100 років від дня народження письменника, поета, педагога, знавця Гуцульщини Ярослава Дмитровича Гавучака

22 листопада виповнилось 100 років від дня народження нашого земляка, письменника, поета, педагога, знавця Гуцульського краю Ярослава Дмитровича Гавучака.

Народився Ярослав Дмитрович у селі Шибене, що на Верховинщині. Його батьки були зі Старих Кутів. Батько – Дмитро – у свій час був у Італії, Угорщині, Румунії, добре знав мови цих країн, а також – польську і німецьку. Мати – Параска – теж знала іноземні мови, мала неабиякий талант до літератури. Її вірші й оповідання друкувалися в газеті «Народна справа», календарі «Золотий колос» та в інших виданнях.

Будучи грамотною, мати Ярослава також дбала про те, щоб її син був освіченою людиною. Мати важко переживала хворобу свого первістка, адже він не міг ходити, бігати та бавитися, як інші діти – з дитинства хлопчик хворів на поліомієліт. Ця хвороба уразила йому ноги на все життя. Довготривале лікування у різних дитячих лікарнях не дало жодних позитивних результатів. Тому батьки робили все можливе, щоб син здобув освіту та своїми знаннями міг у майбутньому заробити собі на шматок хліба.

Мати стала його першим вчителем та янголом-охоронцем: у чотири роки Ярослав умів читати і писати, а в п’ять — почав учити польську мову. Італійської та німецької його навчав батько.

Великою втіхою для батьків були перші поетичні спроби хлопчика. Уже в десятирічному віці Ярослав почав друкуватись у львівському журналі «Дзвіночок».

Ярослав вражав своєю феноменальною пам’яттю і знаннями. Йому дарували книги і підручники студенти з Львівського, Краківського та Варшавського університетів.

Ярослав готувався екстерном скласти іспити для вступу у вищий навчальний заклад. Та окупаційний режим, що панував у той час на Україні, не дав хлопцеві можливості здобувати вищу освіту.

Велике горе спіткало Ярослава у червні 1946 року – померла мати, а у грудні 1947 року заарештували батька і засудили на 25 років каторжних робіт за «бандпосібництво».

Ярослава разом з сестрою Богданою вигнали з рідної домівки. Такі гіркі обставини змусили дітей переїхати у Старі Кути до сестри покійної матері. Тут хлопець навчався у сьомому класі вечірньої школи, згодом – у Кутській середній вечірній школі. У 1964 році вступив на заочне відділення до Чернівецького державного університету (факультет іноземних мов).

Працював учителем німецької мови у Довгому Полі, Білоберезці, Криворівні.

Саме у Криворівні Ярослав Дмитрович написав свою першу поему «Фауст», багато легенд і віршів. Робота з дітьми приносила йому моральне задоволення.

Школярі любили і шанували свого вчителя. Але й він ставився до учнів делікатно, був для них цікавим співрозмовником, ніколи не підвищував голосу. Відомості, отримані від нього, ставали дітям у пригоді на уроках української літератури, історії, географії, фізики.

Своїми енциклопедичними знаннями Ярослав Дмитрович вражав не лише учнів і педагогів, але й професора Чернівецького університету В.Василашка, який сказав про Ярослава Гавучака: «Це один з найкращих гімназистів ще польських часів».

Та, на жаль, ця талановита людина не могла в ті часи видати жодної своєї книжки. Тільки в 1995 році у Снятині вийшла збірка Ярослава Гавучака «Карпатські легенди».

Через важку недугу він не мав можливості воювати з ворогами того часу зі зброєю у руках. Зате боровся пером. Свідченням цього є його легенди. А в тому ж 1995 у видавництві «Писаний Камінь» побачила світ друга книжка Ярослава Гавучака – збірка поезій «Дідова сопілка». То сопілка волелюбного українського духу, то незнищенність національної спадщини, яку минулі покоління українців передають нащадкам.

Ярослав Дмитрович тішився збіркою «Карпатських легенд», книжкою поезій «Дідова сопілка». Тішився він і сотнями публікацій у районній, обласній і центральній пресі. А скільки матеріалів залишилося у рукописах! Багато було задумів і мрій у Ярослава Дмитровича. Та не судилося…
06 лютого 1996 року на 71 році свого життя Ярослав Дмитрович Гавучак – поет, письменник, фольклорист і журналіст, знавець багатьох мов, учитель за фахом пішов на вічний спочинок.

Моє село
Мої Кути — зелена хустина,
Закосичена сонячним літом.
На ній кожна доріжка-стежина
Яблуневим посипана цвітом.
Килимів царинкових узори,
Різнобарв’я дивних вишиванок,
Кучерявих садів буйне море,
Вмілі руки кутян і кутянок.
Це моя прикарпатська перлина,
Де віками талант процвітає.
Навіть жовта, мертва й липка глина
У гончарських руках оживає.

За інформацією газети «Гуцульський край», 2009 рік

Памʼяті митця Ярослава Гавучака

У Старокутському ліцеї відбувся літературно-мистецький захід «Осіння мелодія «Дідової сопілки» та «Карпатських легенд» Ярослава Гавучака», присвячений 100-річчю від дня народження письменника, поета, педагога.

Захід відвідали доньки митця Ярослава та Варвара, онуки та правнуки, а також відомі прикарпатські майстри слова: Аделя Григорук, Микола Близнюк, Богдан Глібчук, Василь Глібчук. Поділилися цікавими спогадами керівник видавництва «Писаний Камінь» Михайло Павлюк та його дружина Ірина Павлюк.

Зустріч-вшанування підготували учні 5–9 класів та вчителі української мови Марія Тріщук і Галина Марчук.

Кутська селищна рада

Також читайте:

Ентузіаст улюбленої справи Нова книга Богдана Радиша-Маринюка Нова дидактична система. Аделя Григорук