Словник українських говірок Карпатського регіону: «И», «І», «Ї», «Й», «К». Дмитро Савчук

И

Ийга – овва!

Ий-де – та де, ні

Инче – інакше

І

Ігла – голка

Ігій на тебе – лайливе, та щоб тебе

Ізвор – долина потоку чи річки в горах; міжгір’я, ущелина, вузька долина міжгорами (переважно із джерелом); гірське джерело, потік; непрохідне місце, провалля; по-старослов’янському “криниця”, “джерельна вода”.

На Верховині є с. Ізвор. У цьому гірському селі народився відомий вчений Петро Козинець, завідувач кафедри угорської філології, директор Центру гунгарології Ужгородського національного університету, доктор філологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, кавалер ордена Угорської Республіки “Лицарський Хрест”, автор понад 500 наукових праць з проблем українсько-угорські міжмовні контакти, українська та угорська діалектологія, лексикографія, фразеологія і лінгвогеографія (Голос України, 2010, 3 липня).

Ікос – якось

Імити – зловити, впіймати

Імитися – загорітися (про вогонь)

Інжінір – інженер

Інтарсія – вкраплення виробів з дерева тисом. У м. Вижниця Чернівецької області В. Шкрібляком засновано школу різьблення та інтарсії по дереву.

Інфлюенца (італ.) – грип, інфлюенца

Ї

Ї – її

Їлиця – ялина

Їмити – схопити, зловити, спіймати

Їроди – маланки

Їстися – сваритися постійно, гризтися

Й

Йо, йо-йо – так (ствердження), так-так (єврейське)

Йонота – джонатан, сорт яблуні

Йошта – гібрид смородини і агрусту

К

Кавалок – 1) кусок, шматок, уривок; 2) урядове письмо

Кавальчик – шматок

Кав’ярня – кафе (польське kawiarnia)

Кагла – отвір – вхід у димар, який затуляють для збереження тепла; комин, димар. Людину вбила кагла

Кадуб – колодязний зруб з цілого пня; польова криниця

Казання – проповідь

Калабан – калюжа

Калабаня – глибока водойма в руслі річки в нижній частині водоспадів чи загат, яка утворилась внаслідок вимиву русла при падінні струменю води

Калабач – вибоїна на дорозі

Калганівка – горілка

Кальман – відповідальний чоловік у колибі, на якого покладались обов’язки постійно підтримувати запалену ватру, готувати їжу для лісорубів, прибирати й охороняти приміщення. Німецьке Kalziniezen – випалювати (за допомогою вогню), кальцинувати, кальман – гарячий чоловік

Кальтер – сорт яблук

Калюхатий – череватий

Калямар – чорнильниця

Каменець – місцина у с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області. Праслов’янське kamenьcь – “який містить каміння, кам’янистий”; “щебінь”

Камеральний – державний

Камізелька – жилетка, безрукавка міського типу

Камінь – міра ваги, яка використовувалась при продажі риби

Кам’янка – бруслина (ягода)

Канапа – спинка дерев’яного ліжка або лавки

Канапка – бутерброд

Канатка – вид зачіски

Канейстра – вуздечка для коня

Канона – гармата

Кант – кут стола. Гроші поклади на кант! Віддай борг

Кантар – вуздечка

Кантівка – сорочка з квадратним або прямокутним вирізом для шиї

Канцер – рак (медичне)

Капа – покривало

Капарник – грязнуля

Капейстра – вуздечка

Капличка – у християн невеличка споруда без вівтаря для відправ і молитов

Капці – вовняні шкарпетки

Капчурі – високі в’язані вовняні шкарпетки, переважно прикрашені узором

Капшук – торбочка для тютюну

Карабушка – коробка

Карк – шия, зашийок

Карпати, Українські Карпати, Лісисті Карпати – найвищі гори України.

Назва гір Карпати виникла у глибині віків ще в часи фракійської епохи і є залишком тогочасної мови (Ю. Карпенко). Вихідне слово для цього топоніма існує в албанській мові karpe – “скеля” та в болгарській карпа – “скеля”. Слов’яни називали Карпати просто Гори, іноді Угорські гори, Планина. Також вважається, що назва “Карпати” завдячує народам, які там мешкали, зокрема карпам. У ІІ ст. н.е. Птоломей засвідчив, що на цих землях жили карпи (І. Драбчук). У Птоломея Карпати мали назву Alpes Bastarnidae, яка походить від слова бастарни – бойове кельтське (за німецькими археологами – германське) плем’я, що в останніх сторіччях до н.е. зайняло Карпатську Україну. Загалом назви багатьох карпатських гір, хребтів та місцевостей завдячують народам, які здавен там мешкали: беси- Бескиди, павичі – Павуші і т.д.

Карпати – найбільші за площею і висотою гори України. Гірська територія Карпат охоплює близько 2,4 млн. га площі, а разом з прилеглими до неї рівнинними районами – 3,7 млн. га (6 % території України). Гори простягаються з південного сходу на північний захід майже на 300 км по довжині і 100-150 км по ширині. Карпати – зелене серце Європи.

Гори Карпати за віком відносно молоді. Вони виникли протягом альпійського етапу гороутворення під час неогенового геологічного процесу кайнозойської ери, який у часових межах почався приблизно 25 млн. років тому. До того часу на місці гір був океан Тетіс. Одночасно з утворенням Карпат формувались Альпи, гори Південної Європи, Криму, Кавказу, Гімалаїв, відбувались відокремлення Середземного, Чорного, Азовського морів, виникали хвойні та листяні ліси, з’являлись примати, великі тварини і риби.

Процес формування гір продовжувався і у четвертинному періоді й досі вваєжається незавершеним. Протягом останніх 8-10 млн. років у горах розвиваються інтенсивні водно-ерозійні процеси, які зумовлюють постійне винесення грунтів і гірської породи поверхневим стоком води в низини. Вчені вважають, що внаслідок водної ерозії товща гір зменшилась (“зрізалась”) приблизно на 1000 м.

Карпатське золото – у Карпатах золоторудні поклади знаходяться поблизу с. Мужієве Берегівського району Закарпатської області.

Для виробництва золота створено Мужієвський золоторудний комбінат, на якому, починаючи з 2000 року, проводиться видобуток золотоносної руди. Спочатку руда направлялась на Придніпровський хімічний комбінат для перероблення і отримання золота.

Карпатські болота – з другої половини ХІХ ст. до 1913 року на Україні були розпочаті меліораційні роботи, до 1913 року осушено близько 1 млн. га боліт (переважно на Поліссі, тоді ж осушено Самбірські й Карпатські болота (Енциклопедія українознавства, 1993, Т. 1, с. 155)

Карук – пластмаса

Каруца – віз

Касарня, касата – казарма (касарня – українське слово)

Касетка – скринька

Катапулька – рогатка, метавка

Катафейка – смертне ложе

Катга – вірменська паска, яка пеклася з пшеничного грису і заправлялась медом

Катер – нежить (польське katar)

Катран – шматина, ганчірка

Кафтан – піджак, блуза

Кашиця – любе кріплення берегів річки з дерева, каменю, шутру, лози і дроту.

Кашиці – народний спосіб кріплення берегів річок, давній інженерний винахід гуцулів, протипаводкова гідротехнічна споруда, яка будується з місцевих матеріалів.

Береги річок також кріпились кашицями для сприятливого і більш безпечного сплаву лісу (дараб).

Каюк – кінець

Квапитиси – поспішати

Кватира – тимчасове помешкання, квартира

Кватирка – чверть літра

Кебета – мізки. Він має кебету в голові

Кебеч – вибоїна на дорозі

Кедрова палата митрополита – лікувально-відпочинкова резиденція митрополита Андрея Шептицького в урочищі Підлюте Рожнятівського району Івано-Франківської області. У народі звуть “дачею Шептицького”. Збудована на початку ХХ ст. попередником А. Шептицького митрополитом Сильвестром Сембратовичем. Будівельним матеріалом служив кедр (кедри зростають у Підлютому).

Зруйнована гарматним вогнем російських військ під командуванням генерала Брусилова під час Першої світової війни. Кілька разів відновлювалась з використанням смереки та ялини. В радянський період на дачі відпочивали найвищі партійні діячі (Хрущов, Підгорний, Шелест, Щербицький та ін.). У 1970-х роках – дача тодішнього Голови Верховної Ради СРСР М. Підгорного, яка за нез’ясованих обставин згоріла, але згодом швидко відновлена. У 1999 році передана Івано-Франківській єпархії УГКЦ (І. Іванишин, 2006).

Кельнер – офіціянт

Кериня, кіриня – брудний, неохайний

Кертина – кріт

Кєдра – кедрова сосна

Кєловий – хворий на грижу і нерозворотливий, повільний. Грижа, кила (медичне)

К’ємувати – тямити, пам’ятати

К’єцка – грона (винограду); грудка

Кєчира – невисока гора, не поросла лісом

Кила – центнер

Килимарка – ткацька фабрика

Кивати, киватися – зачіпати, ворушити, ворушитися, торкатись

Кимак – палиця, комачка, поліно

Кимка – пам’ять

Киптар, кептар, кіптар – безрукавка з овечої шкіри з орнаментом, короткий, без рукавів, вишитий кожушок

Кирзаки – кирзові чоботи

Кириня – засміченість, непорядок

Кисилиця – різновид борщу з вівсяного або житнього борошна; густий компот з яблук

Китиця – гуцульський одяг

Кичера (кічера, тєчера) – гірська вершина, гора, покрита лісом

Кичери – гори

Ківати – трогати. Не ківай – не займай мене

Ківна – вагітна

Ківот – різьблена церковка

Кігті – спорядження сплавника лісу

Кіжниця – земля, призначеня для косіння трави

Кізли – крокви

Кіла – центнер

Кільце – весільний головний убір молодої

Кімак – дрючок, шматок дерева

Кіпно – відлига

Кіпня – місце на землі, де розтанув сніг

Кірині – нечистоти, бруд, безлад

Кіт – замазка для вікон

Кладка – вантовий (на тросах) пішохідний міст через гірську річку. “Я до твого серця кладку прокладу” – слова із пісні

Клака – толока, шарварок, суботник

Клевак – шматок

Клевець – молоток

Клепаня – зимова суконна і хутряна шапка

Клецки, клюцки – страва з вареного тіста. Клецки-клецки, говори по-німецьки

Клинок – вішалка, забитий у стіну кілок для вішання одягу

Клоччя – випрядений льон, який використовується для ткання

Клуби – стегна. Мене щось клуби болять. У неї гарні клуби

Клунтя – дрантя

Кльоц – кусок дерева. Він жодного кльоца з лісу не виніс

Клюб – клуб

Клюка – палиця-кривулька

Клюцки – галушки; ліниві вареники

Клявза – лісосплавна гребля-гамованка, загата на гірській річці, яка слугує для накопичування води та сплаву лісу. Очевидно, походить від імені австрійського інженера-гідротехніка Клаузе; гребля (польське jaz)

Клямбра – скоба для скріплювання колод

Клямка – ручка дверей

Клянчати – стояти на колінах, в переносному значенні – принизливо благати

Кляса – клас

Клячати – робити сир

Кназь, княгиня – наречений, наречена, на весіллі – молодий, молода

Кнайпа – кафе

Книглі – кнедлики

Книзь – молодий на весіллі

Кніжня – молода (на весіллі)

Кобелці – килими на підлогу

Кобзани – вірмени

Коби – якби

Кобили – сорт квасолі

Кобилиця – невелика гать на річці (бойківський діалект)

Кобих – коли б, якщо б

Коварня – порожнина

Ковбель, ковблик – риба

Ковбер – маленька загата на річці

Ковбук – колода, кусок деревини, кругляк

Ковбур – глибоке місце в річці

Ковкок – відпиляний шматок колоди

Ковнір – комір

Ковня – дуже груба нерівна деревина; шматок колод и або викорчуваний пень дерева; обгорілий пеньок дерева

Ковтати – стукати

Козарь – гриб-підберезовик

Колега, колежанка – товариш (подруга) з навчання, роботи (польське кolega, коlezanka)

Колесо – велосипед (на Буковині)

Колєйовий – залізничний

Колодиця – криниця у вигляді встромленого в землю кадоба

Колодій – майстер, який виготовляє вози, сани, колеса; стельмах

Колиба – курінь для чабанів, пастухів, лісорубів; житлова однозрубна будівля без стелі, без вікон, з отвором на даху, одним входом і відкритим вогнищем у центрі.

Слово “колиба” відноситься до грецизмів, тобто запозичене з грецької мови; пов’язане з румунсько-болгарськими рухами вздовж Карпат (Енциклопедія українознавства, 1993, Т. 2, с. 433).

Колиба – це тимчасове житло лісорубів, “гуртожиток”. Після роботи лісоруби повертались з лісу на відпочинок до колиби. Там вони сушили одяг, постоли, чоботи, онучі, харчувалися, спали. На нічліг люди вкладались на тапчани по колу, ногами – у бік ватри, головами – до стіни колиби. Тапчани були  встелені м’якою хвоєю. Вкривались джергами (ліжниками). У колибі завжди знаходився відповідальний чоловік (кальман).

Ватра запалювалась у центрі колиби, дим виходив через отвір на даху. Ватра повинна була горіти постійно. Не дай Боже погаснути ватрі – очікуй неминучого лиха (В. Кравчук, 2003-2008).

Коліда – коляда

Колія – залізниця

Коломийки – лаконічні народні співанки про різні грані життя. У Карпатському регіоні складено понад 70 тисяч коломийок

Коломия – місто в Івано-Франківській області, розташоване на березі р. Прут. Ворота гуцульського краю, інтелектуальний та культурний центр Гуцульщини. Столиця коломийок та писанкарства. “Коломия – не помия, Коломия – місто, в Коломиї такі дівки, як пшеничне тісто” – найбільш відома коломийка. Праслов’янське Kolomyja – глибока вибоїна, наповнена водою.

Кольба – приклад (німецьке)

Колянська вода – одеколон (польське woda kolonska).

“Запашну воду” вперше почали виготовляти в Кельні і французи назвали її еan de Cologne – “вода з Кельна”. Так виникла назва одеколон. По-французькому місто на Рейні звучало як Колонь, по-німецькому – як Кельн (Є.Д. Чак, 1991).

Комарник – пастуша колиба (румунське comarnik – повітка чабанів)

Комашня – поминки

Комин – димар

Комірне – наймане бідняцьке житло

Комірник – винаймач житла, кімнати

Коновка – відро; дерев’яна посудина з одним вухом для води чи молока

Контентний, контетний, кунтетний – задоволений (французьке content – задоволений)

Конче – обов’язково

Коняк, коняки – кінський гній; кінський послід

Кόпати – бити носаком взуття; вдарити ногою з розмаху, дати шпіца

Копил – байстрюк, позашлюбна дитина

Копиця – копа сіна, невеликий стіжок сіна

Корба – ручка, якою крутять вал з ланцюгом (тросом, линвою) і витягують з криниці відро з водою

Корець – міра ваги, 100 кг

Коркочі, горгочі – плечі. Посадити дитину на коркочі, сідай на коркочі

Корнет – музичний інструмент, грати на корнеті

Корок – корок (у виноробів світу є таке поняття як “corked” – тобто з корком)

Кортіти – хотіти

Корчуги – короткі дерев’яні сани, якими перевозять довгу деревину, ставлячи на одні корчуги один кінець дерева, на другі – другий

Косиці, косиця – квітка

Костьол – католицька церква

Котюга, котуга, кутюга – собачка, пес. А дощ все мерчить та мерчить, а котюга бреше та бреше

Котики – щиколотки

Коц – вовняна ковдра, укривало

Коцкати – стукати

Коцьо – Микола

Кочело – колесо

Кочерги – кут біля печі

Кочєн – качан

Кочіння – пологи в овець і кіз

Кошара – загорожа для відпочинку овець

Кошіль – кошик з лози

Краватка – галстук (польське krawat)

Крак – гілка

Крака – вовняна різнокольорова стрічка, якою підперезували запаски

Краплики – суто Святвечірня гуцульська страва, яка подається холодною

Креденець (застаріле) – шафа для посуду, буфет

Креденс – кухонна шафа, сервант, буфет, шафа для посуду (польське kredens)

Крейцер – гроші, дрібна австрійська монета

Крижі – поперек, поясниця (польське krzyźe)

Крижмо – біла тканина, у яку сповивають дитину хрещені батьки після обряду хрещення

Крижівка, крижевка – головка капусти

Криївка – схованка

Криса – відігнутий край капелюха

Крисаня, кресаня – літній головний убір – чоловічий фетровий капелюх з прикрасами

Кришениця – нарізані ножем овочі, фрукти чи інші продукти, почищені і підготовлені для сушіння

Кріс – рушниця, гвинтівка, карабін

Крішка – трішки, небагато

Крокіс – вир у річці

Крстити – здійснювати обряд хрещення

Кружок – дерев’яна дошка круглої форми з ручкою для кулеші

Крутіж – вир

Ксьондз, ксєндз – священник

Кубік – резерв або виїмка грунту на прируслових ділянках річки

Кугут – півень

Кугутки, кугутики – сережки, кліпси

Куку в руку – дати хабара

Кукуц – обрядова булочка

Кулеша, мамалига – варений хліб з кукурудзяної муки

Кулеша, бануш – густа кукурудзяна каша

Кулет – витесаний із смереки спеціальний заокруглений держак, яким перемішують киплячу кукурудзяну масу-мамалигу

Кулко – кільце

Кумека – розум. Кумекати – (думати). Треба мати кумеку – розум

Курбало – більш глибоке місце в річці

Курмей – мотузка, міцна сукана мотузка

Курячі лапки – їстівний гриб; офіційна назва – рогатик жовтий, або рамарія, інші назви – булавиця, півнячий гребінець, грибна локшина

Кутання – порання

Кутати – доглядати, вирощувати (про дитину, худібку)

Кути – перезволожена місцевість; назви населених пунктів Карпатського регіону (Кути, Старі Кути, Стрілецький Кут та ін.)

Куфер – скриня, чемодан; дерев’яна скриня з випуклою кришкою для одягу (німецьке Koffer – валіза)

Кухня – допоміжний будиночок, у якому влітку готується їжа

Кучма – висока бараняча шапка

Кушіти – куштувати їжу

Кушка – полонинська деталь – дерев’яна “сумка”, яка чіпляється на черес (ремінь) і у яку кладуть брусок для мантачення коси

Кушнір – чоловік-ремісник, який обробляє овечі шкурки