Навчально-методичний посібник «Люблю тебе, Гуцульщино!». Гуцульщина в народних обрядах

25.12.2014 · Видання

Програма спецкурсу (факультативу) «Гуцульщина в народних обрядах»
7 клас
(з навчально-методичним супроводом)

Передмова
Важливе місце у формуванні розвитку творчих здібностей учнів посідає їх заняття у факультативах. Роль краєзнавчого матеріалу в процесі пізнання матеріальної і духовної культури нашого народу є дуже важливою.
До програми ввійшли розділи, спрямовані на глибше ознайомлення учнів з відродженням традиційних обрядів у сучасному побуті села. Особлива увага звертається на родинну обрядовість, весілля, поминальну обрядовість.
При складанні програми враховано вимоги до обсягу знань учнів з фольклористики Гуцульщини.
Програма є орієнтовною. Вчитель може змінювати або доповнювати її відповідно до конкретних умов роботи. Крім вивчення профільних тем, планується практична робота.

І. Пояснювальна записка

Гуцульщинознавству як предмету, що має великі можливості для формування творчої особистості, належить особливе місце. Саме гуцульщинознавство визначальним чином впливає на формування світогляду, національної свідомості учнів, сприяє їх естетичному розвитку.
Найбільш оптимальними методами вивчення народних обрядів є поєднання теоретичних та практичних занять. Вчитель повинен залучити учнів до експедиційної роботи та сприяти відтворенню гуцульських обрядів.

1.1. Актуальність
Пропонований варіант програми дозволяє узагальнити набутий досвід роботи з гуцульщинознавства на Косівщині.

1.2. Новизна програми
Програма дає можливість вчителю реалізувати свій творчий потенціал. Вона може стати базовою для підготовки аналогічних програм в усіх регіонах України.

1.3. Мета і завдання
Організовуючи систему роботи з учнями, необхідно використовувати всі можливості індивідуального підходу до учнів, щоб вони займалися у факультативі відповідно до своїх творчих задатків, за особистими інтересами. Тому заняття у спецкурсі (факультативі) дає можливість учням спробувати творчі сили у пошуковій діяльності, збирацькій роботі.
Кожен учень повинен мати можливість вивчати обряди села, збирати фольклорно-етнографічний матеріал, оформляти рукописні альбоми, збірники, готувати масові заходи з відтворення певних обрядів.

Цілі програми:

створити можливість учням отримати загальні знання з фольклористики та етнографії нашого краю, додаткові знання про усну народну творчість, брати участь у різних конкурсах, оглядах;
виховувати любов до рідного краю, звичаїв, традицій, обрядів;
розвивати та удосконалювати творчі здібності школярів

Завданнями програми є:

суттєве поповнення знань учнів з гуцульщинознавства, народних традицій, звичаїв, обрядів;
самостійне і творче застосування отриманих знань на практиці.

1.4. Значення програми для розвитку творчих здібностей особистості учня

Програма спрямована на творчу реалізацію особистості школяра шляхом участі у певному напрямі роботи факультативу. Зокрема, учень отримує можливість:

самостійно обирати тему творчої роботи;
професійно самовизначитися у роботі факультативу з урахуванням перевірених на практиці результатів своєї праці.

Програма

1. Гуцульщина – край, в якому ми живемо. Багатство гуцульського фольклору (2 години).
1. Початок словесного мистецтва – усна народна творчість. Т/л: поняття про фольклор.
2. Особливості традиційної культури гуцулів. Походження та значення родинної обрядовості. Т/л: поняття по обряд.

Учні повинні знати:

вислови видатних людей про Гуцульщину, гуцульський фольклор;
передбачені програмою поняття з теорії літератури.

Учні повинні вміти:

працювати з довідковою літературою;
самостійно записувати з народних уст обряди гуцулів, пов’язані з родинною обрядовістю.

Рекомендована література.

Лосюк П. Гуцульщина в українській національній школі. – Косів: «Писаний камінь», 2001
Пелипейко І. Плай. Книга для читання про Гуцульщину, 1996
Пелипейко І. Флояра. Хрестоматія з гуцульського фольклору. – Косів: «Писаний камінь», 1999

2. Обряд гуцульського весілля (15 годин)
1. Весільний обряд. Передвесільні обряди.
2. Передвесільні обряди.
3. Власне весільний обрядовий цикл. Основні складові частини обряду.
4. Післявесільні обряди.
5. Весілля в нашому селі. Інсценізація фрагменту весілля.
6. Лексика традиційного сімейного обряду – весілля. Запис назв учасників весілля, назв весільного одягу молодих, назв обрядової їжі, обрядових дій. Пояснення назв окремих обрядів, символіки, оберегів.
7. Весільні співанки.

Практична робота:
–   фольклорні експедиції;
–   оформлення збірника весільних співанок.
Учні повинні знати:
–   особливості гуцульського весілля;
–   гуцульську обрядову лексику.

Учні повинні вміти:
–   записувати весільні співанки з народних уст;
–   записувати окремі назви весільного обряду, пояснювати їх назви;
–   робити інсценізації окремих фрагментів весілля.

Рекомендована література
1.   Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні. – К., 1988
2.   Гуцульщина. Лінгвістичні етюди. – К., 1991
3.   Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. – К.: Наукова думка, 1974

3. Сім’я. Сімейний побут. Родинні взаємини
(15 годин)
1. Родильні обряди. Передродові обряди, їх особливості. Власне родильні обряди (народження дитини, обряд першої купелі дитини).
2. Післяродові обряди (родини, вибір імені дитині).
3. Обряд церковного хрещення. Хрестини.
4. Назви етапів родильного обряду та назви обрядових предметів. Сучасний розвиток родильних обрядів.
5. Запис колискових пісень. Роль колискової у вихованні дитини.
Т/л: поняття про пісню, колискову пісню. Художні особливості та значення колискових пісень.

Практична робота:
–   фольклорні експедиції (запис родильних обрядів від старожилів);
–   розучування колискових пісень;
–   оформлення матеріалів фольклорних експедицій.

Учні повинні знати:
–   особливості родильних обрядів;
–   лексику обряду хрещення;
–   колискові пісні.

Учні повинні вміти:
– співати колискові пісні, коментувати їх зміст, висловлювати свої почуття до мами, родини;
– складати власні колискові пісні, ігри, лічилки, забавлянки.

Рекомендована література
1.   Воропай О. Звичаї нашого народу: У 2т. – К., 1991
2.   Дитячий фольклор: Колискові пісні та забавлянки. – К., 1984
3.   Календарно-обрядові пісні. – К., 1987
4.   Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу. – К., 1966
5.   Русак І. Український фольклор у школі // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях, колегіумах (№2-3,1999; №3, 2000)

4. Похоронна та поминальна обрядовість
(3 год)
1. Похоронний обряд. Повір’я та звичаї, поминальні пісні, голосіння, поминальні обряди.

Практична робота:
– оформлення матеріалів фольклорних експедицій.

Учні повинні знати:
– повір’я, пов’язані з похоронним обрядом.

Учні повинні вміти:
– шанувати могили свої предків.

Рекомендована література
1. Уроки українського народознавства в школі. – К.: «Освіта», 1995

Гуцульщина – край дивовижної краси, мальовничої природи, унікальних звичаїв, обрядів, традицій. Гуцульський край досліджували славетні люди: Іван Франко, Володимир Гнатюк, Михайло Грушевський, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, бо Гуцульщина – оригінальний край з неповторними традиціями, багатством фольклору, гуцульського говору.

Родинна обрядовість, її значення, походження сприймаються завжди з особливим інтересом у дітей, особливо, коли тема стосується весілля чи родин. Учні й самі можуть поділитися своїми спостереженнями, бо є безпосередніми учасниками народних обрядів.

Традиційні сімейні обряди (весілля, народження і хрещення дитини) досі добре збереглися на Гуцульщині. Весільні обряди в нашій місцевості дещо відрізняються від традиційного українського весілля, хоча є й багато спільного. Гуцульське весілля відзначається пишною обрядовістю. Весільний обряд (обряд – колективні символічні дії, здійснювані з нагоди найважливіших подій у житті людини, сім’ї, колективу) включає такі етапи: передвесільний, весілля, післявесільний.

Перед весіллям [ в еи с і л/ е/ м ] хлопець зі своїми батьками приходить до дівчини на обзорини (обзорини від слова обзирати, розглядати), де гості ближче знайомляться, домовляються про придане, продату майбутнього весілля. Після цього обряду хлопець йде до дівчини у старости, тобто починається сватання [ с в а/ т а н/ і ]. Дівчину йдуть сватати хлопець, його батьки та чоловіки з родини хлопця (одружені брати та три-чотири поважні господарі). На сватання приходять пізно ввечері, сидять цілу ніч, але старости не повинні залишатися в хаті дівчини до ранку. На старостах домовляються, коли вигідно зробити весілля, чи вистачає часу на підготовку, говорять про те, де будуть жити молоді. Хлопець з дівчиною обмінюються подарунками (на сьогоднішній час дорогими золотими прикрасами), гості частуються, співають аж до світанку. На знак згоди вийти заміж, дівчина подає старостам рушники.

Весілля справляють переважно восени, навесні, влітку, рідше в зимовий період. Якщо весілля розраховане на три дні, то початок весілля у молодої – четвер, у молодого – субота. Перед початком весілля наречена обирає старшу дружку та дружок, наречений – старшого дружбу та дружбів.

Під час обряду зачинанє молодим шиють вінки з барвінку, що супроводжується барвінковими піснями. Напередодні весілля (у четвер) старший дружба приносить деревце до хати молодої. Саме деревце – це вершечок сосни з чотирма рядками по чотири гілки. Під час виконання барвінкових пісень починають «убирати деревце». Його вбирають як у молодої, так і в молодого. Спочатку до «весільного деревця батьки прив’язують калину та квітку на вершечку, при цьому проказують побажання. Потім у вбиранні деревця беруть участь усі присутні (молодь). Деревце прикрашають кольоровими паперовими квітками з трясунками (косицями), кладуть його на стіл, заткнувши в калач, під який підстелена біла вовна.

Першими на весілля приходять музиканти, що дають про себе знати гуцульським весільним маршем, після чого заходять у хату, де грають «Гуцулку» для господарів дому. Коли ґазда і ґаздиня перетанцювали, вважається, що весілля почалося. Поступово сходяться запрошені на весілля гості, сідають за весільні столи, танцюють аж до ранку.

Вранці в день шлюбу молоді (кожний у себе вдома) просять у родини благословення на шлюб. Молоді разом з дружками та дружбами тричі обходять стіл, під час чого батьки благословляють своїх дітей до шлюбу. Під троїсту музику та спів дружок, дружбів молоді йдуть до шлюбу.

Після шлюбу «книзь» і «книгиня» йдуть до молодого. Батьки на подвір’ї зустрічають молодих. Мати з пшеницею, барвінком, вовною, медом підходить молодят, обсипає їх тричі пшеницею, барвінковим листям, кладе за пазуху білу вовну, пригощає медом. Мед символізує єдність молодого та молодої, їх роду. Всі гості разом з молодими, дружками, дружбами сідають за стіл частуватися. Молоді сідали за стіл під образами, напроти деревця.

Через деякий час починається обряд «повниці». Повниця – весільний посуд. Це дерев’яна чи полив’яна миска, прикрита хустиною. На неї кладеться калач з діркою. Всі гості запрошуються до повниці. Хто підходить, тому наливають чарку горілки, взамін гість подає гроші, які кладуть у калач з мискою, таким чином посуд наповнюється грошима. Якщо батьки чи родичі вирішують дати гроші особисто молодій чи молодому, то дають їм гроші «в пазуху». Після повниці від молодої приходить «пропій». Людей запрошують за стіл, після частування чи під час частування гостей дружби «скуповують дружок». Дружби та дружки обмінюються подарунками, танцюють короткий танець, розходяться: дружки – у хату, дружби – до молодого. Коли молодий «викуповує» молоду, то платить гроші брату молодої. Цей обряд супроводжується жартами, всі сміються, веселяться. Обряд «завивати молоду» відбувається в будинку молодого. Молодий та молода один одному знімають вінки, після чого молодий зав’язує голову молодої хусткою. Молоду називають молодицею, а молодого – господарем. Вдосвіта відбувається обряд «вішіти деревце». Дружби прикріплюють деревце на вершечок плодоносного дерева. Дружбів намагаються облити водою, щоб дали викуп. Прив’язане деревце означає кінець весілля.

Через тиждень після весілля в домі молодої відбуваються сміїни, якщо до неї переходить жити молодий, тобто відбувається заміна. Адже за традицією молода повинна жити в молодого.

Родильні обряди

Народження і хрещення дитини

Родильна обрядовість має багато спільного як на Гуцульщині, так і в інших регіонах України. Родильні обряди мають ряд особливостей. Наприклад, вагітній жінці не можна прикрашати весільне деревце, шити вінок молодій. Майбутній матері не можна лякатися, нервуватися, перелазити крізь дірки в огорожі, забороняється красти, бо все це погано позначиться на здоров’ї та долі майбутньої дитини.

Народження дитини – велика подія в житті усієї родини. Коли народилась дитина, виконують різні магічні дії, щоб вона мала таку долю, якої бажають батьки. На перше купання дитини (першу купіль) воду набирають з криниці дуже рано, щоб першими набрати «непочатої води». У купіль, тобто теплу воду для купання, кидають монети, вугілля, пшоно, хліб, мед, часник, любисток, доливають свяченої води.

Купають дитину перед заходом сонця. Воду після купелі відразу не виливають,а тільки вранці і під яблуню, яка родить червоні плоди.

На третій день після пологів до породіллі приходять заміжні жінки з родини, сусідки чи подруги, щоб провідати матір та немовля. Вони приносять хліб, цукор та різні подарунки новонародженому, матері – солодощі. Цей обряд називається родини. Наступний обряд – вибір імені дитині. Найчастіше дитині дають ім’я дідуся чи бабусі або називають ім’ям того святого, в чий день народилася дитина.

Обряд церковного хрещення

Перед хрещенням дитину купають, одягають у вишиту сорочку, пеленають, кладуть часник, щоб дитину не зурочили та щоб здоровою росла. До хресту новонародженого несуть кум і кума. Під час хрещення дитини мати знаходиться перед входом до церкви. Після того, як священик охрестив дитину, він запрошує у церкву матір і відправляє обряд «виводу» матері від злих сил, оскільки існує повір’я, що відразу після пологів породілля і дитина нечисті.

Після церковного хрещення розпочинаються хрестини (гостина, на якій присутні запрошені родичі, куми, сусіди). Всі гості вітають батьків із народженням дитини, бажають здоров’я, щастя, багатства, частуються, веселяться. До хрестин добре готуються, бо від цього залежить доля дитини.

Через рік відбувається обряд постриження. Це називається підтинанці, коли стрижуть (підтинають) волоссячко дитині, яке ховають, щоб голова не боліла. Якщо волосся не буде сховане, то воно може потрапити до пташиного гнізда, а це дуже погано для дитини. Волосся стригли старший нанашко та старша нанашка (хресний батько та хресна матка).