Словник українських говірок Карпатського регіону: «П», «Р», «С». Дмитро Савчук
П
Падолист – листопад
Падочка – епілепсія
Падочку – простонародне звернення у гуцулів
Пазити – пильнувати, доглядати, стерегти, слідкувати
Пазюньки – червона та біла смородина, порічки, виннички
Пака – великий ящик
Палачінтайка, фандела – сковорідка
Паленєк – згар
Паленка, палинка – самогонка, міцна фруктова самогонка на Закарпатті
Пампушок – пампух
Пам’ятник – ворожбит Пан – 1) ви (на Галичині прийняте ввічливе звернення до чоловіка); 2) пан, господар
Пана – флейта
Пані – 1) ви (ввічливе звернення до жінки); 2) пані, господиня
Пантрувати – глядіти, стерегти, доглядати, дбати
Папіндека – цупкий картонний папір
Папірка, паперівка – ранній сорт яблук; сорт волоських горіхів, який має нетверду оболонку і виповнене зерно
Папіроси – цигарки
Паприка – перемелений гострий червоний перець, один з обов’язкових елементів у кухарській традиції угорців. У селі Мала Доброня на Закарпатті 2008 року започатковано свято червоного перцю – паприки.
Парцеля – невелика ділянка землі
Пасує – до лиця, личить
Пасуц долми – голубці у вірменів Закарпаття
Пательня – сковорідка
Патик – прут, палиця, шматок дерева
Пахати – нюхати (Дай попахаю)
Пахолки – придорожні стовпи та поручини польської дороги
Пахолята – діти
Пацьорки, пацьорка – намисто, намистина
Пацюк – порося; щур
Пачечка – коробка
Пеллет – формований, циліндрової форми пресований виріб з висушеної залишкової деревини, деревний гранульований продукт, альтернативне паливо для котелень. Виготовляється унаслідок переробки відходів деревини за новими європейськими технологіями без хімічних закріплювачів під високим тиском.
Пеллети широко використовуються у європейських країнах, особливо у Швеції, в Україні – на Бурштинській ТЕС. Виготовлення пеллет започатковано у Долинському районі Івано-Франківської області. Новий вид палива характеризується високою енергомісткістю (1 кг деревних гранул рівноцінний 0,5 л дизпалива). Під час спалювання у котельнях не виникає багато золи і не завдається великої шкоди довкіллю.
Перевалка – місце для прийому лісосплаву, розкрижовки (розпилювання) та завантаження лісу у вагони
Перепуджений – переляканий
Перечитися – сперечатись
Перина – товсте пухове одіяло. Без перини не могли обійтись євреї та шваби
Перкалаб – частина р. Білий Черемош (від устя потоку Менчіл до устя ріки Сарата).
Річка бере початок у Румунії на схилі гори Креселі. Загальна довжина річки 15 км, з них 5 км у Румунії. Вважається, що назва річки утворена від призвища власника земель у басейні річки. У румунській мові “pircalab” означає “начальник повіту, округу; збирач податків”, у молдавській “пыркэлаб” – начальник укріпленого города в Молдавському князівстві та прилеглої області. На річці Перкалаб стояла клявза-загата для сплаву лісу Klauza Perkalab (М. Габорак, 2010).
Перші совєти (совіти) – період, що охоплює 1939-1941 рр., коли Галичина, а у 1940 р. і Північна Буковина та Бесарабія увійшли до складу Української РСР
Песик – дерев’яний виріб для стягнення чобіт
Песя – щеня
П’єц – піч, пічка (польське piec – піч)
Пивниця (півниця) – погріб, льох, підвал
Пижик – маршрутне таксі
Пизма, пізьма – ненависть, злоба, гнів; вороже ставлення до когось
Пилипован – старообрядець
Пирга – потворна людина
Писаний Камінь – одна із найбільш відомих гір у Карпатах висотою 1221 м. Знаходиться у басейні р. Черемош поблизу с. Буковець Верховинського району Івано- Франківської області. Вирізняється тим, що її вершина складається з кам’яної брили величезного розміру (висота до 20 м, довжина – близько 80 м, ширина до 30-40 м), біля якої лежать кам’яні валуни менших розмірів. З Писаного Каменю відкривається захоплююча панорама Карпатських хребтів. Подивитись на гори приходить місцеве населення, особливо діти через шкільні екскурсії, гості краю, туристи, відпочивальники. Свого часу тут були Михайло Грушевський, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник …
“Писаний Камінь” – відоме у гуцульському краї видавництво, засновником якого є Михайло Павлюк, відомий у краї підприємець, меценат, депутат обласної ради
Писок – рот, обличчя
Пискуватий – той, що сперечається
Пігулка – таблетка
Під – горище
Підбивати – готувати їжу
Підпеньки – опеньки
Підтока – кілок з сучком для зручного волочіння хмизу
Пімзливий – злопам’ятний
Піхтурка – стежка
Пйоник – пішак у шахматах
Плавиння – колоди і гілки, принесені повінню
Плай – дорога, лісова стежка в горах; поляна серед гірського лісу.
На околиці м. Сторожинець у Чернівецькій області є кут з назвою “Плай”. Поблизу с. Яблуниця Путильського району Чернівецької області знаходиться хутір Плай.
Плай – плоскогір’я, гірська місцевість (молдавське)
Плат – хустина
Платинка – хустинка, носовичок
Плєс – танець
Плова – сильний дощ, злива
Пльонтра – гультяй
Плюта – дощова погода (пора)
Плянти – бульвар
Пляц – ділянка, земельний наділ, майдан, місце, обійстя, площа (польське plac – площа)
Пляцки – млинці, деруни
Побережник – лісник, лісовий сторож, охоронець лісу. За часів Румунії мій дідусь був побережником (з газети)
Поверх – понад
Повитатися – привітання
Повісмо – прядиво
Повниця – церемонія дарування грошей молодим на гуцульському весіллі
Подерей – рівне місце на горбку
Подок – місце у млині, де встановлені жорни
Подря – горище в стайні або клуні, під
Поєдинче – окремо, роздільно
Позлітка – фольга
Покій – кімната (польське pokoj)
Покладки – яйця; старе яйце з міцною шкарлупою
Покушіти – попробувати їжу
Поливаний – полудний, полудований
Поліг – скошена трава
Полідвіца – копчене м’ясо свинини, підчеревина
Половик – шуліка, різновид яструба
Половінь – вогонь
Полокати – полоскати, полокати білизну
Полонина – 1) альпійські пасовища; 2) відкрита, безліса місцина, луг, пасовище, сіножать на гірських вершинах.
У Карпатах налічується 137 тис. га полонин, з них 73,3 тис. га припадає на Закарпаття. Слово “полонина” очевидно походить від давньоукраїнського “полонь”; полонний – похилий пагорб (за Б. Грінченком).
Полубічок – велика бочка
Полупаний – потрісканий
Помаранча – апельсин (польське pomarancza)
Помір – велика смертність, пошесть, мор
Помірки – шмат городу, поля, що є додатковим наділом; прирізи; низина біля річки (польське pomiar – обмір, вимір)
Поміст – підлога
Попиван – гуцульська назва гори Піп Іван, або Чорної гори.
Гора Піп Іван – одна з найвищих вершин Українських Карпат. Її висота над рівнем моря – 2022 м. Гора знаходиться на Чорногірському Хребті у межах полонини, яка мала назву Гропа.
Піп Іван, як і багато інших карпатських вершин, у гарну погоду при прозорому повітрі відкриває довкола у радіусі до 50 км мальовничі краєвиди. З гори видно пік Стіг (на державному кордоні з Румунією), гори Смотрич і Вухатий Камінь, долину річки Черемош, багато українських і румунських сіл, особливо увечері, коли добре видно вогники електричного освітлення вулиць і садиб. На відстані близько 20 км розташована г. Говерла. Гора Піп Іван має тверде кам’яне осердя, між камінням зростають трави, серед яких багато рідкісних червонокнижних рослин.
На горі Піп Іван колись було велике слов’янське язичницьке святилище і на ній уночі 7 липня на Івана Купала розпалювали найбільшу ватру в Карпатах. Назву Чорна гора пов’язують із опришком Олексою Довбушем, який, за легендою, на цій горі убив самого чорта і від цього гора почорніла.
Походження назв Попиван та Піп Іван мають кілька версій, зокрема:
- безводна кам’яна гора постійно п’є, попиває воду з довколішніх рік (Б. Скаврон, 2003);
- на горі постійно дмуть, по-гуцульськи “попівають” (співають) вітри (М. Гаврилюк, 2007);
- гора була святим місцем для давніх слов’ян-язичників, а на горі був осідок їхнього верховного бога. На свято Івана Купала й досі сюди приходить чимало горян, палять ватру і забавляються. З приходом християнства горі дали ім’я Івана Хрестителя, по-простому Попа Івана (Б. Скаврон., 2003);
- у гуцулів побутує багато чуток і легенд про міфічних Попа та Івана;
- гора подібна на священика у рясі (М. Гаврилюк, 2007);
- священик Іван на свято Івана Купала на горі збирав цілюще зілля (М. Гаврилюк, 2007).
Гора Піп Іван найбільш відома величною і дивовижною будівлею – військовою обсерваторією, яка була збудована за Польщі у 1936-1938 рр. і отримала назву “Білий слон”.
“Білий слон” – унікальна кам’яна високогірна споруда, пам’ятка історії, архітектури та будівельної культури України і Польщі. Офіційна назва споруди – Астрономічно-метеорологічна обсерваторія ім. Маршалка Пілсуцького Варшавського університету. На центральному вході будинку висіла табличка з написом польською мовою: “Imenia marsz. I. Pilsudskiego Observatorjum meteorologiczno-astronomiczne L.O.P.P.”. Останнім часом зустрічається назва будівлі, як “Гуцульська Піраміда”.
Будівництво обсерваторії велось у складних високогірних умовах, які характеризувались сезонністю робіт унаслідок сильних морозів узимку, необхідністю будівництва гірських доріг, низьким рівнем механізації будівельних робіт, необхідністю застосування важкої ручної праці, недосконалістю житла будівельників. Водночас робітники мали високі заробітки. Будівництво здійснювало військово-повітряне відомство Польщі, яке очолював генерал Леон Бербецький.
Походження назви “Білий слон” (по-польськи “бяли слонь”) має багато версій: – зведена до війни споруда має завнішню масивність, капітальність і масивність, як у слона (А. Корсунь, 1997); – зведення споруди супроводжувалось надважкими проблемами (А. Корсунь, 1997); – реалізація проекту з будівництва обсерваторії польській владі обійшлася у велику суму – майже мільйон злотих, на гору було завезено багато мідної бляхи, телескоп, астрономічні годинники та інші дорогі речі. Завдяки цьому у народі це місце нарекли “Білим слоном”, маючи на увазі його дорогоцінність (Н. Андрусечко, 2002); – за масштабність і красу (І. Дмитрів, 2003); – обсерваторія мала башту з куполом і зовні нагадувала слона, особливо взимку, коли споруда і гора вкриваються снігом (Б. Яріш, 2002; М. Гаврилюк, 2007; Я. Стадільна, 2011); – багато чиновників скептично сприймали грандіозне будівництво (Б. Яріш, 2002).
У вересні 2011 року Президенти України і Польщі включили проект відновлення астрономічної обсерваторії “Білий слон”, розроблений Прикарпатським та Варшавським університетами, до “Дорожньої карти українсько-польського співробітництва на 2011-2012 роки”.
Поплавець – пліт (засіб пересування на воді)
Попружка – жіночий пояс з грубої кольорової пряжі; крайка
Порекло – прізвище
Порічки – червона смородина
Портиниці – штани з домотканого полотна
Порхавка – порхнявка; висушений гриб-дощовик
Постарати – придбати
Постерунок – поліцейський відділ (пост) (польське)
Постоли – м’яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив’язуючи до ніг мотузками
Потати – розтанути, зникнути; піти під води
Потахнути – осісти
Поташ – поташ, луг, сода.
Поташ добувають із золи бука. За часів Австро-Угорщини (1774-1918 рр.) у Карпатах було збудовано і працювало багато заводів-поташарень, де спалювали малопродуктивні дерева. Поташ і золу відправляли до Австрії та Чехії. У золу додавали речовини, які утворювали засіб для миття посуду. Місцеві селяни золу насипали у воду, настоювали і в цьому настої прали білизну. Настояна вода була жирна (по-місцевому – масна) і мала пральні властивості, як у мила (А. Данилюк, 2008).
Поте – пташка, птах
Поті, поточина – потічок
Потрафити – зуміти (польське potrafic – зуміти)
Почесне – дарунки, що їх підносить молода під час весілля рідні молодого
Правити – будувати (колибу)
Праник – дерев’яна дошка з ручкою, яка використовується для прання білизни на потоці
Пращата – праправнуки, діти правнуків
Претінація – корчма
Прецінь – адже, усе-таки
Преч – геть
Прєтати – збирати, нагромаджувати
Прийти знати – відвідати
Примівник – ворожбит, знахар
Принежда – лиха погода
Приріхтувати – приготувати, підготувати
Присадиба – земельна присадибна ділянка
Приспа (призьба) – невисокий земляний насип вздовж стін хати знадвору
Причандалля – набір дрібних деталей
Приштрямувати – причепурити
Прірва – глибоке провалля; глибока яма в болоті
Пробутчик – той, з ким приємно проводити час
Променад – прогулянка
Пруг – шов, рубець
Пруня – слива-венгерка
Пряшник – веретено з напрядженими нитками
Пструг – форель
Публіка – у розумінні сором, ганьба, поговір; про жінку негідної поведінки
Пуд – страх (напудився)
Пуделко – коробочка (польське pudelko)
Пудно – страшно, лячно
Пужалко – руків’я батога
Пужіти, пужяти – лякати
Пукати – стукати
Пукнути – тріснути, лопнути
Пульверок – полувеєр (англійське pull over – тягни вверх)
Пулярос – гаманець (польське pulares)
Пулярчик – гаманець
Пурець – задавака
Пурця показати – втерти комусь носа, зробити щось
Пуцар – чистильник взуття, одягу
Пуцверінок – людина малого зросту, що веде себе зухвало
Пуцувати – чистити, начищати, завзято ретельно чистити (пуцують чоботи), чистити до блиску
Пушка – рушниця; крихта, дрібка; пучка
Пущині – остання неділя м’ясниць (перед постом)
П’юрник – пенал
Р
Разовий хліб – чорний хліб (польське razoviec); хліб, спечений з борошна грубого помолу
Райци – міцні сталеві ланцюги, спеціальний пристрій на санях для гальмування (німецьке)
Рамаття – дрантя
Раташ – стежка, витоптана вівцями
Рати – частини. Сипати йому на рати (по частинах)
Ратуша – будинок міської управи
Рахвочка – полонинське причандалля
Рахівка – сувенірний виріб з дерева
Реверенда – ряса
Рейвах – метушня, ґвалт, шум, гамір. Рейвах, піднятий навколо заборони рубати ліс
Рейтки – штани галіфе
Рестарація – ресторан
Ретівка – дерев’яна посудина
Рєд – порядок
Ригель – горизонтальна коротка балка, розпірка, затяжка в будівельних конструкціях (німецьке Riegel, буквально – засув, запор)
Риж – рис
Ризи – жолоб для спуску деревини з лісосіки до водозбірника
Ринва – жолоб, трубчатий водовід для скиду води з даху будинку
Ринка – низька каструля
Ринський – грошова одиниця
Рипа – стрімкий схил гори, зсув, ущелина, урвище, стрімка кам’яниста дорога, кам’янистий грунт; високий стрімкий берег ріки, стромина, стрімка урвиста скеля, яр, вирва, калюжа (румунське ripa – обрив, прірва, провалля)
Рипс – вовняна матерія, якою покривали меблі
Рихтувати – готувати
Ріншток – стічна канава вздовж дороги, вулиці
Рінь – піскуватий берег річки
Рінь (щебінь, зарінок) – піщано-гравійна суміш на берегах річки
Ріпа – картопля.
У високогірному селі Лазенщина Рахівського району Закарпатської області у давнину казали, що тут родяться тільки “ріпа, біб та й діти”).
Ріплянка – старовинна колочавська трава (с. Колочава на Закарпатті)
Ріхлик – потяг. Чеське слово “ріхле” означає “швидко”
Ріщє – ломаччя, сушник, хмиз
Роваш – палка, на якій робили насічки для визначення кількості спилених лісорубом дерев
Ровер – велосипед. Фірма “Rover”
Ровінь – рівне поле або сіножать у горах біля річки або потоку
Рогатка – шлагбаум, перекладина через дорогу
Роглик – рогач
Рожен – розколина
Розсипати – розсипати сипучі матеріали, розлити рідину
Розвитатися – розпрощатись
Розгорнутися – роздягнутися
Розказ – наказ, команда
Розкіл – повернення худоби з полонини, яке супроводжується обрядами
Розкур – залишок змеленого збіжжя, який віддають мельникові. Розкур становить до 10 % від ваги зерна, який привезли до млина
Розноокий – косоокий
Розпарцелювати – розділити земельну площу на ділянки
Розтока – місце роздвоєння основного русла річки; водяний потік, що відокремився від основного русла; місце розгалуження або перетину доріг, вулиць; роздоріжжя, перехрестя
Розтоки – мальовничі гірські села на карпатських схилах над р. Черемош в межах Івано-Франківської та Чернівецької областей.
У давнину мешканці називали своє село “Тиси”, “Тисина” – за назвою дерева, яке колись було найбільш поширене у карпатських лісах. За часів Австро-Угорщини тис продавався французським промисловцям для виготовлення вишуканих меблів, особливо при інтарсії – викладенні візерунків. Згодом весь тис вирубали, “розточили” найдорожче карпатське дерево, а село назвали “Розтоки”. Французи прославились на весь світ своїми меблями “Мебель “Буль” (Тиси. Газета “Час”, 2006, 30 березня, ч. 13 (4189).
Карпатський ягідний тис, який у давнину був нарівні із золотом, у природному середовищі зростає на правому схилі р. Прут неподалік (14 км) міста Коломиї у ботанічному заказнику загальнодержавного значення “Княждвірський”. Площа території заказника – 208 га, площа тисового лісу – близько 70 га, кількість тисових дерев – 23 тисячі.
Розсіш, росіш – розгалуження, місце злиття двох річок, роздвоєний потік
Розфляцкати – розляпати, розхляпати
Розчіхнути – розламати, розщепити
Розшіньканий – розщеплений, розхристаний
Романсувати – мати любовний зв’язок
Ромоток – шматина-пов’язка
Рондель – виварка, велика кругла посудина
Ропавка – жаба-ропуха
Ропші – ропуха, жаба
Роскаль – заступ, штикова лопата, рискаль
Ростока – відгалуження від основного русла річки
Рудавина – сліпий дощ – дощ при незахмареному сонці, який може розпочатись без грому і блискавки. Вважається, листя рослин всихає, якщо потрапить під рудавину (“Руда – з’їсть”)
Ружі – троянди
Рунтати – тривожити, сіпати, тягати, перевертати тощо
Рубцак, рупцак – рюкзак (німецьке Rucksak); наплічник
Рура – труба
Русини – так віддавен на Закарпатті називало себе місцеве населення.
Закарпатський історик ХІХ ст. І. Орлай переконливо довів, що термін “русини”, як і “русичі”, “роси”, “руські”, походить від назви “Русь”. На його думку, русини мають родоплемінну спільність з київськими русичами (М. Вегеш, 1991).
Руский – росіянин; російський
Руське воєводство – у писемних пам’ятниках XVІ й частково XVІІ ст. територія сучасної Галичини (П. Кралюк, 2011)
Рута – рідкісна карпатська квітка.
У горян є повір’я – якщо дівчина знайде заповітний цвіт червоної рути, буде щаслива в коханні. “Червона рута” – назва ансамблю Чернівецької обласної філармонії. У 1970-х роках у цьому ансамблі працювала Софія Ротару – найвідоміша народна артистка.
Ряд – порядок
С
Савтирі – Псалтир
Саджавка – водойма-копанка, ставочок, де розводять рибу чи вимочують коноплю (праслов’янське)
Сакрамент – назва обрядових актів у католицькій церкві
Сакрементська твоя була – лайка
Салаш – місце на полонині, де будували колибу й кошару
Салби – коштовна прикраса Буковини, прикраса зі срібних та золотих монет, яку заможні господині надягали на сімейні та храмові свята
Сальцисон – зельц
Саля, салі – зала
Самотужка, самотуга – дерев’яні сани з голоблями, ручні санки
Сарака – бідолаха, бідний, сердяга
Сардак – рід верхнього теплого короткого сукняного одягу; гуцульська куртка
Саура – місцевий матеріал для підсипання доріг
Свербивуска – свербивус, плід шипшини має зернятка з колючими волосочками. Саме через них пішла старовинна назва рослини – свирбивус
Свиняк – послід свині
Свитер – светр (німецьке Sweater)
Свіже молоко – кисле молоко
Свіжина – свіже м’ясо; гостина зі свіжого м’яса після того, як зарізали свиню
Світлі – варені бурячки із тертим хріном
Сволок – символізує в гуцульській оселі міцність. Щоб він мав силу – його розписували орнаментом
Сегорішний – цьогорічний
“Селиська співанка” – фестиваль пісні у с. Нижнє Селище Хустського району на Закарпатті.
У с. Нижнє Селище 2004 року почала працювати приватна сироварня, на якій виробництво сирів проводиться за швейцарськими технологіями. Завдяки будівництву сироварні село отримало новий водогін.
Сервус! – Здоров! Вітаю!
Середульший – другий поміж трьох; між старшим і молодшим (Мирось мій середульший брат, Владзьо — старший)
Сибірковий – смушковий
Сивний – рясний (про плоди)
Сигла – смерека, густий смерековий ліс
Сидіти – мешкати, проживати
Сикавка – помпа, насос
Сикірація – страхування майна
Сикса – доносчик
Симбриля – заробітна плата
Синяк – чортів гриб, дідьча губа, ригач – отруйний гриб
Сипати – сипати; лити (про рідину)
Сировиці – соляна ропа, що витікає з джерела
Синтерунок – медичний огляд, відбір до військової служби
Сичужна закваска, сичужний розчин – розчин ферменту, який беруть із шлунку молодого телятка, котре п’є лише молоко. Використовується на полонинах для виробництва бринзи
Сікса – хижа прісноводна риба; люта жінка
Скапцаніти – погіршитися на вигляд, стати негарним, непривабливим
Скіпка – мала тріска
Скірувати – спрямувати
Склеп – крамниця, магазин, лавка (польське sklep); могила на цвинтарі, у якій спочиває вся сім’я (свідчення приналежності до заможного прошарку населення)
Склєнка – пляшка
Скобитати – лоскотати
Скомета – бануш
Скрипей – хрящ-молочник, умовно їстівний гриб
Скрут – поворот
Слабий – хворий
Слава Іссу (Слава Ісусу Христу) – вітання мешканців Карпатського регіону
Сливовиця – самогонка зі слив на Закарпатті
Слив’янка – алкогольний напій
Сліпак – трава молочай, що має жовті квітки; нарив, чиряк на тілі
Слоїк – скляна банка
Слота – сльота, мряка
Слуп – стовп
Смерека – ялина. Румунське bradet – смерековий ліс, ялинник.
2011 року Україна вперше дарує ялинки Ватикану, які будуть встановлені на Різдвяні свята на площі Святого Петра та в Апостольському палаці. Це ялинка висотою 30 м із Рахівського району Закарпатської області та 43 білі ялиці із Львівської області.
“Смерічка” – назва вокально-інструментального ансамблю м. Вижниці у Чернівецькій області, де солістами були легендарні Назарій Яремчук та Василь Зінкевич.
Смеречина – ялинник.
У колибах шар смеречини служив постіллю лісорубів.
Ольга Слоньовська – професор Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника говорить, що народна мораль категорично забороняє рубати живі, зелені дерева. Хвойні дерева тільки тоді людині приносять добро, коли вони живі й коли їм від людини нема загрози. Зі зрубаних гілок ялини здавна робили вінки для покійників, а гуцульське слово “смерека” спільнокореневе зі словом “смерть”.
Навіть зрізана й поставлена в кімнаті хвойна гілка здоров’я мешканцям помешкання не додає, а забирає їхню життєву силу (В. Югов, 2010). Місцеве населення використовує смеречину для встелення дна ям і буртів та покриття овочів і фруктів, закладених для зберігання на зиму. Це покриття має бактерицидний ефект. Колючі голки хвої нібито стримують гризунів.
Сміттяний – нікчемний
Смоляк – жандарм; прізвище
Смушок – шкурка, хутро новонародженого ягняти, каракуль
Сніговиці – тепле зимове взуття з грубої тканини
Сночі – вчора ввечері
Сойфер – п’яниця
Сокотитися – берегтися, шануватися
Сокотити – берегти
Солодке молоко – свіже молоко
Солонина – сало
Солотвина – багнувате місце; багновище, мочарі
Софіт, суфіт – стеля (італійське soffitto)
Спацер, спацір, шпацір – прогулянка (німецьке spazieren, польське spacerovać – гуляти, прогулюватись)
Спирати – боронити, заборонювати, зупиняти
Сподні – штани, брюки (польське spodnie)
Спуза – попіл, пил
Спузар – люди, яким на полонині довіряли стежити за вогнищем
Срібна Земля – Закарпаття. Ніби срібні прикраси, білі хмарки та тумани часто лягають у долинах та межи горами. В епоху Середньовіччя Закарпаття називали Трансильванією
Ставник – постійний робітник на лісосплавній греблі Станіслав, Станіславів – стара назва міста Івано-Франківська. Перша письмова згадка про місто Станіслав була у 1641 році. Своє ім’я місто дістало від імені Станіслав, за однією версією Станіслава Потоцького, за іншою – Конецпольського. У Білозерському районі Херсонської області є с. Станіслав, яке розташоване на березі Чорного моря.
Стариган – старша людина (зневажливе)
Стариня – батьки
Стація – станція (польське stacja)
Стевхати – швидко з’їсти
Стин – овечий табір (на Буковині)
Стіг – стіг (сіна)
Стілниці – спеціальна дошка для розтачування тіста
Стовп – весільна сорочка молодої (буковинська весільна атрибутика)
Столець – стілець
Сторцом – у вертикальному положенні
Страдж – диво (на іконі)
Стратити – змарнувати час
Стрибки – місцеві жителі і інші, які після Другої світової війни добровільно йшли у загони НКВД, які боролися з українськими повстанцями, бандерівцями, так звана “народна міліція”. Походить від російського ястребок, ястребки
Стрик – вуйко
Стрих – горище
Стрільба – рушниця
Стріха – нижній край солом’яної покрівлі, який звисає над стівною; покрівля будівлі (вода капає зі стріх)
Струнець – плетений калач
Струцень – випечений з білої муки ромбовидний, довжиною до 50 см виріб, своєрідний коровай, який несуть на весілля
Студенець – холодець
Студений – холодний, замерзлий
Студінь – холод, мороз
Студня – криниця
Судник – дерев’яний посуд
Сус – житель гір
Сусіха – кочерга
Сутич – смітник, сміттєзвалище
Сутки – вузька дорога, загороджена по обидва боки
Сухоти – туберкульоз
Сушениці – сушені фрукти
Сце – ссе. Ласе теля дві матки сце (прислів’я)
