Оповідання «Гість із Канади». Олександр Лагошняк

04.05.2025 · Видання

Українці із західних теренів, яких в той час у Європі називали русинами, рутенами, русами, на початку минулого століття за силою національного руху не поступалися іншим східноєвропейським народам (полякам, фінам, чехам, балтійцям, балканським етносам).

Бажаючи применшити значення українського чинника, сусідні нації з початком Першої світової війни розв’язали кампанію дискредитації проти них. Співзвучне поняття «русскіє», як від 18 ст. почали називати себе московити, ставало додатковим чинником серед звинувачень у співчутті ворогові – російській імперії.

Це співпадало з позицією Австрійського уряду, який шукав винуватців власних невдач початку військової кампанії. Так виник табір полонених Талергоф, до якого запроторювали українців.

Переважно туди потрапляли представники свідомої частини: активні особистості, священники, студенти, голови громад. Умови перебування в таборі були важкими, додалася епідемія тифу, люди масово хворіли, вмирали.

Українська церква(УГКЦ) встала на захист своєї пастви і докладала чималих зусиль, аби облегшити страждання. Врешті під тиском світової громадськості табір закрили, а людей звільнили.

Приклад Талергофа красномовно засвідчив, що почуватися безпечно можна лише в Незалежній державі.