Поетична збірка «Щастя любить тишу». Мирослава Ганишевська-Стрельцова

«Щастя любить тишу» — друга поетична збірка Мирослави Ганишевської-Стрельцової з Сопова Коломийського району Івано-Франківської області. Перша книжка поетеси «Душа вже не болить» («Писаний камінь», Косів ) побачила світ у 2020 році, а в 2023 році вийшла з друку духовна збірочка «Хресна дорога». Вірші авторки — це її доля.

У збірці «Щастя любить тишу» зібрано вірші, які друкувалися в літературно-музичному альманасі «Джерельні дзвони» з 2020 по 2025 роки включно (№22 – №33) та неопубліковані поезії. Книжка розрахована на широке коло читачів.

Ганишевська-Стрельцова М.В.
Г 19 Щастя любить тишу./Ганишевська-Стрельцова – Косів: Писаний Камінь, 2025 – 128 с.
ISBN 978-617-7436-47-7

Щастя любить тишину. Мирослава Ганишевська-Стрельцова 559,15 КБ | .pdf | Завантажень: 290

• Упорядкування і редакція Марія Боєчко
• Відповідальний за друк Михайло Павлюк
• Технічний редактор Віталій Стефурак
• © М.В. Ганишевська-Стрельцова, вірші 2025
• © Видавництво «Писаний Камінь», 2025

ПЕРЕДМОВА

Людина приходить у світ, щоби творити добро на землі. Для цього Бог наділив кожного з нас різними талантами, здібностями, уміннями. Хтось — неперевершений будівельник чи конструктор, хтось — добрий лікар чи учитель, хтось — чудовий художник чи композитор… А хтось — талановитий майстер поетичного слова.

Адже поезія — це не тільки творчість, це стан душі людини. І тільки справжній митець, в серці якого поселилася Муза як дар Божий, бере перо в руки і пише те, що йому диктує душа.

Поезія Мирослави Ганишевської-Стрельцової — найчистіше, найніжніше, найсокровенніше відображення її особистого життя, переживань, мрій, надій і сподівань. Радості й печалі, успіхи й невдачі — все це вплелося у захоплюючий творчий вінок молодої володарки поетичного слова з Коломийщини (село Сопів).

Найбільш емоційна і чуттєва — інтимна лірика мисткині. Вона настільки чиста, ніжна, реальна і відверта, що коли читаєш ту чи іншу поезію, перед очима зразу вимальовується подія, як жива картина, і ти мимоволі переживаєш усе дійство разом із авторкою.

А яка неймовірно чудова її пейзажна лірика, гумор (з використанням місцевої народної говірки)! Належне місце треба віддати і патріотичній темі, в якій Мирослава Василівна розкривається як віддана громадянка України, справжня її дочка-патріотка, яка вболіває за долю своєї держави і народу.

Попри свою невтомну творчість, п. Мирослава має багато інших захоплень. Вона є талановитою майстринею народної вишивки та кравчинею чоловічих і жіночих сорочок. На власному подвір’ї, у літній прибудові, де проживала її бабуся, жінка створила родинний музей давніх старожитностей, серед яких різного роду вишиті сорочки, рушники, занавіски, серветки, простирадла, подушки, посуд, меблі та інші давні речі домашнього вжитку.

Захоплюється риболовлею, виготовленням ляльок-мотанок; водить машину, трудолюбива і надзвичайно хазяйновита господиня, дбайлива мати, дружина, вірна сестра і подруга.

Крім того, Мирослава Ганишевська веде активне творче життя. Починаючи з 2020 року, є постійною учасницею літературно-музичного альманаху «Джерельні дзвони» (№22–№33). З 2024 року, в рамках літературно-мистецького проєкту, поетеса відвідує БМП «Сузір’я Карпат», яке діє при Коломийській міській публічній бібліотеці.

Охоче бере активну участь в усіх творчих заходах і зустрічах з відомими людьми нашого краю та інших регіонів України, а також із поетами Прикарпаття, які щоліта проводяться в Ковалівці в рамках учасників альманаху «Джерельні дзвони».

«Щастя любить тишу» — це друга поетична збірка Мирослави Ганишевської, в якій зібрано творчий доробок поетеси впродовж 2020–2025 років, включаючи частину її першої книжки «Душа вже не болить», яка широко відкрила двері для талановитої майстрині слова в багатий творчий світ митців поезії літературного Прикарпаття.

Марія Боєчко,
літературно-музичного альманаху «Джерельні дзвони»

У ПОЕЗІЇ НЕМАЄ ЧАСУ

У поезії немає часу. Їй байдуже, скільки нам років, щасливі ми чи ні, скільки разів ми кохали, а скільки йшли з розбитим серцем. Вона просто приходить уночі, під дощем, удень, коли працюєш чи відпочиваєш — у смутку і в радості.

Коли світ надто тихий або надто гучний. Коли ти в центрі найдивовижніших подій або хочеш залишитися наодинці з собою.

Саме так з’явилися ці вірші. Це не літературна збірка — це життя в рядках. Життя з дитинством, що пахне підсніжниками, ромашками і скошеною травою. Життя з юністю, що відкриває світ любові і гіркоти втрат. Життя іноді незграбне, іноді ніжне, веселе і не дуже… Таке різне, але завжди моє.

Це зовсім не літературна збірка — це моя сповідь. І якщо вона торкнеться вашої душі — значить, не марно я зберігала свої емоції, почуття, пережиті миті всі ці роки.

Дякую всім, хто поруч зі мною — поруч кожного дня чи далеко, але завжди на зв’язку. Що сприймаєте мене такою, як я є. Що, читаючи мої вірші, переживаєте разом зі мною.

Світ прекрасний! Бережіть себе — і все буде добре!

ПІСЛЯМОВА

Все добре, що добре закінчується. Підійшла до кінця і книжка «Щастя любить тишу», в якій відображено найважливіші події мого життя. А вони були такі непередбачувані й суперечливі, як і долі кожної людини, як зміни пір року, як мінливість погоди впродовж одного дня, не те що протягом будь-якого тривалого часу.

Сьогодні мене радує те, що закінчую свою книжку щасливою подією — весіллям моєї найдорожчої донечки Іванки та Артема. Народилася нова сім’я, а це — продовження роду, народження онуків, нові приємні турботи… Життя продовжується.

Дасть Бог, Україна здобуде перемогу в неоголошеній російсько-українській війні. І все у нас буде добре. Ми щасливо заживемо під мирним небом, будемо працювати й творити на радість і добро сім’ї, родини, людям та нашій незалежній Україні.

Всюди буде звучати рідна українська мова, пісні, колядки, щедрівки, коломийки, гаївки. Будуть виходити у світ нові книги, зніматися нові кінофільми, відродиться наша багатогранна культура і мистецтво. Цвістимуть веселковими кольорами вишиванки, писанки, синьо-жовті прапори і вся наша Україна.

Повернуться з важких фронтів у рідні домівки наші відважні захисники й захисниці, з далекої еміграції — цілі родини, які змушені були через війну покинути рідну землю і дім.

Безмежно вдячна всім своїм друзям по перу за підтримку і творчу дружбу, за цікаві зустрічі й спілкування. Вдячна за щиру любов і щоденну турботу, довіру й допомогу чоловікові Ігорю, сестрі Галині, доні Іванці та зятю Артему. Вони є моїм невичерпним натхненням у житті й творчості.

Щиро дякую Марії Боєчко за підготовку до друку книжки «Щастя любить тишу» (як і за підготовку моєї першої збірки «Душа вже не болить»). Вдячна і генеральному директору видавництва «Писаний камінь» Михайлові Павлюку та технічному редактору Віталію Стефуракові. Хай ще багато книжок побачить світ з ваших золотих рук.

З повагою —
авторка книжки «Щастя любить тишу»
Ганишевська-Стрельцова Мирослава Василівна

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА ….. 3
А щастя любить тишу….. 6
Старий священник…… 6
Я з того часу, де блукає казка…. 7
Десь у місті старого Лева…. 8
Цвіркун цвіркоче у траві….. 9
Захід сонця дарує багрянець…10
Я посадила вишню….11
Ви, все-таки, ввірвались на світанку..12
В своїх віршах описую життя…13
Ти знаєш? Я уже не уявляю…14
Мені в цю ніч душа наснилась…14
Завмерла, мов пензлик……15
Колись давно, було, фашисти люті…16
А листопад вже стукає в вікно…16
Пригадались дитячі роки….18
Нехай павук колише давній спомин…19
Примусили так тяжко працювати….19
Вже прохолодні стали літні ранки….20
Вже Осінь стоїть на пероні…..21
Розсипав вечір зорі……22
А осінь ходить ще у легких тапках…22
Колись люди чужу працю шанували..23
На хвильку б у дитинство повернутись….25
Хтось в телефоні ввімкнув мелодраму…25
Постукав хтось у мою душу…26
Сьогодні звичайнісінький вівторок…26
Ще осінь жила в позолоті…..27
Зажурена осінь знімає прикраси….28
Достигли яблука і гупають в саду..28
Лютий прийшов у теплому кожусі…29
Я більше не буду нікого нічого просити…30
Незалежна жінка…..30
Мене зламали, наче гілку з вишні..32
Завжди смачні черешні……33
Прийшло Різдво……34
Історія одного плаща….36
125
Я у черзі за щастям стояла…..37
Матусю мила, ти мене не знаєш…..38
Бабусин сад…….40
Затягнулось хмарами небо….40
Давно тобі я не писала….41
Важливий не Айфон….42
Ви чули, як співають солов’ї?…42
Світлій пам’яті мами……43
День народження мами…..45
Доньку заміж віддаю…..45
Весільне вітання донечці…..46
Доле моя…….47
Ти так і не побачив моєї краси…49
Десь колись в якійсь країні….49
Так і я оці всі роки…..49
Багата я……50
Радій життю і бережи, що маєш…50
Ми просто хочем наздогнати час…51
А щастя буває не тільки у снах…..51
Я сплету тобі долю……52
А ти попробуй зупинити мить…52
Всі люди різні…..53
Що відчувають ті, кому за 50?….53
А в мене все давно уже за «планом»…54
Я прошу пробачення……54
А я тобі листи писала….54
Заради тебе я на все піду…..55
Я забуваю тебе, мій друже…56
Держава — вільна Україна?…56
Леся Українка…..57
Світлій памʼяті мами……58
Життя іде……..58
Ти покликав мене……59
Я зовсім поміняла маршрут…59
Я неправильно все робила…..60
Мамо, чому ти сумна?….60
Час тепер такий настав……61
Коли кохатись, як життя коротке..63
Ще час прийде, коли тобі набридну…63
За нього Бога кожну ніч молила…..64
126
Олександру Кукурбі….65
Хресна дорога…..66
Іваночко! Ріднесенька донечко!…..69
Усе було в житті моєму….70
Подивись мені пильно у очі…72
Ось і помремо ми отак з часом…72
В який момент я непотрібна стала?….73
А червень нам дарує полуницю…73
Не знала я, коли цвіли сади…74
Люби мене так, як ніхто до тебе…..75
Рідні люди……75
Україна, мов в страшнім кіно…76
Очима ти сказав мені «Люблю»…77
Я читаю тебе, наче книгу…..77
Юні зовсім в бою солдати….78
Моє життя…….78
Подяка односельцям…..79
Знову дощ надворі….80
Оце так зустріч!…….81
Я в думках, як колись….82
А знаєш, я уже змирилась….83
Я не чекаю більше дива…..84
Кажуть усі — ти завжди всміхаєшся..85
Ви судите мене……85
Збайдужіла до всього….86
Чомусь про мене згадали…..86
Уявляю себе старою….87
Як мені навчитись нічого не чекати..88
Подаруй мені, доле……88
Привіт, мій друже……89
Кохання — мить……89
Я розгубилася тоді….90
Я для тебе ніхто…….91
Он зірка знову впала…..91
Ведмедиця……92
Не тривож моє серце…..92
Від знайомства до зустрічі…..93
І як же мені цілувати тебе…94
Так хочеться поплакати…..95
Я просто живу, не мішаю нікому…..95
127
Серце живе надією….96
Зима в гості завітала…..96
Нічний дзвінок……97
Якби ж я знав, де ти впадеш…..98
Вона — моя…….99
Мене він піднімав із дна….99
Збиралась Осінь в гості заглянути…100
Я подарувала б тобі зорі….100
Закрились двері……101
Двоє в кафе…….101
Юнацькі роки……102
Як швидко час біжить……103
Чому любов людей міняє?…103
Любов — це дар з небес…..104
Пам’ятаю, як вперше мені ти всміхнувся.105
Промайнуло непомітно літо….106
Ніхто не бачив мого серця…106
Смерть не вибирає….107
Здається, що уже за край…..108
Немов вперше в житті…..108
Над тихим ставом……109
Квітка кохання……110
Світ клином не зійшовся…110
Справжнє кохання…..111
Такий світ прекрасний….111
Пам’ятаю, як тіло пекло….112
Невже я змінюся…..113
Ось ми й зустрілись…..114
О Боже, як тут страшно……115
Твій погляд пронизував, ранив….115
Сльоза в очах, тремтить рука…..116
Мені в ту ніч наснились рози…..117
Я намагалася забути про тебе….118
А було фото, де між трьох берізок..119
Світлій пам’яті Уероїв України…120
У поезії немає часу….121
ПІСЛЯМОВА…..122