Поезії «На бистрині життя». Микола Калачик

02.08.2025 · Видання

У дев’ятій поетичній збірці «На бистрині життя» письменник і журналіст Микола Калачик, що родом із села Новоселиця на Снятинщині, лауреат літературної просвітницької премії ім. Марійки Підгірянки та лауреат літературно-мистецької премії ім. Марка Черемшини, висвітлює (як і в попередній книжці «Відлуння») тему вірності й любові до рідної України, отчого краю, пошанівку до Бога, до батька-неньки, до своїх друзів по творчому ремеслу. Водночас засуджує і гнівно б’є поетичним рядком ворогів-нападників, агресорів-московитів, сподіваючись на священну ПЕРЕМОГУ над ворогом.

У новій збірці поезій М. Калачик присвятив цикл віршів незабутньому Тарасові Мельничуку — лауреату Національної премії України ім. Т. Шевченка. У поданій громадянській ліриці читач зустрінеться із життєвою, як бистрина його рідної ріки Рибниця, долею заробітчанок; із захопленням прочитає ліричні рядки про чари кохання і чари природи.

Подані у цьому виданні і вірші-присвяти самому авторові з нагоди його народин та презентацій книжок у минулі роки. Книга «На бистрині життя» розрахована на масового читача — як дорослого, так і юного.

Микола Калачик. На бистрині життя: (Поезії) /Микола Калачик. — Косів: «Писаний Камінь» 2025. — 152 с.
ICBN 978-617-7436-39-2
УДК 821.161.2’06
ББК 84(4Укр)6

Поезії «На бистрині життя». Микола Калачик 1,33 МБ | .pdf | Завантажень: 126

Літературні редактори Іван Грекуляк, Іван Оробець
Видавничий редактор Михайло Павлюк
Переднє слово Іван Оробець
Дизайн і верстка, комп’ютерне складання, світлини Віталій Грицай
© Микола Калачик, текст, 2025
© Віталій Грицай, дизайн, верстка 2025
© Видавництво Косів «Писаний Камінь»,

Переднє слово

ЯК ЛІТНЯ ПОЛОНИНА У КАРПАТАХ

Високо в горах беруть початок чисті карпатські струмки-потоки. Вбирають вони в себе красу барвистих полонин, шум буйних вітрів і чисту блакить неба, а збігши нижче — тишу смерекових зворів, щоби, вийшовши на рівнину, поділитися зібраним у верхах багатством з усіма, хто хоче і уміє чути голос природи. О, як вони схожі між собою — життя людини і течія ріки, особливо тієї, на берегах котрої зростав, мужнів, черпав наснагу, формував характер і вдачу.

Такою для майстра поетичного слова Миколи Калачика є оспівана ним його рідна річка Рибниця.

Цю схожість легко помітити, коли знаєш людину особисто. А можна збагнути її і на відстані, завдяки слову. До цього запрошую і тебе, читачу, спробуй.

Вирує, піниться життєва бистрінь, відносить у минуле події, долі, імена. Нелегко втриматись на ній, а коли це бистрінь літературна — то й поготів. А невгамовному Миколі Калачику це вдається. Бо промайнуло лише чотирнадцять літ з тих пір, як потішив він читачів вишуканими рядками інтимної лірики першої поетичної збірки «Чекання», а нині тримаємо в руках уже дев’яту книгу покутського поета, який не таїть секрет своєї словесної продуктивності, виголошуючи його у коротких рядках заспіву:

Молю я Бога аби з легкої руки
Творилось слово, поки серце моє б’ється!

А поетове слово в першу чергу звернене до Матері-України. Бо, як справжній патріот свого знедоленого народу, Микола Калачик болісно переживає нинішнє воєнне лихоліття. Кривавою сльозою скапують на папір слова, спричинені переживанням від втрати кращих синів і доньок народу. Поет вміло переплітає події сьогодення і минулого, славлячи захисників теперішніх, підводить до думки, що витоки їхнього героїзму сформовані поміж чистих джерел історії і, пульсуючи звідти, живлять бистрінь славної української ріки.

Зворушливо і проникливо звучать рядки-спогади:

Малим я був. Та добре пам’ятаю,
Як дєдя — грізно: «Лізь на піч — й сиди!
Бо будуть «гості» (це я певно знаю).
Ти не висовуйсь — мовчки лиш гляди!»
(«З минулого — у сучасне»)

У передмові до попередньої книги Миколи Калачика «Іду до Стефаника» назвав його невиправним добродушним оптимістом. Вважаю, що не помилився, бо цією збіркою він підтверджує таку свою характеристику сповна. Сторінки книги густо пронизані рядками віри у кращі часи, у довгоочікуваний мир і омріяну перемогу.

Прийде довгождана до нас Перемога,
Не буде до війн і жахіть вороття!
(«Прийде Перемога!»)

Микола Калачик не тільки творить слово «поки серце б’ється», але і як може, прославляє і возвеличує його, стверджуючи назвою другого розділу книги і однойменного вірша, що рідне слово — це його любов. Безхитрісно і щиро ліричний герой поета готовий побитися із лютим ворогом словом «за Україну і за волю, і за її майбутню долю». А ще він влучним поетичним рядком доводить, що найдорожче для кожної людини слово «мама» може бути не лише, як звично, першовимовленим, але й останнім.

Спасибі Вам, матусю, за життя, —
Такі слова промовлю я останні.
(«Рідне слово — це моя любов»)

Сім віршів, які поет присвячує «Друзям по перу і пісні» є беззаперечним доказом важливості цього поетичного напрямку. Бо відспівав уже свої пісні і незабутній «друг Корж», і не лунає вже «милий схвильований спів» Параски Зарінчук… А вірш «Світлі спогади дитинства» таки навіє їх, ностальгічні згадки про рідне село, чисті води ріки дитинства, у якій ловив «кублі і клені» у тій ж таки Рибниці, знаному нині українському поетові Василю Клічаку.

Дарувати за допомогою слова людям добро і теплоту спогадів — то також місія поезії і поетів. І її сумлінно виконує осяяний мудрістю літ і життєвим досвідом Микола Калачик. Наочно підтверджує сказане поміщений у книзі цикл віршів «Стежками-росами Князя роси», присвячений незабутньому Тарасові Мельничуку. Бо славетний поет-бунтар гей би продовжує ряд друзів автора книги.

Рядками віршів третього розділу із промовистою назвою «Спасибі Богу за сьогодні» Микола Калачик молиться «за долі щедрий Божий дар», «за український нарід наш», за те, «що буде завтра». А ще:

За світле майбутнє дитини,
За щедру зорю України», за те,
«Щоб грали веселкою ранки
І тішились сонцю ясному»
(«Молитва»)

Слова його поетичних молитов прості, але зворушливо-щирі, без прихованих ноток фальші і фарисейства.

До філософського переосмислення такого складного і непередбачуваного сьогодення закликає автор у четвертому розділі книги «Життя — то доля». Тут є і тихі діалоги-роздуми із дорогим серцю рідним краєм та власною долею, і голосне, переконливе:

«Я долі радий дуже! / І вірю, що зоря зійде».
(«Я долі радий»)

і бадьоро-закличне:

«Вперед ідім, вперед ідім!»
(«Дороги»)

А ще вилитий на папір за допомогою слова тихий смуток українських жінок-заробітчанок, гордість за працьовитих односельчан і тверда переконаність у тому, що всі вони мають право на щастя. Простотою, життєвою і побутовою невибагливістю людини творчої, тісно переплетеними із бажанням творити і з вірою у власний творчий потенціал віє із рядків:

Свіча є в хаті, кварта з чаєм.
Я розумію: час біжить.
Ще старість спину не згинає,
Ще вірш неписаний лежить.
(«Горить життя свіча»)

Радістю і задоволенням від щоденних буднів, бува, сірих, а бува, барвистих, як літня квіткова палітра, та все ж де-не-де помережаних штрихами осіннього смутку, наповнені рядки віршів з ліричного зошита.

Із книгою інтимної лірики «Чекання» вперше явився до читача поет Микола Калачик ще у 2011 році. А нині зрілий майстер слова підтверджує, що йому все ще небайдужі «чари кохання і природи чари». І хоча:

«Вже скосились жита. І ось літо минає. /
І життя пролетить, промайне, наче птах»

проганяє він:

«дум невеселі отари»
(«Юності зірки»)

і продовжує насолоджуватись життям і творчістю.

Дещо відособленими, але гармонійно вплетеними у зміст книги є віншувальні рядки друзів-побратимів по перу, що складають «пишний букет іменинникові» у завершальному шостому розділі збірки. Бо саме він, Микола Калачик, і його творчість є винуватцями того, що у свій час ці рядки були написані. Заслужена повага і любов струмують із них як знак визнання і вдячності: за дружбу, за співпрацю, за підтримку, за подаровані миті насолоди.

Як літня полонина у Карпатах, барвиста і яскрава, різнопланова і різнотематична ця книга. А як інакше? Такою і є бистрінь швидкоплинної Рибниці, і бистрінь життя поета: і з тихими плесами-заводями, і бурхливими бродами-перекатами. Та кожне місце на шляху звивистого річища, як і кожна дарована Всевишнім тут, на землі, мить «від крапки і до крапки», заслуговує на увагу. І в цьому є головна суть книги, яку тримаєте у руках.

А втім, автор залишає кожному читачеві поле для власних роздумів, висновків і суджень. То ж, читайте!

А Миколі Калачику — залишатись вірним своїм життєвим принципам, суголосним із такою непередбачуваною, але завжди милою серцю рікою дитинства.

Як Рибниця із гір без вороття
Збіга й несе красу верхів на доли,
Нехай несе-гойда бистрінь життя
І колоситься рясно творче поле.

Іван ОРОБЕЦЬ
Голова Снятинської організації ВУТ «Просвіта»
ім. Тараса Шевченка, член НСПУ

ПІСЕННА ПОЕЗІЯ МИКОЛИ КАЛАЧИКА

Із джерел преси дізнаємося, що Микола Калачик — уродженець села Новоселиця, поет, педагог, просвітянин. Він — автор поетичної збірки «Чекання» та книги віршів для дітей «Журавлята».

У 2013 році в Снятинському музично-видавничому домі «В. Лазаренко» побачило світ нотне видання «Лети Покуттям, наша пісне». Автор пісенних текстів — Микола Калачик, автор музики — відомий на Прикарпатті композитор Петро Корж. У цьому збірнику надруковані вокально-хорові твори з метою сприяння всебічному музично-естетичному розвиткові читача.

До цієї книжки ввійшли пісні про любов до України, батьків, коханої, до природи рідного Покутського краю. В анотації від авторів читаємо:
«Ми хочемо, щоб ця збірка відкрила для вас щось нове, невідоме, щоб кожна пісня була цікавою і знайшла собі місце у ваших серцях. Щоб пісня стала вашим життєвим другом і супроводжувала кожного у всіх починаннях, допомагала перемагати, йти вперед, додавала віри і впевненості».

У передмові «Нова якість поетичного слова» відомий поет і письменник Покуття Мирослав Попадюк написав:
«Кожного хвилюють пісенні рядки про найтепліше місце на землі, де “сліди дитинства” — прикликають до себе талановитого краянина-митця після 45-ти літ його подвижницької праці, творчих пошуків і неспокою».

Літературний критик М. Попадюк, аналізуючи доробок Миколи Калачика, акцентує увагу на високому пошануванні автором текстів рідного слова, що відбито у барвах золотої осені та ліриці закоханих сердець. Мирослав Петрович пише:
«Внутрішня організація поетичного твору, легкість і вдала ритмічна привабливість, народно-пісенний струмінь притаманні значній низці пісенних текстів. Їх об’єднує ліризм та непідробна щирість».

Мелодії, створені на слова М. Калачика щирим серцем композитора Петра Коржа, підкуповують простими інтонаціями, вдалими зворотами, дохідливою і логічною гармонізацією, близькістю до народної основи, променяться барвистим колоритом Покутського краю.

У кожній пісні відчувається любов авторів до України, до рідної землі і мови, до наших національних святинь. Піснярі М. Калачик і П. Корж володіють значним даром, багатством творчої фантазії, усталеним світоглядом і великим життєвим досвідом.

Журналіст Іван Грекуляк зізнався, що його заполонила, привабила, зачарувала інтимна лірика Миколи Калачика. Припали до душі вірші: «Милими очима», «Христина», «Осінь», «Гілка», «Нездійсненна надія», «Берізка і клен», «Зіронько моя», «Калина».

Іван Олексійович каже, що пісні на слова М. Калачика взяли у свій репертуар співучі сім’ї: Пашковських із Орельця, Кобилюків з Тучап, іллінецькі та новоселицькі виконавці.

Тож разом з І. Грекуляком кажемо: нехай таланить пісенній ластівці та її авторам — на щастя, на здоров’я, на добро!

Іван МИСЮК

З М І С Т

Іван Оробець Переднє слово………… 4
Заспів…………………..10
Рорзділ І
ІМ’Я ВІТЧИЗНИ — УКРАЇНА……….11
Правдива і свята Україна…………..12
Україно — моя добра ненько…………14
Україно, ти — єдина!…………….15
Ім’я вітчизни — Україна………….16
Прийде Перемога!……………17
Ми несемо волю на руках…………..18
Ми українці……………….19
Живім у щасті!……………….20
Життя іде!…………………21
Воскресни, Україно!…………….22
Невинно вбиті юні душі………….23
Убивці прагнуть болю…………….24
Лист від матері……………….25
Зове рідна мати……………..26
Голод 33-го……………….27
«Бандерівець»……………….28
З минулого — у сучасне………….29
Молитва на 24 серпня…………..33
Свобода………………….34
Рорзділ ІІ
РІДНЕ СЛОВО — ЦЕ МОЯ ЛЮБОВ…….35
Я словом з ворогом поб’юсь………….36
Рідне слово — це моя лбов………….37
Ми вклоняємося рідному слову…………39
Не терзайте душу………………40
ДРУЗЯМ ПО ПЕРУ І ПІСНІ…………41
Пісня душу тішить (Петрові Коржу)……..42
Січень, 25-те (У День народження Василеві Клічаку).43
Спогади дитинства……………44
Творчий побратим (Іванові Грекуляку)……..46
Мій дім — твій дім (Іванові Оробцю)……..47
Спів покутянки (Парасці Зарінчук)………48
Напис на надгробній плиті
(З присвятою Миколі Палійчуку)………49
СТЕЖКАМИ-РОСАМИ КНЯЗЯ РОСИ
З присвятою Тарасові Мельничуку (Цикл)…51
Сила слова………………..52
Князь Роси………………..53
Сім’я, мов дзеркало, розбилась………55
Буде вільною Вкраїна……………56
Є в нашім серці Україна…………57
Одна в нас мати Україна………….58
Моє Покуття………………59
Буде вічно жити Слово!………….60
Живуть росою трави (Етюд)…………61
Ти маєш сина — і не маєш………..62
Рорзділ ІІІ
СПАСИБІ БОГУ ЗА СЬОГОДНІ!……….63
Срібні церковні дзвони…………64
Церква — матінка свята…………..66
Спасибі Богу за сьогодні!…………67
Молитва………………68
Рорзділ ІV
ЖИТТЯ — ТО ДОЛЯ…………..69
Іду на поклін!…………….70
Беріть все краще від життя…………71
Я долі радий……………..72
Добре бути добрим……………73
Дороги……………….74
Радію щиро, що працюю……………75
«На моїй землі родина»………….76
Рідня чекає на коляду…………..77
Горить життя свіча……………78
Чи вибрав я собі стежину?…………79
Дорогами життя…………….80
Коротка мить……………….81
Заробітчанки……………….82
Працьовиті люди………………83
Право на щастя………………84
Пройшли роки……………….85
Рання пора……………….87
Доля (Пісня)……………….88
«Стукає легенько»……………..89
Хата без господаря…………….90
Кличе рідна мати………………91
Годинник часу……………….92
Рорзділ V
ЧАРИ КОХАННЯ Й ПРИРОДИ ЧАРИ
(З ліричного зошита)………….93
Давня любов (Спогад)…………..94
Нічна згадка………………..95
«Тебе люблю! Ти сонечку подібна»………96
Коханій (Триптих)……………97
Плекаю надію………………100
Синові — на сорок літ…………..101
Пишаюсь за даровану радість……….103
Робота — справжнє хобі………….105
Сівач доброго, розумного і вічного
(Миколі Хрептію)………….107
«Умилися туманами ліси»………….109
Літній квітковий етюд…………..110
Юності зірки………………112
«Бриндушки чарівні я зірвав весною»………113
«Блищить в діамантах роса»………….114
Цвіт липи………………..115
Чари храму природи…………..116
Люблю лелек за їхню мову (Диптих)……..117
Осінь у лісі………………119
Малюнок осені……………..120
Осінній етюд………………121
У передчутті зими……………122
«Сонце сховалось. Спалахують зорі»……..123
Від зими — до весни……………124
Рорзділ VІ
У БУКЕТ ІМЕНИННИКОВІ
(Віншувальні рядки
друзів-побратимів по перу)….125
Іван Оробець.
З нагоди виходу у світ книги «Журавлята»……126
Іван Оробець. З нагоди дня народження…….127
Іван Оробець.
З нагоду виходу збірки поезій «Сік землі»……128
Іван Оробець.
Експромт після випитиї склянки соку………130
Іван Оробець.
Побратими (М. В. Калачику та П. В. Коржу
з нагоди виходу у світ збірки
«Лети Покуттям, наша пісня!»)………131
Іван Оробець. Поетичне відлуння (Миколі Калачику
з нагоди виходу у світ книги «Відлуння»)…….132
Іван Грекуляк. На ювілей 2012-го
(Моєму щирому другові у молодоквітучі
ювілейні народини)…………….134
Іван Грекуляк. У святковий вінок
(З нагоди презентації книжок)……….135
Іван Грекуляк.
З нагоди презентації книги «Сік землі»……136
Петро Корж. «Лети Покуттям, наша пісне»
(Співавтору співанника Миколі Калачику)….137
Петро Корж. Коломийки
(З повагою побратимові по перу)………140
Степан Григорчук.
На честь презентації книжки «Журавлята»…….142
Іван Андрушко. Творчому побратиму…….144
Софія Москалик. Віншування……….145
Іван Мисюк
Пісенна поезія Миколи Калачика……….146