Словник українських говірок Карпатського регіону: «В», «Г», «Ґ». Дмитро Савчук

В

Вадатися – сваритися

Важниця, возница – приміщення для сушіння фруктів і копчення м’яса; невелика споруда – піч на городі з дахом, на якій, спалюючи дрова, сушать яблука, груші, сливи

Вайда – голова табору у ромів

Вакації – літні шкільні канікули від 15 липня до 1 вересня (польське vakacje)

Вакурат – якраз

Валантатися – вештатися, бродити

Валашати, харашіти – каструвати

Валєтиси – волочитися

Валило – природна або штучна гребля на гірській річці, де обробляють ліжники

Валіза – чемодан (польське walizka)

Валя Кузьмина – село у Новоселицькому районі Чернівецької області. Молдавське “Валя” – “долина”.

Письмова згадка про село Валя Кузьмина датується 1487 роком. У цьому мальовничому селі у мирі та злагоді проживають українці, румуни, росіяни, молдавани, німці, болгари (Газета “Погляд”, 2007, 2 вересня, № 35).

Вар, узвар – компот із сухофруктів (древньо-індійське var, румунське ара – вода)

Варга – губа

Варе – невже, чи, мабуть

Вари – слово, яке уживається для підсилення запитання

Варият, варіят, вар’ят – божевільна, непередбачувана, буйна, шалена людина (польське furiat).

“Вар’яти” – об’єднання представників різноманітних гумористичних проектів Західної України. Влітку 2010 року у м. Чернівці проводилось перше українське гумор-шоу “Вар’яти”.

Васач – верхня частина вода, саней; ящик

Васервага – ватерпас, рівень (німецьке Wasserwaage)

Васіздас – кватирка

Ватаг – керівник полонинських чабанів, якого обирають на святі виходу на полонину

Ватра – багаття, вогнище

Ввога! – Ого ! (захоплення)

Вгідний – працьовитий і добрий

Вгорнутися – одягнутися

Вдатиси; си не вдало – сподобатися; не сподобалося

Вежа – тура, шахматна фігура (польське wieża)

Вельон – весільне вбрання молодої (польське welon – вуаль)

Вепринки – агрус

Вербівка – орнамент, яким розписують іграшки; малюнки створюють у вигляді вербових гілочок.

У с. Яворові Косівського району Івано-Франківської області з вербових гілок селяни робили мальовані іграшки-забавки, які йшли на продажу. Верби у цьому селі рясно ростуть на піску. Іграшки також робили з осики. Вони мали силу оберега. Тому такі іграшки давали дітям, щоб ніяке лихо до них не підсувалося.

Верг – кинув (кинув у воду)

Верем’є, веремні – гарна сонячна погода (або погода взагалі)

Вереня – рядно; використовують як простирадло, покривало, накидку, мішок

Веретєнка – пухова хустка

Верети – елемент гуцульської хати – гражди

Верітка – рядно

Вертеп – різнокольоровий у формі шестигранних звізд або маленьких церков

Верховинець – мешканець гори

Верховина – гірське селище в Івано-Франківській області (колишня назва – Жаб’є), районний центр, “столиця” Гуцульщини

Вершадь – великий яр, зарослий ожиною, малинником та іншими кущами; верхів’я, початок річки (потоку); стрімкий потічок

Весняк – водяний млин, що працює тільки весною

Вздріти, уздріти – побачити

Видпортати – відкопати, відгребти

Вижниця – місто у Чернівецькій області, районний центр.

В санскрипті слово “Вижниця” тлумачиться віжна – перешкода, завада, засув. Віжна – ніца – нижня перешкода. Припускається, що за часів Галицько-Волинського князівства у XII-XIII ст. нинішня Вижниця носила назву Городок (Енциклопедія українознавства, 1993, Т. 1, с. 190).

На Прикарпатті біля м. Трускавець Львівської області протікає річка, яка має назву Вижниця.

На околиці Вижниці є село Рівня, яке нині входить у межі міста. У цьому селі народився відомий український співак Назарій Яремчук (1951-1995). Ім’я Назарія Яремчука носить Вижницька школа-інтернат, де він певний час вчився.

У 1967 році при Вижницькому будинку культури молодий композитор Левко Дудківський створив вокально-інструментальний ансамбль “Смерічка”, який став грандом радянської естради. Його солістами були Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Володимир Івасюк.

Вижній – верхній

Вилушок – горіх, який дозрів на дереві, розкрився із зеленої оболонки, завис на “ниточках” або впав на землю

Вилюля – звивина річки

Винзарня – невелика дерев’яна споруда (будка) для копчення м’яса

Витак – відтак, пізніше

Вифляцувати – вимазати

Виходок – туалет, вбиральня (Вибачте!)

Віверниця – повалене дерево

Відив, відев, відай – мабуть, певно, може, очевидно

Відказувати – заповідати, залишити у спадок

Відци – звідси

Вікіцкати – вичистити

Вілія – вілла, панський будинок, панська садиба

Вімні – вим’я

Вімніцкати – вим’яти

Вінєтка – фотографія великого гурту людей, випускників школи; картина (польське winieta – віньєтка)

Віно – спадок, придане, посаг нареченої

Вінчатися – брати шлюб у церкві

Вінчувати – вітати, поздоровляти

Віпулитися – витріщитися

Вірмени – колишня одна з великих міжетнічних груп населення Прикарпаття, які з давніх часів утворили свою колонію в Кутах, Снятині, Станіславові та ін.

Віт, війт – сільський староста

Віта, вітка – притока річки

Вітриматиси – переховатися

Вітчизнина – земля батьків

Віфашкати – вимазати (одяг)

Вішта – команда коневі “вліво”

В’на; в’но; в’на – вона; воно; вони

Вогники – дійство перед Паскою

Водно, вонно – завжди, постійно, повсякчас

Волічка – нитка з високоякісної вовни

Воловід – міцна сукана мотузка

Волошин – застаріла назва румунів; ще так називали італійців

Ворина – жердина; жердина в огорожі

Ворок – мішок

Вороташ – сторож на лісосплавній греблі.

Вороташ – спеціальній сторож на лісосплавній гатці, який під час сплаву слідкував за дотриманням порядку, не допускав сторонніх на територію сплавних робіт. У вороташа була невелика шестигранна будка, з дахом із дранки, яка знаходилась нижче греблі на мосту.

Воськанитись – ходити без діла туди-сюди

Вположитися – отелитися

Встекле – розлючене, скажене

Встроїтись – влаштуватись (на роботу)

Втрутити – зіштовхнути

Вугол – ріг (вулиці, будинку)

Вузькоколійка – тихохідна залізниця, у якої відстань між рейками дещо менша стандартної (600, 760, 800 мм).

У Карпатському регіоні вузькоколійки у недалекому минулому мали значне поширення. Вони були призначені в основному для промислового використання (транспортування деревини, худоби, води, поташу та інших багатств гірського краю) із незначним перевезенням пасажирів. У народі вузькоколійки називають карпатським чудом. Переважно вузькоколійки були побудовані за часів Австро-Угорщини. Перші вузькоколійки почали діяти у 1870 році. На Закарпатті до Першої світової війни було споруджено 8 залізничних віток. Найдовша з них “Анця Кушницька” (120 км) пролягла вздовж русла р. Боржава. На Закарпатті у с. Колочава відкрито музей вузькоколійки. Останнім часом у різних регіонах Карпат, де залишились рештки старих залізниць, реалізується програма з відновлення вузькоколійок під назвою “Карпатський трамвай”, яка має історичну цінність та інвестиційну привабливість у туристично-рекреаційній галузі.

У позаминулому столітті (1880-1890 рр.), коли Закарпаття було частиною Австро-Угорської імперії, здійснено будівництво кількох вузькоколійних залізниць, які використовувались для вивезення з гір деревини. Вузькоколійки прокладались вздовж річок, річковими долинами. Вони заходили далеко в гори. Для подолання високих перешкод створено спеціальні тунелі. На їх будівництво були запрошені фахівці-каменетеси з Італії. Окремі італійці полюбили закарпатський край назавжди і залишились тут жити. Нащадки італійців і зараз живуть у деяких гірських селах.

Закарпатські вузькоколійки на той час були надзвичайно прогресивним видом транспорту. Вивезена залізницею у великих обсягах деревина забезпечила швидку окупність вкладеного у будівництво капіталу. Кошти окупились вже черіз кілька років.

На Закарпатті діє Іршавська вузькоколійка. Вона використовується для перевезення пасажирів – жителів навколишніх сіл та містечок. Вузькоколійка дає змогу їм добратись до Іршави та Виноградова. Перевезення здійснюється старими мінівагончиками (польського, австрійського та російського виробництва).

Закарпатська вузькоколійка має важливе економічне значення, зокрема для розвитку зеленого туризму.

На Івано-Франківщині у Долинському районі відновлено “Вигодську вузькоколійку”.

Вуйко – старший за віком чоловік; дядько по матері чи батькові (польське wuj – дядько); переносно ведмідь

Вуйко Михайло – переносно – ведмідь.

У селі Манява Богородчанського району Івано-Франківської області 2006 року відкрили єдиний в Україні Музей ведмедя, у якому є опудало бурого ведмедя. Бурого ведмедя занесено до Червоної книги України. В Українських Карпатах нараховується близько 35 особин.

Вуйна – старша жінка, будь-яка чужа жінка; дядькова дружина

Вурда – спресований солодкий сир із відходів молока

Вурдитися – скипання, згортання прокислого молока під час кипіння

Вуставка – вишивка на рукавах жіночої сорочки

Входини – святкова церемонія здачі в експлуатацію новобудови

Вшмалити – стрельнути

Г

Габа – велика хвиля, хвиляста течія на гірських річках, які спостерігаються на стрімких кам’янистих ділянках. На Буковині вживається хвилa, хвиля, филa, а в окремих селах, розташованих вздовж Дністра, – фал

Габіони – гнучкі берегоукріплення.

Габіони являють собою ящики з металевої сітки (шестигранних гарунок), заповнені каменем, свого роду чемодан з камінням. Габіони були винайдені у ХІХ ст. інженером Пальвисом. Широко застосовуються у різних куточках світу, де зарекомендували себе гнучкою та міцною конструкцією. Будівництвом габіонів займається італійська фірма “Маккаферрі габіон”. Останнім часом габіони широко застосовуються у Карпатському регіоні для кріплення річкових берегів та створення капітальної системи протиповеневого захисту.

Габучити – зупинятися, як вода, що натрапила на перешкоду

Гаджо – хороший хлопець, але не ром

Гадічка – мухомор червоний; будь-який отруйний гриб

Гадючка – молода смерічка

Гаївка – співанка, яку виконують дівчата біля церкви у Великодні дні; поточина, що витікає з гаю

Гай – Слово, яке вживається для позначення швидкого розвитку подій. Гай, пішли ! Пора вже йти, підемо

Гайналі – мешканці Карпат

Гайта – команда коневі “вправо”

Галайдак – крикун

Галасле – угорська страва, юшка за угорським рецептом

Галерея – частина будинку, відкрита із зовнішнього боку

Галєрія – довгий балкон уздовж будинку

Галичина – історична територія на Західній Україні і Польщі (походить від назви мінералу galit – кам’яна сіль).

Галичина – історична територія, що включала частину західно-українських і польських земель, які з кінця XVIII ст. перебували під владою Австро-Угорщини.

Галичина охоплювала територію теперішніх Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської (а до 1848 р. – і Чернівецької) областей України та ряд воєводств Польщі (Белзського, Жешувського, Кросновського, Тарнувського, Новосандецького, Перемишлянського і частини Краківського).

Галунки – варені фарбовані курячі пасхальні яйця

Галпшуга – туфля

Гальба (пива) – півлітровий кухоль

Гаман – злодій, злочинець

Гамбар – комора (окрема споруда)

Гамованка, клявза – гребля на гірській річці, яка забезпечує гамування бурхливих потоків та створення запасів води для лісосплаву

Гамора – унікальна водяна кузня, яка діє у високогірному селі Лисичеве Іршавського району Закарпатської області (німецьке Gammer – молот).

Водяна кузня “Гамора” розташована на р. Лисичанка. Водяна кузня збудована понад 300 років тому. Подача води на дубове колесо кузні здійснюється зверху від греблі за допомогою жолобів. Величезний ковальський молот приводить у рух річкова вода, яка потрапляє на рушійні лопасті маховика за допомогою обвідного каналу.

Гандабурка – картопля

Ганджабур – вірменська назва страви “зелений суп”

Гандлівка – Коломийська торгівельна школа

Ганити – осуджувати, виражати невдоволення

Гарбата, гербата – чай (польське herbata)

Гарнаглі – заколки для волосся

Гатить – падає; ( гатить з неба сильний дощ, град)

Гать – пункт сплаву лісу, де готують дараби

Гачі – штани

Гвавтувати – голосно кричати

Гезде – ось де, тут

Гелетка, гелети – бочечка місткістю 25 літрів (на полонині овече молоко міряють гелетами)

Гельтівно – гарно, добротно, якісно

Гембель – торг, вдала справа у торгівлі (німецьке Handel – торгівля)

Гемблювати, чиндлювати – торгувати, перепродувати

Генде – он де,там, ось там

Гентеш – професійний різник свиней на Закарпатті (угорське)

Гет – повністю

Гибіти – пропадати

Гибнути, гинути (додому) – дуже хотіти

Гимблик, гимблювати – рубанок (гибель), стругати дерево (німецьке Hobel)

Гицелі – шибеники; мисливці на бродячих собак; слуги (зневажливо)

Гишки – холодець

Гійкати, гікати – сварити, обурюватися

Гільчаки – взуття з дерев’яною підошвою та шкіряним верхом ручної роботи.

У Старожинецькому районі Чернівецької області є с. Гільче, де понад 150 років тому це взуття виготовлялось. Поблизу села Гільче знаходяться мальовничі Королівські водоспади, які несуть свої бурхливі холодні чисті води, вічно борються зі скелями (А. Данилюк, 2008).

Гінтарі – майстри, які вкривають дах гонтою

Гінцувати – експлуатувати, напружено робити. Не гінцуй себе так, синочку

Гірське око – гірське озеро природного походження, яке знаходиться у підніжжі гори Творилець у Путильському районі Чернівецької області. Інші назви – Буковинське, Карпатське, Чорне око. Гідрологічний пам’ятник природи на площі 2,5 га (з 1979 року).

Гірське Око знаходиться у басейні річки Білий Черемош. Розташоване на території Черемошського лісництва ДП “Путильський лісгосп” (квартал 12, вид. 15).  Водна поверхня озера має абсолютну відмітку над рівнем моря 1250 м. Площа озера – 0,8 га.

Довкола озера створено зелену зону площею 23,5 га, яка представлена смерековим лісом. У цій зоні суцільні вирубки лісу заборонені, тут проводяться тільки  санітарно-оздоровчі заходи.

Гія – потрібно, треба

Гладун – глек

Глигати – ковтати, пити

Глібко – чорт

Гліг – колючка, заноза

Гліжє – кущі глоду

Глінтики – каменотеси, майстри-каменотеси у селі Дорошівці Заставнівського району Чернівецької області

Гложжя – шипшина

Глота – натовп, тиснява, тиснявина, черга

Гляба – годі, неможливо; дарма

Гляч – сечужий фермент

Говерла – найвища гора Українських Карпат та України (2061 м); за версією Степана Пушика гора, яка говерлує, пустує.

Говерлу інколи величають “Королева Карпат”. На свято Івана Купала гуцули йшли на Говерлу збирати полонинське зілля, яке у цей день мало дивовижну цілющу силу.

Говіні – піст

Гогель-могель – коктейль (німецьке)

Гогодзи – брусниця

Година – затяжні дощі

Годитися – торгуватися, вести переговори

Головиця – джерело

Голубінка – сироїжка

Голубці – гуцульська страва. У селі Четфалфа на Закарпатті проводиться фестиваль голубців.

Гонведи – вартові державного порядку на Закарпатті

Гонор – перебільшене почуття власної гідності, зарозумілість, пиха. Походить від латинського honor – честь

Гонта – покрівельний матеріал у вигляді тонких колотих клинчастих дощечок; смерекова маленька фігурна дощечка для даху.

Для забезпечення довговічності гонти проварюють у сирій нафті. Такій покрівлі не страшні опади, короїди чи шашіль. Гонтою покривають дах гражди, церкви.

Горбатка – запаска

Горбатка – пояс, яким підв’язується спідниця

Гордуман – гриб, пистряк, пистрик

Горєц – духота, спека

Горі – вгору (Горі да дгорі)

Горні, горші – чашка

Гороблі – тонкі, але міцні тягові тички на санях, зв’язані на кінцях воловодом

Городище – давнє земляне укріплення; місце, де було укріплене поселення; назва потоків, зокрема у с. Старі Кути Косівського району

Городник – рискаль, лопата

Горші – чашка

Горшя – горнятко

Гостинець – бита дорога, битий шлях, шосе

Готар, хотар – границя, межа (в угрофінських мовах hotar – границя)

Гофа – двір, подвір’я

Гоц – водоспад

Гоцкати – підкидати вгору

Гражда – закритий по периметру житловими й господарськими будівлями та переходами двір.

Хати-гражди були захищені від звірів та лихої людини, а господар міг у негоду обійти усі приміщення. Гуцульська оселя, побудована з дерева без використання жодного цвяха, з дерев’яних кілків-тиблів.

Грань – жар із дров чи вугілля; розжарене вугілля, черінь. Він такий скупий, що й грані не позичить

Грегот – застигла кам’яна річка, кам’яний потік

Гречний – поважний, ввічливий

Грінка – скибка хліба

Громадити (сіно) – згрібати граблями скошену і висушену траву (Гайда, туристи, громадити сіно ! – з газети)

Громовиця – дерево, у яке вдарив грім; громова блискавка; велика грозова хмара; посвячена в церкві свічка, яка має здатність відвертати грім. Раніше з громовиць виготовляли трембіти

Груба – пічка

Груба – вагітна

Грузь – грязь, болото

Грубий – товстий

Гуголник – капюшон

Гудить – поганий відгук про людину

Гужварня – майстерня, у якій виготовляли гужівки для скріплення ковбків-колод у плоти.

Гужварня – невелика з двоскатим дахом виробнича споруда на лісосплавному вузлі, всередині якої знаходиться піч. У печі розпарювали сирі вітки ліщини. Потім ці вітки викручували і вони ставали гнучкими і міцними. Називались вони гужівками.

Гужтруд – примусова безоплатна праця, коли селяни під страхом тюремного ув’язнення більшовицької влади виганяли рубати і возити своїми кіньми карпатський ліс

Гук – водоспад, водограй на гірських потоках

Гуков’єнка – сорочка, на якій повністю вишиті рукави (поширене у районі населених пунктів, розташованих на Буковині вздовж річки Черемош та її правих приток (Чорногузи, Путила та ін.)

Гуляр – виріз на сорочці (вживається на Буковині)

Гумаки – гумові чоботи

Гумбарас – гризня, колотнеча, баталія

Гунцвот – збиточник

Гунцвот ти! – шибеник, ти ! (лайка)

Гуня – традиційна вовняна одіж верховинця

Гурка – кров’янка-ковбаса з крові і потрухів свині та рису. Слово вживається на Закарпатті

Гуслінка – спеціально заквашене, густе кисле молоко

Гути – скло (купи собі гути, будеш у них дути); підприємства, які виробляли скло й тару

Гуцули – етнічна група українців, які проживають у горах Карпатах (нині – на усіх світах).

Існує багато гіпотез, версій та підходів щодо висвітлення походження назви “гуцул”:

• від молдавського та румунського слова “гоц”, “гуц” – розбійник, опришок; від “кочул” – пастух; гуцули себе називають “ерстнєни, крестєни”, тобто охрещені, чи “гірєни” – горяни, чи русини; у живому мовленні жителів буковинського та галицького Підгір’я назва “гуцул” набула територіальної характеристики – “житель гір, горянин”; у документах до XVIII ст. їх називали покутянами та верховинцями;
• від імені Гуцул (М. Худаш); від слова гуц (гудз, гузь) зі значеннями “вузол; твердий сучок; людина з неподатливим характером; скупий; коренаста міцна людина” (К. Герман); від назви двох слов’янських етносів – гуців та урличів – гуц+ули (К. Герман);
• від назви гір Гоцалі (Гуцульські гори), яку Карпати мали у XIII ст., що відомо із монгольського середньовічного літопису, який розповідає про перехід полчищ хана Бату (Батия) через гори Гоцалі (І. Чеховський); Софрон Витвицький, який у 50-70-х роках ХІХ ст. був парохом на Галицькій Гуцульщині, на основі обрядових паралелей дійшов висновку про походження гуцулів зі Скандинавії, від поморських слов’ян із острова Руяна (Рюгена);
• від готського слова guta (М. Фасмер), німецького Hulfsafa – “лісовики” (Е. Шварц). За версією Сергія Ворони, гуцул – це охоронець вулиць та торгових шляхів, божий сокіл (Газета “Урядовий кур’єр”, 2011, 11 березня, Ольга Лобарчук). В санскрипті “гуцули” – шумні (веселі) люди (Ю. Гав’юк).

Гуцули за походженням могли бути кочівниками, які прийшли у Карпати із причорноморських степів. Найвірогідніше, це були хорвати, які змішались з місцевими племенами слов’янського походження (І. Каганець, 2005). 2008 року у м. Рахів – центрі Закарпатської Гуцульщини відкрито пам’ятник гуцулу.

Гуцулики – місцева назва аборигенної гірської породи коней універсального призначення, яка поширена в Карпатському регіоні і має унікальні господарські та біологічні якості і забезпечує універсальне ефективне використання їх в гірських районах.

Гуцульські коні – це сильна, витривала, швидкісна, зі спокійним норовом порода. Добре пристосована до суворого гірського клімату. Невибаглива до кормів та умов утримання. Може пройти з вантажем 100-150 кг до 100 км за день, що вдвічі більше ніж коні іншої породи. Живе до 25-30 років. Здатні до використання для верхової їзди. В багатьох країнах Європи їх давно використовують для масового кінного спорту, кінного туризму та гіпотерапії (лікування на конях).

Степан Пушик: гуцулики – коники. “Вони широкогруді й малоголові, але лоби широкі, зір бистрий. На кам’янистій дорозі гуцулик обнюхує камінь, пробує міцним копитом, чи бува не скотиться, коли наступить. У лісах, у кам’янистих зворах іде той гуцулик, мов собака, за людиною, обходячи болота, переступаючи пороги; не піде в глибоку воду, коли не знає броду в гірській річці”.

Ці коні, яких у Карпатах збереглося не більше трьохсот, у всі часи використовувались для військових потреб, а особливо для перевезення  поранених і убитих. Вони були на фондуванні в угорській армії під час Другої світової війни. Для розведення гуцуликів у селі Тур’ї-Ремети діяв кінний завод. Коні карпатської породи дуже слухняні, низькорослі, сильні, витривалі; зелена паша і чиста вода – ось їх харч. Є всі підстави вважати цю породу нащадками скіфських коней.

У радянські часи розведенню гуцульської породи коней у Карпатському  регіоні приділялась серйозна увага. У колгоспі “40-річчя Жовтня” Косівського району Івано-Франківської області існувала одна з найбільших племінна конеферма з розведення цієї породи, яка була розформована на початку 1990-х років.

За роки становлення української держави проблема відродження і формування масиву гуцульської породи коней в Карпатському регіоні України поступово набуває розвитку. У 2001 році на Косівщині до цієї справи залучилась Міжнародна благодійна фундація “Хайфер Проджент Інтернешнл”.

Значний внесок у відродження гуцульської породи коней належить науковцям і практикам, серед яких Юрій Стефурак, кандидат біологічних наук, заступник директора НПП “Гуцульщина”, старший науковий співробітник лабораторії гірського тваринництва Косівського відділу проблем гірського землекористування Івано-Франківського АПВ; Мирослав Головач, кандидат сільськогосподарських наук, голова  селекційного центру з розведення гуцульської породи коней в Закарпатській області.

Фахівці кінної справи регіону мають своє свято, відлік якого ведеться з 1925 року, коли у Косові було створено об’єднання селекціонерів гуцульської породи. У с. Черемхові Коломийського району Івано-Франківської області побудовано конюшню і готельний комплекс.

Гуцулка – запальний танець

“Гуцулка Ксеня” – одна з найвідоміших українських пісень.

Цю пісню написав український композитор, диригент, педагог Ярослав Барнич (1986-1967 рр.). Працював у Галичині й на Закарпатті. Засновник і перший диригент гуцульського ансамблю у Станіславові (нині Івано-Франківськ). Ім’я композитора довгий час було забуто, замовчувалось за радянських часів. Я. Барнич не сприйняв більшовизм і емігрував за кордон. Помер у Клівленді, США (В. Грабовський, 2011).

Гуцульщина – історико-етнографічна територія України.

Охоплює південні частини Надвірнянського, Косівського та Верховинський район Івано-Франківської області, південну частину Вижницького району, Путильський район Чернівецької області та Рахівський район Закарпатської області. Гуцули споконвіку займались скотарством, лісовими промислами, сплавом лісу по гірських річках, художніми промислами, обробкою металу, гончарними виробами, килимарством (В.І. Наулко та ін., 1991).

Гуштруд, гужтруд – обов’язкова трудгужповинність. Після революції органи радянської влади мобілізували на заготівлю лісу (дров) все працездатне населення і селянський гужовий транспорт

Ґ

Ґабелок – шкіра молодого теляти

Ґабельковий – зроблений з телячої шкіри

Ґаблі, ґраблі – вила

Ґаджуга – молода смерека (до 3 м)

Ґазда – господар; голова сім’ї; порядний чоловік

Ґаздиня – добра господарка

Ґалерейка-ґанок, ґалерія, – широка довга лавка, яка знаходиться спереду хати під подовженим дахом, захищає стіни від опадів. Тут сушать кукурудзу, цибулю, часник, горіхи, яблука (сушениці) (італійське galleria)

Ґалиця – чорна гадюка

Ґалунок – строката стрічка

Ґалєра – галера

Ґалярепи – бруква

Ґанч, ґандж – фізична вада, хвороба, шкода, дефект, недолік

Ґара – віз зі скринею для перевезення землі або піску

Ґарнець – стара міра сипких тіл і рідин, посуд цієї міри, що дорівнює 3,28 літра

Ґарувати – важко і довго працювати

Ґарчік, ґарчик – невеликий дерев’яний посуд для молочних продуктів; бондарська посудина, діжка, у якій гуслять молоко.

У селі Підзахаричі Путильского району Чернівецької області (поблизу м. Вижниця) у 2001 році започатковано щорічний фольклорно-етнографічний фестиваль-ярмарок “Захарецький Ґарчик”. Головною метою фестивалю є сприяння та пропагування розвитку сільського та екологічного туризму на Буковині, збереження та відродження національної культури, етнічних традицій та ремесел, підвищення соціально-економічного потенціалу регіону.

Ґатунок – сорт, якість

Ґачі – сукняні штани, кальсони

Ґвавт – галас

Ґвавт – ґвалт, рятуйте !

Ґвир, ґвер – зброя, гвинтівка, рушниця, карабін, кріс (німецьке)

Ґевал – здоровило

Ґеґя – тато

Ґейджі-вейджі – бити байдики

Ґезде – тут

Ґелгіт – шум, крик

Ґелготати – шуміти, кричати

Ґелета – дерев’яний посуд; бочечка для сиру

Ґендлювати, ґендель, Ґиндиль – торгувати, торгівля, бізнес, комерція

Ґердан – нагрудна прикраса; пов’язка з бісеру на шиї або голові; жіноча прикраса з бісеру у вигляді стрічки, якою прикрашають шию

Ґешефт, ґішефт – торг, торгівля; угода, оборудка, афера

Ґешефтмахер – ділок, спекулянт, комбінатор

Ґзимс – карниз

Ґирлига – палиця

Ґлєґ – вміст шлунка маленького теляти

Ґлиґати – ковтати; пожадливо пити або їсти

Ґльобин – крем для взуття

Ґлянцпапір – шліфувальний папір

Ґміна – сільська управа (польське)

Ґогоц – декоративна рослина – місцева назва брусниці, яка вживається в окремих місцях; лісові червоні ягоди, брусниці

Ґой, ґойха – неєврей, неєврейка (мішіґіни-ґой)

Ґорґоші – плечі

Ґралі – вила з кількома ріжками для копання і вантаження буряків, картоплі; вила з тупими зубцями

Ґраса – знаряддя для прополювання

Ґраси – залізні вила з тупими зубцями для навантажування овочів

Ґрейцер – гроші

Ґринджоли – різновид саней, сани, саночки, чунки, салазки

Ґрис – висівки

Ґришпан – вічнозелена рослина

Ґрунт – власна земельна ділянка, поле, земельний наділ, селянське земельне володіння

Ґрунь – безлісі, голі ділянки землі на вершинах і схилах гір; хребет гори; верхів’я гори

Ґугля – гуцульський верхній одяг з капюшоном; святковий жіночий одяг

Ґудз, ґузь, ґуц – вузол; горбик; твердий сучок; людина з неподатливим характером; скупий; коренаста міцна людина. “То такий ґуц, шо єго ни пириговориш”

Ґудзиця, ґузиця – сідниці (Газета “Голос України”, 2010, 30 березня, № 56, Володимир Грабовенко). У словнику Володимира Даля є слова огузeниця, огузeна кишка, гузенна, кінець товстої кишки

Ґудзкає – трясе

Ґуральня, ґуралі – винокурня

Ґуст – смак, апетит