Брати наші… великі та маленькі (вірші та загадки). Ігор Гаврилюк
Шановні дорослі!
Любі діти!
Ви тримаєте в руках третю (останню) книжечку вибраних творів для дітей українського письменника Ігора Гаврилюка (дідуся Ігора).
Книжка не могла б ’’народитися’’ без сприяння директора Осмолодського держлісгоспу пана Ігора Бойчука…
Бо лише завдячуючи йому, дідусь Ігор (з помічниками – сином та дружиною) мав можливість не один рік жити і спілкуватися з природою в далекому гірському урочищі Сплаї, де книжка була задумана, написана та підготовлена до друку.
Дякую Вам , пане Ігоре!
ВУЖІ
– Усяк на мене ненавистю
диха, –
Вужеві гірко скаржилась
Вужиха, –
Хоч добре знає кожен вуйко
й вуйна,
Що я змія маленька,
не отруйна.
– А ти мене, Голубонько,
послухай, –
Сказав їй Вуж тихесенько
на вухо, –
Коли повзеш, слідкуй, щоб з-під
хустини
Виднілися жовтенькі
намистини.
Тоді ніхто – ні вуйко,
ані вуйна,
На тебе не казатимуть:
отруйна!
3
ПОРАДА
Хоч нас у Карпатах
страшенно
багато,
Ніколи нікого не
прагнем
кусати.
Ми знаєм: усіх нас
нелегко
любити,
Тож просим: хоча б
нас камінням
не бити.
Щоб ми вам, бува,
не вп’ялися
у ногу,
То дайте нам
змогу
вам дати
дорогу,
Лишень не старайтесь
нас брати у
руки…
З повагою, –
Мирні карпатські
ГАДЮКИ.
4
Породистий
і верховий,
Лечу, як вітер
степовий…
Я в Україні звусь
румак,
В народів сходу –
аргамак.
(Кінь)
5
– Я гвинтокрилові –
прабабка! –
Хвалилась
коникові
в лузі
(Бабка)
6
Я позираю на горби –
в малесеньке
віконечко –
Чи не украли
яструби
Мої білесенькі
гриби,
Що сушаться на
сонечку?
Хоч знаю добре:
яструби
Їдять мишей,
а не гриби…
Але, щоб важче було вам
загадку відгадати,
Я вирішила з вами так
собі пожартувати…
(Чорна карпатська білка)
7
Хоч їжу в лісі, як ніхто,
умію
добувати,
Я цілу зиму в хаті сплю,
хоча й не маю
хати…
Хто має намір до весни
без клопоту
дожити,
Нехай не пробує мене
серед зими
будити!..
(Ведмідь)
8
Хоч я безногий,
та швидкий,
В холодний день і в день
жаркий, –
Чи дуже ситий,
чи голодний,
На дотик я завжди
холодний,
Й однаковісінько
слизький –
Чи мокрий я, а чи
сухий.
(Вуж)
9
Сіренька пташечка, її –
дівчатко кожне зна
і хлопчик.
Живе у місті і в селі,
а називається –
(Горобчик)
10
Головатий,
голоп’ятий,
голу шию
маю.
І коли ще сплять
малята,
я уже
співаю.
(Півень- ґалаґан)
11
Я волохатий, як ведмідь,
та має кожен
знати:
Ведмедик любить їсти мед,
я ж – їсти
і збирати.
(Джміль)
12
Наше плем’я,
особливо
навесні,
Полюбля
розмовоньки
гучні…
(Жаби)
13
Не візьмеш до рук,
хоч плач,
Цей малий,
прудкий
калач,
Що й мисливець
і хижак…
А ім’я його
(Їжак)
14
Я мишей вночі
ловлю,
Та між нами
мовлячи,
Все ж найдужче я
люблю
Молоко
коров’яче.
А іще додати
мушу,
Бо ж не кожен
знає,
Що нема у мене
вусів
І хвоста
немає.
(Їжак)
15
Не раз доводилось
мені
Вертатись з саду
впорожні,
Але частіш траплялось
йти
І без мішка тягар
нести.
Хоч я малий
і дітваки
Могли б стовкти мені
боки
За те, що ліз в чужі
сади
І звідти стиглі ніс
плоди,
Не зачіпа мене
дітвак,
Тому, що дужий я
хижак!
Якого навіть
і дядьки
Не сміють взяти
за боки…
(Їжак)
16
Маленький, вертлявий,
але
не глупак!
Мене обминає
глодний
щупак…
А кожен рибалка
одне лиш
бажа:
Щоб плавав у юшці
хоч хвостик
(Йоржа)
17
Хоч не болять у нас серця
ні звечора,
ні зранку,
Ми полюбляєм над усе –
у краплях –
валер’янку.
(Кішки)
18
Ми чарівні
пісні
Співаєм
навесні.
І в березневі
ночі
Їх слухають
охочі.
Кому ж бракує
слуху,
Хай затуляє
вуха!
(Коти)
19
Губата,
зубата,
гривата,
вирлата…
Бульката,
кудлата,
патлата,
рогата…
Жіночого роду,
але…бородата.
(Коза)
20
Злет у мене
вертикальний,
Слух у мене
музикальний,
І коли нема
дощу,
Піаніссімо
дзижчу.
Хоч великий хобот
маю,
Та нікого не
чіпаю,
І кусаю вас
не я,
А дружинонька
моя.
(Комар)
21
Погодьтесь, що доля у мене
собача:
Ніколи нікого на очі
не бачив.
І скільки б не скарживсь
на долю
собачу,
Довіку на очі і пса
не побачу.
(Кріт)
22
Я малесенька,
гарненька…
Я смугаста
і сіренька…
Їм усе, що…
не дають…
І за те мене всі
б’ють.
(Мишка)
23
Бояться мене
і людина й
комашка,
Бо я – ой кусюча!
червона
(Мурашка)
24
Кучерява,
невеличка…
Як обстригти мій
бочок,
Вийдуть теплі
рукавички
Для маленьких
діточок.
(Овечка)
25
Не вибирає він
доріг,
Має чотири пари
ніг,
Куди б не йшов,
усякий раз
Бере мотузку
про запас.
Хоч невеличкий він
на зріст,
Чудовий з нього
альпініст.
(Павук)
26
Лиш очі розплющу,
відразу співаю,
А дурнями тільки
дурних називаю.
Коли є водичка,
стараюсь умитись,
А потім сідаю
на себе дивитись…
Коли ж надивлюся,
всідаюсь на плечі,
Дорослим – лиш зрідка,
частіше – малечі…
Люблю, щоб маленькі
ділились, як з братом,
Зі мною смачнезним
морквяним салатом…
Як хочете мати
чудового друга,
То знайте: найкращий
із друзів –
(Папуга)
27
Хто я ? Я хоробрий
господар
подвір’я.
З незваного гостя
вискубую
пір’я.
Хоч ще зазира у віконце
темнота,
Вже сонце вітаю
з…високого
плота.
(Півень)
28
Куди б не мандрував…
повзком,
Не розстаюся з…
рюкзаком…
(Слимак)
29
Хтось з поетів
набалакав,
Ніби чув він,
що я плакав,
А тоді ще й
дописався,
Що я голосно
сміявся…
Ох й вигадники ж
ті люди!
Ну хіба я б’ю їх
в груди?!
Просто я коханій
в гаю,
Як умію,
так співаю.
(Соловейко)
30
Нас люди нищать
безліч літ,
та їх зусилля
марні!
Ми незнищимі,
поки є
поміж людей…
капарні.
(Таргани)
31
Не їмо капусти
хліба,
моркви
і шпинату,..
Та зате ми можем
з’їсти
дерев’яну
хату.
І хоч хату
дерев’яну
з’їсти треба
вміти,
То для нас
звичайна справа,
так як ми
(Терміти)
32
Ні вовни я,
ні молока
не годен
людям дати,
Зате наслідують
мене
частенько
бородаті.
(Цап)
33
Запряжений у бричку,
мчу…
У вирій кожен рік
лечу…
Їм слимаків
і саранчу,
Ще й стиглі вишні –
досхочу.
(Темно-сірий кінь і…співучий птах шпак))
34
Хижачка ця
завжди
ковта
Всіх з голови,
а не
з хвоста.
Для неї то
не штука!
На те вона
і
(Щука)
35
Ми не птахи,
хоча й звемось,
так само,
як вони…
Ми довгохвості
і прудкі
зубаті
гризуни.
Хоч нас отруюють
і б’ють,
ми й досі
живемо
Тому, що нам
смакує все
і все ми
гриземо.
Ми врятували
від біди
чимало
моряків,
А люди
ненавидять нас
вже тисячі
років…
(Щури)
36
ЗАГАДКИ
СКЛАДНІ І НЕ ДУЖЕ
Друга – в листі,
рилі,
рибі,
Третя – в книзі,
брилі,
грибі,
Лиш четверта –
у машині,
Шоста – в теплій
кожушині…
Я відсутня –
у папузі.
Відгадали хто я,
друзі?
(Літера И)
38
Складаюсь я із двох слупків,
А між слупками – мостик…
Тоненький мостик – зна це всяк –
Межи слупками – навскосяк.
(Літера И)
39
Хоча й багата наша
мова,
Знайти у ній важкенько
слово,
(Яке колись таки
бувало!!!),
Щоб я в нім першою
стояла.
(Літера И)
40
Лежить собі
патичок,
А на ньому –
стоячок,
А на тому
стоячку –
Справа й зліва –
по гачку.
(Літера Т)
41
Я схожа на чарку,
рогатку
і ключку.
І трішечки на…
парасольчину
ручку.
(Літера У)
42
Мене шанували у місті
й селі –
Дорослі, школярики
й зовсім малі…
Та раптом якесь недовчене
й дурне
Прогнало надовго з абетки
мене…
І ось я вернулась і знову
стою
У любім сестринськім
вкраїнськім
строю.
(Літера ґ)
43
Подумати страшно
лишень:
Ой, скільки вкраїнських
пісень
На світі давно б
не ”жило’’,
Якби розлучили нас з…
”О’’
(Літера Й)
44
Хоч я й літера,
однак,
І дорослий,
і хлопак,
І відмінник,
й середняк,
І киянин,
і кримчак,
І східняк,
і західняк…
Називають мене
так,
Як ніхто, коли
читає,
Так мене не
називає.
Тим, що розтулити
рот,
Признаюся: я
не ’’йот’’.
(М’який знак)
45
Без мене день –
не день,
Без мене пень –
не пень.
Без мене риба
в’язь –
Міцний високий
в’яз.
Без мене мазь –
авто.
Я не хвалько.
А хто?
(М’який знак)
46
Ще не годне навіть
у візочку
сісти,
Ще не скоро зможе
із тарілки
їсти,
Як його на ліжко
долілиць
покласти,
То на радість рідним
буде… коні
пасти.
(Немовля)
47
Лиш тоді я
почуваюсь
молодцем,
Як дадуть
по голові…
клевцем.
(Цвях)
48
Так, голитись мною –
горе!
А ще гірше –
їсти.
Не нагріти мною
моря,
Ні на мене
сісти…
А на мило
поміняти,
Можна лиш для
сміху.
І мене не
заховати
Й не втаїти
в міху.
(Шило)
49
Сік з рослин,
чи плоду,
З саду,
чи з городу,
З лісу,
чи із поля…
Суп із
бараболі,
М’яса,
чи квасолі…
Рибний суп
з петрушкою…
Називають
(Юшкою)
50
Я січу,
перебираю,
Ляпаю,
мелю,
клепаю,
Скручуюсь,
плету,
тріпаю,
Ляскаю
і теліпаю…
Приростаю
і мотаюсь,
Пристаю
і піднімаюсь,
Присихаю,
обертаюсь,
Повертаюсь,
заплітаюсь…
Я і довгий,
і короткий,
І глузливий,
і солодкий,
Лепетливий,
гріховодний…
Та без мене всяк
голодний.
(Язик)
51
Я деренчу,
димлю,
свищу,
Риплю,
калатаю,
пищу…
Як догори когось
везу,
Гуду натужно й ледь
повзу.
Ну, а коли донизу
мчу,
То не димлю,
хо деренчу.
Чи літо в горах,
чи зима,
Я їжджу завжди…
без керма.
(Дрезина гірська вузькоколійна)
52
Хоч плаває чудово,
все одно,
Поплававши, спускається
на дно.
Лежить собі, бува,
на тому дні
І день, і два, і кілька
тисяч днів…
Що ж найдивніше в тім
лежанні є?
Що довш лежить, то кращим
він стає!..
Загадка ця не про дитячий
зуб,
Тому підказую: там,
під водою –
(Дуб)
53
І дитяча,
і лірична…
…Жартівлива,
сатирична…
І прозова,
й поетична,..
А прадавня
і класична –
Ще й завжди
алегорична.
Хоч трапляюсь
величенька,
Та частіше –
коротенька.
Я – у світ широкий –
кладка.
Я – не казка,
Я –
(Загадка)
54
Коли я маленький,
моя
голова
Із ніжкою вкупі,
немов
булава.
Росту на горбочку,
глибоко
в землі,
Минають мене
і великі,
й малі…
Не знають, що я
пресмачнезний,
мабуть,
І в кошик уперто мене
не кладуть.
Коли підростаю,
помітний
здаля,
Під шапку у дощик
ховаю
маля…
Тверда моя ніжка,
як з бука
ковбан…
Мене грибарі називають
(Корбан)
55
Восени – нас
тьмуща-тьма!
І несправжніх нас –
нема,
Хоч і пишуть
раз у раз,
Що такі є
серед нас.
Ми жовтенькі
і смачненькі,
Ми – гриби, та не
опеньки,
Назагал ми –
невеличкі…
Називаємось –
(Лисички)
56
Дитина, що батьків своїх
не слуха,
Хай береже свої маленькі
вуха,
Бо я із тих маленьких вух
дитячих
Зроблю вухища-капловухища…
ослячі!
(Мороз)
57
Смагляві,
біленькі,
cивенькі,
жовтенькі…
Трапляємось навіть
такі
замаленькі,
Що сто нас легенько
вміщається
в жменьці.
Нас знають усі.
ми звичайні
(Опеньки)
58
Трутні, бджоли,
матка;
Діти, мамця, татко;
Лосі й лосенятка;
Квочка і курчатка…
Чи грибів
родина –
На усіх
єдине
Групове ім’я…
Хоч не знають цього
квочка і курчатка,
Хоч не знає трутень
і бджолина матка…
Знають це ім’я
І дівча й хлоп’я,
Знаю його я…
Те ім’я –
(Сім’я)
59
Навскоси – такий наказ –
сміло йдуть
вони…
На чужого короля –
бойові…
слони.
(Слони шахові)
60
Мені грязюка –
не указ!
Допоки – в небо – я
трубою,
Поволі їду і
щораз…
Везу дорогу із
собою.
(Трактор гусеничний)
61
Я – і безліч риб у морі,
й безліч слів,
Безліч птаства,
безліч коней
чи ослів…
В давніх війнах –
десять тисяч
ворогів,
А в макітрах –
пребагацько
пирогів…
Там, де сонечко ясне, –
мене нема.
Я – густезна-прегустезна
чорна
(Тьма)
62
Крутимось,
пишаємось, всміхаємось,
Пари не пускаємо,
змикаємось…
Знає і дитина
і поет:
Дуже добре нами
пити мед.
(Уста)
63
Любить дуже цю канаву
вся малеча
боса…
А канава має назву
коротеньку –
(Фоса)
Курінь з жердя
чи соломи
і собача
буда,
Критий віз,
убога хата…
звуться
(Халабуда)
Атор висловлює сердечну подяку заступнику голови правління ВАТ ’’Укрнафта’’
п. Богданові Гдичинському,
голові правління ВАТ ’’Укрнафта’’
п. Ігореві Палиці
та президенту ТзОВ ”Вінісін’’
п. Івану Бісику
за фінансову підтримку видання
і зичить многая літ – при доброму здоров’ї –
їм та їхнім рідним та близьким.
ЗМІСТ
Вужі…………………………………………………………………………… 3
Порада………………………………………………………………………. 4
Кінь……………………………………………………………………………. 5
Бабка…………………………………………………………………………. 6
Білка………………………………………………………………………….. 7
Ведмідь………………………………………………………………………. 8
Вуж…………………………………………………………………………….. 9
Горобчик…………………………………………………………………….10
Півень- ґалаґан…………………………………………………………. 11
Джміль……………………………………………………………………….12
Жаби…………………………………………………………………………..13
Їжак……………………………………………………………………………14
Їжак-2…………………………………………………………………………15
Їжак-3…………………………………………………………………………16
Йорж…………………………………………………………………………..17
Кішки…………………………………………………………………………18
Коти…………………………………………………………………………..19
Коза………………………………………………………………………….. 20
Комар……………………………………………………………………….. 21
Кріт…………………………………………………………………………… 22
Мишка……………………………………………………………………… 23
Мурашка………………………………………………………………….. 24
Овечка……………………………………………………………………… 25
Павук…………………………………………………………………………26
Папуга………………………………………………………………………..27
Півень………………………………………………………………………..28
Слимак……………………………………………………………………….29
Соловейко………………………………………………………………….30
Таргани………………………………………………………………………31
Терміти……………………………………………………………………….32
Цап……………………………………………………………………………..33
Кінь…………………………………………………………………………….34
Щука…………………………………………………………………………..35
Щури…………………………………………………………………………..36
ЗАГАДКИ СКЛАДНІ І НЕ ДУЖЕ………………………….37
Літера И………………………………………………………………………38
Літера И-2……………………………………………………………………39
Літера И-3……………………………………………………………………40
Літера Т……………………………………………………………………….41
Літера У……………………………………………………………………….42
Літера ґ……………………………………………………43
Літера Й……………………………………………………………………….44
М’який знак…………………………………………………………………45
М’який знак-2…………………………………………………………….. 46
Немовля……………………………………………………………………….47
Цвях……………………………………………………………………………..48
Шило…………………………………………………………………………….49
Юшка……………………………………………………………………………50
Язик………………………………………………………………………………51
Дрезина…………………………………………………………………………52
Дуб………………………………………………………………………………..53
Загадка………………………………………………………………………….54
Корбан…………………………………………………………………………..55
Лисички………………………………………………………………………..56
Мороз…………………………………………………………………………….57
Опеньки………………………………………………………………………..58
Сімя………………………………………………………………………………59
Слони шахові………………………………………………………………..60
Трактор…………………………………………………………………………61
Тьма………………………………………………………………………………62
Уста……………………………………………………………………………….63
Фоса………………………………………………………………………………64
Халабуда……………………………………………………………………….65
Любі діти!
Цю книжечку написав для Вас, Ваших батьків та рідних професійний письменник – член Національної спілки письменників України – Ігор Гаврилюк (літературні псевдоніми: Олег Тирлич, дідусь Ігор).
Живу і пишу в древньому місті Калуші,
звідки в добру погоду видно Карпати…
Більшість моїх творів – це книжки гумору і сатири: ’’Вчений нянь’’,’’Пунктуація кохання’’,’’Малі діти – великий клопіт’’,
’’Збираниця’’, ’’Шпичаки’’…
І ось, нарешті, велике видання для дітей, яке складається з трьох окремих книжечок.
Ви тримаєте в руках останню. Перша називалась ’’СЕСТРИЧКИ-УКРАЇНОЧКИ’’, друга – ”ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ”.
Певен, що Ви їх теж читали.
Третя книжечка об’єднала третю частину вибраних творів для дітей – ”Брати наші…великі та маленькі”, і четверту частину – ’’Загадки складні та не дуже” і називається ”БРАТИ НАШІ…ВЕЛИКІ ТА МАЛЕНЬКІ”.
Читайте вірші, відгадуйте загадки і будьте завжди здорові!
З любов’ю, Ваш дідусь Ігор
