Вірші Миколи Близнюка
Друзі
Дружать книжечки з Андрієм.
Він дружити з ними вміє.
Хоч бува пустун завзятий,
Книжечки не любить рвати.
Андрійко
На подвір’ї не вщухає сміх.
Хто це так розвеселив усіх?
То Андрійко — хлопчик голосний,
Як пташата в теплі дні весни.
Мамин синок
Костя, мамин первісток-синок,
Вчивсь ходити недарма.
Він куди не ступить крок
Тільки й чути: “Ма-ма-ма!”
Ліки
В Лесика болить животик.
Співчуває сірий котик:
“Бідолашний. Мур-мур-мур.
Треба помогти йому.
Піду до корівки Зірки —
В молоці найкращі ліки!”
Гість
Бачить з дна ставка карась —
Йде без вудочки Івась.
Ні! Івась не риболов —
В гості до ставка прийшов.
Ляклива сорока
В лісі сліпне сніг на сонці,
Сяє в іскорках довкола.
Стало страшно аж сороці
Скрекотать на повний голос:
“Ліс іскриться в сніг повитий,
Може сніг його спалити!”
Відчайдушний
Перед мікрофоном зайчик
Не тремтить, як в лісі лист.
Не лякливий побігайчик —
Відчайдушний він артист.
В залі точить зуби вовчі,
Не ховає в землю очі.
Омана
Вкрилася гора туманом.
Він для зайчика омана.
Зайчик біг і стрівся з ним:
“Ой, який сіренький дим!”
Співак
Надоїло позіхати…
І подумав бегемот:
“Краще буду я співати —
Маю величезний рот!”
Радість
Тертий мак радіє дуже —
Недарма радіє так!
З булочками він подружить —
Ще смачнішим стане мак!
Мандрівники
Ми, старі вже черевики,
Знаємо, що світ великий,
І прожив багато літ.
Із господарем бувало
Мандрували ми немало.
З нами мандрував і світ.
Чобітки
Скільки радості в шевця:
Радості нема кінця.
Він Оксанці залюбки
Шиє скрипливі чобітки!
Микола БЛИЗНЮК
