У знаковому коді вічності

Василь Андрійович Гостюк – освітянин, поет-пісняр, автор текстів шлягерів: «А липи цвітуть», «Де смереки стрункі», «Почекай до літа» та інших. Член Національної спілки письменників України.

Народився 28 квітня 1953 року в селі Хімчин Косівського району. У 1979 році закінчив математичний факультет Чернівецького університету. Працював у школах на Буковині. З 1983 року проживає у Косові.

Працював в інспекції у справах неповнолітніх, інспектором районного відділу освіти, головою Косівської міської ради. Викладав математику у Старокосівській середній школі. Багато років був директором Косівської загальноосвітньої школи №2 (тепер – ліцей імені Михайла Павлика).

У знаковому коді вічності

Василь Гостюк – педагог, письменник, член Національної спілки письменників України – народився 28 квітня 1953 року в селі Хімчині Косівського району. Він – автор багатьох десятків пісенних творів, широко відомих в Україні та за її межами. А ще – лавреат Всеукраїнського фестивалю сучасної української пісні «Пісенний вернісаж», багатьох міжнародних фестивалів і конкурсів, відмінник освіти України, лавреат педагогічної премії ім. І.Пелипейка, відзначений численними грамотами і дипломами за педагогічну та літературну діяльність, нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».

У творчому доробку поета – книги «А липи цвітуть», «Сонце на хмарі», «Білих троянд заметіль», «Істина протиріч», які виходили у світ з початку XXI століття, хоча вірші Василь Гостюк пише все своє життя. Зі сторінок книг постає перед читачем цікава конгломерація – переплетення поезії, музики, словесного живопису, де колір зливається з пластикою лінії, звучання слова віртуозно біжить клавішами фортепіано, чарує, манить, просвітлює душу.

І хоча поетичні рядки В.Гостюка вкладаються у традиційне ложе звичайного вірша, бачимо, що їм там не затісно і не мулько, бо він уміє передати в рамках сталої традиції і незбагненність людських почуттів, і неодновимірність особистості, і небуденну красу й загадковість світу, – адже хіба можна вичерпно описати таїну весняної ночі, спів водоспаду чи красу сонця, що вмостилося на осяйній хмарині?..

Легкість і мелодійність віршів привабили до Василя Гостюка українських композиторів: О.Гавриша, Є.Бондаренка, В.Крижанівського, Л.Пророчука, В.Звіздарика та інших, у тандемі з якими створено понад сто вокальних творів.

Всеукраїнську (і не тільки всеукраїнську) славу принесли Василеві Гостюку «А липи цвітуть», «Де смереки стрункі», «Віхола», «Грає листопад», «На водоспаді», «Почекай до літа», покладені на музику композитором, народним артистом України Остапом Гавришем. Вони звучать на весь світ у виконанні незабутнього Назарія Яремчука, народних артистів України Надії Шестак, Василя Зінкевича, Іво Бобула, Лілії Сандулеси, Віталія і Світлани Білоножків, Ніни Шестакової, Івана Мацелка, Віктора Шпортька, Богдана Сташківа та інших.

Поетичні тексти Гостюка увібрали в себе традиційні риси українського пісенного жанру, доповнилися новою стилістикою і тому вигідно відрізняються від шлягерів-одноденок, які нічого не дають ні серцю, ні розуму. Можна без перебільшення стверджувати, що Василь Гостюк уніс до скарбниці естрадної пісні України свій вагомий високохудожній непересічний вклад.

Нова книжка В.А.Гостюка «На вітражах життя» побачила світ наприкінці 2022-го року в косівському видавництві «Писаний Камінь». Вона стала «Кращою книгою Прикарпаття 2022» у номінації «Поезія», її відзначили Почесним дипломом, який вручили авторові 28 лютого 2023 року на урочистому засіданні управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА за участю голів обласних організацій Національних творчих спілок України. Святкове дійство відбувалося в обласній універсальній бібліотеці ім. І.Франка.

Поетична збірка Василя Гостюка складається із чотирьох розділів і додатків, ілюстрована графічними роботами О.Яремчук, Л.Сенкевич та світлинами із життя поета.
Вірші, вміщені в томі, різноманітні як за ліричною сюжетністю, так і за поетичною формою. Тут є все: рефлексії на політичні та соціальні події, подані крізь призму суб’єктивного сприймання протагоніста, і поезії-узагальнення, і конкретні життєві замальовки, і кохання, в якому розкошує і знаходить своє виявлення душа, і міркування про Час та Вічність й місце людини у цьому безмежжі.

Колись створена Богом планета,
В ній позначені наші шляхи.
Живемо ми у квАзерах й мЕта –
У безмежності й вічності ми.
А над нами Всесильний і Віщий
Владарює в космічній імлі.
Тільки твориться праведне й грішне
На святій небезгрішній Землі.

Довірливість інтонацій, світлий фон розмови, в основі яких повага до читача, розуміння потаємних порухів душі – прикметні риси Гостюкової нової книжки, а разом із ними – відсутність гучних фраз, політичних «римівок» на злобу дня, тріскучих гасел, за якими нічого важливого не прочитується.

Василь Гостюк не експлуатує патріотичної тематики, однак і не цурається громадянських мотивів у своїй творчості. Вони в нього – в оптиці ментальної щирості, ненав’язливості, а тому звучать неголосно, нефальшиво і проникають глибоко в серце («Добрий ранок, Україно», «Батьківська хата», «О краю мій рідний»).

Екзистенційна лірика поета – тривожна, болісна, наповнена різними передчуттями, зневір’ям і вірою, дякою Богові за життя. Письменницькі роздуми про суть життя переплітаються зі спогляданням за природою, Карпатськими горами, стрімким рухом води, які стають символами першооснови, честі і чесності. Через журбу і надію, смуток і радість, через пізнання себе і світу, власного «я» і суспільства, своїх почуттів і світорозуміння – ліричний герой Василя Гостюка долає шлях до усвідомлення універсальних законів буття («Не погаси, благослови…», «На порозі століття…», «Приспана доля віками», «Догоряє свіча…», цикл «Можна те, що не можна…)

Осмислення життя через призму сприйняття природи стає характерною рисою творчого почерку мистця слова (цикл «Цілунки природи»).

У вирій далекий
летять на світанні
Від суму і горя,
або на межі,
Ключі журавлині,
сховавши в тумані
Печальні прощальні
свої віражі.

Тут і про стан природи, і про стан людської душі, і про трагічні реалії нинішньої російсько-української війни, яка забирає найкращих синів України – це душі їхні відлітають у вічний вирій назавжди.

Художні паралелі, як це часто спостерігається в українському письменстві, використовує і Василь Гостюк, що допомагає йому створювати цікаві художні колізії, розширювати фокус художньо-тематичного освоєння світу.

Значне місце у книжці «На вітражах життя» займає інтимна лірика, в тому числі і в пісенному доробку поета, представленому в окремому розділі.

Жага і пристрасть, зустрічі й розлуки, зрада і вірність – усе в знаковому коді вічності – любові, яка виступає і щастям, і мукою, символом і оберегом, вірою і надією.

Любов у творчості Василя Гостюка – то як бурхлива повінь, то спрагла і натхненна, як липневі ночі, то світла і пречиста, як полудневе небо. Це світло в темряві, білий цвіт троянд у заметілі, гаряче биття невгамовного серця у полоні буднів. Вона – вічна, як життя, вона – і нагорода, і випробування.

Глибокоемоційні та проникливі вірші Василя Гостюка, ставши піснями, є окрасою багатьох всеукраїнських і міжнародних фестивалів, їх знають українці в усьому світі.

Вони звучать і зараз, у час війни, в Німеччині, Чехії, Словаччині, Польщі, де виступають із концертами Остап Гавриш зі своєю дочкою – співачкою МаріАнною Гавриш й доносять до вдячних слухачів красу й мелодійність української пісні, багатство української душі, талант і незламність нашого народу в час жорстоких воєнних випробувань.

Творчий набуток Василя Гостюка органічно вписується у сучасний контекст української літератури. Поетове слово резонує в душах читачів і поціновувачів його пісенного доробку, приносить йому заслужені визнання і повагу. І це дуже важливо, адже визнання дає йому сили й наснагу на нові звершення, а нам з вами, нещадно гнобленим москалями впродовж сумних часів спільної – підневільної! – історії, – усвідомлення власної гідності, гордості за незламну силу українського духу, впевненість у собі й нашій омріяній Перемозі.

Тож у ці квітневі ювілейні дні бажаємо майстрові пера, тонкому лірикові Василеві Гостюку натхненно творити нові поетичні рядки, множити в серцях своїх юних і дорослих прихильників правічні коди глибокої людяності, чистоти і відповідальності за власне життя і завтрашню долю України.

Авторка допису – Аделя ГРИГОРУК,
письменниця, членкиня НСПУ та НСЖУ, заслужена працівниця освіти України.

Газета «Гуцульський край», №17 від 28 квітня 2023 року.