Лицарі Визвольної війни 1918–1919 рр. До 100-річчя проголошення ЗУНР: вояки і старшини УГА родом із Галицької Гуцульщини. Петро Сіреджук

Книга присвячена 100-річчю проголошення української держави на території колишньої Східної Галичини. Вона є поклоном для вояків і старшин родом з Галицької Гуцульщини, які зі зброєю в руках захищали не тільки свободу і незалежність краю, але й всієї соборної України. Своєю звитяжністю вони вписали нову яскраву сторінку в історії українського військового мистецтва, єдності національного духу, спільності всеукраїнської політичної думки.

Поіменний список 162 старшин та 1747 стрільців УГА родом з Галицької Гуцульщини складений на основі здобутків української історіографії та багатого документального матеріалу вітчизняних і зарубіжних архівів, які досі ніким не вводилися в науковий обіг. Історико-документальне видання розраховане на всіх, хто цікавиться історією Галицької Гуцульщини зокрема, і Української держави взагалі, та тих, хто прагне пізнати вклад наших предків у визвольні змагання галичан у 1918–1919 рр.

Лицарі Визвольної війни 1918–1919 рр. До 100-річчя проголошення ЗУНР: вояки і старшини УГА родом із Галицької Гуцульщини. Петро Сіреджук

ББК 63. 3 (4 Укр)

Сіреджук П. С.
С 40 Лицарі Визвольної війни 1918 – 1919 рр. До 100-річчя проголошення ЗУНР: вояки і старшини УГА родом із Галицької Гуцульщини. – Косів: Писаний Камінь, 2018. – 415 с.

Підписано до друку 01. 10. 2018. Формат 70х100/16 Папір офсетний.
Друк офсетний. Умов. друк. арк. 38. Обл.-вид. арк. 9, 42.
Тираж 500 прим. Замовне.

ISBN 978-617-7436-14-9

Лицарі Визвольної війни 1918–1919 рр. До 100-річчя проголошення ЗУНР: вояки і старшини УГА родом із Галицької Гуцульщини. Петро Сіреджук 4,60 МБ | .pdf | Завантажень: 643

ЗМІСТ

Передмова……………………………………………………………………………………………3
Гуцули – лицарі Визвольної війни 1918 – 1919 рр.
Верховинщина………………………………………………………………………………………8
Косівщина……………………………………………………………………………………………45
Надвірнянщина…………………………………………………………………………………221
Післяслово………………………………………………………………………………………..382
Додатки…………………………………………………………………………………………….385
Відомості про респондентів…………………………………………………………….393
Список скорочень…………………………………………………………………………….395
Список джерел та використаної літератури…………………………………..396
Список ілюстрацій…………………………………………………………………….414

Передмова

1 листопада 2018 р. виповнилося 100 років як на західноукраїнських землях українці в Львові і на місцях взяли владу у свої руки. Проте, щойно відроджена на розвалинах цісарської Австро-Угорської імперії пілсудська Польща без оголошення війни розпочала бойові дії проти Республіки галичан.

Гуцули масово стали на захист рідної землі. Одні з них воювали на фронті, а другі – служили в тилових підрозділах Української Галицької Армії. До сьогодні в українській історіографії немає жодної окремої праці, в якій би було зібрано відомості про тих гуцулів, хто віддав своє життя за Вітчизну, пролив свою кров на полях битв, та отих, хто залишився жити в Радянській Україні, продовжував трудитися на рідній землі у міжвоєнному часі та за радянської доби.

На жаль, сьогодні вкрай мало знаємо про цих незаслужено забутих лицарів Визвольної війни 1918 – 1919 рр. Для воскресіння пам’яті про них шановному читачеві пропонуємо складений на основі різнобічних джерел поіменний список 1909 вояків і старшин УГА, родом із теренів Галицької Гуцульщини. Він складений в першу чергу на основі джерельної бази вітчизняних архівів: Центального державного архіву вищих органів влади України у м. Києві (ЦДАВО України, м. Київ), Центрального державного історичного архіву України у м. Львові (ЦДІА України, м. Львів) та державного архіву Івано-Франківської області (ДАІФО).

Зокрема, в чотирьох фондах Центального державного архіву вищих органів влади України, який знаходиться у м. Києві: «Команда української бригади в м. Німецьке Яблінне» (Ф. 3520. – Оп. 2. – Спр. 56, 59, 110, 116, 117, 128, 129, 131, 133, 134, 179, 183, 213, 373 ); «Український військовий табір у Йозефові» (Ф. 3521. – Оп. 2. – Спр. 59, 60, 62); «Табір військовополонених і інтернованих українських стрільців і старшин у Тухолі» (Ф. 3522. –Оп. 1. – Спр. 17); «Бригада генерала Кравса Української ГалицькоїАрмії» (Ф. 4451. – Оп. 1. – Спр. 9, 22, 24, 25, 67, 79), відклалися матеріалидо біографістики тих галицьких гуцулів, які воювали проти ворогів у групівійськ УГА генерала А. Кравса.

У Центральному державному історичному архіві у м. Львові відомості про вояків і старшин УГА родом із Галицької Гуцульщини в основному сконцентровані в трьох фондах: «Генеральний делегат уряду для Галичини» (Ф. 214. – Спр. 601, 602, 606, 609, 610, 623), «Колекція документів про діяльність урядів і армій Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки» (Ф. 581, Спр. 53, 65, 146, 184), «Об’єднане бюро військового обліку» (Ф. 780. – Оп. 3. – Спр. 132, 146, 148, 216, і епідемій, та тих, хто залишився жити і відчув на собі жахіття перебування в польських таборах смерті. Ці три фонди доповняюють матеріали четвертого: «Греко-католицька митрополича консисторія, м. Львів. 1806 – 1945 рр.» (Ф. 201), п’ятого «Українська збірна станиця інтернованих військ УНР, м. Ланьцут. 1920 – 1921 рр» (Ф. 753) та шостого «Об’єднане бюро військового обліку. – 1918 – 1945 рр.» (Ф. 780). Зокрема, в описі 1р. четвертого є документи, які дають додаткові відомості до біографістики стрільців і старшин УГА: витяги із метричних книг про одруження, свідоцтва про одруження і смерть, свідчення про місця захоронення загиблих і померлих стрільців і старшин українського війська тощо (Спр. 252, 254, 256, 258). В п’ятому містяться відомості про тих гуцулів – вояків УГА, які були інтерновані поляками в табір українських стрільців і старшин у м. Ланьцут (Спр. 43, 44), а в останньому – картки обліку учасників Великої війни 1914 – 1918 рр., котрі по її завершенню влилися в ряди захисників ЗУНР (Оп. 3. – Спр. 132, 146, 148, 216, 244, 263, 264, 577, 581, 763).

Відомості про окремих вояків і старшин УГА теж ще почерпнуто із фондів «Збірна Станиця Українських січових стрільців, м. Відень» (Ф. 352. – Спр. 75, 80) та «Легіон Українських січових стрільців, м. Львів» (Ф. 353, спр. 35, 37, 43, 49, 59, 63, 72, 79, 80, 129).

В обласному державному архіві Івано-Франківської області для задекларованої теми важливими є матеріали трьох фондів: «Коломийське повітове староство» (Ф. 8), «Печеніжинське повітове староство» (Ф. 11) та «Надвірнянське повітове управління державної поліції» (Ф. 73). Так, у збережених справах містяться дані до біографістики вояків і старшин УГА родом з Косівщини й Надвірнянщини, котрі воювали проти ворогів на теренах Великої України і повернулися з полів битв та були під наглядом польських правоохоронних органів (Ф. 2. – Оп. 1. – Спр. 315; – Оп. 14. – Спр. 5б; Ф. 11. – Оп. 1. – Спр. 13, 43; Ф. 73. – Спр. 1, 2, 3. Додаткові відомості до персоналістики стрільців і старшин українського війська містяться в матеріалах фонду «Начальна Команда Галицької Армії» (Ф. 606. – Оп. 1. – Спр. 2, 4, 5, 7, 8, 9, 12, 13, 14, 15).

Деякі дані про вояків УГА також почерпнуто в матеріалах Косівської військової команди, які зберігаються у відділі рукописів Національної бібліотеки Республіки Польща у Варшаві. Найбільше фактажу про гуцулів почерпнуто зі справи МF 9257(BN. OR.) відділу рукописів згаданої бібліотечної установи. Дещо про вояків і старшин УГА, родом із Галицької Гуцульщини нами узято із справи № 47 фонду «Колекція залишків документів про підрозділи і військові заклади в фондах державного архіву у Перемишлі ( – Ф. 577).

При складанні поіменного списку вояків і старшин УГА скористалися різними книжковими виданнями: двома випусками П. Ковжуна «Жалібна книга» (Львів, 1922), спецвипуском С. Никифоряка «Жалібна книга. Поіменний спис полеглих членів У.Г.А.» (Жовква, 1923) п’ятитомним виданням «Українська Галицька Армія» (1958, 1960, 1966, 1968, 1976), історико-мемуарними виданнями «Коломия і Коломийщина», «Альманах Станиславівської землі» (1975, 1985), біографістичною працею Я. Полатайчука А тую стрілецькую славу збережемо… – (Коломия, 1999), краєзнавчим довідником І. Пелипейка «Косів: люди і долі. (Косів, 2001); багатомним виданням про жертви комуністичного терору «Реабілітовані історією. Івано-Франківська область. Том 1. Коломийський і Косівський райони. Івано-Франківськ, 2000», «Реабілітовані історією. Івано-Франківська область. Том ІІ. – Івано-Франківськ:, 2000», збірником персоналій учасників революційного руху міжвоєнного часу «Від Жовтня до Вересня». (Ужгород, 1990), краєзнавчими працями М. Кочержук «Українська державна гімназія 1892 – 1944» (Коломия, 2011) та І. Монолатія «Місто двох республік і диктатури (Івано-Франківськ, 2018).

Цінним джерелом для персоналістики поіменного списку вояків і старшин – вихідців із Галицької Гуцульщини є українська періодика міжвоєнного часу: газети «Діло», «Вперед», «Голос Покуття», «Громадська думка», «Земля і воля» «Козачий голос», «Новий час», «Република», «Український голос», «Український прапор» «Чортківська думка» та журнали «Літопис Червоної Калини» і «Український інвалід», в яких містяться відомості про загибель, полон, смерть військових від епідемічних захворювань, в основному на тиф і дизентерію, а також отримання поранень на фронтах визвольних змагань в 1918 – 1920 роках.

Важливою для персоналістики учасників визвольних змагань українців у тім буремнім часі є також інформація респондентів Ореста Князіцького з Білоберізки, Дмитра Стефлюка з Верхнього Ясенова, Івана Зеленчука із Криворівні на Верховинщині, Світлани Флис із Делятина, Василя Левицького із Білих Ослав на Надвірнянщині, Володимира Близнюка із Старих Кут, Михайла Гнатюка, Василя Гуменюка, Богдана Дудзяного, Василя Коржука, Олександра Лосєва із Львова, Ігоря Чудійовича із Сколього, які проливають світло на нелегкий життєвий шлях окремих вояків УГА не тільки в час Визвольної війни 1918 – 1919 років, але й міжвоєнному часі та за радянської доби.

Назва книги обґрунтована виданим наказом Начальної команди УГА від 4 січня 1919 року, в якому відзначаються бойові заслуги Гуцульської сотні Г. Голинського в битві за село Чишки на Львівщині, і до самих учасників бою пойменовано лицарями українського війська. Нація має майбутнє тільки тоді, коли вона знає і шанує своїх лицарів свободи і незалежності. Отож нинішні гуцули і їх нащадки мають знати героїв поіменно та свою історію.

Для публікації використано ряд фотознімків вояків і старшин УГА з вітчизняних видань: «Від Жовтня до Вересня» (Ужгород, 1990), «А ми тую стрілецькую славу збережемо (Під редакцією Я. Полатайчука. – Коломия, 1999), Пелипейка І. «Містечко над Рибницею. Книжка про Косів». (Косів, 2001), Курищука В. «Яблунів: причинки до історії містечка». (Київ, 2008), «Гуцули у Визвольній боротьбі. Спогади січового стрільця Михайла Горбового». (За редакцією Р. Коваля. – Київ; Вінниця, 2009), М. Кочержук. «Українська
державна гімназія в Коломиї 1892 – 1944» (Коломия, 2011).

У книзі опубліковано ряд фотознімків учасників визвольних змагань з родинних архівів та приватних колекцій краєзнавців Василя Левицького з Білих Ослав, Світлани Флис з Делятина Надвірнянського краю, Ярослава Зеленчука із Криворівні на Верховинщині, Ігоря Чудійовича із Сколього, працівниці Косівського філіалу Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Людмили Лукащук і фото-майстра Ярослава Тимофійчука.

Принагідно хочу висловити щиру подяку директору Центрального державного історичного архіву України у м. Львові Д. Пельц, її заступникам Л. Стефаник та Є. Лісовській, бібліотекарю О. Максимишин, працівниці читального залу О. Мельник, які сприяли швидкому виконанню моїх замовлень, розуміючи важливість виходу в світ книги до 100-річчя проголошення ЗУНР з поіменним списком гуцулів, які брали участь у Визвольній війні 1918 – 1919 рр.

Складаю окремо щиру подяку голові Верховинської районної ради Шкіндюку Івану Юрійовичу, голові Косівської районної ради Ванджураку Павлу Івановичу, голові Надвірнянської районної ради Гурмаку Івану Миколайовичу та депутату Івано-Франківської обласної ради Василю Івановичу Гладію за фінансову підтримку, без якої книга не змогла б вчасно вийти у світ до знаменної дати в історії краю і України, а також фотомайстру Миколі Тинкалюку за дизайн обкладинки книги та Володимиру Помфюку за обробку фотографій для ілюстрації видання.

На жаль, міський голова Зіновій Мирославович Андрійович та секретар міської ради Пенкарський Тарас Миколайович, які себе б’ють в груди, що вони патріоти міста, для програми національного книговидання не знайшли коштів на вшанування пам’яті вояків і старшин УГА родом із Надвірної, які воювали за українську державність 100 років назад. Схоже, у них є більш важливі справи ніж повага і увіковічнення світлої пам’яті тих надвірнянців, які проливали свою кров за сьогодення, в тому числі і за них, за їх кар’єру.

Більше того, 26 червня 2018 року Т. М. Пенкарський автору, котрий в наукових виданнях опублікував ряд цінних документів з історії міста ХVІ – XIX ст., цинічно заявив: «Ми підтримуємо тільки тих, хто живе і пише в Надвірній, а всім іншим авторам відмовляємо. Власне, саме тому Вам, професоре, відказали, бо Ви зі Львова». Ось таке хуторянське мислення у надвірнянських міських бюрократів.

З такими чиновниками єдиної, згуртованої, монолітної, процвітаючої України ніколи не збудуєш. Таких «патріотів», які завдяки своєму популізму сьогодні є випадковими людьми при владі, теж мають знати не тільки теперішні покоління, але й нащадки.