Лірична драма в поезіях «Кохання — непереможна сила». Наталія Гандзюк

Гандзюк Н.Б.
Г 19 Кохання — непереможна сила. В поезіях/Гандзюк – Косів: Писаний Камінь, 2014 – 70 с.
ISBN 978-966-8519-83-3

Лірична драма в поезіях «Кохання — непереможна сила». Наталія Гандзюк

Cвій перший вірш «Про що співають сніжинки» юна поетеса написала у десять років, навчаючись у першому класі Снятинської гімназії . Потім з’явилися інші вірші.

І ось на папір лягли рядки ліричної драми «Кохання — непереможна сила». З першого вірша видно, що поетеса пережила душевне переживання — своє перше кохання. Хто вперше закохувався, той пам’ятає цю мить усе життя. Хоч не всі знають, що перша любов майже завжди нещаслива, але гартує серце для майбутнього щасливого життя. Не кожному дано це все викласти на папері.

Для широкого кола шанувальників художнього слова.

ББК 84.4 УКР6

  • Комп’ютерний дизайн Віталія Стефурака
  • Видрукувано в ПП “Писаний Камінь”

Підписано до друку 21.04.14. Формат 60х84\16. Папір офсетний.
Друк офсетний. Умов. друк. арк. 4,07. Обл.-вид. арк. 0,18.
Тираж 200 прим. Замовне 387.

Лірична драма в поезіях «Кохання — непереможна сила». Наталія Гандзюк 3 MB | .pdf | Завантажень: 45

 

ЗМІСТ

ПРО ЩО СПІВАЮТЬ СНІЖИНКИ……………………………………………………5
ВЕСНА………………………………………………………………………………………..7
МАМА…………………………………………………………………………………………9
КОХАННЯ………………………………………………………………………………….11
НІЧ…………………………………………………………………………………………………13
ОСІНЬ……………………………………………………………………………………….15
ДРУЖБА………………………………………………………………………………………..17
ЗАБУДЬ………………………………………………………………………………………….21
ЗРАДЛИВЕ КОХАННЯ…………………………………………………………………23
ЛУНА……………………………………………………………………………………………..25
БІЛЬ МИНУЛОГО…………………………………………………………………………27
ТІ, ЩО ПОКОХАЛИ В САМОТІ…………………………………………………29
ІЛЮЗІЯ…………………………………………………………………………………………..31
ІНША……………………………………………………………………………………………..33
ВІДПОВІДЬ……………………………………………………………………………………35
ГОРДІСТЬ………………………………………………………………………………………37
СОН……………………………………………………………………………………………….39
ДОРОГА…………………………………………………………………………………………41
НАДІЯ……………………………………………………………………………………………43
ФОТО…………………………………………………………………………………………….45
ПРОЩАЙ!……………………………………………………………………………………..47
ВЕЛИЧНЕ СЛОВО………………………………………………………………………..49
НЕПРОХАНИЙ ГІСТЬ…………………………………………………………………..51
ЗАБУВ……………………………………………………………………………………………53
ЖИТТЯ БЕЗ ТЕБЕ………………………………………………………………………….55
ТИ ПІШОВ……………………………………………………………………………………..57
Я С ТОБОЙ……………………………………………………………………………………59
СПАСИБО, ДРУГ…………………………………………………………………………..61
БЕЗСОННІ НОЧІ…………………………………………………………………………..63
ОДИНОЧЕСТВО…………………………………………………………………………..65
ЕПІЛОГ…………………………………………………………………………………………..67

 

ЕПІЛОГ

Я запитую в себе: «Де знаходишся ти?
Як живеш, як ти мрієш, сумуєш?
Може, зараз ти спиш й бачиш радісні сни?
І в тих снах ти мене зустрічаєш?»
А, може, й не згадуєш більше мене.
Мабуть, думаєш зараз про іншу.
Й далеке минуле метіль замете,
І тебе я навікизалишу.
Пройде час, як раніше зустрінемось ми
І згадаєм минуле кохання.
Але наші шляхи ведуть в різні світи,
Й це побачення буде останнім.