Людина слова і діла
Косівщина славиться працелюбними і талановитими людьми. Тут, як і в усіх регіонах Гуцульщини, є чимало професіоналів своєї справи — справжніх патріотів, котрі вболівають за розквіт рідного краю. Є і меценати, які надають фінансову допомогу у вирішенні важливих питань розвитку, будівництва, впровадження в життя відповідних ідей і проектів. Але мало таких, що встигають усюди: вельми успішно трудяться, мають міцну, дружню сім’ю, допомагають іншим, виконують значну громадську роботу…
Вже багато років час од часу спілкуюся і співпрацюю з людиною щирої широкої душі, яку знають і за межами України, — Михайлом Дмитровичем Павлюком. Якщо про нього сказати: відомий видавець, поліграфіст з високою професійною репутацією — цього, звісно, недостатньо. Потрібна конкретна оповідь про його активну життєву позицію, здатність відстояти кожне своє слово, свою професійну точку зору.
Десь чверть століття тому дізнався, що в Кутах функціонує МП «Евріка», де навіть друкують книжки. Придбав декілька поетичних збірок — і зрадів, що у нас, на Косівщині, видають друковану продукцію високої якості. Але тоді я ще не знав, хто керує тим підприємством, і що там…
Михайло Павлюк напрочуд вдало поєднує свої безпосередні обов’язки з громадською діяльністю, не шкодуючи часу та фізичних зусиль. Хоча, зрозуміло, буває нелегко, — але він справляється з усіма труднощами, оскільки робить важливу справу для жителів Гуцульського краю, всього Прикарпаття, співпрацює з колегами різних регіонів України, має зв’язки із закордонними поліграфістами, зокрема — в Чехи та Словаччині. Не так давно у Косові побувала журналістка з Німеччини, ґрунтовно цікавилась досягненнями і проблемами видавництва «Писаний Камінь».
Михайло Павлюк не просто любить обрану професію — він живе нею, з повагою ставиться до добросовісних і працелюбних відвідувачів. І при цьому його облагороджують дивовижно приємні риси: він скромний, доброзичливий, справедливий, уникає гучних слів; не «мітингує», досягнувши певного успіху, і не опускає рук, коли виникають доволі непередбачувані проблеми, і в скрутних ситуаціях поводиться оптимістично.
У видатного письменника Л.Толстого є вислів, який підкреслює, що велич там, де простота, доброта і правда. На превеликий жаль, у нас чесній людині неймовірно складно «знайти» правду. Це сповна відчув і герой цього нарису: доводилось відвідувати ряд чиновницьких кабінетів, проїхати сотні кілометрів, витрачаючи буквально на ніщо здоров’я, кошти, нерви… Деякий період працював у надзвичайно тяжких умовах, і потрібно було доводити, що він(директор відомого в Україні видавництва) — «наш чоловік»…Тодішній губернатор області обіцяв допомогти вирішити проблему, якої, по суті, і не було…
Дивно якось це у нас виглядає: хто з належним бажанням трудиться і доводить свою спроможність вагомими результатами праці, той змушений долати незрозумілі перешкоди, боротися з безпідставними звинуваченнями та підозрами… А мало би бути навпаки: таким людям треба допомагати, сприяти, стимулювати їх. Ми нині живемо в інших умовах і реаліях. Політико-економічна система хоч і недосконала, але все ж базується на фундаменті капіталізму І зрозуміло, що кожному, хто займається важливим виробництвом, дуже потрібна підтримка з боку держави.
Минуло майже 24 роки з дня створення (травень 1995 р.) колишнім керівником райвідділу освіти В. Ю. Курищуком видавництва «Писаний Камінь» при газеті «Освітянський вісник». Михайло Павлюк доклав чимало зусиль, вирішуючи питання матеріально-технічної бази очоленого ним підприємства, створення належних трудових умов для свого колективу. Роботи завжди було і є багато, часто доводиться працювати й у вихідні дні.
Михайло Дмитрович доступний для всіх, простий і толерантний у спілкуванні, уважно вислуховує співрозмовника і переконливо висловлює свої думки. У нього є своя позиція, але він ніколи не нав’язує її іншому. Тому його поважають, до нього йдуть. Але варто зауважити, що деякі громадяни неправильно розуміють терміни «благо», «добродушність», «благодійництво»: вміють гарно попросити щось віддрукувати, іноді — терміново, а от подякувати «не відважуються», та ще й «забувають» розрахуватися. І як так можна чинити? У нас комунізму нема, не було і не буде…
Мало хто ґрунтовно знає, що таке поліграфія, і які кошти потрібні, скажімо, для придбання обладнання, яке не завжди легко знайти. Ледь не щомісяця зростають ціни на папір, пальне, а ще чималі кошти — на електроенергію…
Пан Михайло з непідробним подивом, але небагатослівно, констатує деякі факти стосунків із замовниками: як реагувати і що робити, приміром, коли окремі представники підприємств, організацій, навчальних закладів, деякі члени Національної спілки письменників (чи журналістів) демонструють свою неспроможність оплатити своє замовлення — навіть невеликим тиражем (100–300 примірників), — «плачуть», що не мають грошей? І мандрують, як небораки, у пошуках спонсорів. Звичайно, інколи без меценатсько-спонсорської допомоги, особливо в нинішній фінансово-економічній ситуації, не обійтись. Але все слід вирішувати цивілізованим шляхом…
Незважаючи на значні проблеми, Михайло Павлюк зі своїм малим, але дружнім колективом намагається не знижувати рівня виробничого потенціалу, послідовно реалізовує плани діяльності. Директор видавництва, реально оцінюючи всі свої можливості, обіцяє замовникам тільки те, що в даний час здатен зробити. Якщо пообіцяв — виконає вчасно і високоякісно. Тому цінителі і любителі книги та преси ставляться до нього як до людини слова і діла. І він таким завжди був і є.
У видавництві «Писаний Камінь» видано вже більше 1000 книг різної тематики, а також чимало журналів, газет, передвиборчих буклетів, плакатів та ін. їх автори — поети, прозаїки, науковці, краєзнавці, члени НСПУ, НСЖУ та інші. А нещодавно Михайло Дмитрович віддрукував декілька випусків вісника «Будьмо», який зародився в «надрах» Творчого об’єднання «Наше Слово», з яким вже ознайомлена українська громада Мадрида та його околиць, а також літературний альманах з тією ж назвою (збірка творів 27-ми поетів-аматорів, яких доля закинула з України на заробітки до Іспанії, Португалії, Італії, Греції, Тунісу).
Михайло Павлюк, окрім основної роботи, постійно виконував і виконує значний обсяг громадських справ: як депутат обласної ради п’ятого демократичного скликання, голова ради підприємців району, дбає про удосконалення оргроботи з редакційною колегією часопису «Гуцули і Гуцульщина» (віддрукував 12 випусків журналу за власні кошти), що діє на громадських засадах, співпрацює з авторами книг, брав участь в міжнародних книжкових форумах у Львові.
Добре знаю, оскільки і сам неодноразово брав участь, яких він докладає зусиль під час виборчих кампаній: разом з вірним і надійним помічником-однодумцем Петром Гавукою відвідують навколишні райони (не лише при підготовці до виборів), знайомлять краян з новинками видавництва, обмінюються думками та планами на майбутнє, і по можливості, дарує бібліотекам (сільським, районним та обласним) книги його видавництва.
Так склалося, що поліграфія стала улюбленою справою його життя, кожна видана ним книга — святкова подія. А розпочиналося все зі шкільної парти в Кутській середній школі: цікавився, як «писались» книги у давні часи і як удосконалювалося з плином часу книгодрукування до наших днів.
Шлях до знань прокладав собі сам — бажанням, зацікавленістю та організованим працелюбством.
Після закінчення Івано-Франківського технічного училища №1 розпочав трудову діяльність в МП «Евріка». Відіграла свою роль у виборі тодішнім юнаком професії і шовкографія (виготовлення етикеток для різних товарів народного споживання), якою займався в Кутському лісокомбінаті. Трохи згодом закінчив Московський університет мистецтв (факультет мистецтвознавства).
Попри певні труднощі, які, звісно, завжди є, Михайло Павлюк, проявляючи витримку робить все можливе для поліпшення роботи видавництва, і все своїми силами.
Тут доцільно згадати Указ Президента України від 19.06.2013р. №336 «Про деякі заходи щодо державної підтримки книговидавничої справи і популяризації читання в Україні», в якому, зокрема, наголошувалось: «Забезпечити надання пільгової ставки орендної плати за цільове використання наданих під книгарні комунальних площ…»; «проводити регулярні зустрічі з керівниками суб’єктів видавничої справи, що функціонують в регіоні, з метою визначення та вирішення їх проблем».
Безумовно, слід підкреслити, що його успіхи у видавничій сфері впливають на формування повсякденної життєвої культури цінителів книг. Михайло Павлюк вважає, що «книга відіграє не меншу роль у міцності держави, аніж її армія», — і з ним важко не погодитись. Хоча й дуже прикро, що значна частина молоді не цікавиться нині ні літературою, ані пресою; для них все «вирішує» Інтернет…
— Усе залежить від виховання в сім’ї та школі і як людина сама себе організовує, — ділиться своєю думкою Михайло Дмитрович. — Як отримує відповідні знання, щоб розуміти, що таке цінна річ у житті, а що — просто іноді необхідна.
Не можу не зазначити, що пан Михайло вирізняється спокійною вдачею. Не доводилось бачити і чути, щоб він підвищував на когось зі своїх підопічних голос з позиції «начальника-вихователя». Завжди, коли заходжу до видавництва, опиняюся посеред ділової обстановки: на робочому місці директора, як завжди, працює поліграфічна техніка, на столах — заставки майбутніх видань, руки видавця вимазані різними барвниками…
За багаторічну сумлінну працю, професіоналізм і високі досягнення, вагомий внесок у державне будівництво, активну громадсько-політичну діяльність він відзначений багатьма грамотами та дипломами не лише районного та обласного керівництва, а й Почесною грамотою Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Грамотою Верховної Ради. А нещодавно — відзнакою Президента України ювілейною медаллю «25 років Незалежності України». А колектив райорганізації НСЖУ на своїх зборах прийняв рішення-рекомендацію про нагородження М. Д. Павлюка, який постійно співпрацює із журналістами, медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям», але воно залишилось без уваги…
Наприкінці 2017 року видавництво «Писаний Камінь» взяло участь у презентації сучасної книжкової продукції «Сторінками української книги». її проводили в Івано-Франківську до Дня української писемності і мови та з нагоди 150-річчя від дня народження митрополита Андрея Шептицького. Під час заходу М.Павлюк передав десятки книг різної тематики для учасників АТО.
Видавництво удостоєно диплома облдержадміністрації за успіхи колективу у видавничій справі та значний прогрес у розвитку матеріально-технічної бази. У виробничих приміщеннях зроблено капітальний ремонт, придбано сучасне високопродуктивне поліграфічне обладнання, переведено обігрів на альтернативне паливо (дрова, тирсобрикети).
А також обладнують кімнату під музей української книги (100 років тому в будинку, де знаходиться нині видавництво, працювало таке ж підприємство під назвою «Довбуш»). На завершення напрошується висновок: Михайло Павлюк може служити прикладом і як громадянин, і як сім’янин, і як керівник колективу, — як потрібно жити, трудитись, ставитись до людей і всього навколишнього.
Коли спілкуєшся з ним, душевно відчуваєш його доброзичливість, особливий інтерес і любов до книги — і саме до тієї книги, яка веде по стежині добра, яку можна вважати синонімом знань, естетики, краси, символом благородства і величі людини.
Ярослав Щербань.
«Гуцульський край», №14, 5.04.2019 року
