Сонети «Магія зимової». Іван Війтенко

Іван Війтенко (1946) народився і проживає в селі Коршів Коломийського району Івано-Франківської області.

Він є автором більше ніж двадцяти збірок лірики. Лавреат літературних премій імені Тараса Мельничука, Василя Стефаника, Павла Добрянського, Леся Гринюка, Марійки Підгірянки. За цикл сонетів «Магія зимової ночі» удостоєний літературної премії імені Ярослава Дорошенко (2025).

Член Національних спілок України – письменників і журналістів. До збірки «Магія зимової ночі» увійшли сонети, написані в різний період творчості.

Війтенко І.Д.
В 41 Магія зимової ночі: Сонети / І.Д. Війтенк о,
Косів: ПП «Пис аний камінь», 2025. 52 с.

Сонети «Магія зимової». Іван Війтенко 294,86 КБ | .pdf | Завантажено 1 раз

• Набір тексту і редагування автора
• Коректор — Оксана Зварич
• Верстка, дизайн — Ігоря Зварича

Книжку присвячую віртуозному майстру сонета, моєму другові – Василеві Рябому

Я був приземленим, як роси на траві,
Душа безкрила не бажала злету.
Складав вірші – та дякую тобі,
Що запросив в чарівний світ сонета.
Що я відчув, як переливи слів
Сплітаються в гармонію рядочка,
Що перейти через рубіж зумів
До сонячних сонетових віночків.
У рябосвіті я з тобою знов
Й пригадую оту далеку осінь,
Де ти читав сонети про любов.
Я зачарований і безголосий
Неначе бачив Мавки чорні коси
Й вуста її, що вітер цілував.
Рябосвітом зарябіла осінь,
Посумніли гнізда лелечат.
Вже вітри за обрії відносять
Ілюзорні марнослів’я втрат.
Десь спекота висушила роси,
Віддзвеніли трелі.солов’їв
Чи тобі, Василю, не здалося,
Що на цьому світі ще не жив?
Промайнули миті-блискавиці,
Луснули між хмарами, мов кріс,
Пам’ятаєш, як спіймав синицю,
Як заграв на струнах цимбаліст1.
Перший поцілунок музи-діви
На вустах солодкий, як меди,
Хто в поезії величний і щасливий?
Не злукавлю – це Василь Рябий.
У саду його цвітуть сонети
І сплітаються у зоряні вінки.
Таїна магічності поета
Нерозгадана полине крізь роки.
Жаром заміражилося в небі,
Віно кокони дарують день при дні.
У Рябого поучитись треба,
Щоб таке вдавалося й мені.
Вірш розкаже – піснею зав’яже,
А ще скільки в нього ніжних слів!
День вчорашній цвів «Жалоколажем»,
Ранок «Сологолосом» зігрів.
Рябосвітом зарябіла осінь,
Відгорів багряним листям ліс.
Не сумуй, що срібло у волоссі,
На душі ще грає цимбаліст

Зміст

Я був Приземленим, як роси на траві….4
Рябосвітом зарябіла осінь…..5
Магія зимової ночі
(вінок сонетів)……7
Іду дорогою любові
(цикл сонетів)…..23
Сонети
Видіння ночі ранок осяйне….39
Вже фатум днів мене не каменує….40
Щоб не заскніти, мов хробак….41
Як часто на олюднених перонах..42
Коли зафіліграниться сонет…43
Прагну повірити в чесноти світу….44
У храмі ночі місяць повен…45
За обрієм народжувався день….46
Тобі сонети присвятив колись..47
– Лупайте сю скалу, – гримить поета клич…48
Коли панує понад світом тьма..49
Я плакав на зорі, коли згасали зорі
(Сергій Єсенін, переклад)….50