«Село моє Топорівці. Етнографічний образ села», том 6, частина 2. Дмитро Мохорук

ХХІІ

7 січня — Різдво Господа нашого Ісуса Христа

6 січня святкуємо свято — Святий Вечір (наддвечір’я). Колись, ще в дохристиянських (язичницьких) часах наші пращури в часі, в якому святкуємо Христове Різдво, святкували своє свято Корочуна — день привітання сонця. Свято Корочуна — цілком хліборобське, було в ті далекі часи імпульсом натхнення людини, надією і вірою у щасливий рік урожаю, приплоду худоби, здоров’я, добробуту та радісного життя господаря. Свято Корочуна з різноманітними обрядами-ритуалами, відправами, молитвами, магічними актами-діями — виступає і сьогодні досить яскраво у нашім Різдві. Корочун Руси-України, що покрився Святим Різдвом — виняткове, багате,веселе, радісне й велике свято, що відрізняється від подібних свят інших народів своєю особливою обрядністю, багатством фольклору, взагалі оригінальністю етнографії, найглибшою захованістю в народних масах нашої стародавньої передісторичної культури. Це свято є нашим документом глибокої доісторичної дійсності не лише вірувань, світогляду, але й наших культурних, політичних та економічних зв’язків і взаємин зі всесвітом. Наша церква ті гарні звичаї-рештки первісної культуриврешті прийняла, але, як і мусить бути, вклала в усе це християнські ідеали, християнську мораль, нові ідеї — правди, любові, всепрощення, щедроти, удосконалення.

Характерно, що в основі різдвяних звичаїв збереглося й досі все те, що пов’язано було в ті далекі часи з хліборобським господарством, з пастушеством. Яскраво виступають у звичаях істотні риси українця — працьовитість, гостинність,чесність, доброта, співучість, єдність і святість родини, шанування пам’яті покійників і т.д.

Свято Різдва Христового належить до найбільших празників церковного року. То ж свята Церква, маючи на увазі велич і значення цього празника, рік-річно і традиційно приготовляє своїх вірних на зустріч нашого Спасителя молитвами і постом. Піст перед Різдвом Христовим розпочинається 28 листопада в пам’ять про ап. Филипа, якого церква святкує 27 листопада. Називається цей піст Малою Чотиридесятницею, або Пилипівським, продовжується він 40 днів і закінчується перед Святим Вечором. Останній день, коли б він не припадав, є суворим цілоденним постом. Лише дітям дають на обід що-небудь перекусити.

Святкування Святого Вечора, або Надвечір’я перед празником Різдва Христового, сягає перших віків християнства.

Згідно з історичними даними, з моменту вигнання Адама й Єви з раю, до дня народження Спасителя Ісуса Христа, світ проіснував 5508 років. Після вигнання з раю наших предків, Бог по своєму великому милосердю, пообіцяв нам Спасителя і цю обіцянку неодноразово повторював. Усі пророцтва відносно появи на світ Сина Божого збулися. Навіть іудейські пророки казали, що він має народитися у Віфлеємі.

Діва Марія чекала сина, якого Бог обіцяв їй через Архангела Гавриїла. Жила Марія з Йосипом-обручником у невеликому місті Назареті, мешканці якого — іудеї — перебували під владою римлян.

Римський цісар Август наказав зробити перепис людності жидівської землі. Люди повинні були зголошуватися у тій місцевості, звідки походили їх предки. Йосип і Марія походили з Віфлеєму з Давидового і Аронового родів, тому пішли туди до запису.

Подорож була довгою, майже 170 км, тож вони прийшли до Віфлеєму, коли місто вже було переповнене людьми, які прибули сюди для перепису. І не було вільного помешкання, де б вони могли переночувати. Так ходили від хати до хати і вийшли за місто. Там знайшли печеру, куди пастухи заганяли в негоду овець. Настала ніч. І тут почало збуватися пророцтво про народження Спасителя:»Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог» (Ісайя, 7, 14. Матв. 1, 23).

У цій убогій печері народився, наш Спаситель. Діва Марія його сповила і поклала в ясла, куди клали сіно для годівлі овець. У полі були пастухи, які ночували біля отар. Ангели Господні з’явилися біля них, і слава Господня осяяла їх. Вони перестрашилися великим страхом. Та Ангел промовив до них:»Не лякайтеся, бо ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для Вас Спаситель, який є Христос Господь. А ось Вам ознака. Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме». (Лука, 2, 7-12).

Коли Ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: «Підемо до Віфлеєму і подивимось, що там сталося, про що сповістили нам Ангели».

За Степаном Руданським:

 

І зачали пастухи ті

Думоньку гадати,

Як тут Богу поклонитись

І чим дарувати…

 

І вибрали ягня гарне,

Щиро помолились,

І приходять до вертепу,

Богу поклонились.

 

Поклонились Христу-Богу,

Подарунок дали

І з душею, щирим серцем

Богові сказали:

 

«Прийми, Боже неба і землі!

Нашу чисту віру

Нехай Тобі наша віра

Буде за офіру!»

 

Аж приходить кінь до ясел

І став сіно брати

І зачав він Христа-Бога

В яслах розкривати.

 

І побачив віл нужденний,

І коня зганяє,

І став дихати над Богом,

Бога зогріває.

 

І говорить Свята Діва

Доброму волові:

«Будеш же ти в Бога ситий,

Мати хліб готовий…

 

А ти, коню, будеш їсти,

Їсти не покинеш,

Доки сам ти коло їдла

Лопнеш та не згинеш…»

 

З того часу віл пасеться.

А прийде додому —

Він завсігди Божу жуйку

Має в роті свому.

 

А кінь їсть і все голоден,

Кілько хто не кине,

І як буде — не покине,

Поки сам не згине!…

 

Перед народженням Ісуса з’явилася на Сході від Віфлеєма Зірка Спасителя. Три мудреці зі Сходу прийшли до Єрусалиму та й спитали: «Де є народжений Цар Іудейський? Бо ми бачили зірку Його на Сході і прийшли поклонитися Йому». Цар Ірод почув це і дуже стривожився. Він зібрав первосвящеників і книжників та й довідався від них, що Христос мав народитися у Віфлеємі, бо так говорили пророки.

Тоді Ірод покликав до себе трьох мудреців і сказав, щоб вони пішли до Віфлеєму, довідалися про Немовля, і, повернувшись, розповіли йому, бо й він хоче піти поклонитися Йому.

Зірка вказала шлях до місця, де було Немовля. Мудреці поклонилися Йому і дали свої дари: золото, ладан і миро. Уночі Ангел застеріг мудреців, щоб вони поверталися до свого краю іншою дорогою

Ірод розсердився і наказав своїм воїнам піти до Віфлеєму і повбивати всіх дітей, яким ще не було двох років. Він гадав, що серед убитих буде й Ісус. Але Ангел явився у сні Йосипові і сказав:»Устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет, будь там, доки не скажу тобі, бо Ірод хоче шукати Немовля, щоб погубити Його».

Йосип усе так зробив, як сказав Ангел.

Ірод у скорім часі був покараний і помер у великих муках.

У IV столітті на місці Віфлеємської печери, яка була прославлена народженням Ісуса Христа, рівноапостольна цариця Єлена побудувала храм.

 

ХХІІІ

З давніх-давен у нашому селі, як традиції, словом і ділом, словесним твором і магічним актом, всією обстановкою люди створюють у цей день, перед Святим Вечором, образ багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі.

Ще вдосвіта, як тільки день синім проблиском заглядає у кожну хату крізь замерзлі шибки, господині приступають до праці. Старі люди розказували, а їм розказували ще старші люди, що колись сірників не було, а їжу варили у печах. Першою магічною дією було добути нового вогню. Господиня діставала кремінь, кресало, які останні дванадцять днів, тобто від католицького Різдва, лежали під образами, тричі хрестилася до образів і викрешувала вогонь. Цим вогнем розпалювала в печі дванадцять полін дров, що їх припасав та сушив господар останніх дванадцять днів.

Тепер, звичайно, інакше. Є сірники, дрова, вугілля, газ, кухні, плити, на яких готують їжу. Кожна господиня готує дванадцять свят-вечірніх страв. Усі страви пісні, бо в цей день — останній день Пилипівського Великого посту. Основними стравами є: варена пшениця з маком (тепер додають мелені горіхи, халву), вар із сухофруктів, смажені пончики, посипані цукровою пудрою, риба, гриби, смажена капуста, бурячки з часником, фасулі, оселедець з цибулею, пироги: з капустою, картоплею, маком, можуть бути з грибами — на вибір і смак у кожній сім’ї.

Головне, щоб на стіл було подано дванадцять страв. Зв’язано це з тим, що в Ісуса Христа було дванадцять апостолів. Є й такі, які говорять, що це зв’язано з тим, що в році є дванадцять місяців.

Усі страви на Святий Вечір допомагають готувати всією сім’єю. Лише господар у цей час виконує всі роботи надворі — годівля худоби, відкидання снігу від хати, особливо перед вікнами, бо прийдуть колядники. Все живе, що є у господарстві, повинно зустріти урочисту хвилину Святого Вечора на своєму місці. Ніщо не може бути у цей вечір поза домом, у чужих руках — позичене чи десь забуте.

Усе сімейство повинно бути вдома… «Боже борони, — кажуть односельчани, — десь заночувати в цю ніч, цілий рік будеш блукати по світі». Боронь Боже, сваритися в цей день. Навпаки, добре помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою.

У турботах проходить весь день. Коли вже сонце схилилось до Заходу, ґазда вносить до хати трохи сіна і стелить на стіл, господиня все це накриває скатертю. Під скатерть у чотирьох місцях ставить по зубочку часнику, це від злих духів.

Сіно символізує, що малого Ісуса Мати Божа положила у ясла на сіно. Це в колядках відзначено:

Як йго породила,

В пелени вповила,

Сіном чистим, як лелія,

Йому постелила…

 

Це сіно лежить під скатертю на Новий рік, Василія і на другий Святий Вечір, Йордан. На перший Святий Вечір і на другий — ставлять на столі зайві ложки для померлих. У тарілках мають залишитися страви, аби ввечері душі покійників мали що їсти.

Посередині стола ставлять один на один три хлібини або калачі. Ці калачі ставлять на стіл на всі свята, аж до Йордану. Особливо цікаві діти, які хоч голодні, але чекають, коли зійде вечірня зоря, що має сповістити всім людям про річницю великого чуда — народження Сина Божого. Діти не так чекають на святу вечерю, як хочуть іти колядувати. Тримають напоготові одежу, взуття.

Нарешті в хату входить ґазда і сповіщає, що засяяла вечірня зоря і Святий Вечір розпочався. У цей час на стіл закінчують класти страви. Але перед цим хтось із дітей, особливо із дівчат, несуть вечерю за померлих до пожилих людей, які мають час молитися за них. У миску господиня наливає трохи солодкої пшениці, в другу — кладе по два — пончики, голубці, пироги, шматки риби і інші страви. Коли заходять у хату із вечерею, то говорять: »Прошу Вас на Святу Вечерю». До таких людей багато приходить родичів, сусідів.. Бабка дякує всім і зливає пшеницю до пшениці, голубці до голубців і т. д.

Святу вечерю треба накладати однією ложкою. З цією ложкою дівчина тут же виходить на вулицю, кого першого зустріне, таке ім’я буде в її чоловіка.

Якщо яблуня чи груша не родить, ґазда бере сокиру і тричі стукає по стовбурі говорячи: »Не будеш родити — зрубаю».

Коли повернувся той, що ніс вечерю за померлих, всі сідають до Святої Вечері. Тато просить усіх устати і помолитися Богу, що з його ласки і з Його допомогою всі дочекалися Святої Вечері, усі здорові і усі зійшлися. Після молитви господар усіх вітає: «Віншую Вас усіх зі щастям, здоров’ям, що-с те дочекали цих Свят, щоби пан Біг допоміг Вам якнайкраще, якнайвеселіше відсвяткувати і на другий рік дочекатися в такому товаристві, а то й ще у більшому… Після ложкою кидає попід стелю трошки пшениці. Усі стараються зловити хоча б одну зернину. Хто зловив, тому в цьому році будуть добре котитися вівці, телитися корови, роїтися бджоли.

Починають усі вечеряти. Перший раз усі мають скуштувати пшениці. Це зв’язано з тим, що пшениця кожного року родить, тому вона це є символом вічного життя. Після, як скуштували пшениці, усі їдять, що кому смакує. Але кожний повинен покуштувати дванадцяти страв. Пшеницю можна їсти вволю вкінці.

Не можна вставати з-за столу під час Святої Вечері, треба стерегтися щоб, не дай Боже, не впала з рук чи стола на підлогу ложка. Якщо таке сталося, це свідчить, що хтось відійде (помре) з сім’ї. Не можна багато пити води, бо в жнива буде мучити спрага.

Уже коли повечеряли, дівчина бере ложку, якою вечеряла, йде на ворота і б’є нею по хвіртці. З якої сторони загавкає собака, значить, у ту сторону вийде заміж.

Бували тяжкі часи у сорокові роки минулого століття, коли такі Святі Вечері були дуже сумними. В кожній родині хтось був в УПА, в катівні, на Сибіру, а то й сидів де у схроні і не міг прийти додому. Адже йшла громадянська війна…

Про це говорить складена колядка. Де вона перший раз прозвучала, тяжко сказати, може, у Топорівцях, а, може, в іншій місцевості. Але те, що вона мала відношення і до нашого села, то це точно. (Колядується на мотив «Нова радість стала…).

 

Чи Ви чули, люди, про тую новину

Закували у кайдани, нашу славну Україну?

 

В кайдани закули, в тюрми посадили,

Люд невинний тисячами в сиру землю положили.

 

Сумний Святий Вечір, у 1945 році –

По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

 

Як на небі зірка почала сіяти,

Почав нарід до Святої Вечері сідати.

 

Сіли до Вечері ненька з діточками,

Замість мали вечеряти, вмилися сльозами.

 

Плаче стара ненька, діти си питають:

— Нене, нене, де наш дєдик, чом з нами не вечеряє?

 

— А наш, дєдик, діти, в далекім Сибіру,

Лише споминає Святий Вечір в нашій славній Україні.

 

Споминає Святий Вечір, всю свою родину —

Своїх дідю, неню, жінку й діти, нашу неньку Україну.

 

А там, у сусідстві, старий дідя за синами плаче,

Трьох він мав їх, як соколів, більше не побачить.

 

Один син у Сибіру, другий упав у Берліні,

Третій пішов у партизани, служити Україні.

 

Поможи нам, Господь Боже, все це перебути,

Нашу неньку Україну з кайданів розкути.

 

З кайданів розкути, тюрми повалити,

Люд невинний тисячами на волю пустити.

 

Ой Ісусе милий, змилуйся над нами,

Даруй волю, даруй долю, нашій славній Україні.

 

Після вечері діти йдуть колядувати по хатах. Дошкільнята ходять колядувати лише по сусідах. Вони мають свою колядку, яку колядують на перший Святий Вечір і на другий, перед Йорданом:

 

Ой на ставку на Йорданку

 

Ой на ставку на Йорданку

Світили воду три Ангели,

Йордан воду розливає

Ворон — коні напуває.

 

Там Маруся біль білила,

До дєдика говорила:

— Ідіть, дідю, біль забрати,

Не маю ким дати знати.

 

Дєдик мій си відмовляє:

— Я не піду, не поїду,

В мене коні нековані,

В мене сани нескладані.

 

Там Маруся біль білила,

До братчика говорила:

— Іди, братчику, біль забрати,

Я не маю ким дати знати.

 

Братчик си не відмовляє:

— А я піду, я поїду,

В мене коні поковані,

В мене сани поскладані.

Буде Христос на Йордані!

 

Діти шкільного віку переважно колядують на Святий Вечір «Нова радість стала»

 

Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна світу засіяла.

Над вертепом звізда ясна світу засіяла.

 

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами убого вповився.

Як чоловік пеленами убого вповився.

 

Ангели співають, «слава» восклецають,

На небеси і на земли мир проповідають.

На небеси і на земли мир проповідають.

 

— Ой ти, Царю, небесний Владарю,

Даруй літа щасливії цьому дому господарю.

Даруй літа щасливії цьому дому господарю.

 

Даруй господарю, його господині,

Даруй літа щасливії нашій неньці Україні.

Даруй літа щасливії нашій неньці Україні.

 

В мирі проводити, Тобі угодити

І з Тобою в царстві Твоїм на вік-віків жити.

І з тобою в царстві Твоїм на вік-віків жити.

 

Після кожної колядки обов’язково йде віншування: — Віншую Вас із щастям, здоров’ям, що-сте дочекали цих свят, аби-сте відсвяткували їх якнайкраще, якнайвеселіше і нарік дочекали.

Дітям за коляду дають гроші, горіхи, яблука.

Ходять колядувати старші хлопці, парубки, але тільки до дівчат. Колядують групами. Вони, як правило, колядують:

 

Добрий вечір тобі

Добрий вечір тобі, пане господарю.

Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий, народився!

 

Застеляйте столи та все килимами.

Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

 

Та кладіть калачі з ярої пшениці.

Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

 

Бо прийдуть до тебе три празники в гості.

Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

 

А що перший празник — Рождество Христове.

Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

 

А що другий празник — Святого Василія.

Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

 

А що третій празник — Свята Водохреща.

Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

 

А на цьому слові бувайте здорові.

Радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

 

Таких колядників дівчата запрошують до хати і вгощають спиртним і наїдками. Вони віншують після коляди і коли заходять до хати.

Як лише розпочалося масове колядування, це признак, що сімейна вечеря на закінченні. Після цього розпочинається родинна Свята Вечеря, тобто приходять сини й дочки, які одружені і живуть на боці. Вони приходять самі або з маленькими дітьми, які ще не ходять колядувати. Свята Вечеря продовжується. Великою радістю є, коли маленькі внучата починають щебетати по кілька слів з якоїсь колядки. Від такої радості дід з бабою нагороджують паперовими грошима. З часом Святий Вечір підходить до кінця. Бувають сім’ї, де Святий Вечір продовжується до опівночі. Страви зі столів не прибираються. За давніми переказами, вночі приходять вечеряти душі покійних родичів.

Давно по селі ходила легенда, що буцімто опівночі на Святий Вечір худоба говорить людською мовою, але підслухати цю розмову гріх і за це Бог карає. Але правда це чи ні, розказували старожили, що вони таке чули, що знайшовся один цікавий до всього чоловік, який дав худобі їсти і заховався під жолобом. Лежав тихо до опівночі — нічого не чути. Худоба лежить. Тихо. Чоловік уже хотів вставати зі своєї схованки і йти до хати. Коли це встає кінь і говорить людською мовою до корови: »Що це наш ґазда годує нас не сіном, а самою осокою. Таже я привіз кілька возів доброго сіна. Тримає те сіно, тримає, воно сплісніє, а відтак буде нам давати їсти». Ґазда як це вчув, то трохи що не вмер з переляку. Мусив кілька разів перехреститися.

 

ХХІV

7 січня — Святкування Різдва Христового

Удосвіта завжди більшість віруючих ідуть до церкви. Як правило, людей у церкві дуже багато. Усім хочеться побувати на Різдвяній службі Божій. І коли вже настає той момент, що лунає з уст священика «Христос си рождає!», всі хором відповідають: «Славімо Його!», то вже незадовго у церкві починають колядувати. Першою завжди колядують «Бог предвічний народився…»

 

Бог предвічний народився

Бог предвічний народився,

Прийшов днесь із небес,

Щоб спасти люд увесь,

І утішився.

 

У Віфлеємі народився

Месія, Христос наш

І Пан наш, для всіх нас

Нам народився.

 

Ознайомив нас Ангел Божий:

Наперед пастирям,

А вчора звіздарям

І земним звірям.

 

Діва Сина, як породила,

Зірка настала Христа

Невіста Пречиста

Сина зродила.

 

Тріє царі несуть дари

До Віфлієму-міста,

Де Діва Пречиста

Сина повила.

 

Звізда їм ся об’явила

В дорозі о Бозі,

При волі, при ослі

Їм ознайомила.

 

Тріє царі, де ідете?

Ми ідем у Віфлієм

Із жаданим спокоєм

І повернемся.

 

Іншим шляхом повернули,

Поганому, безстиднику,

Безбожнику Іроду

Не повідали.

 

Йосипові Ангел мовить,

З дитятком і з Мамкою,

З бидлятком, ослятком

Най ся хоронить.

 

«Слава Богу!» заспіваймо,

Честь Сину Божому

І Панові нашому

Поклін віддаймо.

 

Наступну колядку починає співати церковне братство, тобто переважно старші чоловіки:

 

Новая рада

Новая рада,

Новая рада

Світом засіяла,

Де панна чистая,

Де панна чистая

Сина породила.

 

Я у Віфлеємі,

Я у Віфлеємі

У місті дуже рано

Витати пана,

Витати пана,

Пастирям сказано.

 

Ой пішли ж його,

Ой пішли ж його

Пастері вітати,

І поклін йому,

І поклін йому

В покорі віддати.

 

Звізда його слуга,

Звізда його слуга

Сама відправляє

Царів-перстіїв

Царів-перстіїв

Д нему провожає.

 

Принесли йому,

Принесли йому

Ладан, миро й злато,

Заплату небесну,

Заплату небесну

Взяли за це.

 

Ірод злостивий,

Ірод злостивий

З цього засмутився,

Що Бог рождений,

Що Бог рождений

На світ народився.

 

Наказав жовнірам,

Наказав жовнірам

Землю сплюндрувати,

Народженого,

Народженого

В вертепі шукати.

 

А Йосип старий,

А Йосип старий

Марію піймає,

Аж до Єгипту,

Аж до Єгипту

З Христом утікає.

 

Нехай же Ірод,

Нехай же Ірод

Марне погибає,

Наш Бог рождений

Наш Бог рождений

Всіх нас утішає.

 

Ой ми ж бо Йому,

Ой ми ж бо Йому

Та й усі звеселімся,

Рожденству Його,

Рожденству Його

Знизенька вклонімся.

 

Щоби він нам дав,

Щоби він нам дав

Щасливий вік мати,

А по смерті з ним,

А по смерті з ним

В небі царствувати.

 

У 1900 році селянин із Карлова Снятинського повіту Іван Сандуляк, приятель відомого письменника Івана Франка, активний член Русько-Української радикальної партії написав радикальну колядку, і часопис «Громадський Голос» надрукував її. Цю колядку дуже любив Іван Якович Франко. У Топорівцях її колядували січовики. Але оскільки вона була дуже довгою, то її колядували лише на подвір’ї січового товариства перед читальнею і перед хатою сільського кошового Андрія Мохорука. (Подаємо скорочений текст цієї колядки)

 

 

 

Ой вставай же, брате…

Ой вставай же, брате, бо вже біла днина,

Бо у нас ся появила дивная новина (2 рази).

Ой вставай з постелі та пускай до хати,

Будем тобі радикальну колядку співати.

 

Бо ми, радикали, йдем хата від хати,

Руським братям радикалам заколядувати.

Ой засвіти світло, постав на віконце,

Най зацвите руська доля, як ружа на сонці.

 

Ой ми цеї ночи не спали й на волос:

Запитаєм, чи читаєш ти «Громадський Голос»?

Бо «Громадський Голос» — то руська орґана,

Сардак, кожух, чорна шапка і червона фана.

 

Дивная новина у нас появилась,

Бо вже хлопська бідна кляса зі сну пробудилась,

Вона пробудилась, очі протирає,

По всім світі, де лиш може, русина шукає.

 

Русина шукає, щиро обнімає,

І в партію Радикальну мило привертає.

Мило привертає, на віча скликає,

І там єму всякі права щиро викладає.

 

Щиро викладає,як це бідувати,

Свої кривди у державі всюди відкривати:

В Галичині, Україні та й на Буковині

І так далі за границев, аж на Угорщині.

 

А тепер ми, браття, возьмімся за діло,

З’єднаймося, згуртуймося в радикальне тіло.

Нехай воріг знає, що Русь не конає,

Що в’на вірна всім є рівна — лиш права бажає.

 

Лиш права бажає і вільної волі:

Час нам, браття, позбутися темноти, неволі!

Бо вже єзуїти плетуть густі сіти,

І нам очи заслоняють від ясной просвіти.

 

Але радикали, бодай потривали,

Пробудили руський нарід, щоб сіти пірвали.

Щоб сіти пірвали, край не покидали,

А по морю не топились й з голоду вмирали.

 

Ой ми, руські браття, наберім охоти:

Робім жидам всюди страйки, а панам бойкоти.

Як прийдуть вибори, хто дужий, хто хорий,

Дужий пішки, хорий возом біжім на вибори.

 

Нехай шляхта знає, що Русь не конає,

Руських послів радикальних у сойм посилає,

У сойм і в парлямент й раду повітову

Не дай свій хліб й страву з мисков від рота готову!

 

Най і Польща знає, що Русь не вмирає,

Своє право добуває, нехай кождий знає,

А ви, єзуїти, ловіт піше шпаки,

Відчипіт ся нас, русинів, ми не для вас раки!

 

Нас, братів-селянів, міліонів скілька:

Старайтеся, щоби була в кождім селі спілка.

В кождім селі спілка, каса та й крамниця,

Най лихварська мама ходит гола, як телиця.

 

Нехай кождий знає, хто нас іздерає,

Свойов лихвов силоміць нас в жебри висилає.

А ви, москвофіли, жваві рубльохапи,

Йдіт до Москви пасти кози та доїти цапи.

 

Бо вже на вибори ми збудуєм гори,

І обіймем своє право в політичнім поли.

Бо ви нам вже доста наробили ради,

Що тікаєш через здирства у світ до Канади.

 

Тож годіт —годіте, позвольте й нам жити,

Перестаньте з хлопа шкіру остатну лупити,

Бо ми й їх сім мали, то ви шість зідрали,

А з семою дірявою в Канаду загнали.

 

Бодай цего лиха й гадина не знала,

Як ся наша руська доля тут набідувала.

Коби радикали трохи збірували,

То би вони всяку нужду й здирства скасували.

 

Браття-радикали, йдім хата від хати!

Своїм руським бідним хлопам заколядувати.

Нехай воріг знає, що Русь не вмирає,

Своє право добуває — нічо не питає.

 

Ой, дай Боже, щастя, много літ прожити,

Усіх тяжких вороженьків на глум побідити.

Сю колядку зложив хлоп-селянин за хлопську біду

Та за муку, аби дбали про науку.

 

Потім, коли «Січ» заборонили, цю колядку призабули. Тепер, уже в незалежній Україні, пригадали дещо, трохи добавили свого і сільські козаки колядують:

 

Ой вставай, брате

Ой вставай, брате, пусти нас до хати,

Хочем тобі про Вкраїну заколядувати.

Заколядувати, Христа прославляти,

І в Ісуса рожденого доленьки благати.

 

А ми цеї ночи не спали на волос.

Як почули по Вкраїні «Український голос».

Українська пісня — це наша орґана,

Кожух, сардак, чорна шапка, синьо-жовта фана.

 

Синьо-жовта фана, Тризуб золотіє,

Ще на нашу Україну сонечко загріє.

Ой постав же, господарю, свічку на віконце,

Щоб зацвіла Україна, як ружа на сонці.

 

Віншуємо Україну на многії літа,

Щоби вона процвітала аж до кінця світа.

 

Після козаків колядують хлопці і дівчата «Нова радість стала…»

За ними колядує церковний хор:

 

По всьому світу радість велика

 

По всьому світу радість велика —

Родився нині світу Владика.

По всьому світу й на Україні

Всі днесь радіють Божій Дитині.

 

У Віфлеємі стайня убога

Витала в себе Господа Бога.

Ісусе Христе, хай будем гідні

Тебе просити в пороги рідні.

 

Тебе ми молим і серцем просим,

Побудь між нами, будь нашим Гостем,

Спрямуй д’нам свої святі дороги,

І загости раз в наші пороги.

 

Глянь, Боже Христе, як ми воскресли,

Як впали пута, що ми їх несли.

Зішли нам поміч в нашій потребі,

Будь вічно з нами тут і на небі.

 

Після цієї колядки всі у церкві колядують:

 

На Різдвяні свята всі си радуймо

 

На Різдвяні Свята всі си радуймо

І на славу Божу заколядуймо.

Христос народився від Діви Марії

На Різдвяні свята, як цвіт лелії.

 

Пречистая Діва місця шукала,

Щоб свята заночувала

Місця не було, бо вже все заснуло.

Де Пречиста Мати має ночувати?

 

Уже темна нічка землю вкриває,

А Пречиста Діва місця не має.

Не було для неї в Віфлеємі хати,

Мусила у стаєнці заночувати

 

Люди не прийняли, жаль їй було,

Для Ісуса в світі місця не було.

У далекім степі, у біднім вертепі,

Там Пречиста Діва прийшла зімліла.

 

З тяжкої дороги Діва спочила

І Божого Сина там народила.

Там нашого Спаса положила в ясла,

Най серце радіє, Тобі Маріє.

 

Котра найясніше зірка світила,

Та си над стаєнков низько спустила

І пречудним світлом стаєнку скрасила,

Де Пречиста Діва Сина зродила.

 

Пастирів у стаєнці тоді не було,

Бо своєго стада в полі стерегли.

Ангели злетіли, пастері зомліли —

Хори заспівали над пастирями.

 

Благовіщу радість велику для вас:

Родивсь у Віфліємі нам сьогодні Спас.

Швидко поспішайте, хлоп’ятко витайте,

Про велику радість розповідайте.

 

Пастері про стадо своє забули,

Швидко до стаєнки вони прибули,

Марію з Ісусом сердечно витали,

Про велику радість всім розповідали.

 

З Далекого Сходу три царі прийшли,

Для Спаса Ісуса дари принесли —

Золото і ладан і дороге миро —

Все вони віддали для Христа щиро.

 

І ми також Богу віддаєм поклін

За любого Сина, бо достоїн Він.

Разом си згуртуймо і заколядуймо,

І віддаймо славу сьогодні Йому.

 

Ця вістка несеться по всій Україні —

Христос народився у Діви Марії!

Усім вам бажаєм нарік дочекати

Весело з родиною колядувати.

 

По всьому світу

По всьому світу, по всьому світу

Сталася новина —

Пречиста Діва, Пречиста Діва

Породила Сина.

 

Як породила, як породила,

У пелени вповила,

На зелене сіно, на зелене сіно

В ясла положила.

 

Як си жидови, як си жидови

О тім довідали,

Дворічні діти, дворічні діти

У пень винищали.

 

Як си Матір Божа, як си Матір Божа

О сім довідала,

Аж до Єгипту, аж до Єгипту

З Христом утікала.

 

Тікала ж вона, тікала ж вона

Через чисте поле,

Аж там господар, аж там господар

На пшеницю оре.

 

Помагай Біг, ґаздо, помагай Біг, ґаздо,

Орати, сіяти,

Нині виореш, нині виореш,

Завтра будеш жати.

 

Як си жидови, як си жидови,

О сім довідали,

За Маткою Божою, за Ісусом Христом

У погоні гнали.

 

Ой гнали ж вони, ой гнали ж вони,

Траву витирали,

Аж там жіночки, аж там жіночки,

Пшениченьку жали.

 

Помагай Біг, женці, Помагай Біг, женці,

Пшениченьку жати,

Чи не йшла сюди, чи не йшла сюди

Та й Божая Мати?

 

Ой ішла, ой ішла, ой ішла, ішла

Буйний вітер віяв,

Як я оцесу, як я оцесу

Пшениченьку сіяв.

 

Стали жидови, стали жидови

У полі, як билина,

Ой суд їм си став, ой суд їм си став

Від Божого Сина.

 

 

По всьому світу сталася новина

 

По всьому світу сталася новина —

Пречиста Діва породила Сина.

 

Як породила, в пелени вповила,

На зелене сіно в яслах положила.

 

Як си жидови тім си довідали,

Дворічних дітей у пень витинали.

 

Як си Матір Божа про се довідала,

Аж до Єгипту з Христом утікала.

 

Тікала вона через чистеє поле,

Аж там господар на пшеницю оре.

 

Помагай, Біг ґаздо, орати, сіяти,

Нині виореш, нині посієш, завтра будеш жати.

 

Як си жидови про те довідали,

За Матков Божов, за Ісусом Христом у погоні гнали.

 

Ой гнали вони, гнали, траву виривали,

Аж там женчики пшениченьку жали.

 

Помагай Біг, женці, пшениченьку жати.

Чи не йшла сюди та й Божая Мати?

 

Ой ішла, ішла, буйний вітер віяв,

Як я оцесу пшениченьку сіяв.

 

Стали жидови в полі, як билина,

Ой чудо їм си стало від Божого Сина.

 

Ой чудо їм си стало від Божого Сина

Бо Божая сила Ісуса Христа всіх жидів затьмила

 

Дивная новина

Дивная новина: нині Діва Сина

Породила в Віфлеємі Марія єдина!

Породила в Віфлеємі Марія єдина!

 

Не в царській палаті, а межи бидляти,

У пустині, у яскині, це треба всім знати.

У пустині, у яскині, це треба всім знати.

 

Що то Бога іста Марія Пречиста

І рождає, і питає Його, як невіста.

І рождає, і питає Його, як невіста.

 

На руках тримає, пісеньку співає,

Всемогутнім своїм творцем Його називає.

Всемогутнім своїм творцем Його називає.

 

Мовить: — Люляй, Сину, будь зі мною ввіки.

Бо ти зволив мене взяти за Матір єдину!

Бо ти зволив мене взяти за Матір єдину!

 

О необійменний, о непостеженний!

Спи ти довго, рости скоро, Младенче блаженний.

Спи ти довго, рости скоро, Младенче блаженний.

 

Я в тобі надію, Сину, мій лелію:

Де сам будеш, мене візьмеш, Ти мій Добродію!

Де сам будеш, мене візьмеш, Ти мій Добродію!

 

Скажи, Правосуде, де хто з вірних буде?

Хай зі мною пред Тобою стануть всії люди.

Хай зі мною пред Тобою стануть всії люди.

 

Щоб Тебе молити і Тебе просити,

Щоб Ти дав нам у своїм царстві во вік-віків жити.

Щоб Ти дав нам у своїм царстві во вік-віків жити.

 

Во Віфлеємі нині новина

Во Віфлеємі нині новина:

Пречиста Діва зродила Сина,

В яслах сповитий, поміж бидляти,

Спочив на сіні Бог необ’ятий.

 

Вже Херувими славу співають,

Ангельські хори Спаса вітають,

Пастир убогий несе, що може,

Щоб обдарити Дитятко Боже.

 

А ясна зоря світу голосить:

— Месія радість, щастя приносить.

До Віфлеєма спішіть всі нині,

Бога вітайте в бідній Дитині!

 

За світлом зірки десь аж зі сходу

Йдуть три владики княжого роду,

Золото, дари, і кадило, й миро

Враз з серцем чистим несуть в офіру.

 

Марія-Мати Сина леліє,

Йосиф старенький пелени гріє,

А цар всесвіта в зимні і болю

Благословить нас на ліпшу долю.

 

Ісусе милий, ми небагаті,

Золота, дарів не можем дати,

Но дар цінніший несем від мира,

Се віра серця, се любов щира.

 

Глянь оком щирим, о Божий Сину,

На нашу землю, на Україну,

Зішли їй з неба дар превеликий,

Щоб Тя славила во вічні віки.

 

Небо і земля

Небо і земля, небо і земля

Нині торжествують,

Ангели, люди, ангели, люди,

Весело празднують.

 

Приспів:

Христос родився, в Бога воплотився,

Ангели співають, царіє витають,

Поклін віддають, пастиріє грають,

«Чудо, чудо!» — вповідають!

 

Во Віфлеємі, во Віфлеємі

Весела новина:

Пречиста Діва, Пречиста Діва

Породила Сина!

 

Приспів:

 

Слово Отчеє, слово Отчеє

Взяло наше тіло:

В темряві земній, в темряві земній

Сонце засвітило.

 

Приспів:

 

Ангели служать, ангели служать

Своєму королю,

І у вертепі, і у вертепі,

Творять Його волю.

 

Приспів:

 

Три славні царі, три славні царі

Зі Сходу приходять:

Ладан і миро, ладан і миро,

Й золото приносять.

 

Приспів:

 

Господу Богу, Господу Богу

Дарунки складають:

Пастирі людям, пастирі людям

Про все вповідають.

 

Приспів:

 

Ми рожденному Богу, ми рожденному Богу

Поклін даймо,

«Слава во вишних, слава во вишних!»

Йому заспіваймо.

 

Приспів.

 

Бог си рождає

 

Бог си рождає,

Хто ж то може знати!

Ісус йму ім’я,

Марія йму Мати!

 

Приспів:

 

Тут Ангели чудяться,

Рожденного бояться,

А віл стоїть, трясеться,

Осел смутно пасеться.

Пастирії клянчуть,

В тілі Бога бачуть,

Тут же, тут же,

Тут же, тут же, тут!

 

Марія, Йго Мати,

Прекрасно співає!

А хор Ангельський,

Їй допомагає!

 

Приспів.

 

Йосиф старенький,

Колише Дитятко:

— Люляй же, люляй,

Мале голуб’ятко!

 

Приспів.

 

Три славні царі,

До Христа приходять!

Ладан і миро,

Й золото приносять!

 

Приспів:

 

Тут Ангели чудяться,

Рожденного бояться,

А віл стоїть, трясеться,

Осел смутно пасеться.

Пастирії клянчуть,

В тілі Бога бачуть,

Тут же,тут же,

Тут же, тут же, тут!

 

А пастирі там,

Д ньому прибігають!

В ньому Господа,

Своєго вітають!

 

Приспів.

 

І ми днесь, браття,

Д ньому прибігаймо!

Богу рожденного,

Славу й честь віддаймо!

 

Приспів.

 

Що то за предиво в світі новина

 

Що то за предиво в світі новина,

Що Діва Марія Сина зродила?

А як Його породила і в ясельця положила

Пречиста Діва.

 

А Йосиф старенький, над яслами стоїть

Ісусови Христови оксамити стелить.

А Марія сповиває до серденька пригортає:

— Ісусе, Сину мій.

 

А вже тріє царі зі Сходу ідуть,

Ісусові Христові подарунки несуть

Вийшов Ірод та й питає, та й до себе запрошає:

— Куди ви йдете?

 

А ми к рожденному, царю-Богу ідем,

Ісусові Христові подарунки несем.

— Прошу я вас, потрудіться, рожденному поклоніться, —

Звелів шукати.

 

А вже тріє царі поклін віддали,

До Ірода злого не повертали.

Ірод дуже засмутився, що Ісус народився.

Звелів шукати.

 

А Ірод поганий мечі зготував,

Він по всьому царству військо розіслав.

Сказав землю сплюндрувати, малих

Дітей убивати — Христа шукати.

 

Печальнії мами плачуть, ридають,

Перед їх очима дітей вбивають:

— Ой дитино моя мила, що ж ти злого

Зробила? Печале моя!

 

Нині си з’явила весела новина

 

Нині си з’явила весела новина —

У Віфлеємі чиста Діва породила Сина.

 

В яслах породила, в пелени вповила,

Сіном красним,як лелія, Йому постелила.

 

Сіном постелила і сіном вкривала:

— Люлі, люлі, любий Сину! — Йому заспівала.

 

А ми люди бідні нічого не знали

На Поділлю й на Підгір’ю сном твердим заспали.

 

Аж тут опівночі ясність засвітила,

Усіх нас братів-українців зі сну пробудила.

 

Приношу вам, люди, радість і надію,

Що найдете в Віфлеємі Ісуса Месію.

 

Ой було так добре, та було так мило,

Що аж Божеє Дитятко до нас заговорило:

 

— Ой звідки ви, люди, ой звідки ви, милі,

Що так гарно, так сердечно мене звеселили?

 

— Ми є з України, з веселого краю,

Там так красно сонце сяє, наче в Божім раю.

 

Просим Тебе, Христе, просимо, маленький,

Зглянься щиро, зглянься мило на наш край рідненький.

 

Зішли йому долю, май нас у опіці,

Слово Бог і Україна в кожнім чоловіці.

 

Лікующе возіграймо днесь

 

Лікующе возіграймо днесь,

Явилася благодать з неба —

Христос народився з Марії,

Непорочної й чистої Лілії

Во мирі для нас,

 

Во мирі для нас.

Христос народився з Марії,

Непорочної й чистої Лілії

Во мирі для нас,

Во мирі для нас.

 

Веселися наша, земле

Веселися, наша земле

Бо вже маєш трошки волі,

Сріблом мають рідні прапори,

Блиском сяють з неба зорі, військо йде!

 

Крешуть правду супостати,

Бо прийшов вже час розплати,

Бо за тюрми і кайдани

Будуть сльози, смерть і рани ворогам!

 

Зійшла зірка семигранна

І прийшла хвиля спасення —

Повстав гордо дух народу,

Що всіх кликав за свободу, за народ!

 

Крешуть правду супостати,

Бо прийшов вже час розплати,

Бо за тюрми і кайдани

Будуть сльози, смерть і рани ворогам!

 

Зглянься, Христе, Божий сину,

В день Різдва на Україну,

Зішли зіроньку яскраву,

Щоб рознесла тую славу по землі!

 

Видів Господь-Сотворитель

Видів Господь-Сотворитель,

Що весь мир погибає,

Архангела Гавриїла

В Назарет посилає.

 

Гей, новину каже єму

Бог приходить к Віфлеєму.

Красний город той Віфлеєм

Він сотворив нам єдин.

 

Незаходячеє сонце мало засіятися,

Від Діви і тьми невіри

Поган прогнати

Звізда теє ізвістила, царям чужим шлях відкрила.

 

З краю персів аж три царі

Несуть Христу дари —

Золото, ливан і миро

Христу приносили

 

А віддавши свої дари, Бога прославляли

Ірод дуже зажурився,

Що Христос цар народився,

Слуги свої посилає, на смерть його шукає.

 

Чотирнадцять тисяч дітей

Казав погубити

І навіть свого сина

Не велів щадити.

 

Немовлята він мордує,

Та сам себе ошукує,

Бо праведні, як смереки,

Процвітатимуть навіки…

 

Всю Україну, всю Україну зорі освятили

 

Всю Україну, всю Україну зорі освятили

Приспів:

Як з Віфлеєму новину звістили,

Христос родився, в Бога воплотився.

Бог правди і любові, здійме всі окови —

Зішле свободу рідному народу, зітне голову Іроду.

 

А найясніше, а найясніше зі сходу сіяє.

Приспів:

Вся Україна, вся Україна новину сприймає.

Приспів:

Дніпро збудився, Дніпро збудився, забув зиму люту.

Приспів:

Подав новину, подав новину до бистрого Пруту.

Приспів:

А Прут бистренький, а Прут бистренький Дністра закликає.

Приспів:

Дністер до Буга, Дністер до Буга вістку посилає.

Приспів:

А ми всі, браття, а ми всі, браття, зрадіймо новині.

Приспів:

У добрій надії, у добрій надії заспіваймо нині.

Приспів:

 

Деколи колядують ще й інші колядки…

 

Після цього усі розходяться по домах. Надворі якраз розвидняється. Ґазди годують худобу, а газдині готують сніданок уже зі скоромних страв. Після сніданку одні спочивають, інші ідуть у гості.

Колись у давнину старожили села розказували, що на Різдво Христове небо відкривається. Це може побачити тільки вибрана душа, і то лише на мить. У той момент вона може випросити собі велику ласку у Господа Бога, лише треба промовити:»Спаси мене, мій Боже!»

 

Після сніданку починається коляда для малечі. Переважно колядують хлопчаки поодинці або по 2-3, але обов’язково з козою. На палиці козяча голова з рухливою нижньою щелепою, яка прив’язана добротною мотузкою, через горловину і виходить назад. Один хлопчина тримає однією рукою за палицю а другою сіпає за мотузку і щелепа кози то відкривається, то закривається. Під цей такт хлопці колядують колядку «Нова радість стала…». Можуть колядувати й іншу.

Ходять колядувати більшими групами, але вже із вертепом-шопкою — невелику хатинку носять на носилках. У хатинці зображено ясла, в них лежить маленький Ісусик. По боках стоять Діва Марія і старий Йосип-обручник. Два хлопці несуть шопку, можуть нести вчотирьох, підносять під вікна у хаті і колядують. Коляда відбувається тільки до обіду.

Після обіду люди йдуть до церкви на вечірню відправу. Після відправи на знак великої поваги всі йдуть колядувати до священичого обійстя. Колядують кілька колядок. З хати виходить священик і дякує всім за таку повагу. Звідси і починається масова коляда за гроші на церкву.

З давніх-давен село умовно поділене на дві половини (два кути), тож відповідно і діляться на дві групи колядники — браття та хлопці з дівчатами. Кожна група колядує на своєму куті. Ще перед колядою хлопці у своїх групах обирають старших (їх називають Березами) і касирів. Берези керують колядою, а касири збирають гроші.

У давнійші часи, за розповідями старожилів, аж таких грошей не було. Платили колядникам на церкву зерном — пшеницею, житом, кукурудзою, ячменем. Плата була — миска зерна. Наприклад, з браттями-колядниками ходив спеціально найнятий «міхонош». Він мав кілька мішків: на пшеницю, кукурудзу і т. д. Коли мішки були наповнені, їх залишали там на будь-якому обійстю. Після закінчення коляди кіньми звозили мішки в одне місце. Звідти зерно скуповували жиди або везли до Городенки на базар.

Колядують у кожній хаті — чи багата, чи бідна. Обминати не можна. Кожному треба віддати честь і в такий спосіб ще раз сповістити про народження Спасителя.

Браття ( переважно старші чоловіки) колядують так звану свою колядку «Новая рада…», хлопці з дівчатами — «Добрий вечір тобі», або «Нова радість стала». Якщо в хаті є дівчина або кілька, то колядують «Зажурилися гори й долини». Це одна із колядок, яка схиляється до язичницької:

 

Зажурилися гори й долини

 

Зажурилися гори й долини в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Зелене вино вгору ся вило в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

А йго садила ґрешная панна в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Ґрешная панна на ім’я Ганна в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено

 

Вгору ся вило, голубо цвило в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Голубо цвило, сильно зродило в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Що не зродило жито-пшениця в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Жито-пшениця, зелене вино в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

А стерегла його ґречная панна в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Ґречная панна на ім’я Ганна в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Та й стережучи, шиттячко шила в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Шиттячко шила, шиттям махнула в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Шиттям махнула, твердо заснула в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Як си злетіли райськії пташки в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Як си злетіли, крильцями збили в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Крильцями збили, панну збудили в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Крильцями збили і вино пили в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Ой гиля-гиля, райськії пташки в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Не випивайте зелене вино в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Бо мені вина багато треба в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Маю братчика на женинячко в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Старшу сестрицю на відданицю в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Сама молодша зарученая в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Зарученая аж до Галича в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Аж до Галича, за поповича в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Вінчуєм Вас щістєм й здоров’ям в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Щістєм-здоров’ям, зеленим вином в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.

 

Зеленим вином, хлопцям-молодцям в неділю!

В неділю рано зелене вино саджено.