Навчально-методичний посібник «Люблю тебе, Гуцульщино!». Ростимо народних умілівців

Вступ

Народне мистецтво втілює в собі талант народу, його мудрість, розуміння краси і добра, споконвічне бажання творити. Воно пробуджує радість сприйняття світу, любов до природи, культури, народних традицій, а практичні заняття сприятимуть розвитку національної свідомості, стануть для вас, юні шанувальники мистецтва, джерелом творчого натхнення. Адже в атмосфері духовності, серед красивих корисливих речей, зроблених вмілими руками, ви навчитеся з повагою ставитись до людей праці, наберете впевненості в своїх силах,пізнаєте радість творчості.

Гуцульщина – це обширна територія Східних Карпат. «Наша Гуцульщина – це наче святиня, здвигнена руками найбільшого мистця – будівничого, самого Господа, повна краси і чарів, якими не можна начудуватися й надивуватися», – писав про наш край Михайло Ломацький. Багатством Гуцульщини є не лише чарівна природа Карпат, але й її мешканці, які серцем і духом тісно пов’язані з гірською природою. Величні і могутні гори не завжди прихильні до своїх мешканців. Морозні зими, снігові замети, буревії, повені, засилля чужинців були супутниками їхнього життя. Тому горяни знали, що вижити можна лише безперервною працею і вічною боротьбою. З уроків свого життя твердили: «Багатий той, хто працює, сильний той, хто бореться і перемагає». Праця у гуцулів була пріоритетом життя, виконувалась чесно, з любов’ю і мала великий пошанівок. Відношення до праці становило основу етичних норм буття.

Споглядання і пізнання краси оточуючої природи жителями краю переливались у продукт праці, споживчо-матеріальна вартість якого підносилась красою та якістю оздоби. В цьому контексті вироби вжитку все більше творили з якісно новими оздобами, з наданням нового вигляду  відповідно до призначення. Це формувало у мешканців краю духовне піднесення та естетичні норми життя. За словами жителів Гуцульщини, «… у нас, що ґрунь, то інша установа» [5.26.].

Через століття ремесло виготовлення предметів вжитку переростає у високу майстерність. Майстри із вродженою схильністю проникати в сутність навколишньої природи і розкривати аспекти її буття, раніше не відомі і ніколи не застосовувані, виготовляли вироби, що несли в собі культуру традиційного ремесла і втілення їх творчих задумів. Не втрачаючи утилітарності, такі вироби чинили на споживача потужний художній вплив. Так зароджувалось унікальне мистецтво в усіх сферах діяльності мешканців Гуцульщини.

У розмаїтому вінку гуцульського народного мистецтва вагомою складовою є художнє вишивання. Науковці-етнографи припускають, що вишивка передувала або паралельно розвивалась із деревообробництвом, як життєво необхідна сторона буття гуцулів.

Художнє вишивання на Гуцульщині своєрідне, унікальне, автохтонне. Кожна історична епоха вносила певні зміни у мистецтво вишивки. Викристалізовувались її художні складові: геометрично-графічні лінії в побудові орнаментів, гармонія форми і ритму, моно- та соковита поліхромність, сповнена гармонійної сили звучання, оберегова роль (дія) [1.32,46].

Жан-Поль Везіан, посол Франції в Україні, зазначив: «Гуцульським вишиванкам властива магічність мистецтва вимогливого, досконалість та витонченість технік шитва, естетична насолода від сяйва кольорів, змістової довершеності та цілісності композиції. Вона єднає всіх, хто поділяє її сутність, пізнання оберегової ролі цих вишивок [2.9-11].

Чинним елементом творення художньої декоративної виразності гуцульського шитва є техніки художнього вишивання. Вони самобутні, з етнічним походженням назв і специфікою виконання, що засвідчує їх автохтонність.

Для розкриття змісту, художньої цілості орнаментів майстрині здійснювали комбінативне поєднання технік не спонтанно, а глибоко аргументовано щодо призначення виробу, відповідності вишивальних матеріалів, природи тканини виробу тощо. У процесі творення вишивальних композицій вони мислили техніками і категоріями змістово-образної виразності. Художньої довершеності композицій досягали шляхом поєднання від семи до дванадцяти швів художнього вишивання.

Гуцульська вишивка вражає багатством і різновидністю швів художнього вишивання [5.182-189].

Зупинимось на вивченні таких автохтонних, неповторних, найбільш побутуючих у художньому вишиванні швів: низинка (проста, замкова), заігліно І, заігліно ІІ, ворхоплут гуцульський (подвійний), ключка, парована ключка, ріжки (шов ріжкатий), ретязь поперечний, ретязь кольоровий, снурок.

Низинка

На Гуцульщині низинка побутує у різновиді: низинка проста, низинка замкова.

Низинка проста. Виконанню шва передує підготовка робочого рисунка орнаменту з виворотної сторони із точним розрахунком ниток. Відповідно до технології виконання шва настил стібків здійснюється справа наліво або знизу вверх. Робочу нитку закріплюємо на місці початку шва. За робочим рисунком орнаменту відраховуємо вертикальні нитки полотна. Покриті стібком нитки на рисунку пропускаємо, вколюємо голку, непокриті стібком нитки набираємо на голку. Таким способом настеляємо стібки до кінця лінії шва через всю ширину орнаменту. При переході до наступної лінії шва вколюємо голку через одну горизонтальну нитку вище. Щоб нитка не провалювалась (не зміщувалась), її можна закріпити круговим стібком довкола горизонтальної нитки.

Низинка замкова. Низинкою замковою вишивають орнаменти широкі, які добре сприймаються на відстані. При вишиванні таких орнаментів стібки настеляються через велику кількість ниток основи – дев’ять, одинадцять, тринадцять і більше.

Технологія вишивання низинки замкової тотожна технології низинки простої. Тільки при настилі стібка через дев’ять спочатку на голку набираємо п’ять ниток основи, виводимо її, обводимо п’яту нитку круговим стібком, після чого набираємо на голку останні чотири нитки основи. Робочу нитку легко притягуємо. З лицьової сторони утворюється суцільний стібок через дев’ять ниток основи, з виворітної сторони утворився круговий стібок навколо п’ятої нитки основи (замочок). Кругових стібків (замочків) в одному стібку може бути один, два, три і більше в залежності від довжини лицьового стібка орнаменту. Техніка настилу стібків обумовлює назву шва – низинка замкова.

Заігліно

Техніка художнього вишивання заігліно побутує у двох варіаціях: заігліно І та заігліно ІІ.

Заігліно І. Шов виконується зліва направо діагональними лініями знизу вверх, зверху вниз відповідно до лінії рисунка орнаменту. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Від місця виколу вниз між двома паралельними нитками основи відраховуємо чотири нитки піткання, вколюємо голку, повертаємо вверх і вправо та виколюємо по діагоналі через одну нитку основи і чотири нитки піткання. Від місця виколу знову вколюємо голку через чотири нитки піткання вниз, повертаємо вправо і вверх, виколюємо через одну нитку основи і дві нитки піткання. Виводимо голку на лицьову сторону і знову вколюємо через чотири нитки піткання вниз і таким же способом настеляємо наступні стібки. При повороті лінії шва вверх повертаємо в руці голку або тканину на 1800.
При цьому з лицьової сторони утворюються парні рівномірні паралельні стібки, з виворотної утворюються парні діагональні, через одну нитку основи один, наполовину коротший від другого, стібки. Вишиваючи лицьові стібки діагональними лініями зверху вниз, знизу вверх, можна створювати найрізноманітніші орнаменти.

Заігліно ІІ. Робочу нитку закріплюємо на місці початку шва з розрахунку, що шов виконується зліва направо. Виводимо голку на лицьову сторону. Від місця виколу вниз відраховуємо дві нитки піткання між двома паралельними нитками основи. Вколюємо голку, повертаємо вправо і вверх та виколюємо її по діагоналі через одну нитку основи і дві нитки піткання (це буде на рівні верхнього ріжка попереднього стібка). Виводимо голку на лицьову сторону, від місця виколу вниз відраховуємо чотири нитки піткання, вколюємо голку, повертаємо її вправо і вверх і виколюємо через одну нитку основи і дві нитки піткання для накладання наступного стібка. Таким способом настеляємо парні, вертикальні, паралельні стібки поперемінно через дві-чотири нитки піткання до кінця лінії шва. При повороті лінії шва знизу вверх повертаємо тканину або голку на 1800.

При цьому з лицьової сторони утворюються прямі паралельні парні стібки, з яких попередній наполовину коротший від наступного. З виворітної сторони стібки рівні за довжиною, розміщені по діагоналі через одну нитку основи.

Верхоплут гуцульський (подвійний)

Цей шов відноситься до складених швів, у яких первинним є настил основи шва, вторинним – виконання поверхневих стібків. Настил основи виконується знизу вверх. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Голку з робочою ниткою виводимо на лицьову сторону. Від місця виколу вліво відраховуємо дві вертикальні нитки, вколюємо голку, повертаємо вверх, набираємо на неї дві горизонтальні нитки (кількість ниток може бути збільшена, але їх число обов’язково повинно бути парним). Виводимо голку на лицьову сторону і вколюємо через ту саму кількість вертикальних ниток вправо. Утворюються рівномірні паралельні горизонтальні стібки. Таким способом настеляємо їх до кінця лінії шва. Останній стібок виконуємо зліва направо. Тканину повертаємо на 1800, набираємо на голку дві горизонтальні нитки вверх по діагоналі і виводимо її у верхньому ріжку другого стібка. Вколюємо голку через дві горизонтальні нитки вверх, повертаємо вліво, набираємо дві вертикальні нитки, виводимо і вколюємо у верхній ріжок наступного стібка. Утворилися два паралельні стібки. Таким же способом настеляємо попарно по два стібки через шість горизонтальних ниток  (тобто через два стібки нижнього ряду). Утворюється подвійна лінія основи шва, нижня – із рівних паралельних стібків через дві горизонтальні нитки, верхня – із таких же стібків, розміщених попарно через шість горизонтальних ниток.

Настил верхніх стібків на основу шва виконується зліва направо. Виводимо голку на лицьову сторону на одну вертикальну нитку зліва від першого стібка нижнього ряду шва. За допомогою голки проводимо робочу нитку попід перший стібок основи шва справа наліво і вверх, і так до кінця лінії шва. В кінці лінії шва вколюємо голку через одну вертикальну нитку вправо після останнього стібка.

Повертаємо її вверх і вліво, виколюємо по діагоналі через дві вертикальні нитки (це буде через одну вертикальну нитку справа нижнього ріжка верхнього стібка). Проводимо робочу нитку попід перший стібок зліва направо і вверх, попід другий стібок зліва направо і вниз. Вколюємо голку через одну вертикальну нитку вправо на рівні нижнього ріжка другого стібка, повертаємо вліво, набираємо на неї шість вертикальних ниток, виводимо на лицьову сторону (це буде через одну нитку нижнього ріжка наступного стібка). Таким же способом настеляємо стібки до кінця лінії шва.

Ключка

Для виконання цього шва попередньо вишиваємо стібки основи. Шов ведеться справа наліво. Для цього робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону та ведемо її по діагоналі вправо і вверх через чотири нитки основи і чотири піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо на неї чотири нитки основи. Виводимо голку на лицьову сторону, ведемо її по діагоналі вправо і вниз через ті самі нитки основи і піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво. Набираємо на неї вісім ниток основи. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону, ведемо її по діагоналі вправо і вверх через чотири нитки основи і чотири нитки піткання, вколюємо голку (це буде у верхньому лівому ріжку попереднього хрестика) для накладання наступного стібка. При цьому з лицьової сторони утворюється горизонтальна лінія із з’єднаних між собою хрестиків, з виворітної – дві горизонтальні паралельні лінії, верхня у вигляді стебнівки, нижня – стеблоподібного шва.

Настеливши основу шва до кінця орнаментальної лінії, виводимо голку у лівому нижньому ріжку останнього хрестика. Після цього за допомогою голки проводимо робочу нитку попід нижній стібок хрестика справа наліво і вверх, попід верхній – справа наліво і вниз. При цьому постійно слідкуємо, щоб петлі робочої нитки були рівномірними. В кінці шва виводимо голку на виворітну сторону у правому нижньому ріжку хрестика й акуратно зашиваємо кінець робочої нитки у нижній горизонтальній лінії шва.
Парована ключка

Виконання шва художнього вишивання «парована ключка» ідентичне шву «ключка». Відмінність полягає в тому, що настил поверхневих стібків подвійний – нижня і верхня лінія. Настеливши стібки нижньої лінії шва, вколюємо голку у нижній правий ріжок останнього хрестика, повертаємо вверх і набираємо чотири нитки піткання. Виводимо голку на лицьову сторону (це буде у верхньому правому ріжку цього ж хрестика). Повертаємо тканину на 1800 і таким же способом проводимо робочу нитку попід вільні ріжки хрестика. При цьому постійно слідкуємо, щоб дужки робочої нитки посередині хрестика лягали впритик, але не перекривали одна одну.

Поверхневі стібки у шві парована ключка можна настеляти нитками різних кольорів або відтінками одного кольору. Живописність та фактура шва обумовлюють декоративність таких орнаментів.

Ріжки (шов ріжкатий)

Настил основи шва виконується справа наліво. Робочу нитку закріплюємо з виворітної сторони на місці початку шва. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону, ведемо її по діагоналі вправо і вверх через п’ять ниток основи і чотири нитки піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо на неї п’ять ниток основи, виводимо на лицьову сторону та ведемо її по діагоналі вправо і вниз через ті ж самі нитки основи і піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво. Від місця вколювання відраховуємо п’ятнадцять ниток основи між двома паралельними нитками піткання, набираємо їх на голку.

Виводимо голку на лицьову сторону і знову ведемо її по діагоналі вправо і вверх через п’ять ниток основи і чотири нитки піткання для накладання наступного стібка. Таким способом накладаємо стібки до кінця лінії шва. При цьому з лицьової сторони утворюється горизонтальна лінія із косих хрестиків, розміщених один від одного на однаковій відстані. З виворітної сторони утворюються дві паралельні горизонтальні лінії, нижня суцільна із стібків, що перекривають один одного, а верхня пунктирна, із рівномірних горизонтальних стібків, розміщених на однаковій відстані.

У кінці лінії шва повертаємо голку вверх і виколюємо її через одну нитку основи вліво від лівого верхнього ріжка останнього хрестика. Після цього за допомогою голки проводимо нитку попід лівий ріжок хрестика справа наліво і вниз, попід правий ріжок хрестика, справа наліво і вверх (робоча нитка повинна бути зліва від правого верхнього ріжка хрестика). Вколюємо голку через одну нитку основи вправо від правого верхнього ріжка хрестика (тканину злегка повертаємо до себе за лінією шва) та набираємо на неї три нитки основи. Виводимо голку на лицьову сторону і тим же способом проводимо робочу нитку попід ріжки наступного хрестика. В кінці лінії шва вколюємо голку через одну нитку основи від правого верхнього ріжка останнього хрестика, виводимо голку на виворітну сторону й акуратно її закріплюємо у верхній лінії шва.

Ретязь

А. Ретязь поперечний – виконується справа наліво. Робочу нитку закріплюємо з виворотної сторони на місці початку шва. Виводимо голку на лицьову сторону, ведемо її по діагоналі вліво і вниз через чотири нитки основи і чотири нитки піткання. Вколюємо голку, повертаємо вверх, набираємо на неї чотири нитки піткання. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону, ведемо її по діагоналі вправо і вниз (в протилежну сторону) через ті самі чотири нитки основи і піткання. Вколюємо голку, повертаємо вверх, набираємо на неї чотири нитки піткання (паралельно попередньому набору), виводимо голку на лицьову сторону. Утворився хрестик косий із виведеною робочою ниткою у його правому верхньому ріжку. Від кінця виколу ведемо голку по діагоналі вліво і вниз через ті самі чотири нитки піткання і шість ниток основи. Вколюємо голку, повертаємо вверх, набираємо на неї чотири нитки піткання. Виводимо голку на лицьову сторону і ведемо її з робочою ниткою по діагоналі вправо і вниз (в протилежну сторону) через чотири нитки основи і чотири нитки піткання. Вколюємо голку, повертаємо вверх, набираємо на неї ті ж самі чотири нитки піткання і виводимо її на лицьову сторону (це буде посередині хрестика, що утворився). Знову ведемо голку по діагоналі через ті ж самі чотири нитки піткання і шість ниток основи, вколюємо голку для накладання наступного стібка. Таким способом настеляємо стібки до кінця лінії шва.

З лицьової сторони утворюється чудовий хрещений, дещо випуклий шнурок, з виворітної сторони – горизонтальна орнаментальна лінія, утворена ритмічним повтором рівних вертикальних паралельно розміщених стібків.

Б. Ретязь кольоровий. Спосіб виконання шва аналогічний до ретязя поперечного, тільки стібки шва настеляються відрізками робочих ниток різних кольорів. Підбирають переважно кольори, які домінують  в основному орнаменті. Виконання шва починають відповідним кольором і прошивають – 1,5-2 см (залежно від рисунка орнаменту). Після цього за допомогою другої голки попід стібки з лицьової сторони проводимо і акуратно заховуємо кінець робочої нитки іншого кольору (справа наліво) та продовжуємо накладати стібки. Для зручності виконання шва використовують стільки голок, скільки є кольорів робочої нитки. За їх допомогою здійснюємо перехід попід стібки шва з лицьової сторони. З виворітної сторони лінія шва чиста, акуратна, без вузликів та зайвих кінчиків робочої нитки.

Снурок

Цей шов виконується зліва направо. Робочу нитку закріплюємо з виворотної сторони на місці початку шва. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону. Від місця виколу ведемо її по діагоналі вправо і вверх через чотири нитки піткання і три нитки основи (кількість ниток можна змінювати, але в поданому співвідношенні). Вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо на неї три нитки основи. Виводимо голку з робочою ниткою на лицьову сторону та ведемо її по діагоналі вправо і вниз через ті ж самі три нитки основи і чотири нитки піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо на неї три нитки основи і виколюємо її у нижньому ріжку стібка, що утворився. Ведемо голку по діагоналі вправо і вверх через шість ниток основи і ті самі чотири нитки піткання. Вколюємо голку, повертаємо вліво, набираємо на неї три нитки основи. Виводимо голку на лицьову сторону (це буде у верхньому ріжку попереднього нижнього стібка), ведемо її по діагоналі вправо і вниз через ті ж самі чотири нитки піткання і три нитки основи для накладання наступного стібка. Стібки зліва направо і вверх удвічі довші від стібків, що настеляються зліва направо і вниз. З лицьової сторони утворюється переплетення настелених стібків, що матеріалізуються у цікавий шнурочок. З виворотної сторони утворюються дві горизонтальні паралельні лінії у вигляді стебнівки.

Детальний опис вищеподаних швів має своєю метою усвідомлення сутності технології художнього шитва та вироблення практичних навиків їх виконання. Кількість технік у художній вишивці

Гуцульщини не обмежується поданими для вивчення. Таких технік є понад шістдесят. Низинка, як правило, в орнаментах комбінативно поєднується із низинним шнурком, шнурочком в колосок, лиштвою простою, прошитєм [4.62-74].

Лиштвою простою заповнюють з лицьової сторони поліхромні орнаменти, розвід яких вишито низинкою.

У пониззі східної частини Галицької Гуцульщини побутують унікальні, неповторні техінки художнього вишивання: навиване, шов кочелистий, кучерявий (кучерєвий) шов, штепування [4.112-123]. Тут відчувається вплив вишивки Покуття.

Безперечно, низь – це своєрідне і найпоширеніше шитво Гуцульщини. Уродженка гуцульського краю, багатолітня мешканка США Євдокія Сороханюк все життя збирала орнаменти гуцульських вишивок. Свій власний доробок вона оприлюднила в книзі, яку назвала «Гуцульщина в низинці» [3]. Назва книги є надзвичайно глибокою за змістом. Вона виразно творить образ Гуцульщини ніби оповитої узорами в техніці низинки. І це справді так. У кожному районі, селі, селищі, місті, в кожному домі нашого краю у щоденному і святочному житті побутують вироби, оздоблені орнаментами, вишитими низинкою.
Разом із низинкою чільне місце в художньому вишиванні на Гуцульщині займає хрестик косий. Широко використовують занизування, зерновий вивід [4.68,71-73,84], рідше – гладь двосторонню, шитво пацьорками тощо. Вище перелічені техніки художнього вишивання поширені в усіх регіонах України. Це ствердно засвідчує спільність, спорідненість коренів вишивального мистецтва як єдиного начала естетичної, моральної, духовної культури нашого народу.

Французький учений, географ Мальт-Брюн ще в 1807 році у власному науковому дослідженні підсумував: «Українці – це нащадки Київської Руси». Звідси закономірним є те, що у вишивках Гуцульщини до нинішніх днів побутують техніки, орнаменти із тяглістю глибинних коренів й ознак культури Трипілля, Кукутені та Київської Руси.

Вивчити прадавні технології, техніки художнього вишивання, гармонію їх синтезу, навчитися досягати цілісності в матеріалізації декору – значить сформувати основу знань традиції, генетичних аспектів мистецтва гуцульської вишивки. Набуті знання потрібно використовувати для творення побутових, релігійних, літургійних виробів, національного одягу і цим самим забезпечити безперервний ланцюг духовної спадкоємності вишивального мистецтва Гуцульщини, народної культури України.

Практичні вправи
1.    Проаналізуйте, в чому подібність і відмінність між такими швами художнього вишивання, як ретязь, снурок, соснівка.
2.    Створіть декілька орнаментів комбінованим поєднанням вивчених швів.
3.    Вишийте вивченими швами сорочку (блузу) і подаруйте своїй матусі.
4.    Розпочніть власну збірку орнаментів вишивок.
5.    Користуючись поданою методикою в посібнику, спробуйте самостійно вивчити не відомий вам шов художнього вишивання.
6.    Виконайте практичне завдання за своїм уподобанням.

Додаткові завдання
1.    Загляньте, будь ласка, з дозволу бабусі чи матері в бабусину скриню і відкрийте для себе загадковість орнаментальних зображень та оберегову сутність у побачених вами прадавніх вишивках.
2.    Відвідайте музеї, де зберігаються твори вишивального мистецтва.
3.    Організуйте майстер-класи з вишивки для дівчаток в старших групах садочка або молодших класів.
4.    Відвідайте стареньку майстриню-вишивальницю, поговоріть, навчіться від неї премудростей майстерності, при потребі допоможіть їй.

Питання для роздумів та чину
1.    Чи знаю я вишивку осередку, де проживаю?
2.    Скільки майстринь-вишивальниць у моєму рідному селі? Хто вони?
3.    Найпоширеніші техніки художнього вишивання у вишивках натільного і верхнього одягу у моєму селі (місті).
4.    У чому спорідненість і відмінність вишивок нашого і сусідніх сіл?
5.    Чи хотіли б ви присвятити своє життя творчості вишивального мистецтва?

Словничок термінів та основні засоби для художнього вишивання
–    робоча нитка – нитка, якою здійснюється вишивання;
–    стібок – настелена робоча нитка через відповідну кількість ниток основи і піткання;
–    ріжок стібка – кінець стібка; кожен стібок має два ріжки: вертикальний – верхній і нижній, горизонтальний – правий і лівий;
–    основа – нитки, які по відношенню до вишивальниці лежать вертикально;
–    піткання – нитки, які по відношенню до вишивальниці лежать горизонтально;
–    полотняне переплетення – тканина, в якій чітко проглядаються нитки основи і піткання, перпендикулярно розміщені між собою;
–    полотно – тканина із полотняним переплетенням;
–    набір голок – робочі нитки –
–    наперстки – ножиці
–    мірна стрічка – голка
–    вістря голки – гострий кінець голки;
–    вушко голки – місце голки, куди заправляють робочу нитку;
–    вколоти голку – в проміжку між нитками основи і піткання вістря голки вивести на виворітну сторону тканини;
–    набрати на голку нитки полотна – щоб необхідна кількість ниток проглядалася на голці і їх можна було порахувати;
–    виколоти голку – в заданому місці вістря голки вивести на поверхню тканини;
–    заправити робочу нитку у вушко голки.

Література

1. Захарчук-Чугай Р. Українська народна вишивка. Західні області УРСР. – К.: Наукова думка, 1988. – 190 с.
2. Пожоджук Д., Ткачук Я., Никорак О., Захарчук-Чугай Р., Сусак К. Гуцульська вишивка. – К.: Родовід, 2010. – 200 с., іл.
3. Sorochaniuk E. Nizjnka. – Embroidery of the Hutsuls. Pennsauken. NJ, USA 2002. – 284 p.
4. Сусак К., Стеф’юк Н. Українське народне вишивання. – К.: Науковий світ, 2006. – 281 с., іл.
5. Шухевич В. Гуцульщина: Перша і друга частини. Репринтне відтворення видання 1899. – Верховина: Гуцульщина, 1997. – 352 с.