Лірика «Хризантеми на морозi». Іван Війтенко

Іван Війтенко (1946) народився і проживає в селі Коршів Коломийського району Івано-Франківської області.

Він є автором поетичних збірок: «Вибирай кольори» (2005), «Журавель на стерні» (2008), «Келих сонця» (2009), «Росяні перевесла» (2010), «Вишневі обрії» (2011), «На крилах неба» (2012), «Світанкові гами» (2014), «За ниткою Аріадни» (2014), «Скеля Прометея» (2016), «Горіх у зеленому капелюсі» (2016), «Дорога на узвишшя» (2017), «Блискавка на остриві осені» (2018), «Коромисло вічності» (2020), «Соло сонця» (2021), «Автограф на камені (2022), «Коли ревуть гармати» (2022), «Строфи з-під крила Фенікса» (2023), «Ген любові» (2024), «Поміж любов’ю і вічністю» (2025), збірки віршів для дітей «Яблучка для їжачка» (2015).

Лавреат літературних премій імені Тараса Мельничука, Василя Стефаника, Павла Добрянського, Ярослава Дорошенка, Леся Гринюка та Марійки Підгірянки. Член Національних спілок України – письменників і журналістів.

До збірки «Хризантеми на морозі» увійшла лірика автора, написана в останній період.

В 41 Війтенко Іван
Хризантеми на морозі: Лірика. – Косів: Писаний камінь, 2025. – 280 с.

Лірика «Хризантеми на морозi». Іван Війтенко 856,11 КБ | .pdf | Завантажень: 77

• Набір тексту і редагування автора
• Коректори: Анна Данилюк, Оксана Зварич
• Верстка, дизайн Ігоря Зварича

© Війтенко І., текст, 2025
© Видавництво «Писаний камінь», 2025

ЗМІСТ

Стою біля підніжжя п’єдесталу…….. 3
Нема на світі іншого Дніпра……. 4
Міцним корінням в рідну землю вріс…… 5
Червоним плугом зорані поля……. 6
Не в’януть хризантеми на морозі……. 7
Було далеко до інтиму……… 8
Спішу в село, де липи й клени……. 9
Про що мені шепоче вітер……… 10
Як я хотів щоб мама не старіла…….. 11
Старенька скрипка в хаті скрипаля…… 12
Вже на принади жіночок не ласий……. 13
Коли ще був я дітваком…….. 14
Із чужим болем не спішіть до мене…… 15
Не зміг чомусь заснути уночі……. 16
Між фізиками й ліриками компроміс……. 17
Коли усі про мене вже забули……. 18
Я заздрив вітру, що так пустотливо…… 19
А поміж слів таке безслів’я……. 20
Давно вже на «заслуженому» я…….. 21
Не бував в Парижі й Барселоні……. 22
В епоху, де не було ще мобілок…….. 23
Вечірній етюд……….. 24
Не заздрю ні багатим, ні крутим…… 25
Чи стоять ще й досі оті «вишки»…… 26
На сірій мапі пройдених доріг…….. 27
Живемо, як живемо……… 28
Не прагну слави, ні овацій…….. 29
Ще не про нас сей парастас…….. 30
Загубила пташка пір’ячко з крила…… 31
В старій стодолі не духмянить сіно……. 32
Я не читав Платона, ні Горація……. 33
Якось зустрів шкільного побратима…… 34
Колись хімічив я в десятім класі…… 35
А доля випробовує на злам……. 36
Для Усесвіту – я комашка…….. 37
Літа, мов птахи відлетіли…….. 38
Похмурий день за обрієм згасав……. 39
Таких, як я, на світі вже не буде……. 40
Звикаю до утрат і лихоліть…….. 41
Якби то знати, де впаду……… 42
У даль пливе життя ріка…….. 43
Що маю вдіяти із пам’яттю своєю……. 44
Плід заборони завжди гріховний…… 45
А все розпочиналось несерйозно……. 46
Я не мольфар, не екстрасенс……. 47
Я вже не згадую про вас…….. 48
Не співчувайте – прагну в самоті……. 49
Є щось магічне в полум’ї вогню…… 50
Коли уже закінчиться війна…….. 51
Не варто свою душу відчиняти……. 52
Баба Явдоха………. 53
Старий горіх із вітами-вітрилами…… 54
Якби ти стала стрічкою-річкою…….. 55
Не сприймаю нових реалій……. 56
Недавно знову з другом розмовляв…… 57
Немов осиротів мій Львів……… 58
Усе минає в цьому грішнім світі…… 59
Дівчино, з волошками в очах…….. 60
– Якщо не з’їм – то хоч надкушу…… 61
Не запитуй мене, як справи…….. 62
І знову потяг й перестук коліс…….. 63
– Що з воза впало те пропало……. 64
Не буває прямих шляхів…….. 65
Не вірю я у зустріч випадкову…….. 66
Туману прядиво на землю падає…… 67
Там вже давно не світять ліхтарі…… 68
Усе не вічне в цьому вічнім світі…… 69
Заграй мені, друже, заграй на гітарі……. 70
Вдягнуло небо місячну корону……. 71
Коли заграють срібні дзвони…….. 72
Мамо, мамо, вам вже відболіло…….. 73
Чомусь мені наснились липи…….. 74
А місяць, як тарілка з порцеляну……. 75
Коли земля в агонії тремтить…….. 76
Як важко, як пече в грудях…….. 77
А хто мені мовчати заборонить…….. 78
Живу неначе у реальнім часі…….. 79
Її очі, як плеса в озерах……… 80
Вона не прагнула нагород……… 81
Читаю мудрої професорки слова…… 82
Живу як можу в мареві надій…….. 83
Я не люблю автомобіль……… 84
Чомусь минуле, мов присоски спрута….. 85
Друже, друже де твоя гітара……. 86
Можна жити, можна існувати……. 87
Не можу ще ніяк збагнути…….. 88
Чи варто ворушити той архів…….. 89
Не нарікаю на погоду…….. 90
Зелені клени з вітром гомоніли…….. 91
Пробачте мені, славні молодиці……. 92
У кожної епохи свій герой…….. 93
Живу у протилежностях начал……. 94
Як сумно що не пишуть вже листів……. 95
Заходив з друзями не раз……… 96
Як добре, коли є куди прийти……. 97
Мені Господь подарував…….. 98
Я не прийшов, коли мене чекали…… 99
У кожного є свій скелет у шафі…… 100
Отак прилине десь нізвідки…….. 101
Коли в душі відчую порожнечу…… 102
Сумують золотисті клени…….. 103
Життя – дорога з смугою одною…… 104
Я знову в маминім селі…….. 105
Привид комуни випливає з мряки…… 106
А місяць плив низенько над горою…… 107
Хтось мені заздрить – пише вірші……. 108
В твоєму імені – поема вітру…….. 109
Не нарікаю на життя, не плачу……. 110
Ще не розвіявся минувшини міраж……. 111
Усе в житті колись буває вперше…… 112
Що відбулося вже не повториться…… 113
Коли життя переростає в міф…….. 114
Ти пожінна мені – ти одна……. 115
На межі терпіння і смирення…….. 116
Ти вже не будеш, як весна……. 117
Рожева кров із виноградних грон……. 118
Колись любив в житті екстрим……. 119
По натурі я доволі смирний…….. 120
Трава зелена колись стане сіном…… 121
У світі утрачених надій……… 122
Коли запізно щось в житті змінити…… 123
Я вдячний небу за прожитий день…… 124
Не зазіхай на мед у сотах…….. 125
Поеми не придумав я сюжет……. 126
Вже щось змінити у житті не варто……. 127
Мій біль вас, звісно, не болить……. 128
Налий мені, друже, отого вина……. 129
А небо, наче ворона крило…….. 130
Не називайте рухом метушню…….. 131
Вовтузиться базарний мурашник……. 132
Пам’ятаю стежку попід ліс……. 133
Коли задощило надворі……… 134
У гороскопи я не вірив зроду…….. 135
Її ти не попробуєш на смак……. 136
Вже мало друзів залишилось в мене…… 137
Добре тямлю зелену будку…….. 138
В мене теж свої є таргани……. 139
Мені стає щоразу інтересно…….. 140
Мені байдуже, що зайшли дощі……. 141
Вона любила квіти польові……. 142
Якби я міг спинити часобіг……. 143
На верби похилі залізе й коза……. 144
Наступить мить і перейду межу……. 145
Спекотний день за обрій відлетів……. 146
Коли від крові хижіють світи…….. 147
Не вірю, що насупить така мить……. 148
Не мав я вуйка у Канаді……… 149
Наступить мить, прийде пора……. 150
Така сакральна ночі тишина……. 151
Мені байдуже, що дощі осінні…….. 152
Кують зозулі і цвітуть каштани…… 153
Ще так ніколи не цвіли сади……. 154
Була весна і сакури цвіли…….. 155
Сірі хмари опустили крила……. 156
Ще вчора ніжився у сонячній купелі….. 157
Десь ракети, немов шуліки……. 158
Вже опадає білий цвіт в саду…….. 159
Усе минає, й ця весна мине……. 160
Відквітувала черешнева мить……. 161
Весняний дощ легітний, наче блюз…… 162
Відсніжила квітня смотолока…….. 163
Було по всякому – сміялися і плакали…… 164
Той день поміж слизьких дощів……. 165
На отій вулиці горішній……… 166
Я вже нікуди не спішу……… 167
Було по всякому – сміялися і плакали…… 168
Холодна мряки пелена……… 169
Опадають півонії………. 170
Сей літній дощ і блискавиці-стріли……. 171
А хмари розродилися дощами…….. 172
Від спеки задихається земля……. 173
Земля ущерть напоєна дощами……. 174
Весняно-літній блюз…….. 175
Після дощів привільно на душі…… 176
Димить туманами стерня…….. 177
Жнива забрали в осінь журавлі…… 178
Іду до осені, а осінь йде до мене…… 179
Вночі дощило, вітер обривав…….. 180
Мене гойдала долі течія…….. 181
Блукає бузьок по стерні……… 182
Пакуй валізи, листопаде…….. 183
Осінній ранок дихав прохолодою……. 184
Постуденіло… Вже москалик-вітер……. 185
Се ще осінь, мила, осінь…….. 186
А восени, – як восени…….. 187
Осіння нічка на перекличку…….. 188
Дощі, такі настирливі дощі……. 189
Марчіє день в осінній смуті…….. 190
Я знав, що літо відгорить…….. 191
На Святий вечір у мої сни……. 192
Я у вертепі завше чортом був……. 193
Зимовий день, мов скіпка, дотліва……. 194
Ранкова паморозь понад землею…… 195
А чи літали ви колись у снах…….. 196
Снується з комина димок…….. 197
Туман густий, як молоко прокисле…… 198
Студений вітер наче ошалів…….. 199
Не біліє, не іскриться……… 200
І зима й не зима………. 201
А був хлопчина файний досить…… 202
Цей дощ зимовий якось невпопад…… 203
А сніг, як зграя голубів…….. 204
Вже нічка непомітно віддає…….. 205
Знову ступили в Новий рік……. 206
Червоне сонце котиться у ніч……. 207
Чом до мене приходиш у снах…….. 208
Коли не спиться уночі……… 209
А чи була зі мною ти відверта?……. 210
Грудневий день за обрієм дотлів…… 211
Я полюбив твої зелені очі……. 212
Кривавим плугом зорані поля……. 213

ВІРШІ НАПИСАНІ В ЛІКАРНЯНІЙ ПАЛАТІ І В ПЕРІОД РЕАБІЛІТАЦІЇ (24.09.2025 – 20.10.2025)

В сумній палаті бродять тіні……. 214
Мій янголе із білими крильми…….. 215
Діагноз, наче вистріл у чоло……. 216
Осіння мряка за вікном……… 217
Розвіявся міраж вагань…….. 218
Якось мене спитали, чи боліло……. 219
Я перейшов крізь грози і шторми…… 220
Після ін’єкцій і наркозів…….. 221
Cе вже осінь, се вже осінь, брате…… 222
Коли замовкнуть вже гармати……. 223
Десь локатори, наче коршуни……. 224
Пробач, що не прийшов в той вечір……. 225
Людині потрібна казка…….. 226
На білій вишні сиві голуби……. 227
Живу у протилежностях світів……. 228
Білими крилятами лебеділи вишні……. 229
Ми опеньки збирали у лісі…….. 230
Життя майнуло, мов єдина мить…… 231
Чомусь мені наснилось літо…….. 232
Там, де криниця у кущах бузкових…… 233
Малює дощ химерні акварелі……. 234

РОНДЕЛІ

Коли уже не діють аргументи……. 235
На запізнілих почуттях…….. 236
Сховаюся від сірих днів…….. 237
Код Нострадамуса в катренах……. 238
Розвіються наївні міфи…….. 239
Читаю лірику дощу………. 240
Дніпро несе у Чорне море……. 241
Відійдуть води, мов при родах……. 242
Мечами крешуть блискавиці…….. 243
В серпневу ніч спадають леоніди……. 244
Молитва дерева пливе у небеса…… 245
Змітає часу помело………. 246
Понад землею хмари грозові…….. 247
В пів ока сон на вільних крилах……. 248
Іду крізь сад своїх надій…….. 249
Ключі дощу відчинять двері……. 250
Дугою дня весь світ не осягнути…… 251
Мовчання місяця й зірок……… 252
Давно я не складав ронделі……. 253
Коли понад землею чорні крила……. 254

РІЗНЕ

Як розпинали на хресті Христа…… 255
Чашу Грааля до сих пір шукають……. 255
У цьому світі марноти й тривог…… 255
Хоч Біблії глибини не збагнув…….. 256
Хто не збивав до крові пальці…….. 256
Вони сміялись безпричинно……. 256
На долю нарікав щоднини…….. 257
Він килимом стелив доріжку…….. 257
Чомусь ще не збагну і нині……. 258
Хтось мені каже: «Не гони коней»……. 258
Коли служили ще газети……… 259
Якось йшов я через кладку……. 260
– Адіт, свахо, що си стало …….. 261
Гордий баран………. 262
Ода про старого кота…………263
Зайчиків страх………. 264
Круглий місяць у два ока…….. 265
Ой, яка печаль і згуба…….. 266
Зажурилися кури у вуйка Юри……. 267
Вона була ще дівка о-го-го…….. 268
Кум Петро кричав крізь тин…….. 269
Не дивися, куме, криво…….. 270