Строфи з-під крила Фенікса. Іван Війтенко

Літературно-художнє видання Війтенко Іван Дмитрович Строфи з-під крила Фенікса.

ББК 84 (4УКР)
В-41

В41 Війтенко І.Д.

Строфи з-під крила Фенікса: Лірика. – 2023. – 288 с.

ISBN 978-617-7436-32-3

Строфи з-під крила Фенікса. Іван Війтенко 930,58 КБ | .pdf | Завантажень: 10

  • Автор висловлює подяку за сприяння у виданні книжки синові Василеві Війтенку
  • Набір тексту і редагування автора
  • Коректор Оксана Зварич
  • Верстка, дизайн Ігоря Зварича

Про автора

Іван Війтенко (1946) народився і проживає в селі Коршів Коломийського району Івано-Франківської області.

Добірки його віршів опубліковані в альманахах «Ранковий клич», «Діл», «Буковинський журнал», журналах «Дзвін», «Перевал», «Німчич», «Писанка», газетах «Магістраль», «Літературна Україна», місцевій пресі.

Він є автором поетичних збірок: «Вибирай кольори» (2005), «Журавель на стерні» (2008), «Келих сонця» (2009), «Росяні перевесла» (2010), «Вишневі обрії» (2011), «На крилах неба» (2012), «Світанкові гами» (2014), «За ниткою Аріадни» (2014), «Скеля Прометея» (2016), «Горіх у зеленому капелюсі» (2016), «Дорога на узвишшя» (2017), «Блискавка на остриві осені» (2018), «Коромисло вічності» (2020), «Соло сонця» (2021), «Автограф на камені» (2022), «Коли ревуть гармати» (2022), збірки віршів для дітей «Яблучка для їжачка» (2015).

Лауреат літературних премій імені Тараса Мельничука, Василя Стефаника, Павла Добрянського, Леся Гринюка та Марійки Підгірянки. Член Національних спілок України – письменників і журналістів.

До збірки «Строфи з-під крила Фенікса» увійшла лірика автора, написана в останній період.

 

Зміст

Високі хвилі моря Симоненка…. 3
Земле рідна, берегине роду… 4
Люблю поезію окрилену й високу… 5
Допоки не відчуєш хміль росинки… 6
Бувають поезії світлі, як день… 7
Сідлаю слово, наче скакуна…. 8
Аби слово заграло піснею… 9
Моя привітна й щедра Муза…. 10
Коли душа німіє від тривог… 11
Люблю розхристані слова… 12
Вони народжуються тихо уночі…. 13
Як часто у химерній звабі слова… 14
А доля випробовує на міць… 15
Живу у світі розпачу й розлук…. 16
Від неї пахло яблуком зимовим…. 17
А нас залишилось мало… 18
– Герої не вмирають! – Знову гасло… 19
Розіпніть мене на вітрах…. 20
На перехрестях втомлених світів… 21
Тепер се називають інтер’єром… 22
Позаяк запізно витягати…. 23
Давно сховав рожеві окуляри…. 24
В напівсльозі невтішених бажань.. 25
Залишаю себе на землі…. 26
А місяць такий круглий, як гарбуз… 27
Десь поміж небом і землею…. 28
Наснилося – лежу у саркофазі…. 29
Я не лікар, аби ставити діагноз…. 30
Коли мене не стане на землі… 31
Дихаю, як живу…. 32
Вже не надіюся на милості небесні… 33
Я вже звик до світу з пластмаси… 34
Йому так личила вишивана сорочка.. 35
Якось підслухав зовсім випадково… 36
Стали думки невагомими…. 37
Не тривожте мене серед ночі…. 38
У кожного в душі своє насущне… 39
– Не зраджуй – молиш день при дні.. 40
Той лист не віднайду серед листів… 41
Хотілося, як краще – сталось навпаки… 42
До знемоги читав фантастику…. 43
Пахли ночі любистком і м’ятою… 44
Хто не літав ніколи в снах… 45
Казав мій тато, що не квапся, сину.. 46
Я не астролог і не хіромант… 47
Давно я не бував в Карпатах… 48
Про «валентинки» ми тоді не знали… 49
Не знимкуйте мене ізблизька…. 50
Він п’яним був не від твого кохання.. 51
А циферблат хронометра життя… 52
Мене здоров’ям Бог не обділив…. 53
Наче ти із мого ребра… 54
Живу у просторі розвою і стихій… 55
Таїна жінки….. 56
Люблю, як кажуть: «Ще не вечір»… 57
Знову стою і дихаю весною…. 58
Ще коли місяць був, як ґудзик…. 59
Болить мене, як зневажають віру… 60
Хтось набрехав, що Агасфер помер… 61
Сам не знаю чим заслужив… 62
Щось перемелиться, щось перевіється.. 63
З літами, кажуть, черствіють серця… 64
Як меду полизати через скло…. 65
На тій фотографії, що пожовтіла.. 66
Коли ми постаріємо з тобою… 67
Хіба тобі симфонія дощів… 68
Душі моєї безголосий рупор… 69
Тобі я оду присвятив колись… 70
А, може, я тебе і не кохав…. 71
Вона була скупою на слова… 72
Хотілося, як краще – сталось навпаки… 73
Вже збайдужів до зібрань і розваг… 74
Не квап мене, доле, – почекай… 75
Пахла пивниця руками мами…. 76
Наснився Тарас якийсь інший…. 77
Сприймаю душу… Що поза душею.. 78
Треба спішити жити…. 79
Наснилася фієрія-жінка…
Пробач, що відболів тобою… 81
Хтось зауважив що я на світлині.. 82
Лину до Тараса….. 83
Все було – і муки, і кохання…. 84
Було легітно і до щему літньо…. 85
Не містик я, не метафізик… 86
І слова вицвілий покіс… 87
Важко пробачити – нелегко теж… 88
Коли комусь фіолетово…. 89
Теплим дощем, леготом вітру… 90
Його прозивали «підкаблучником».. 91
Як часто на життєвих перехрестях.. 92
У моєї мами очі сумні…. 93
На перехрестях молодих вітрів…. 94
Щось сталося із голосом у мене… 95
Прости мене, о пам’яте, прости… 96
Я дерево, що проросло корінням.. 97
У тому світі, де ще був Телесиком… 98
Я одержимий, але не проклятий… 99
Мовчання золото – і я мовчав… 100
В безодні ночі тихий часу плин.. 101
Багато тих, хто лиш на ніч і пріч.. 102
Інших доріг собі не вибирав… 103
Не відкладайте на потім, на завтра.. 104
Мені не треба кришталевих чаш.. 105
Ми просто йшли до сонця і зірок… 106
Коли у снах літав я на хмарині… 107
А він хотів обняти неосяжне…. 108
Пишеться легко – думається важко.. 109
Не шукайте раю там, де пекло…. 110
Навіщо стільки непотрібних слів… 111
Хтось в душі розцвітає вишнею… 112
Мій біль вас, звісно, не болить… 113
Не відрікаюся від тих, що відреклись.. 114
Сей світ уже не той, що вчора…. 115
Свідомість не сприймає біль небес.. 116
Я не засуджую отих, що не дійшли.. 117
Була весна і весняніли й ми…. 118
Я ніколи таких не стрічав…. 119
Як полюбити без любові… 120
Якщо мене і проклянуть…. 121
Зросту до зірниць, до сонця і вітру.. 122
Забудьмо на мить про болі…. 123
Нелегко серця вгамувати спрагу.. 124
Вже скільки літ, як мама на прощання.. 125
Її читав, немов цікаву книгу… 126
Я ніколи не був атеїстом…. 127
Принесу самоцвіти з доріг…. 128
Я моцним був, неначе дуб… 129
Я сонцем мічений…. 130
Налийте краплинку вина… 131
Я прагну до волі, до неба святого.. 132
Самотній в сонмищі людському… 133
Нелегко серця вгамувати спрагу.. 134
У один з вечорів я зустрів… 135
Кожен в житті спокутує гріхи… 136
Чом не розвіяв ув очах печаль…. 137
Ніхто не знає, як сей світ сприймаю.. 138
Через призму свого світобачення… 139
Балада про вірного пса…. 140
Безодня ночі зазирає в очі… 141
Я залишаюся по сей бік барикад.. 142
Ще крок, ще два, а там вершина.. 143
Тесали хрест із тиса вікового…. 144
На вістрі ночі розчахнулись зорі.. 145
Галунку сонця гріє у долоньці…. 146
Словами бавлюся, як м’ячиком дитина… 147
Мертвонароджені слова…. 148
Коли гойдали сонячні орелі…. 149
Читаю небо у твоїх зіницях…. 150
Оцифрували сонце і зорі… 151
І несуттєве стане враз вагомим… 152
Звикаєм до людей, як до речей… 153
У манускрипті – долі письмена.. 154
Збирав я сонячні ключі…. 155
А нам би любові і рясту, і цвіту.. 156
Чомусь не прилетіли ластівки…. 157
На відстані розлук й побачень…. 158
Ще сльозину не випила ніч… 159
Як човен із одним веслом… 160
Спаси мене від суєти… 161
Я не сучасний, знаю, не модерний… 162
Із ока в око сум не забереш… 163
Жінка, як скрипка…. 164
Як легко похитнути моноліт… 165
Не лишай на розпутті вітрів… 166
В скелю байдужості розбилось слово.. 167
Я собі не прощу, що залишив тебе… 168
Невагомістю снів журавлиних…. 169
Пробач йому, що не прийшов… 170
Її очі, як плеса в озерах… 171
Аріадни обірвалась ниточка… 172
Вириваюсь з Едему надій…. 173
Несказані слова, невикохані ночі… 174
Не проклинайте проклятих давно.. 175
До місяченька не зігрієш руки…. 176
І знову виряджає по руно…. 177
Вже Єви притупилася вина… 178
Як си постелю – так і ляжу… 179
Доторкнулася, як ластівка крилом… 180
Розцвіте край хати черемшина… 181
Не наливай шампанського по вінця… 182
Він їй дорогу до мети…. 183
Я з нею міг би і сто літ прожити.. 184
Я вдячний долі за синів і доню… 185
Мене нелегко чимось здивувати… 186
А може і не треба зайвих слів… 187
У часоплині спалаху зірниць…. 188
Наснилося… Танцюю босоніж… 190
У світі, що дзвінкий, мов порцеляна… 191
Доміную над долею. Радий… 192
Сивий дідо, худий, як тичка…. 193
Читали псалтир – свічка на столі.. 194
Прийшла Муза уночі… 195
Подарую тобі свято…. 196
Усе ґазда ховав на під…. 197
Знову про Кузю…. 198
У книжці, що зачитана до дір… 199
Одягнула земля чорно-білу краватку… 200
Насамкінець потряс він бородою… 201
Десь на межі поміж весною й літом.. 202
Я нині всіх котів в окрузі…. 203
Одапро старого кота… … 204
Холодний дощ зимовий бруд змиває.. 205
На охриплих вітрах я, мов птах.. 206
Знову весна прийшла в мої краї… 207
Десь на порозі ранньої весни… 208
Рушники синам вишивала… 209
Там, де ми з тобою розминулись.. 210
Квітує квітень небесним цвітом… 211
Легітний травень в травах заблукав… 212
Молоде жито вітер причесав…. 213
А небо тужиться, як породілля… 214
Дрімає травень у колисці снів…. 215
Усе в житті минається і в’яне… 216
Травневого дощу студені стріли… 217
Чому ллють сльози небеса весняні.. 218
Я живу за порогом дощів…. 219
Вечір в чорнім плащі, крізь дощі… 220
Вже віддзвеніла косовиця… 221
Не спішу до літа, не спішу…. 222
Земля ущерть напоєна дощами… 223
Холодний дощ змиває пил доріг… 224
Нелегко серця вгамувати спрагу.. 225
Медами духмяніє надвечір’я…. 226
Йду до літа із стихії цвіту… 227
А осінь вже нагадує про себе…. 228
Я прийду із шалу громовиці… 229
Дозрівають мої сади…. 230
На вощині літа половіє жито…. 231
Відлинув дощ за небокрай…. 232
Десь вдалині тумани по стерні… 233
А дощ, мов надокучливий сусід… 234
Гойдаються тумани, наче п’яні… 235
Живу в тенетах бабиного літа… 236
Вже осінь кличе на забави…. 237
Я це побачив, я не спав… 238
У щастя вірила в своїм нещасті.. 239
Чомусь той потяг запізнився в часі.. 240
Моїх пісень осінній падолист… 241
На тім городі не дзвенить колосся… 242
Про те, що тобі вчора вповідав… 243
О скільки ще навіжених вітрів… 244
Без болю, без зітхання й нарікань.. 245
Такий крихкий і варівкий…. 246
Із падолисту в снігопад… 247
Небо опустилося на клени…. 248
Ти не боліла моїм болем…. 249
Вже не цвітуть рожеві хризантеми… 250
І знову наступ, знов кривавий бій.. 251
Уже всього допіру й не згадаю… 252
Зимовий дощ у ринві жебонить.. 253
У пам’яті минулого світлина…. 254
Кесарю – кесарове. Богові – боже… 255
Наснився снігопад – рясний, лапатий.. 256
Якось так насторожено і обережно.. 257
А небо квилить мрякою й дощем… 258
А доля випробовує на злам… 259
Вчора місяць зазирав крізь шибки… 260
Пливуть мої думки через роки… 261
А дні прискорюють свій біг…. 262
Не хвилюйте мене намарно…. 263
Білим по білому, біло… 264
На очі навертається сльоза…. 265
Я сьогодні святковий такий…. 266
Колись, як вже закінчиться війна… 267
Невже тобі замало свого горя… 268
На перехрестях долі… 269
Коли ще вечір вечором не став… 270
Мені ще так ніколи не боліло… 271
Запраглося і літа, і тепла… 272
Коли в душі бентега й колотнеча.. 273
Ти в світах, де немає мереж…. 274
То не моя вина – мій біль… 275
Чому тебе не взяв на дужі руки.. 276
Пробач мені, як лише ти уміла… 277
Загусла кров у втомленому тілі.. 278