Творець мудрого слова. Галина Тимофійчук
Книга «Творець мудрого слова» підготовлена до друку Косівським громадським інформаційним мистецько-туристичним центром.
Літературний редактор Г. О. Тимофійчук.
У виданні йдеться про віддану мудрому слову людину, актора, педагога, активного громадського діяча Яницького Тадея Олексійовича. Подано в оригіналі частину його статей та інших друкованих матеріалів про видатних людей України та рідного краю.
- Видрукувано в ПП “Писаний Камінь”
- Підписано до друку 10.08.16.
- Формат 60х84\16. Папір офсетний. Друк офсетний. Умов. друк. арк. 7,68. Обл.-вид. арк. 12,6. Тираж 200 прим. Замовне 447.
Творець мудрого слова. Галина Тимофійчук 3,55 МБ | .pdf | Завантажень: 194
Достойна людина
Багато різних людей доводиться нам зустрічати на життєвому шляху. Та всіх, кого доля зводить з Тадеєм Олексійовичем Яницьким, вражає якась особлива виваженість, інтелігентність цієї людини. Високий, стрункий, з гордою поставою, він відразу привертає до себе увагу, та справжнє зачарування починається тоді, коли Тадей Олексійович починає говорити. Якийсь особливо теплий тембр його голосу, неабиякий ораторський хист, вміння знайти доречну цитату з творів класиків становлять ту магію слова, якою досконало володіє ця людина.Артист і учитель… Ці професії стали основою його життя. Синім птахом високої юнацької мрії поманила сільського хлопця із села Локітка, що на Тлумаччині, артистична доля. Він успішно пройшов випробування і став навчатися у студії при обласному драматичному театрі, разом з основним складом артистів гастролював, куштував слави, мандрівного життя, щастя і нелегкого акторського хліба.
По-материнському мудро й виважено повела його по життю і вчительська доля. Закінчивши Станіславський педагогічний інститут, Тадей Олексійович згодом став учителем української мови та літератури у Косівському інтернаті. То було знаково, що обділеним батьківською любов′ю дітям любов до рідного слова, прищеплював він, артист слова, справжній професіонал.
Навіть шкільні зірвиголови зачаровано змовкали, коли Тадей Олексійович натхненно читав Шевченка, Франка, Лесю Українку. Згодом своє вміння, вагомі знання Т.О.Яницький передавав учням Косівської гімназії. У цьому навчальному закладі педагог десять років читав і курс етики. Скількох дітей за своє педагогічне життя Тадей Олексійович причастив любов′ю до книжної мудрості, до рідного слова!
За багаторічну сумлінну працю учитель вищої категорії, старший вчитель Т.О. Яницький нагороджений багатьма відзнаками: у 1997, 2009 роках – Почесними грамотами МОН України, у 2004, 2007 – почесними Грамотами облдержадміністрації, а в 2004, 2014 –районної держадміністрації. За активну просвітницьку діяльністьйого нагородило грамотами керівництво ООВУТ “Просвіти” в 2008р., а в 2003р., 2009рр. такими ж відзнаками відзначило керівництво районної “Просвіти”. За плідну працю на культурно-просвітницькій ниві Тадей Олексійович отримав грамоти в 2011, 2014 роках. Неодноразово його нагороджували Союз українок, Український фонд пошуку “Пам’ять”. Та найбільше він дорожить скромними листочками – грамотами учнівської вдячності, у яких випускники гімназій дякують Педагогу за емоційні, захоплюючі уроки Добра, Щирості та Любові. Дещо перефразувавши слова відомого письменника П.Добрянського, хочеться сказати, що справді Тадей Олексійович є найкращим артистом серед педагогів і найкращим педагогом серед артистів.
Т.О.Яницький – всесторонньо освічена людина. Окрім акторської та педагогічної освіти, у нього дипломи Чернівецького культосвітнього училища та Московського інституту іноземних мов.
Тадей Олексійович належить до когорти тієї інтелігенції, яка за честь і обов′язок має громадську роботу. Без його участі і до цього часу не проходить жоден значний захід у районі. Він багато років співав у чоловічому хорі ″Гомін″, був незмінним головою гімназійної ″Просвіти″, член районного правління ″Просвіти″, Клубу інтелігенції ім.І.Пелипейка, Громадської ради, районної організації ветеранів війни і праці, НТШ, очолює Раду старійшин міста Косова.
Сивочолий ветеран педагогічної ниви не вміє і не хоче працювати в напівсили. Кожній роботі він віддається сповна, кожну доручену справу виконує ретельно й досконало.
Дитина війни, офіцер у відставці, він добре розуміє ціну миру, по-особливому, благовійно ставиться до матері, жінки. Через усе життя проніс високі, чисті почуття до дружини Святослави. Тадей Олексійович – однолюб, після смерті коханої він, як найцінніший скарб, береже світлі спогади про неї.
Чесна, небайдужа людина, він своїми виступами, статтями в районній пресі бореться з байдужістю і черствістю, невихованістю і невіглаством. Іде життєвим шляхом людина – простий ″син народа″, достойний представник своєї нації, який розумом і серцем служив і служить великій меті – плеканню майбутнього України.
Г.О.Тимофійчук.
ЗМІСТ
Достойна людина…………………………………………………………………….3
Людина і доля…………………………………………………………………………6
Добро врятує світ…………………………………………………………………..14
Статті та інші друковані матеріали Т. Яницького в оригіналі:
Праця єдина з неволі нас вирве………………………………………………..18
Він був справжнім патріотом України………………………………………..19
Люди в білих халатах………………………………………………………………20
Співоча душа Кобзаря…………………………………………………………….21
Тарас Шевченко – поет, борець, людина……………………………………24
«Караюсь, мучуся… Але не каюсь!..»……………………………………….30
Останнім шляхом Кобзаря………………………………………………………37
Вітчизни він достойний син……………………………………………………41
Лебедина пісня……………………………………………………………………..42
Куди прямує Україна………………………………………………………………44
Безсмертна в славі Українка……………………………………………………47
Просвіта в історії і культурі українського народу………………………..51
Калейдоскоп інтересів та ідей………………………………………………..70
Відзнаки та нагороди……………………………………………………………..79
Життєпис. Спогади і роздуми…………………………………………………..81
Післямова.
Згадуючи і відтворюючи своє минуле і сьогоднішнє, хотів би пригадати яскраві моменти перебування і працю з колективом Косівської гімназії-інтернату з 1976 – 2014 р.Насамперед згадую добрим словом директора цієї установи шанованого п. Михайла Васильовича Магуна, який очолював цей заклад сорок з лишнім років. Проявив себе, як добрий організатор і господар навчально-виховного процесу, як діяльний і точний ви-конавець.Щирими словами згадую завучів школи: п. Ганну Іванівну Бей-сюк – завуча навчального процесу, завуча виховного процесу п. Ганну Василівну Павлик. Завуча останніх 10-и років п. Ганну Лук’янівну Корпанюк.
– Щедрими словами згадую українських філологів: п. РомануМорозюк (посмертно), добродушну й добросердну п. Галину Омелянівну Тимофійчук, обдаровану п. Василину Миколаївну Сеняк, щиру і прихильну Ярославу Петрівну Лаюк, шановну п. Ірину Гавриш.
– Зарубіжних філологів:обдаровану Ольгу Дмитрівну Волинюк, розумного філолога п. Любу Бійовську, шановного Богдана Степанченка.
– Обдарованих ветеранів школи: п. Ніну Іванівну Босак,майстра «золоті руки» п. Христину Сергіївну Іванчук, Ніну Іванівну Власенко (посмертно), шановну Ірину Констянтинівну Гавриш.
– Не залишаюсь у боргу перед прекрасними педагогами-мужчинами: кандидата історичних наук п. Володимира Володимировича Костюка, Володимира Дмитровича Грицюка, свого товариша-по-братима п. Володимира Михайловича Островського (посмертно), керівника художньої самодіяльності гімназії п. Ігора Івановича Романіва, вчителя фізькультури Анатолія Івановича Шалімова (посмертно). Згадавши цих товаришів по праці, залишаюсь гарної думки і про незгаданих.
