Книговидання на словах і ділі

«…Сприяти проведенню протягом року регіональних (обласних) книжкових виставок-ярмарків із залученням представників книговидавничої галузі з інших регіонів, попередньо узгодивши дати проведення таких представницьких заходів із Державним комітетом телебачення і радіомовлення України як центральним органом виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у видавничій сфері».
(Із проекту ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про адміністративні послуги» (реєстр. № 3476 від 23 жовтня 2013 року).

Поштовх до написання цього матеріалу напередодні професійного свята поліграфістів і книгорозповсюджувачів дала наша щира розмова з головою Косівської районної організації Союзу українок Анною Богдан. Вона констатувала, що торік у м. Львові пройшов XX Форум видавців, що там із 1994 року спеціальне журі обирає «найкращу книжку форуму», що навіть у сусідньому Снятині відкрито музей культури Покуття, де в експозиціях солідно представлено книгу в повному розумінні цього слова. Належне треба віддати ветеранові поліграфії нашої Івано-Франківщини Володимирові Карому. Та й у 2015-му виповниться 20 років з часу створення у Косові на громадських засадах видавництва «Писаний Камінь». Але не стало традицією проводити виставки-продажі випущених тут книжок. Варто аби в єдиному спеціалізованому магазині в центрі міста був окремий куток на кшталт: «Книги авторів Косівщини», «Видання «Писаного Каменя» або «Книги Гуцульщини».

Тепер, коли наша Україна робить упевнені кроки на шляху до Євросоюзу, варто аби влада запозичила досвід у Польщі, де є належна державна підтримка книговидання, літератури, перекладів іноземними мовами, розвитку бібліотек і пропаганди читання. «Писаний Камінь» з кожним роком усе більше окрилюється. До нього звертаються імениті люди. Сюди тягне місцевих авторів ніби бджіл у вулик перед проливним дощем. Про нього знають не тільки в західних областях, а й в столиці України, ряді держав Європи та Америці.

Підтвердженням  може  бути хоча б те, що за роки існування «Писаний  Камінь»  видав  майже 800  книжок  українською  мовою,   тисячі   примірників   газет журнального  типу:  «Гуцульський край»,  «Рідне  слово»,  «Освітянський вісник», «Голос краю», 10 чисел літературно-мистецького і громадського-суспільного часопису «Гуцули і Гуцульщина».

До читача прийшли навчальний посібник «Історія Гуцульщини» відомого історика України, доктора історичних наук, професора, академіка АН . вищої школи України Володимира Грабовецького (м. Івано-Франківськ), книжка «З Богом і Україною в серці» професора Національної академії держуправління при Президентові України, доктора наук з державного управління, кандидата медичних наук Ярослава Радиша (м. Київ), довідник для хворих (5-те видання) «Народна медицина Данила Зубицького» світлої пам’яті академіка Академії проблем людини та Академії екологічних наук, видатного українського фітотерапевта Д.Н.Зубицького (м. Київ), четверта прозова книжка відомої української письменниці Марії Влад «Кедрове  Божелісся»  (м.  Київ).  Щоденна всеукраїнська газета «День» ч.82-83 (4205-4206) від 8-9 травня ц.р. опублікувала рецензію Олега Коцарева на книжку Марії Миколаївни «Нетуристичні Карпати: пам’ять гір». Автор рецензії підкреслив, що неоднозначно «анонсує» обкладинка, «Божелісся» присвячено нашим найвищим горам — Карпатам, дві добірки оповідань відтворюють культуру Гуцульщини, традиції, духовність, побут та історію. Особлива родзинка книжки — її мова.

Кожний, хто прочитає «Кедрове Божелісся», гарантовано значно розширить свої знання про діалектні багатства української мови.

У «Писаному Камені» багато видали своїх книжок письменники Богдан Радиш-Маринюк, Ігор Гаврилюк, відомі поети Дмитро Арсенич, Анна Космач, Микола Близнюк, освітяни Аделя Григорук та Іван Мисюк…

Найважливіше те, що тут за останніх декільканадцять років у світ вийшли книги тільки українською мовою. А ще друкують видання на гуцульському та бойківському діалектах. До останніх можна віднести «Старовіцкі повісторькє» Параски Плитки-Горицвіт,  «Флояра»  Ігоря  Пелипейка, «Горицвіт — квітка гірська» Богдана Радиша-Маринюка, «Жьиб’ївські новелі» Онуфрія Манчука, «Словник місцевих слів Карпатського регіону: пояснення та походження слів» Дмитра Савчука, «Українська ввічливість: фольклор гуцульського етноетикету в загально-національному контексті» Дмитра Пожоджука, «Короткий довідник Закерзоння» Омеляна Німця і багато інших.

Заслуговує на увагу те, що невеличкий колектив «Писаного Каменя» (директор Михайло Павлюк) підготував гідний дарунок 200-літньому ювілею Тараса Шевченка. Він видав «Кобзар» Т.Шевченка. Це репринтне видання книги, яка вийшла в українському видавництві «Пробоєм» у Празі в 1941 р.; «Вибір для дітей з образками» Т.Шевченка (репринтне видання книги видавництва «Світ дитини» м. Львів, 1923 рік); «Шевченко: художнє пізнання» Омеляна Німця, яку вдень 200-літнього ювілею вручено шістьом послам різних держав на Майдані в столиці України, десятий випуск журналу «Гуцули і Гуцульщина».

Про це написали газети «Галичина», «Верховинські вісті», «Карпати» (Путильський район) в публікаціях «Шевченкіана по-гуцульськи», «Шевченківський видавничий вибух», «Гуцули і Гуцульщина».

Справжнім сюрпризом для поліграфістів було розміщення в інтернет-виданні «Політикантроп» матеріалу Василя Глібчука під назвою «Ювілейне число журналу «Гуцули і Гуцульщина» до ювілею Шевченка» Там же вміщено й світлину цього часопису.

Як і годиться, на закінчення, від імені редакційної колегії літературно-мистецького і громадсько-суспільного часопису «Гуцули і Гуцульщина», ряду поетів, прозаїків, дослідників нашою краю, істориків й етнографів бажаю приватному підприємству «Писаний Камінь» нових творчих знахідок і цікавих авторів книг, дієвої підтримки влади, вищих злетів.

Петро Гавука.

«Гуцульський край», №22, 30.05.2014 року