Дитяча поезія «Великий світ маленького дитинства». Надія Карплюк-Залєсова
Карплюк-Залєсова Н.В.
З Великий світ маленького дитинства. Дитяча поезія/ Залєсова-Карплюк – Косів: Писаний Камінь, 2017 – К-сть с.
ББК 84.4 (УКР6)
- Комп’ютерна верстка Віталія Стефурака
ПЕРЕДМОВА
Великий світ маленького дитинства… Великий… Бездонний… Світлий… Добрий… Теплий… Щасливий… Це той світ, з якого кожен на цій землі розпочинав свій шлях. Це до нього тулишся підсвідомо, шукаючи прихистку щохвилі свого свідомого життя… Світ, в якому за кожен вчинок тебе хвалили і навіть возносили в генії, милувались і тішились, немов безцінною перлинкою. І ти вірив, що саме цією перлинкою є насправді. Світ, де кожне свято було дивом, а в ньому стільки радості, що й не обійняти навіть сьогодні! І тоді, коли ти, провинившись, обіцяв, що більше так не чинитимеш, навіть тоді… це було чисто і просто, бо тобі вірили як нікому…
Дитинство – це та свобода, в якій не було жодних обов’язків, турбот, проблем. Так просто… спати, скільки хочеш, спостерігати у вікні за пташнею і людьми, котрі поспішають до праці, чудуватись, як розмовляє якоюсь, лиш тобі зрозумілою мовою ранішнє і вечірнє місто чи село. Лежати у високій траві та водночас пливти на хмарині, грітись на сонечку, ловити метеликів і сотнями «чому?» на день винишпорювати в тата з мамою, чи у бабусі з дідусем свою правду.
Якесь дивно-загадкове сяйво горить над нашим дитинством. Воно кличе, манить, а ми з неймовірним задоволенням повертаємося туди, щоб зачерпнути цього дива для наших дітей, онуків, правнуків. Адже добре відаємо, що дитинство має бути дитинством, бо дорослими набутись встигнемо. Зі смутком промовляємо: «Далекий світ маленького дитинства…» Далекий… І дороги назад немає. Розуміємо це чітко саме зараз, коли самі стали батьками. І все ж частинку цього теплого світу носимо з собою завжди та всюди. Ні розгубити, ні розхлюпати дитинства до кінця ми не в праві.
Залишаймося в душі дітьми хоч вряди-годи, адже в тому чарівному світі все по-справжньому. Це – чистий світ, де немає зла, дволикості, заздрості чи ненависті. Це саме те, що Господь хоче бачити на своїй землі. Слова зі святого Євангелія від Святого Апостола Матвія (святого апостола Матвія) (18:1-4) якраз нагадують нам про це: «Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?.. Він же дитину покликав, і поставив її серед них… та й сказав: «Поправді кажу вам: Коли не навернетесь , і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!.. Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім».
Повертаймось у дитинство і не встидаймось там черпати простої та щирої мудрості.
Надія КАРПЛЮК-ЗАЛЄСОВА
