки буде проведено забав. Вони мали бути безплатні для молоді. Музикантам оплачували наперед.

Від Різдва до Йордану в селі вітаються «Христос си рождає». Відповідають «Славімо Його від нині й повік».

 

ХХVІІ

Свято Господнього найменування завжди припадає на старий Новий рік — 14 січня. Але воно починає святкуватися ще напередодні — 13 січня в поєднанні зі святом Меланії Римлянки, що померла у 439 році.

У Топорівцях це свято починається після обіду 13 січня малими хлопчаками, які ходять по селу із бичками (дерев’яні фігурки). З якого часу започаткований цей звичай, ніхто не знає. Але вважається, що бички — символ життя, продовження роду людського. Якщо в селі є церква, дзвіниця, гарної побудови, розмальовані — це багатство, тому всі жителі цього села також повинні прагнути цього.

Весілля, старости, хлопець і дівка — це є відтворення роду людського, створення молодих сімей у Новому році, народження дітей, а для цього потрібно мати сильну господарку, в якій повинні бути відповідні знаряддя — драбина, бочка, маґлівка (знаряддя, за допомогою якого перуть білизну), тачівка (кругла, добре обтесана лата, довжиною 50 см, на кінцях закінчується гарно виробленими ручками. Тачівку використовували у двох випадках: розтачували тісто на пироги, вараниці і розгладжували нижню білизну. Сорочку чи портіниці намотували на тачівку і зверху водили маґлівкою.

Бджоли — це роїння, символізує розведення худоби. Мед — здоров’я, що символізує оздоровлення: на щастя, на здоров’я та на Новий рік! Бички носять, як правило, в каракулевій старій стоячій шапці. Бички виготовляються з грубих і тонких вербових прутів.

Церква — найголовніша фігурка. Це дерев’яний стержень, який складається із трьох рівномірних ступенів, висотою 16-17см, внизу квадрат 3,5 на 3,5см. Нижня ступінь, це кантовий квадрат з уступом у верхню ступінь, яка тонша на 0,5см і переходить з уступом у верхню, третю ступінь. Верхня ступінь закінчується шпилем. По всьому стержні витесані карби і віконниці. Може бути розмальована.

Дзвіниця — за формою майже як церква, але тонша і менших розмірів.

Весільні гості, весілля — це низанка стержнів із вербового пруття довжиною 8-9 см. Внизу стержні затісують з двох боків, щоб був гострий кінець. Зверху на півсантиметра розколюють і в цей розкол настромлюють кольорову нитку, через п’ять сантиметрів настромлюють наступний стержень. І так до 10-12 штук. У деякі стержні в розкол устромляють коротенькі кольорові смужки тканини або паперу, тобто прикрашають. Це і є весілля. Коли береш за котрийсь зі стержнів, то тягнеться ціла в’язанка.

Старости — з’єднані між собою два стержні, як і на весіллі, але мають інші кольори прикраси.

Парубок і дівка — це знову з’єднані два стержні, лише один стержень у розколі має кілька чорних вовняних волосинок, тобто парубок має вуса, а другий стержень має кольорові ниточки — дівка.

Жид і жидівка — теж два з’єднані стержні, але мають свою прикрасу.

Циган і циганка. Те саме, лише всі прикраси чорні.

Драбина, тачівка, маґлівка, праник (За допомогою праника прали на річці на кладці білизну, верені, ткані полотна). Бочка — шматок товстого вербового прута. Обтесаний, діаметром 4 см, висотою 6 см.

Бджоли — багато нарізаних тоненьких прутчиків, довжиною до 1,5-2 см.

Хлопчина входить у хату:

— Славайсу Христу. Прошу на бички.

І дає господарю чи господині шапку. Ті дивляться, перебирають фігурками.

— А це що? — запитує господиня.

— Церква.

— А це що? — Хлопчина відповідає: — Дзвіниця!

Так майже по усіх фігурках. Таким розпитуванням, розхвалюванням, який він гарний і розумний притуплюється пильність хлопчини. Це якраз потрібно господині, щоб якусь фігурку украсти. Тільки украсти , а не взяти. Принцип такий — церкву не вкрадеш, бо вона одна і найбільша. Зразу замітна. Дзвіницю теж. Якщо в хаті є дівчина та ще й на віддані, то перше, що мають украсти, це старостів. Якщо не вдається, або їх уже вкрали, то крадуть кілька весільних гостей. Якщо сім’я бездітна, то обов’язково крадуть парубка і дівку, але найбільше крадуть бджіл. Їх є багато і не дуже замітно. Бджіл кидають на вулики, на худобу, на птицю, щоб цілий рік усе плодилося, роїлося.

За бички платять грішми, горіхами, яблуками.

Хлопчина прямує далі, і, хоч як він пильнує, в кінці залишаються лише основні фігурки. З бичками ходять до вечора.

Традиційно надвечір’ям розпочинається маланкування. Колядування з Маланкою пов’язане з старим Новим роком і має дуже давній звичай. З Маланкою ходили ще до прийняття християнства. Стародавні люди ворожили: “Який перший день Нового року, такий буде цілий рік”. То ж того дня справляли всякі забави, гульбища, пиятики та по-різному маскувалися один від одного, щоб того, хто дуже нап’ється,не впізнали.

Св. Іван Златоуст дуже виступав проти цього і осуджував: «Вони думають, що коли перший день цього року проведуть у задовіллі і радості, то й цілий рік буде такий…». Тому-то й повелося так аж до наших часів, що на Новий рік і за старим стилем, і за новим — люди зустрічають Новий рік у масках, переодягаються, гуляють, веселяться.

До святкування Маланки у селі готуються кілька днів наперед. Це дійство проводять лише хлопці або молоді чоловіки. Організатори цього дійства зазделегідь підшукують хлопців, які готують костюми, маски. Розподіляють ролі, адже в цьому дійстві беруть участь більше десятка дійових осіб: Маланка, її Сестра, Дід, Новий рік, Жид, Смерть,Чорт, Гуцул і Гуцулка, Циган і Циганка, Береза (керівник цього дійства), козаки, музиканти.

Маланка — її роль має виконувати невисокий, круглолиций, симпатичний хлопець. Але на цю роль не завжди є бажаючі. Справа в тому, хто грає за Маланку, то на Йордан першим має помитися свяченою водою. Якщо цього не зробить, то, за давнім повір’ям, його цілий рік буде переходити вночі щезлий. Маланка одягає довгу спідницю, голову замотує в хустку. Напереді обов’язково має мати фартух. Колись зверху одягала кожух, пізніше була і в куфайці. Одяг поношений.

Сестра Маланки — одягнута трохи краще, але без фартуха.

Дід — чоловік Маланки — обов’язково на голові солом’яний капелюх, одягнений у гачі, заправлені у чоботи, вгорнутий у старий пірваний кожух, у кількох місцях виступає назовні вовна, підперезаний перевеслом, на плечах під кожухом зроблено великий горб. Дід горбатий, з бородою, вусатий і з палицею. Під час танців у хаті, за сценарієм, всі кулаками гупають діда у плечі, у той горб.

Новий рік — молодий високий хлопець, гарно одягнений, зверху на голові перемотаний папером, на якому написано цифри Нового року.

Жид — поверх сорочки піджак без рукавів, на голові ярмурка, приклеєна борідка конусом донизу. Має в руках кошичок або сумку, в яких — здохла курка, клубок запутаних різнокольорових ниток і кілька різнокольорових ганчірок.

Смерть — високий хлопець, одягнений у довгу старомодну сорочку, на обличчі біла із зашкіреними зубами маска, в руках дерев’яна коса.

Чорт — у всьому чорному, на плечах перевернутий догори чорною вовною кожух, підперезаний перевеслом і шнурком, до яких прикріплений хвіст, завернутий догори, на кінці із дзвоником. Оскільки всі люблять ловити чорта за хвіст, то деколи його укріплюють колючим дротом. На голові чорна маска і з ріжками. У руках має дерев’яні ріжки, якими може декому потиснути боки, розганяє цікаву дітвору. Чорт дуже рухливий, енергійний, від цього хвіст трясеться і дзвоник дуже дзеленчить. Зазвукомвизначають, по якій вулиці йде Маланка.

Гуцул і Гуцулка — в Гуцула вишита сорочка, випущена поверх гачів чи штанів, підперезаний окрійкою, на плечах киптар, на голові капелюх, затканий пір’ям із когута. Гуцулка у вишитій сорочці, може бути в запасці, на плечах киптар, на голові зав’язана квітчаста хустка.

Циган і Циганка — розмальовані і одягнені під циганів. Циган має зв’язані докупи — стару сапу, надщерблений молоток, старий пильник, кілька металевих прутів, старі ключі. Циганка ходить із колодою старих карт.

Після обіду всі сходяться до тієї хати, де проводяться вечорниці. Там переодягаються. Приходять і дівчата — допомагають переодягатися, розмальовують обличчя хлопцям.

Як тільки темніє, на вулиці виходять Маланки — на одному куті, на другому, великі Маланки, малі. Велика Маланка ходить до дорослих дівчат, мала — до підлітків.

Це мало такий вигляд. Попереду усіх ішов Береза. За ним — Смерть. Чорт бігав — попереду, по боках, ззаду. У принципі, він охоронець цієї ватаги. Його рухи, дзеленчання дзвоника надають свого роду таємничості, бо всі цікаві хочуть знати : хто перебраний за Маланку, Смерть, Жида Чорта?…

Завдання Маланки та її Сестри колядувати і танцювати у хаті. Але окремі персонажі мають інші завдання. Наприклад, у ніч перед Новим роком і Василієм, як правило, на столі лежать складені один на один три калачі або три хлібини. Коли приходить Маланка, господар ставить калачі на задню лаву і стереже їх. Завдання Діда за всяку ціну викрасти один калач.

Біля печі, як завжди, стояли горшки з їжею, на плиті варилися страви для свята на другий день, особливо у котрій хаті був Василь. Там завжди ґаздував циган, і якщо в горшках чи на плиті було щось з їжі, то він теж мав щось поцупити. Але коло печі, як завсігди, сиділа господиня і слідкувала за цим.

У кожній хаті біля дверей колись стояла шафа з продуктами. Там зберігали: домашній сир, сметану, сало, олію, деколи і спиртне. Біля шафи під час Маланки сиділа донька господаря. Шафу пильнував Чорт. Він обов’язково мусив щось украсти. Це було сало і спиртне. Отже, одні повинні провадити дійство, другі охороняти, інші викрадати.

Береза приходить на подвір’я, де є дівчина, і запитує господаря, чи дозволяє впустити Маланку. Якщо є згода, всі йдуть під хату і щедрують:

 

Щедрий вечір, добрий вечір

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на весь вечір!

Наша Маланка Дністром брела.

З Дністра воду бай носила.

 

З Дністра воду бай носила,

На камені ноги мила.

На камені ноги мила,

Тонкий фартух замочила.

 

Повій, вітре буйнесенький,

Висуши фартух тонесенький.

Повій, вітре, сюди-туди,

Висуши фартух межи люди.

 

Повій, вітре, на болото,

Висуши фартух, як золото,

Повій, вітре, на дубини,

Висуши фартух на дівчині.

 

Після того, як розпочали щедрувати, в хату першим заходить Жид і підходить до господині:

— Добрий вечір, вуйнинко. Добрий вечір у вашій хаті. Я вас вітаю. Вітаю, радий бачити, я вас знаю!

— Звідки ти мене знаєш? — здивовано каже господиня, дивлячись на свого чоловіка.

— Чуєте, вуйнинко, чуєте (забігає коло неї), я вас знаю не від нині, хоч і не пас з вами свині, чуєте, чуєте?

— Уступися від мене, жиде, бо через тебе нічого не бачу.

Надворі продовжують щедрувати:

 

Наша Маланка, як штири дошки,

Пустіть до хати гуляти трошки.

Наша Маланка, як штири дуби,

Пустіть до хати — гуляти буде!

 

Входить Новий рік і посіває:

Сію, сію, посіваю з Новим роком і Василієм вас вітаю!

Сійся-родися, жито-пшениця і всяка пашниця,

На щістє, на здоров’є, на Василія та на Новий рік,

Щоб уродило краще, як торік,

Колопні під стелю, а лен по коліна,

Щоби вас, хрещених, ніколи голова не боліла!

Віншую вас усіх зі щістєм, здоров’єм, що-сте

Дочекали Нового року, Василія,

Щоб ви відпровадили ці свєта у щасті, здоров’ї

Ще краще ніж торік і нарік дочекали!

Входить Маланка.

— Я Маланка-українка! Сію, сію посіваю, всій Україні і вам, добрі господарі, щастя бажаю. Сію на вас жито, щоб довго вам жити, ще й пшеницю яру, щоб горя не знали. Сію на вас просо, щоб добре жилося, сію ще й овес, щоб дружно живрід ваш увесь.

Бере в руки кінці фартуха, ухкає і пускається в танець

Я — Маланка, йду з далеких країв

Через гори й доли,

Через Дністер брела,

Тонкий фартух замочила…

— Слухай, Жиде! А де я був, як ти пас з нею свині, га? — підійшов господар до Жида, учувши, що той говорить.

— Чуєте, чуєте, я вас, ґаздуню, перепрошую, не сердіться на мене. Я вам розкажу, яким моє тато були файним ґаздою. Аякже! Аякже! Чуєте, чуєте! На ціле село. Мали аж дві комори, а в них було скільки добра, що якби миша зернину знайшла, то би, напевно, з розуму зійшла.

Надворі щедрують.

Ой свідки, свідки

Ой свідки, свідки, студено в литки,

Пустіть до хати, будем плясати!

 

Надворі мороз, плясати не мож,

Пустіть до хати, будем плясати!

— Таже вступися з-перед мене, Жиде, бо нічого не бачу! — сердиться господиня.

За Маланкою зразу заходить її Сестра.

 

Я сестра цеї Маланки,

Люблю вечори і ранки,

Люблю щиро Україну,

Наше Покуття

І нашу милу Буковину.

А як музика заграє,

То я весело гуляю! Ух-х-х-х!

 

Маланка, її Сестра, Новий рік танцюють.

Надворі співають.

Ой чильчику-васильчику

Ой чильчику-васильчику,

Посію тебе в городчику,

Буду тебе шанувати,

Три рази на день поливати.

 

А в неділю промикати,

За косу русу затикати,

За косу русу затикати,

На службу Божу си збирати.

 

Входить Дід.

— А я дід, старий рід, прийшов з вами попрощатися, бо за мною біжить смерть з косою. Час мені вмирати!

Вбігає Смерть.

 

— А я смерть — замашна коса, навіть царів не минаю.

Мені байдуже, чи бідний, чи багатий

Все пожираю, як солому жар,

Я смерть з косою, заберу всіх з собою!

 

Косить косою попід стелею. До хати заходять усі знадвору. Грає музика. Усі танцюють. Ніхто не стоїть на місці. Весь час переміщаються.

Танцюючи співають:

 

Наша Маланка не робоча —

На ній сорочка парубоча.

 

Наша Маланка господиня —

Їсти зварить ще й накриє.

 

В неї горшки й миски попід лавицев

Позаростали муравицев…

 

Жид далі біля господині: (Автор має намір приблизно передати, все те, що відбувалося в хаті. Всього звичайно, тих емоцій, описати неможливо).

— Вай-вай…вуйночко! Вуйночко! Подивіться лише, яка в мене курочка (Витягає з кошика здохлу курку). Вуйночко, ану подивіться, яка сита… Вай-вай!…

— Відійди, Жиде, бо я нічого не бачу через тебе! — жінка рукою різко відштовхує Жида. Та де там!

— Вуйночко! — той гне далі своєї, дує курці у хвіст. — А дивіться, яка жовта, та подивіться вуйно, одне сало. Так годував, так годував, як для себе. Купіть, вуйночко, купіть, не пошкодуєте, дорого не візьму, лише цілого золотого.

— Агій! Іди, вступися з-перед очей, бо я нічого не бачу!

Циган кленцає залізяччям, підходить до плити, бере каструлю, обзирає, чи не треба щось заклепати, оглядає кришки від каструль. У каструлях щось вариться. Кришки гарячі, печуть у руки. Циган кидає кришками і підходить до господаря.

— Вуєчку! Вуєчку, наш веселий циганський рід здибаєте всюди. Циганський табір, ох, циганський табір! Вуєчку, купіть у мене сапу. Не хочете сапи — купіть клевець, пильники. Це все згодиться вам у господарці. Беріть, ніколи не пошкодуєте.

До господаря підходить Циганка з картами.

— Вуєчку! Та, вуєчку! Я вам поворожу. Та, вуєчку! Дивіться, ади, я кидаю картами.

Танцюристи співають.

 

Ой на горі цигани стояли

Ой на горі цигани стояли. (2)

Стояла думала циганочка молода (2).

 

Один циган не п’є, не гуляє.

Стояла думала циганочка молода.

 

На циганку скоса поглядає.

Стояла думала циганочка молода.

 

Дай, циганко, ключі золотії.

Стояла думала циганочка молода.

 

Хай відкрию коні воронії.

Стояла думала циганочка молода.

 

Та й поїдемо за синєє море.

Стояла думала циганочка молода.

 

Господар підходить до танцюристів.

 

— А хто ви такі, звідки завітали до нашого краю?

— Я козак, що добре на коні скаче! — відповів один.

— Ми козаки із-за Дніпра, з великого Лугу, перемога наша йде за нами і славить нашу тугу, — відповів другий.

— А я гуцул з Жєб’єго, підпеньки мінєю. Маю сухі печериці і сушені сушениці. Мінєю на кукурудзу, пшеницу, цукор. Гуцулка танцює і співає:

 

Я гуцулка з Жєб’єго,

З далекого плаю,

Зійшла ниньки з полонєни

До вашого краю! Ух-х-х-х!

 

Гуцул почав говорити співаючи: Ой музики, музиченьки, веселої заграйте. Та заграйте, мої милі, гуцулку, та най собі погуляю з свойов файнов любков.

— Я вже старий і не маю сили — мовив Дід, — але зі своєю Маланкою я би ще станцював гуцулку. Почали співати і грати гуцулку:

 

Ой гуцули в краю були,

Зрубали ліщину.

Тече річка невеличка

Через Буковину…

 

— Вуйночко! Вуйночко! Не хочете курочки, то в мене є муліне, чуєте? — провадив своєї Жид. — Муліне! (Курку запихає в кошик і витягає купку зіжмаканих різнокольорових ниток). — Муліне, вуйночко, муліне лиш привіз з Чернівців, новенькі ниточки.

— Яке це муліне, таж вступися, Жиде, з-перед очей, бо через тебе нічого не бачу, — вже зі злості кричала господиня і відштовхувала Жида. Але де там!

— Вуйночко! Вуйночко! Не хочете муліне, то я маю матерію, ситець (витягає з кошика всяке ганчір’я. І так весь час до кінця дійства).

Чорт уже побував на печі, на ліжку, під столом, вибіг надвір «для порядку», знову забіг до хати. По хаті бігає Дід. Його гупають по горбі кулаками. Маланка все викрикує: —Діду, де ти? Діду! Мене дуже сіпають, мене б’ють!

Музику і коломийки перериває Береза.

 

Годі, хлопці, танцювати,

Пора і честь знати,

Нам ще цього вечора

Не в одну хату треба завітати.

 

Усі колядують:

 

Попова кобила, дєкове лошє

 

Попова кобила, дєкове лошє,

Скидайте, господарі, Маланці гроші.

Давайте, давайте, що маєте дати,

Якщо не даєте, то вигоніт з хати.

 

Надворі мороз, плясати не мож,

А в хаті душно, плясати скушно.

 

Дякуємо вам, хлопці, що загостили до нашої хати і вважили мою доньку

Тоді всі виходять з хати. Береза бере від господаря плату.

Господиня кидається до горшків.

— Ой лишенько, половину голубців забрали! — То все через того Жида, шлях би його трафив! Ніц через нього не бачила і голубці втратила.

Господар — за стіл.

— Ого! Одного калача немає. І коли ж це сталося? — Та ж я стеріг, так стеріг! Але та клята Циганка не давала мені спокою!

Дочка кинулася до шафи: — Йой! Солонини і горілки немає.

Господиня: — А ти куди, Марусю, дивилася?

Дочка: — Туди, ненько, куди й ви. Козаки потягнули мене до танцю…

Господар сплеснув у долоні: — Та я ще й десять ґрейцарів дав. Ого! Вже я більше Маланку не пущу до хати. Ой, не пущу!

Господиня: — Ага! Так само ти того року говорив…

Маланки щедрують переважно до дванадцятої години, до настання Нового року. Потім усі йдуть до тих хатів, де вони збиралися. Там гостюють, щедрують, танцюють.

 

14 січня Новий рік за старим стилем. У цей день поєднуються кілька свят: — Найменування і хрещення Господнє та свято Святого Василія Великого.

Найменування Господнє, обрізання — це священнодійства старозавітної Церкви, що було прообразом християнського таїнства Святого Хрещення, яке відбувалося у жидів над восьмиденним народженим хлопчиком.

В ізраїльському народі обрізання стало законом від Авраама. Воно мало для жидів велике значення тому, що було символом їхнього союзу з Богом.

Ісус Христос, який по плоті із роду Авраама , був також обрізаний у цей день — восьмий день від свого народження, і названий Ісусом, як предвістив Діві Марії Архангел Гавриїл.

Оскільки в цей день Ісусові робили обрізання, то колись у цей день у селі нічого не різали ножем, хоч це не мало ніякого відношення до святкування.

Свято обрізання і найменування Господнє святкується на Новий рік — 1 січня за старим стилем. Служба Божа в цей день відбувається на честь цих подій і в пам’ять про Святого Василія Великого.

Василій Великий, архиєпископ Кесарії Каппадокійської, народився близько 329 року по Різдву Христовому в Кесарії у сім’ї багатих і благочестивих батьків.

У дитинстві виховувався у своєї бабусі, Святої Мокрини. Знання про Бога одержав з раннього дитинства. Навчався в училищі, де був великим філософом-риториком. Потім навчався в Афінах.

Василій проповідував слово Боже. Написав молитву (літургію) для служіння в Церкві. Будучи архипастирем, активно підтримував чернецтво. Розробив для них правила устою, які використовуються до сьогодні.

На Новий Рік теж відкривається небо.

На Новий рік зранку хлопчаки ходять по хатах посівати зерном, що символізує життя на землі, а також пов’язується зі святом Василія Великого — покровителем землеробства. Усі господарі бажають, щоб на старий Новий рік першим у хату зайшов сівачок, як такий, що приносить до хати щастя на увесь рік. У невеликій торбинці кожний посівач має суміш зерна: жита, пшениці, вівса, ячменю…

Посівальник заходить у хату і посіває по хаті, по господарях, по дітях, на стіл, під стіл:

 

Сію, сію, посіваю, з Новим роком і Василієм вітаю!

Сійся, родися, жито-пшениця і всяка пашниця,

На щістє, на здоров’я та на Новий рік!

Щоб уродило ще краще, як торік, —

Колопні до стелі, а лен по коліна,

Щоби вас, хрещених, ніколи голова не боліла.

Віншую вас зі щістєм, здоров’єм, що-сте

Дочекали Нового року, Василія, аби-сте

Відсвяткували якнайкраще, якнайвеселіше

І нарік дочекали…

 

Колись посівальникам платили горіхами, яблуками, тепер грішми. Після посівальників усе зерно змітають і кидають птиці, щоб зміцнювала свій організм і ліпше неслася.

Після відправи у церкві чоловіки із жінками шукають Василів, поздоровляють їх. Ті запрошують у гості. Колись гості, як заходили до Василів, то віншували такими словами:

 

Віншую всіх вас нині, добрі люди,

З Василієм Великим і Новим роком!

Святим Рождеством з Ісусом Христом!

Нехай добро і щастя між вами буде,

Нехай цієї днини, кожної хвилини

Бог благословляє вас, а хвороби, журба, смуток

І провини — хай все це згине!

То ж будьте ви всі здорові разом з діточками,

Нехай горя й смутку не буде між вами.

Худібка і пчілка хай вам си плекає,

А вогонь, війни, муки, біди нехай вас обминають,

То ж будьте ще раз здорові,

Ваші батьки, сусіди, знайомі,

Вся ваша фамілія, вся ваша родина!

Хай вам си зродить жито-пшениця,

Всякого зілля і всяка пашниця!

Нехай Бог на землі вам мир,

Злагоду, щістє і долю дарує,

А по смерті в небі вінець готує!

Віншуємо вас із щістєм, здоров’ям,

Радістю, що нині цього дня Василія

І Нового року дочекалися!

Гарно й з добром щоб відсвяткували,

Щоб здоровіші, щасливіші і багатші були,

На другий рік цього свята, цієї днини

Дочекалися! Христос си рождає!

 

— Славімо Його! Славімо Його! Славімо Його! — тричі відповідали господарі після такого гарного привітання і зразу запрошували за стіл, де вже чекали наїдки і напитки.

 

ХХVІІІ

На початку Різдвяних свят у колядках співається:

 

А третій же празник — Свята Водохреща

Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий Народився!

 

19 січня — Свято Хрещення Господнє або Богоявлення. У Топорівцях це свято називають Йордан.

Йордан починають святкувати 18 січня — другим Святим Вечором. Знову ж таки підготовка до другого Святого Вечора починається вдосвіта. Так само готують дванадцять пісних страв. Старші люди цілий день постять.

Від ХІ століття прийшов до нас звичай у нашій церкві святити воду два рази — перед Святим Вечором і в день свята. Причину подвійного водосвяття пояснюють у той спосіб, що водосвяття в Надвечір’я вважається символом колишнього хрещення оглашенних (людей, які переходять із язичної віри у християнську), а водосвяття в день свята відбувається у пам’ять про Христове хрещення в ріці Йордан. Тому перше водосвяття, як правило, виконується у передсінку церкви, де колись хрестили оглашенних, а водосвяття в день празника буває на ріках, при джерелах чи криницях, але поза церквою. Не знаю, чи всі знають, що людям, які не хрещені, забороняється йти до церкви, це є свого роду гріхом. Якщо ви бажаєте охреститися, маєте право зайти тільки до передсінку церкви. Ще раз нагадую, що такі люди називаються оглашенні, про них священик оголошує, що вони виявили бажання охреститися.

Ранком люди йдуть до церкви, де відправляється служба Божа, після великої молитви в передсінку церкви святять воду. Святити воду йдуть переважно чоловіки і старші жінки з дітьми. Господині в цей час готують Святу Вечерю.

Ґазда приносить додому освячену воду, робить із колосків та цілющих трав, зірваних на Івана Купала і висушених, віничок, кропить освяченою водою всі кімнати, сіни, подвір’я, господарські приміщення, худобу, пасіку. Якщо є на подвір’ї криниця, то зливає частину освяченої води в криницю, щоб там була вся вода освячена.

Господиня у цей час ліпить із воску хрестики і приліплює на всіх одвірках над дверима, на образах, на сволоках. У такий спосіб іде очищення оселі від усякої нечистої сили. У селі існує повір’я, що нечиста сила дуже боїться свяченої води.

У селі цілий день не ходять по сусідах, по інших хатах, бо будете отак ходити без причини цілий рік, не можна нічого їсти з каструль, казанів, у яких варяться страви на Святий Вечір. Хто цього не дотримується, то ціле літо в городі кури будуть дзьобати огірки, помідори та інші овочі. У цей день, борони Боже, оббивати зі стріх, дахів льодяні борульки, бо ціле літо будеш оббивати пальці ніг до груди на дорозі.

У цей день добре, щоб першим до хати ввійшов чоловік, щоб щасливим був рік. Треба ще, щоб швидко сів на лаву, аби кури квоктали і квочки сідали на яйця.

Коли вже сонце хилиться до заходу, ґазда вносить до хати оберемок сіна. Частину стелять на стіл, а решту під стіл. Добре, якщо в хаті є малі діти, якщо немає, то кличуть сусідських. Діти залазять під стіл, сідають у сіно і кудкудачать: «Кудкудак! Кудкудак! Знесла курка яйце, як кулак, як кулак!» Це щоб скоро, вже після Йордану, кури неслися, та ще й добре неслися — цілий рік. Потім блеють, кувікають, щоб скоро вівці окотилися, свиноматки опоросилися. Щоб були здорові ягнята, поросята…

Посередині стола кладуть калачі, біля них ставлять трійницю зі свічками, під скатерть знову кладуть у чотирьох кутах по зубкові часнику від злих духів. На стіл накладають дванадцять пісних страв. Як тільки зійшла вечірня зоря, вся сім’я сідає за стіл. Ґазда засвічує трійницю. Усі моляться, після господар усіх віншує:

— Віншую вас усіх зі щістєм, здоров’єм, що-сти дочекали цього Святого Вечора, Йордану, що-сте дочекали Різдва Івана Хреститиля, аби-сте так дочекали якнайкраще, якнайвеселіше ці свєта відпровадити і нарік дочекати.

Після цього ґазда п’є свячену воду із кварти чотири рази навхрест, якщо є в хаті старші родичі, то передає кварту їм, якщо немає, то передає жінці, а та дітям. Усі п’ють воду із кварти навхрест. Потім вечеряють. Страви їдять у такому порядку, як і на перший Святий Вечір.

Як і на перші свята, щедрування розпочинають маленькі діти «Ой на ставку на Йорданку…». Старші щедрувальники:

 

Щедрі, щедрі, щедрівочка

 

Щедрі, щедрі, щедрівочка —

Прилетіла ластівочка,

Сіла собі я в віконце

Та й зачєла щебетати,

Господаря викликати:

— Вийди, вийди, господарю,

Впережиси, до корівок подивиси —

Всі коровки си потелили,

Всі овечки си покотили,

А всі бджоли си пороїли,

В чисте поле полетіли…

 

Інші щедрують таку колядку:

 

Ой чи є, чи нема

Ой чи є, чи нема

Пан господар вдома?

Щедрий вечір, добрий вечір,

Пан господар вдома.

 

А я знаю, що нема

Бо поїхав до Львова,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Бо поїхав до Львова.

 

Купувати камінцю,

Будувати церковцю.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Будувати церковцю.

 

А у тій церковці

Три престоли стоять.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Три престоли стоять.

 

А на першім, бай, престолі

Сам Господь Бог сидить.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Сам Господь Бог сидить.

 

А на другім, бай, престолі

Матір Божа сидить.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Матір Божа сидить.

 

А на третім, бай, престолі

Сам Ісус Христос сидить.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Сам Ісус Христос сидить.

 

А на цьому добрім слові

Та й бувайте здорові.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Та й бувайте здорові!

 

Старші хлопці в цей вечір колядують: «Нова радість стала» або «Добрий вечір, господарю». Цього вечора коляда у Топорівцях закінчується.

На другий день удосвіта всі йдуть до церкви на Йордан, на водосвяття.

Чому святкуємо Йордан?

Ісус хрестився у Йордані, коли йому виповнилося тридцять років. Іван Хреститель, побачивши, що до нього наближається Ісус, промовив:

— Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! Це Той, що про Нього казав я: «За мною йде муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я. І не знав я Його, та для того прийшов я, хрестивши водою, щоб Ізраїлеві Він з’явився».

І свідчив Іван, промовляючи:» Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зостався на Ньому. І не знав я Його, але Той, хто хрестити водою послав мене, мені оповів: «Над ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, — це Той, хто хреститься Духом Святим. І я бачив, і засвідчив, що Він — Божий Син. (Іван, 1, 29-34).

«І охрестившись Ісус, зараз вийшов з води. І ось небо розкрилося, і побачив Іван Хреститель Духа Божого, що спускався з неба, як голуб, і сходив на Ісуса. І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матвій, 3, 16-17).

Ця подія показала, що Бог єдиний у трьох особах: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий. З того часу і пішло по світу — Пресвятая Трійця.

Празник 19 січня називається празником Хрещення Господа і Богоявлення. Бо при Хрещенні Христа Спасителя було з’явлення Пресвятої Трійці, а також особливо урочисте з’явлення Божества Спасителя, який всенародно розпочав Своє відкрите служіння в ім’я визволення світу. Божество Спасителя явлено було при хрещенні Його і народу, і Хрестителю. У цей день втретє на Різдвяні Свята відкривається небо.

У день Водохрещі, Йордану, Богоявлення, після божественної літургії, в пам’ять про хрещення Ісуса Христа у Йордані, в церкві колядують йорданські колядки, а потім церква проводить велике освячення води на річках, озерах, джерелах, колодязях.

 

Ой лелія, лелія

 

Ой лелія, лелія, породила Діва Сина Діва Марія,

Ой лелія, лелія, та не мала де скупати Діва Марія.

 

Ой лелія, лелія, в Йордані вода чиста,

Там скупала Мати Сина Діва Марія.

Ой лелія, лелія, та не мала пеленочок Діва Марія.

 

Ой лелія, лелія, на престолі є платочки,

Будуть гарні пеленочки Ісусу Христу.

Ой лелія, лелія, та не мала вповивочки Діва Марія.

 

Ой лелія, лелія, в священика пояс гарний,

Буде вповивач добрий Ісусу Христу.

Ой лелія, лелія, та не мала колисочки Діва Марія.

 

Ой лелія, лелія, у церковці ліхтарочки,

Будуть гарні колисочки Ісусу Христу.

Ой лелія, лелія, та не мала чим світити Діва Марія.

 

Ой лелія, лелія, з снігу свічку ізсукала —

Україну звеселяла Діва Марія…

 

Сонце світить з гір Ливану

Сонце світить з гір Ливану,

Сяє золотом в каплях рос,

Йде Хреститиль до Йордану

До Предтечі Спас Христос.

 

Приспів:

Грай пісню, Йордане,

Радуйся, Іване, Предтеча Христа.

 

У Йорданських хвилях чистих

Привітав Іван Христа,

Світлом променів сріблястих

Блисла з облаків дуга.

 

Приспів.

 

Озвавсь з неба голос:

«Се Мій любий серцю Син!»

А Іван склонивсь, мов колос,

Мов за ясним світлом дим.

 

Приспів:

Грай пісню, Йордане,

Радуйся, Іване, Предтеча Христа.

 

Поклонімся й ми Христові

В сім святім величнім дні,

Він з безмежної любови

Охрестивсь, щоб нас спасти.

 

Приспів.

 

Спи, Ісусе, спи

Спи, Ісусе, спи, спатоньки ходи.

Я Тебе му колихати,

Пісеньками присипляти:

Спи, Ісусе, спи, маленький,

Спи, серденько, спи!

 

Спи, Лелійко, спи, голівку схили.

Тут на рученьки Марії,

Бач, вона Тебе леліє:

Спи, Ісусе, спи, маленький,

Спи, Ісусе, спи!

 

Спи, Убогий, спи, рученьки злоти.

Йосифа ще не видати,

Несе хлібця Тобі дати:

Спи, Ісусе, спи, маленький,

Спи, Ісусе , спи!

 

Спи, Терпінє,спи, очки зажмури,

Не питай, що колись буде,

Що зготовлять Тобі хрест люди:

Спи, Ісусе, спи, маленький,

Спи, Ісусе, спи!

 

Спи, Ісусе, спи, серце отвори.

Най при Тобі спочивають,

Тут на землі, а там в раю:

Спи, Ісусе, спи, маленький,

Спи, серденько, спи!

 

У Топорівцях, наприклад, бували випадки, коли воду святили на ставку біля млина, на річці Тополівка, про що свідчать окремі фотографії, але більшістю воду освячують у бочках біля церкви.

Коли священик кінчає святити воду, біля бочки товпляться колишні Маланки. Появляються крики:

— Ану, Маланки, вступіться! Чого обступили бочку? Дайте людям пройти. Куди пхаєте руки? Таж цю воду мають пити люди!

Звичайно, це звучить у жартівливому тоні. Бо ті, що кричать, теж у свій час були Маланками і теж першими вмивалися свяченою водою.

Коли святять воду і є біля хреста трохи соломи, жінки стараються украсти кілька соломин і ставлять у гнізда, щоб квочки скоро сідали і вже у Пилипівку добре неслися кури. А, якщо зняти з хреста гілочку ялини і прикласти до ніг, то не будуть боліти.

Набравши свяченої води у посудину, люди йшли додому. Сідаючи за стіл, знову усі пили по черзі свячену воду.

Після обіду священик розпочинає освячувати хати. Його супроводжують дяк і паламар. Дяк носить у посудині свячену воду, а паламар ходить із дзвінком і весь час дзвонить. По цьому звуку люди визначають, де ходить священик, і якщо наближається до хати, то господар виходить навпроти до воріт із запаленою трійницею. Цим жестом господар символізує, що його обійстя раде таким гостям і запрошують їх до хати на освячення. Як правило, священик проводить освячення хат кілька днів.

 

ХХІХ

12 лютого святкують празник Трьох Святих. Це є три великі і дуже визначні ієрархи, учителі, проповідники і Отці Східної Церкви: св. Василій Великий, св. Григорій Богослов і св. Іван Золотоустий. Ці три ієрархи-святителі — це велетні віри, духа, святости й науки. Усі три вони жили у четвертому столітті — золотому віці християнської віри.

 

ХХХ

15 лютого празник Господнього Стрітення. Різдвяний круг свят завершується празником Господнього Стрітення, що його святкуємо 15 лютого, сорокового дня по Христовому Різдві. До цього дня всі віруючі віталися «Христос рождається!». Їм відповідали «Воістину народився!» Від цього дня вітаються, як завсігди «Слава Ісусу Христу!», «Славайсу Христу!», відповідають «Навіки Слава Богу!»

Згідно із законом Мойсеєвим, кожна жінка 40 днів після родів не мала права заходити до храму. Тому що в цей період проходило очищення. Після цього часу Пречиста Діва Марія прийшла до храму із Божим Дитятком і принесла у жертву очищення двох горлиць. У храмі відбулася стріча Божого Дитяти і Його Пречистої Матері з праведним Симеоном, якому було відкрито Св. Духом, що не помре, поки не побачить Христа Господа. Узявши Дитятко на руки, Симеон упізнав у ньому Месію і прегарною молитвою подякував Господу Богу за таку ласку, що його очі побачили обіцяного Спасителя.

Священик і по сьогодні у Вечірній відправі за кожним разом завершує молитвою Симеона «Нині відпускаєш». Свято Стрітення святкують зі свічками. За легендою, світло свічок — цесимвол правдивого Божого світла, що ним є сам Господь наш Ісус Христос.

Після ранішньої відправи у церкві святять воду і свічки. Освячена вода і свічки називають стрітенськими. Стрітенською водою,як і йорданською, кроплять худобу, коли вперше навесні виганяють на пасовище. Стрітенською водою матері кроплять своїх синів, коли тих проводжають на службу до армії. Нею кроплять від вроків, від окремих захворювань. Стрітенські свічки запалюють, коли деякі жінки не можуть розродитися, коли сильно гримить і блискає, коли очевидна загроза градобою.

У селі ще говорять, що на Стрітення зустрічається зима із весною. Якщо у цей день дуже холодно, то зимі скоро буде кінець. Якщо тепло, гріє сонце, капає зі стріхи, то весни ще скоро не буде, а лютий ще не одного запитається, чи він добре обутий.

Уповідають, що колись січовики на своїх фестинах демонстрували сценку — Стрітення.

У січовика-хлопця голова вверху обмотана папером, на якому написано«Новий рік», і дівчина-січовичка у віночку на голові, у вишитій сорочці — Весна, вели попід руки стару бабу у пірванім кожусі, пірваній хустці на голові. З-під хустки виглядало сиве волосся (повісмо). Це булаЗима. Зима весь час спотикалася падала, але її підтримували Новий рік і Весна. Весна була дуже рада, весь час сміялася. За ними ішов старий чоловік у довгому кожусі, з білою бородою, і ніс горшок із льодом. Це був Морозенко.

Розказують ще й таке, що на Стрітення ведмідь вилазить зі свого барлогу і дивиться:якщо надворі дуже холодно, то розкидає барліг, значить, скоро буде весна. Якщо тепло, то ще натягує хмизу, сухої трави, щоб було тепліше, — отже, ще буде зима.

У селі давно ходила легенда, що колись жила сім’я, яким прозивалися Ведмеді. Так само жив собі збитошник Савка Мохорук. У ніч перед Стрітенням Савка організував компанію, які цьому сімейству заклали вікна, двері лабузом (кукурудзиння), соняшничинням, сухим хмизом. Вранці ті пробудилися, щоб погодувати худобу, бо мали намір піти до церкви, а в хаті темно та й темно. Нарешті один із зятів підійшов до вікна і зрозумів, чому у хаті темно. Якось їм удалось відкрити вікно і вилізти надвір. Савка у цей час зібрав сусідів, цікавих жіночок і провадив:

— Ось побачите! Зараз побачите! Якщо Ведмеді будуть розкидати свій барліг, то скоро буде весна. А якщо… якщо, — тут Савка вмовк, бо зяті господаря вилізли через вікно надвір і все зрозуміли. Кинулися за Савкою, але за тим лише слід простиг.

 

ХХХІ

Сьомого квітня кожного року святкується празник Благовіщення Пресвятої Богородиці. В цей день Архангел Гавриїл благовістив Діві Марії про її непорочне зачаття.

«Архангельським голосом кличемо до Тебе, Пречиста: »Сьогодні початок нашого спасіння і явління відвічного таїнства: Син Божий стає Сином Діви» (Тропар празника).

Ось таким похвальним співом наша церква вітає празник Благовіщення Пресвятої Богородиці, називаючи його початком нашого спасіння. І слушно, бо цей празник належить до найважливіших празників нашого церковного року.

Благовіщення дає початок цілому ряду великих таїнств із життя Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері. Празник Благовіщення належить не тільки до дванадцяти великих празників нашої Церкви, але його служба правиться навіть тоді, коли він припадає на Шуткову Неділю, Велику П’ятницю чи Христове Воскресіння.

Таїнство Благовіщення має превелике значення, бо від нього починається Новий Заповіт, починається наше спасіння. На благу вість Архангела Гавриїла про втілення Божого Сина людство чекало довгі-довгі тисячоліття. На ту благу вість чекало небо, чекала земля, чекали душі праведних у пеклі. З цим днем виконалася Божа обітниця післати Спасителя, бо цього дня «І слово сталося тілом, і перебувало між нами» (Іван, 1, 14).

Після Благовіщення жителі села приступали до обробітку своїх полів. Вважалося, що Господь Бог уже благословив землю і вона може приймати новий засів. Якщо була тепла погода, у давні часи селяни зразу виїжджали на свій помірок, розстеляли на землі витканий новий рушник, клали на нього три хлібини, вклякнувши до сходу сонця, починали молитися:

— Господи Боже наш, що на початку Твоєї Творчості створив небо і землю! Небо Ти прикрасив світилами, щоб вони освітлювали землю, і через них, щоб пробуджувався подив до Тебе, Єдиного Творця і Владики всього творіння, землю ж Ти прикрасив рослинами і травою, і розмаїттям полів, засіяних кожне окремим родом насіння. Ти всю її прибрав красою квітів і поблагословив. І нині, Владико, Ти зі святої Твоєї оселі милостиво схили Свої очі на цю ниву і ще раз благослови її, і збережи неушкодженою від усякого чаклування і ворожіння, всякого зла, від недоброї цікавості і підступів злих людей, дай їй у свій час приносити плоди, сповнені благословення Твого.

Віджени від неї всякого звіра, гусінь і мух, іржу, спекоту й засуху, великі вітри, затяжні дощі та град, які приносять шкоду. Бо святе і прославлене, і величне ім’я Твоє Отця і Сина, і Святого Духа нині і повсякчас, і навіки. Амінь!

Після цього дехто нахилявся до землі і промовляв:

— Свята земличко, дорога моя Земле! Ти мені найрідніша на цім світі, наймиліша, бо ти наша годувальниця. Я тебе буду орати, засівати, обробляти, збирати твої плоди, молотити, молоти і з Божою поміччю споживати, на щістє, на здоров’є всієї моєї родини.

Після цього розкладав плуг, колісницю, потримавши в руках віжки, відкладав їх і знову падав на коліна:

— Господи Боже, Отче наш, що сказав нашому прабатькові: «В поті чола твого будеш їсти хліб свій!» Тож скоряюся волі Твоїй святій, з молитвою на устах прокладаю першу цьогорічну борозну, то ж допоможи мені і благослови мою працю, нехай моя нива приумножиться врожаєм моїм рідним і мені, Господи, на пожиток, а Тобі на славу. Амінь! Після цього починав орати.

За радянських часів, звичайно, такого шанобливого ставлення до землі не було. На зміну коням прийшла техніка, якою розорали межі. Все усуспільнили. Оранку переважно проводили зяблеву, тобто восени. Навесні, як тільки піднімалася температура надворі, зразу приступали до посівної. Були роки, коли засівали задовго до Благовіщення. Посіви мерзнули, знову пересівали. Завжди чогось спішили якнайшвидше провести весняно-польові роботи. Звичайно, в окремі роки від ранніх посівів збирали великі врожаї зернових та інших сільськогосподарських культур. Від примінення техніки, передових технологій вирощування та внесення мінеральних добрив урожайність наших полів набагато зросла.

Після здобуття незалежності нашою державою колгоспи розпалися, техніку знищили. До обробітку землі приступили кіньми. Як виявилося, більшість уже не захотіли так тяжко працювати на землі. Земля почала заростати бур’янами. Поля запустіли.

 

ХХХІІ

За 7 тижнів до Великодня розпочинається Великий піст. Він триває 40 днів плюс Страсний тиждень. Неділі митаря,фарисея, блудного сина, м’ясопусна і сиропусна — підготовчі до Великого посту. Перший тиждень Великого посту відрізняється особливою строгістю, а Богослужіння — особливою тривалістю. У переддень Великого посту віруючі їдять м’ясо, яйця, молоко та молочні продукти. Потім це все їсти не можна. Були випадки, коли віруючі після вечері полоскали рот водою, щоб у роті не залишилося нічого скоромного. Постійно під час Великого посту віруючим дозволяється їсти тільки рослинні страви або продукти рослинного виробництва. Тобто все пісне. Основними продуктами харчування колись були картопля, фасулі, капуста, помащені олією, і кулеша. Тільки в окремі дні владики дозволяли хворим, старим і немічним вживати молоко.

Великим гріхом вважалося їсти м’ясо, танцювати, співати.

Далі йдуть рухомі свята — Неділі: митаря і фарисея, блудного сина, м’ясопусна, сиропусна і Вербна (шуткова).

 

ХХХІІІ

Вербна Неділя святкується за тиждень до Великодня. Пов’язують це свято із Божою місією нашого Господа Бога, який завершив на землі два величні акти: воскресіння Лазаря і тріумфальний в’їзд до Єрусалиму. Ці дві події,свідками яких були великі маси людей, давали ясне й переконливе свідчення про Христове месіанське післанництво та Його божество. Наслідком цих двох світлих подій стала дорога до останнього акту драми Христового життя — Його мук і смерти. Вербна Неділя теж належить до дванадцяти найбільших свят церковного року.

Коли Христос в’їжджав у Єрусалим на ослі, Його зустрічали майже всі жителі Єрусалима і навколишніх поселень, тримаючи в руках пальмові або оливкові галузки. Вони співали гімни і псалми, які стало кінчалися окликами: «Благословен, що йде в ім’я Господнє!» Ці галузки вони стелили Йому цілу дорогу.

Цим тріумфальним в’їздом Ісус дав ясний доказ своєї сили і слави. Він показав прилюдно, що Він не тільки пан живої і мертвої природи, але й пан людських сердець.

У зв’язку з тим, що в нашій країні немає пальмового чи оливкового віття, використовують прадавній звичай вживати гілки лози чи верби, бо вони навесні найшвидше розвиваються.

Колись єпархіальний уряд у Топорівцях заготовляв вербові лози у навколишніх лугах і в часі утрені по Євангелію на п’ятдесятому псалмі роздававали освячені вербові прути всім віруючим. Тепер уже лугів нема, то віруючі приходять до церкви зі своїми заготовленими вербовими прутами. В церкві їх освячують. Ідучи додому, по дорозі всіх зустрічних і вдома кожного вдаряють легенько по плечах освяченою лозою, кажучи: «Шутка б’є, не я б’ю, за тиждень Великдень!»

Освяченої лози ніхто ніколи не нищив, а ставили її, як правило, за образ. Нею благословили худобу навесні, коли перший раз виганяли на пасовисько, обходили навколо обійстя, щоб очистити від нечистої сили, шутку палили над хворим, особливо від переляку або від вроків, освячену лозу кидали у вогонь у плиті, щоб вернула відьма молоко, яке забрала у корови.

Освяченою лозою, змоченою у йорданській воді, кропили і проводжали чоловіків на війну, молодих хлопців чи чоловіків до війська.

 

ХХХІV

За тиждень до Великодня починаються страсні дні, і цей тиждень зветься Страсним. Таку назву має тому, що він присвячений споминам про останні дні земного життя Спасителя: Його страждань, хресної дороги і поховання. Майже кожного дня в церкві йде відправа.

 

Середа — чорний день, бо в цей день Юда зрадив Ісуса. Ще в дні Великого посту і кожний день Страсного тижня віруючі у церкві співають:

 

Сину мій, Ісусе

Сину мій, Ісусе, куди від мене йдеш?

А як Ти у неділю празникувати будеш?

В неділю буду, мамо, як цар си величать,

Мені дорогу вербну всі будуть устелять.

 

Ой Сину мій, Ісусе, куди від мене йдеш?

А як Ти в понеділок празникувати будеш?

У понеділок, мамо, зі мною самота —

Обступлять злії люди Твого Сина Христа.

 

Синочку мій рідненький, куди від мене йдеш?

А як Ти у вівторок празникувати будеш?

У вівторок буду вчити добра усіх людей,

До неба отворений путь ясний і святий.

 

Синочку дорогенький, куди від мене йдеш?

А як Ти у середу празникувати будеш?

У середу почнеться мій самий страшний час,

Бо в середу мня Юда мучителям продасть.

 

Ой Сину мій, Ісусе, куди від мене йдеш?

Скажи, як у четвер ти празникувати будеш?

В четвер усе си зробит, як хоче того Бог Отець,

Я на вечері тайній вже жертвенний Агнець…

 

Ой Сину мій, Ісусе, куди від мене йдеш?

А як Ти у п’ятницю празникувати будеш?

У п’ятницю я буду розп’ятий на хресті,

То буде так угодно Небесному Отцю.

 

Ой Сину мій, Ісусе, куди від мене йдеш?

А як Ти у суботу празникувати будеш?

В суботу ще не вернусь, хоч біль си верне з ран,

Я буду, як зерно, що сіється на лан.

 

Ой Сину мій, Ісусе, куди від мене йдеш?

А як Ти у день Пасхи празникувати будеш?

Воскресну, мамо, з мертвих. Життя по смерті дам,

Хто буде йти за мною, на небо візьму сам.

 

Цим Днем Великим, мамо, возрадується світ.

Ти будеш біля мене до безкінченних літ

 

Ой там, на горі, Спаситель ходив

Ой там, на горі, Спаситель ходив.

Алелуя. Спаситель ходив,

Райський сад садив.

Господи, помилуй!

 

Райський сад садив, три рази полив.

Алелуя. Три рази полив,

Райський сад зацвів.

Господи, помилуй!

 

Жорстокі вітри зірвали квітки.

Алелуя. Зірвані квітки

Марно зів’яли.

Господи, помилуй!

 

Спаситель сказав: — Не журіться ви.

Алелуя — Квіти лелії

Біло зацвітуть.

Господи, помилуй!

 

Їх ви зірвете вінок сплетете.

Алелуя. Розп’яття моє

Вінком вберете.

Господи, помилуй!

 

А з мого ребра тече кров-вода.

Алелуя. Весь народ скуплю,

З собою візьму.

Господи, помилуй!

 

Страдальная мати

Страдальная мати під хрестом стояла,

Стояла, ридала, в сльозах промовляла:

— Ой Сину, Сину, за яку провину

Переносиш нині тяженьку годину на Хресті?

 

Я Тебе купала гіркими сльозами,

Як малим ховала перед ворогами.

А нині плачу, бо Тебе вже трачу,

Вже тя, милий Сину, більше не побачу, Сину мій!

 

Ти жертвувався всіх людей спасати,

За то діждався невинно вмирати.

За світ лукавий, злобний і неправий,

Що сповнив на Тобі засуд кривавий на Хресті!

 

Моя підпоро, мій Ти світе ясний,

Гаснеш заскоро, в’янеш передчасно.

А що ж зі мною стане, сиротою?

Я сама на світі, як билина, стою під Хрестом!

 

Мій Боже милий, усердно тя молю:

Додай мені сили у нещаснім болю.

Тебе благаю, як сама лиш знаю,

І Тобі днесь Сина мого доручаю на Хресті!

 

Під твій хрест стаю

 

Під хрест Твій стаю,

Спасителю мій милий,

І молю Тебе, подай же мені

За гріхи жаль щирий.

 

За мене терпів,

За мене Ти розп’явся, за гріхи мої

За провину мою

Убити Ти дався.

 

Ісусе Ти мій,

Твої безмірні муки

Сильніше від слів взивають мене

До жалю покути.

 

О рани твої,

Хоть без уст і мови кличуть вони нас

Взивають завжди

До твоєї любови.

 

Подай же мені

Про них все пам’ятати,

Любити Тебе, боятись гріха,

Тебе прославляти.

 

Хрест на плечі накладають

Хрест на плечі накладають,

Б’ють, катують, попихають.

Серед крови, серед поту

Спас іде вже на Голгофу.

 

Упадає раз і другий

Бачуть теє жидів слуги.

Киринеєць приступає

І хрест нести помагає.

 

Плачуть люди, гірко плачуть,

Бо тяженьку муку бачать.

Ой, не плачте наді мною,

А заплачте над собою.

 

От і вже гора Голгофа.

Приступає воїнів рота —

Розпинає, прибиває,

Хрест високо піднімає.

 

Людський роде окаянний,

Повний блуду, злоби повен,

Бачим страсти Бога Сина

Впадьте щиро на коліна.

 

Бийся в груди, вмийсь сльозами.

Боже! Змилуйся над нами,

О не дай нам в пекло впасти

Ради Твого Сина страсти.

 

Четвер вважаються чистим днем. Зранку люди прибирають житла, подвір’я, вулиці. Перед вечором відправляється служба Великого Четверга, присвячена спомину миттям Ісусом Христом ніг своїм учням, Таємної вечері, молитви Ісуса Христа в Гетсиманському саду, відправляються страсті Христові.

Віруючі в цей день співають:

 

Ось у Гетсиманському темному саду

Ось у Гетсиманському темному саду

Чути шум і гомін. Вороги ідуть.

 

А як близько стала ворогів юрба,

Тихо і ласкаво їх Христос спитав:

 

— Та чого вам треба уночі, друззя?

А якщо Ісуса, то це справді я.

 

Тоді зрадник Юда перед Ісусом став

І в лице Господнє він поцілував.

 

В цей час народ лютий на Христа напав

І святії руки Господу зв’язав.

 

Чого, милий друже, з ворогом прийшов?

Навіщо відкидаєш ти любов мою?

 

Священик одягає 12 фелонів, читає 12 уривків із Євангелія, в яких розповідається про життя і діяльність Ісуса Христа. Під час цих відправлень дванадцять разів дзвонять дзвони. Люди в церкві тримають у руках свічки, і після закінчення відправи несуть свічки додому, стараючись щоб вони не загасли. Під час страстей віруючі вклякають навколо престолу, на якому священик читає Євангеліє. Кожний віруючий старається вклякнути не менше трьох разів.

У цей тиждень колись ґазди і ґаздині, незважаючина строгий піст і сумні відправи у церкві, готувалися до веселих великодніх свят. Майже в кожній хаті різали велику свиню чи порося. Багато свиней давали у складку. Це означало, у кого не було свині чи поросяти, домовлялися з тим, у кого велика свиня, і той частину чи половину продавав по кілька кілограмів бідним людям. Хто мав гроші, зразу розплачувався, хто не мав, потім відробляв. У такий Великий світлий день у кожній хаті мало бути м’ясо і ковбаса.

У цей тиждень масово писалися писанки. Дівчата і жінки мали зроблені з тоненької бляхи такі маленькі клинці, прикріплені дротиком чи ниткою до патичка, як олівець (кісточка). На вузькому клинці був тоненький-тоненький отвір. У цей клинець клали грудочку воску і розтоплювали на полум’ї каганця. Віск розтоплювався, клинець прикладали до яйця, водили ним і писали різні візерунки.

Потім варили у воді фарбу, клали туди писані яйця і варили. Декотрі господині пекли їх у печі. Віск у фарбі розтоплювався і ставав білим, яйце фарбувалося і так одержували писанку. Якщо господиня хотіла різнокольорових писанок, то після охолодження писанок можна було наносити воском ще якісь узори. Потім клали у другу фарбу. Так можна було чергувати кілька разів. Найбільш поширені узори на писанках у Топорівцях такі: сорок клинців, огірочки, заячі вушка, бабині коліна, Великдень, Шуткова неділя.

З понеділка йшли останні заготовки пшеничного борошна для випічок. Хто не мав, то купував, хто позичав на відробіток. Це тепер є всього вдосталь. Колись було трохи інакше. Бідніші люди задовольнялися навіть житньою паскою.

У четвер починали пекти паску, маленькі пасочки, бабу, медівники, різні тістечка. Тепер печуть торти. Колись про них не знали. Ще й тепер не всі знають, чим відрізняється паска від калача. На пасці обов’язково має бути викладений малий чи великий хрест. Якщо цього нема, то є калач, хоча на смак майже однакові.

Спекти паску для господині — своєрідна тортура. Тільки починає розчиняти тісто, як уже снують нездорові думки: «Чи вдасться, чи ні?» Тому, в кого гарно спечена паска, це ґонор для господині. Хвилюється, чи добре спалить цукор для медівника. Треба, щоб був не темний і не світлий. Щоб баба була солодка і з родзинками, щоб тістечка розсипалися в роті. Ого! Всього не перелічиш. Таким є важним для господині Великодний четвер.

У п’ятницю не роблять нічого. В цей день розіп’ято Ісуса Христа, Бога Нашого.

У цей день після утрення обходять з плащаницею три рази навколо церкви, б’ють у дошку, яка висить під церквою, клепають у саморобні клепала. Після третього разу заносять плащаницю в церкву. Коли віруючі проводили вищеописані заходи надворі, в цей час старші браття у церкві встановлювали печеру, а в ній гробничку з тілом Ісуса, збоку саморобного півня, ящики з пророслою зеленою пшеницею. Все це прикрашалося квітами.

Плащаницю заносять із західних дверей, на порозі падають на коліна і так наближаються до Господнього гробу, моляться і цілують зображення Ісуса Христа на плащаниці і в гробничці.

Після обіду молоді жінки і сестриці знімають чорні рушники, покривала, якими цілий піст була прибрана церква. Натомість прикрашають церкву вишитими рушниками, світлими покривалами. Ввечері відправляється вечірня. Старші жінки ночують у церкві, тобто біля тіла.

У суботу можна працювати. Особливою подією суботи є приготування кошика із паскою, бабою, писанками, яйцями, ковбасою, шинкою, солониною, сиром, маслом, зеленими цибулею і часником. Зверху має бути затканий хрін із зеленою голівкою.

Боже! Які хвилювання у тих господинь, у яких не вдалася паска. Або зверху пригоріла. Або потріскала. Йой! Йой! Йой!

У суботу надвечір знову збираються віруючі помолитися до Господнього гробу, і зараз-таки відправляється вечірня служба. Багато людей (особливо жінок) приходять з кошиками і в церкві ночують.

У неділю вдосвіта виносять надвір процесію, обходять церкву три рази, дзвонять радісно дзвони. Усі віруючі йдуть із запаленими свічками, виражаючи цим велику радість Світлоносного свята. За третім разом хресний хід зупиняється перед західними дверима церкви, ніби біля дверей гробу Христового. Відправляється коротка відправа. І тут, за звичайним виголосом, священик, подібно ангелу, який сповістив мироносицям біля гробу про воскресіння Христове, першим виголошує радісну звістку: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував». Ці слова тричі повторюються усіма присутніми.

Нарешті священик, тримаючи в руках хрест із трисвічником, рухом їх накреслює знамення хреста проти зачинених дверей церкви. І вони відчиняються. У церкві вже прибрана печера. Горять усі світильники і лампади. Образи вбрані вже у вишиті рушники. Усі, входячи, з великою радістю співають: «Христос воскрес із мертвих…Христос воскрес…!»

 

ХХХV

Удосвіта починають іти до церкви. Перед цим ґаздиня ставила на стіл три паски. Одна на одну. Це свідчило, що настав Великдень. Ці паски стояли на столі всі свята. Гордістю господині було, коли тівдалися гарними.

Ґазда поважно несе кошик, поряд іде ґаздиня, за ними діти. Навколо церкви складають кошики. Кладуть поряд. Коли круг закінчився, починають складати в другий ряд, третій…

І ось після пасхальної літургії з церкви виходить священик, його супроводжує хресний хід. Починається освячення пасок для пасхальної трапези віруючих. При цьому треба молитися, але всі тільки й ждуть, щоб священик покропив свяченою водою. І не просто так, а щоб добре покропив. А коли таке сталося. Боже! Яка ґаздиня вдоволена, бо «ксьондз дуже файно посвятив паску». «Дай йому, Боже, здоров’я». А котрій не вгодив. Ого! По святах. «А дай йому Боже, та дай…». І на такі урочисті свята не може стриматися.

Колись святили і малі пасочки. Після їх роздавали старим, немічним, старцям, приговорюючи: »За простибі». Тобто той, хто взяв такий дар, мав помолитися за душу небіжчика.

Після посвячення всі розходилися по домах. Ґазда і ґаздиня розрізали на шматки яйця, ковбасу, солонину, сир та інші Божі дари, складаючи це в таріль чи миску шарами, а вверху така собі піраміда. Зверху кришили зелені цибулю, часник, потім тесали тоненькими смужками хрін і все це солили. Поки готували цю страву, по хаті розливалися запаморочливі запахи. Діти крутилися довкола і не могли дочекатися. Нарешті усіх запрошують сідати за святковий стіл. Спершу господар просить усіх помолитися за такий святковий стіл, бо це все від Бога. Після молитви наливає собі у стаканчик горілки, поздоровляє усіх зі святом і нарешті тричі проголошує: «Христос Воскрес!» Йому відповідають: «Воістину воскрес!»

Починають їсти зі свяченого яйця. Його ділили на всю сім’ю. Їли, підтримуючи долонями, щоб, не дай Боже, не упали на землю крихти від свяченої їжі. Бо то великий гріх. Опісля їли все, що було на столі. В кінці їли паску, медівник, запиваючи варом із сушениць. Тепер ще ставлять на стіл холодець, салати, пляцки або торти, різне солодке печеня.

Знову ж таки, як і на Святий Вечір, не можна вставати із-за стола, поки проходить Великодній сніданок, треба стерегтися, щоб не впала зі столу чи з рук ложка.

Після обіду сходяться люди біля церкви. Колись сходилися на Толічку. Молоді люди розпочинають різні хороводи, які супроводжуються піснями, танцями, іграми.

Водять хоровод дівчата, молоді жінки і хлопці. Усі в руках мають квіти, синьо-жовті прапорці:

 

У нашім селі на горбочку

У нашім селі на горбочку

Стоїть церква на видочку,

Коло неї, ніби квіти,

Сидять старі, ходять діти.

 

А ви, хлопці, тут не стійте,

З дівчатами си не смійте,

Заспіваймо гаївочки,

Веселої співаночки.

 

Заспіваймо на всі кути,

Щоб далеко було чути,

Щоби голос наш відбився,

По діброві постелився.

 

По діброві і по полю,

Де лежать стрільці за волю,

Тоді вони повмирали,

Як воленьку здобували.

 

А ви, хлопці, пісню чуйте,

В темнім гробі не сумуйте —

Ми могили ваші знаєм,

Квіточками заквітчаєм.

Квіточками і вінками

І рідними прапорами.

 

Дівчата стоять, парами тримаючись за руки,піднявши їх уверх. Остання пара проходить через утворений коридор наперед. Співають доти, поки остання пара не повернеться на своє місце:

 

Ой кувала зозуленька

Ой кувала зозуленька, сіла на лелію.

Співайте, співайте, дівчата, минає Великдень.

 

Ой кувала зозуленька, сіла на барвінок.

Співайте, співайте, дівчата, минув понеділок.

 

Ой кувала зозуленька та й кувала сорок.

Співайте, співайте, дівчата, минає вівторок.

 

Ой кувала зозуленька, сіла на віконце.

Співайте, співайте, дівчата, бо заходить сонце.

 

Співайте, співайте, дівчата, бо вже не будемо,

Бо не знаємо, дівчата, чи за рік діждемо.

 

Чорнушко-душко

Чорнушко-душко,

Вставай раненько,

Хочем тя віддавати,

Хочем тя заміж дати.

 

За кого, матіночко,

За кого, ластівочко?

За вірменина з другого села.

Не піду, матіночко, не піду, ластівочко.

 

Ой дай же мене,

Моя матінко,

За мого миленького,

За мого Василечка.

 

Соловею, де ти був?

Соловею, де ти був, де ти був, де ти був?

Соловею, що ти чув?

 

Ой був же я у саду, у саду, у саду

Та чув же я новину.

 

Парубки си радили, радили, радили,

Щоби дівкам д Великодню щось купити.

 

Соловей все підслухав, пішов дівкам розказав, розказав, розказав.

Ой зловили соловія на межи: — Соловію, не бреши.

 

Стали крильця крутити, крутити, крутити,

Соловей давай си просити.

 

Пустіть мене най лечу, най лечу, най лечу

Я вже більше не скажу.

(Соловеєм обирають хлопця, який гарно співає).

Хоровод водять дівчата і хлопці. Останні стоять біля своїх наречених.

 

Огірочки — попіночки

Огірочки-попіночки, завивайтеся.

Огірочки-попіночки, завивайтеся.

А ви, хлопці — молодченьки, женихайтеся.

А ви, хлопці — молодченьки женихайтеся.

 

Огірочки-попіночки, завивайтеся.

Огірочки-попіночки, завивайтеся.

Ой приходьте, парубочки, вибирати огірочки.

Ой приходьте, парубочки, вибирати огірочки.

 

Позичте ми, кумко, бочки.

Позичте ми, кумко, бочки,

Най наквашу огірочки,

Бо си в’ють, бо си в’ють…

 

А я бочки не зичаю,

А я бочки не зичаю,

Бо я свої огирки маю.

Та най ваші зогниють, та най ваші зогниють.

 

Ой у лісі на горісі там горіхи трясуть.

Ой у лісі на горісі там горіхи трясуть,

Дали би вам по писанці,

Та си кури не несуть, та си кури не несуть.

 

Кури нам си не нанесли.

Кури нам си не нанесли,

Ми не написали,

Коби-сте нам огірочки, коби-сте нам огірочки не порозривали.

 

Огірочки-попіночки,

Огірочки-попіночки,

Як си в’ют, як си вют,

Наїлися дівки паски — ледве йдуть, ледве йдуть.

 

Огірочки-попіночки.

Огірочки-попіночки,

Як си завивають, як си завивают,

Наїлися дівки паски — ледве си обертают, ледве си обертают.

 

Ходять по колу, узявшись за руки, дівчата, хлопці, жінки. Співають:

 

Ой на горі жито

Ой на горі жито, жито, на долині овес,

Як задзвонять усі дзвони, скажем всі:

«Христос Воскрес!»

 

Усі дзвони задзвонили, чути аж на гору,

Збирайтеся, люди добрі,

До Божого Дому!

 

Та слухайте, добрі люди, Божої науки,

Бо Йсус Христос за нас грішних терпів

Великі муки!

 

Бо нам треба усім людям до церкви ходити,

І нам треба усім людям

Щиро си молити!

 

А як дзвони задзвонили, була уже днина,

Дякуємо Тобі, Боже,

Що воскресла Вкраїна!

 

Дівчата стають у дві шеренги обличчям одна до одної і беруться за руки навхрест, так, що з їх рук твориться драбина, або кладка. На цю кладку піднімають малу дівчину, яка ходить по цій кладці. Щоб не впасти, її притримують за руки дві високі дівчини. Пари, які дівчина минула, підбігають наперед і, продовжуючи кладку, співають:

 

Вербовая дощечка

Вербовая дощечка, дощечка,

По ній ходить Настечка, Настечка.

На все поле леліє, леліє,

Звідки милий приїде, приїде?

Звідки милий приїде, приїде,

Що Насточці привезе, привезе?

Червоні чоботи, чоботи

Косівської роботи, роботи.

У Косові роблені, роблені,

У Топорівцях зношені, зношені.

Муть чоботи леліти, леліти,

А підківки бриніти, бриніти.

 

Дівчата стають у коло, узявшись за руки. В середині кола стоїть дівчина. Усе те, про що співають, вона показує на собі: вмивається, показує рукою на небо, ніби рве кетяги калини.

 

Ягіл, ягілочка

Ягіл, ягілочка, ягілова дочка,

Устала ранесенько, вмилася білесенько,

Устала ранесенько, вмилася білесенько.

 

Ягіл, ягілочка, ягілова дочка,

На вулицю вийшла, як зіронька зійшла,

На вулицю вийшла, як зіронька зійшла.

 

Ягіл, ягілочка, ягілова дочка,

Вибирай собі дівчину, як червону калину,

Вибирай собі дівчину, як червону калину.

 

Десь тут була подоляночка

 

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була красна панночка.

Тут вона стояла,

До землі припала,

Личко не вмивала, бо води не мала.

Ой устань, устань, подоляночко,

Ой устань, устань, молодесенька,

Умий своє личко, личко білесеньке,

Та й біжи до Дунаю, бо води не має

Бери ту, що скраю!

 

Жінки, дівчата ловляться за руки, утворюючи драбину. По ній дві високі жінки водять дитину — жучка, і співають:

 

Ходить жучок по ручині

 

Ходить жучок по ручині,

А жучиха по долині.

Грай, жуче, грай, тут добрий край.

 

На жучкові опанчина,

А сам жучок, як дитина.

Грай, жуче, грай, тут добрий край.

 

На жучкові черевички,

А сам жучок невеличкий.

Грай, жуче, грай, тут добрий край.

 

А наш жучок чорновусий,

На жучкові жупан куций.

Грай, жуче, грай, тут добрий край.

 

А ми того рік чекали,

Щоби ми си жучка грали.

Грай, жуче, грай, тут добрий край.

 

Коли грають Зельмана, дівчата збираються у дві шеренги одна до одної обличчям. Шеренги стоять на віддалі одна від одної 5-6 метрів.

Одна шеренга заспівувачі:

 

Топорівський Зельман

Топорівський Зельман, Топорівський Зельман

Здійми з дому короля, здійми з дому короля.

У підніжжя крилів нас.

Відспівувачі:

А ми, панну, бай, маємо, в Топорівці віддаємо.

Гей, прич від нас. Гей, прич від нас!

(Відсилають одну дівчину до заспівувачів)

Заспівувачі:

Красноставський Зельман, Красноставський Зельман

Здійми з дому короля, здійми з дому короля.

У підніжжя крилів нас.

Відспівувачі:

А ми, панну, бай, маємо, в Красноставці не даємо

Гей, прич від нас. Гей, прич від нас!

Заспівувачі:

Торговецький Зельман, Торговецький Зельман

Здійми з дому короля, здійми з дому короля.

У підніжжя крилів нас.

Відспівувачі:

А ми, панну, бай, маємо, до Торговиці віддаємо.

Гей, прич від нас. Гей, прич від нас!

(Відсилають ще одну дівчину до заспівувачів)

Продовжують співати, називаючи навколишні села. Закінчується так:

А ми, панну, бай, маємо, в Городенку всі ідемо.

Гей, прич від нас. Гей, прич від нас!..

 

У цей час голосно дзвонять церковні дзвони. Дзвонять переважно хлопці старших класів. Це свідчить, що велика радість панує скрізь, бо Ісус Христос воскрес із мертвих. Спів дзвонів сповіщає увесь світ про велику радість, про Великдень.

У цей час тут же школярі проводять цокання писанок. Писанкою вдаряють об писанку. Чия писанка розіб’ється, той віддає свою розбиту писанку власникові писанки із сильнішою шкарлупою. Хлопці хваляться: «Я уже нацокав десять писанок». Інший — а я п’ятнадцять, і показує повні кишені розбитих писанок. Потерпілі шукають нагоди щоб розбити ту писанку. І в черговий раз, коли той намірюється цокатися, котрийсь вдаряє камінчиком. І так переможець зазнає поразки. Цокаються писанками усі три дні.

На другий день Великодня — обливаний понеділок. Зранку хлопці ходять до дівчат і обливають водою. Дівчину виводять з хати до криниці. Якщо нема в тому дворі криниці, то на всякий випадок носять із собою відро води. Тоді підводять до відра. Дівчина нагинається вперед і складає руки навхрест. Хлопець булькне кружкою води на схрещені руки і мовить: »Христос Воскрес!». Дівчина відповідає: «Воістину Воскрес!». І так тричі. Частину води ніби ненароком виливає за шию. Вливати ходять гуртом. Кожний хлопець так само робить. Після останнього дівчина переважно уся мокра. Тоді запрошує їх до хати і пригощає або дає кожному по писанці. Хлопців у селі багато. Таких гуртів є кілька. Так що дівчатам доводиться кілька разів переодягатися. Вливають і молоді чоловіки молодих жінок. Чоловікам не личить вливати дівчат. До церкви з дівчат чи молодих жінок ніхто не йшов. Бо на дорозі можуть зустріти поливальники, і тоді новий одяг доведеться довго відновляти. Доведеться увесь Великдень просидіти дома. Малі хлопці вливають малих дівчат. У теперішні часи хлопці носять із собою одеколон. Води уже так багато не ллють, а за шию ллють одеколоном. Вливання відбувається тільки до обіду.

Третій день Великодня — вливаний вівторок. Дівчата вливають хлопців, а молоді жінки молодих чоловіків. Якщо у вливаний понеділок не личило молодим чоловікам вливати дівчат, то у вливаний вівторок чоловіків вливають і дівчата. Знову ж таки, ніхто з хлопців чи молодих чоловіків не йшов до церкви. Ще вдосвіта дівчата брали з собою ґарчики (дерев’яний посуд із ручкою з боку) чи відра, наповнені водою, і розшукували хлопців. На кого попадали, обливали водою з ніг до голови.

Був випадок, коли молоде подружжя зранку ішло до церкви. Чоловік був гарно одягнений у вишивану сорочку, в гарно випрасуваних споднях (штанах), нових туфлях.

Але, де тут не візьмись, появився гурт дівчат. У них було мало із собою води. Що молоде подружжя просилося у них, нічого не допомогло. Вилляли на нього усю воду. Але цим не вдовольнилися. А це було при долині. Недалеко була викопана неглибока криниця. Цямриння не було. Дівчата потягнули молодого чоловіка до криниці. Ймили за руки і запхали у воду по шию. Отак закінчився для нього вливаний вівторок. Цілий день на сонці сушили святкове вбрання.

У неділю, на Пасху, закінчувався Великий піст. Колись у давнину вже після обіду хлопці проводили на Толічці або в читальні танці чи забаву. За радянських часів це все відбувалося з вечора і до опівночі.

Від Великодня до Святої неділі, тобто до дня Пресвятої Тройці священик і віруючі в церкві не вклякають.

Календар Великодніх свят

Роки *переступ ний рік  Неділя Вербна  Пасха (Великдень)        Вознесіння       День св. Тройці (П’ятдес.)         Тривалість Петрового посту

тижнів   днів

 

2008*             20. 04            27. 04            05. 06              15. 06                  2              5

2009               12. 04            19. 04            28. 05              07. 06                  3              6

2010               28. 03            04. 04            13. 05              23. 05                  6              –

2011               17. 04            24. 04            02. 06              12. 06                  3              1

2012*             08. 04            15. 04            24. 05              03. 06                  4              3

2013               28. 04            05. 05            13. 06              23. 06                  1              4

2014               13. 04            20. 04            29. 05              08. 06                  3              5

2015               05. 04            12. 04            21. 05              31. 05                  4              6

2016*             24. 04            01. 05            09. 06              19. 06                  2              1

2017               09. 04            16. 04            25. 05              04. 06                  4              2

2018               01. 04            08. 04            17. 05              27. 05                  5              3

2019               21. 04            28. 04            06. 06              16. 06                  2              4

2020*             12. 04            19. 04            28. 05              07. 06                  3              6

2021               25. 04            02. 05            10. 06              20. 06                  2              –

2022               17. 04            24. 04            02. 06              12. 06                  3              1

2023               09. 04            16. 04            25. 05              04. 06                  4              2

2024*             28. 04            05. 05            13. 06              23. 06                  1              4

2025               13. 04            20. 04            29. 05              08. 06                  3              5

2026               05. 04            12. 04            21. 05              31. 05                  4              6

2027               25. 04            02. 05            10. 06              20. 04                  2              –

2028*             09. 04            16. 04            25. 05              04. 06                  4              2

2029               01. 04            08. 04            17. 05              27. 05                  5              3

2030               21. 04            28. 04            06. 06              16. 06                  2              4

2031               06. 04            13. 04            22. 05              01. 06                  4              5

2032*             25. 04            02. 05            10. 06              20. 06                  2              –

2033               17. 04            24. 04            02. 06              12. 06                  3              1

2034               02. 04            09. 04            18. 05.             28. 05                  5              2

2035               22. 04            29. 04            07. 06              17. 06                  2              3

2036*             13. 04            20. 04            29. 05              08. 06                  3              5

2037               29. 03            05. 04            14. 05              24. 05                  5              6

2038               18. 04            25. 04            03. 06              13. 06                  3              –

2039               10. 04            17. 04            26. 05              05. 06                  4              1

2040*             29. 04            06. 05            14. 06              24. 06                  1              3

2041               14. 04            21. 04            30. 05              09. 06                  3              4

2042               06. 04            13. 04            22. 05              01. 06                  4              5

2043               26. 04            03. 05            11. 06              21. 06                  1              6

2044*             17. 04            24. 04            02. 06              12. 06                  3              1

2045               02. 04            09. 04            18. 05              28. 05                  5              2

2046               22. 04            29. 04            07. 06              17. 06                  2              3

2047               14. 04            21. 04            30. 05              09. 06                  3              4

2048*             29. 03            05. 04            14. 05              24. 05                  5              6

2049               18. 04            25. 04            03. 06              13. 06                  3             –

2050               10. 04            17. 04            26. 05              05. 06                  4             1

 Склав і підготував отець Михайло Мизюк