Пімста і сльози. Три «Кордуби» із с. Стаpi Кути. Володимир Близнюк
Україна купалася в крові, бо не мало провокаторів, агентів НКВС та КГБ було, які ще сьогодні, ходять поміж нами. Ворог підступно використовував українців для боротьби проти своїх підпільників, повстанців за волю України, їм обіцяли рай на землі. Свої убивали своїх. А ворог нишком радів із братовбивства. Народ ставав на бездоріжжі, деколи і недовіряли своїм.
Треба було добре вивчати характери червоних московсько-азіятських чекістів, бо в них звірячі методи, як раненого звіра у берлозі. Кузьменюк Петро, с.Івана,1918 р.нар. за панської Польщі був комсомольцем. Його після приходу комуністичної влади 1939р. в Галичину не забрали в Червону армію, бо він був завербований донощиком в чека – НКВД. Після відступу большевицьких окупантів з наших теренів він 1941 року з приходом фашистсько-німецької окупації став членом ОУН. Торгує у приватному буфеті місті Кути. На той час був зв’язковим ОУН. Потім його призначили провідником СБ Кутського району під псевдом «Кордуба». Деякі перші його злочини названі перед смертю Володимиром Хариняком, стрільцем УПА, «Голубом» із села Старі Кути.
Осінню 1943 р. за наказом «Кордуба» арештують Гоцко Марію – «Mусю», дружину Гоцка Михайла, сина Мартина, яка після арешту пропала безвісті. Марія Гоцко під час Першої світової війни, як санітарка державної лікарні (яка переходила з рук до рук займаної армії) вилікувала свого майбутнього чоловіка від тифу і переховала його від большевиків у місті Слов’янськ, що на Наддніпрянщині. Там він перебував і після відступу з України, забрав «Мусю» з собою в рідне село.
Це робилося для того, щоб Гоцко Михайло, як колишній старшина Українських Січових Стрільців не вишколював повстанців УПА.
Весною 1944 року «Кордуб» наказує арештувати колишніх членів компартії за Польщі у селі Старі Кути і знищити їх. В тому числі були і невинні люди. Цей жах викликав обурення серед сільського населення. Було вбито Бойчука Івана, якого сини: Микола 1914 р. нар. – псевдо «Мандзюк» скорострільчик УПА, член ОУН; Мирослав, 1927р. нар. – псевдо «Чорноморець». Це було зроблено з метою, щоб вони виступили проти ОУН.
Та їх розрадив четар УПА скорострільників Мирослав Лівак «Галайда», мами їхньої брат. «Кордуб» завів їх до стайні на окраїні села Старі Кути, присілок Пеньківка, і спалив усіх живими.
Вірні сини України «Мандзюк» та «Чорноморець» тяжко перенесли біль на своєму тілі, але не зрадили своєї ідеї, загинули геройською смертю. 1945 року «Кордуб» наказав своїм підлеглим стрільцям СБ знищити через повішання здібну вістову Грекуляк Марію, доньку Федора, і довідатись, яке прізвище її нареченого. Марія Грекуляк була вістовою сотника УПА «Довбуша» – Михайла Хариняка із села Старі Кути. Вона мала завдання познайомитися з офіцером НКВД і дізнаватись про плани облавних походів та пересування їх військ. Це була приємна, красива дівчина веселої вдачі, яка не з власної вини пішла на такий ризик.
Вона познайомилася з старшим лейтенантом (прізвище невідоме) прикордонних розвідних військ, який полюбив і обіцяв одружитись з нею. Він розмовляв українською мовою і був родом з Наддніпрянщини.
Перший раз він її сказав, якого числа і місяця будуть пересуватися на облаву війська в гори понад Черемошем. Це вона доповіла «Довбушеві», який засів з повстанцями на горі Сокільській та понад правий берег у присілку села Підзахаричі в Межибродах на Буковині.
Одного дня чотири авто з військом під’їхали під гору Сокільська. З гори повстанці закидали їх протитанковими гранатами. На дорозі зірвалися міни, вдарили скоростріли з Межибродів. В короткому бою загін прикордонного війська був розгромлений. Майже 120 розвідних солдатів загинуло, залишилися поранені, з них тільки три живими. Вони скочили в річку Черемош і водою поплили вниз. За прізвищами Степанов, Підлубний та інші.
Одного разу Марія Грекуляк вечером пішла у місто Кути на зустріч з лейтенантом. Проходжувалась з ним по вулиці, де сьогодні стоїть хрест упівцям, яких повісили червоні кати. Через якийсь час побачила, що «Кордуб» йшов до КГБ. Він побачив Марію з офіцером, але вона відвернулась і пішла з лейтенантом по Косівській дорозі додому. Розповіла про побачене лейтенанту. На другий день пішла по зв’язку до «Довбуша» і розповіла йому це. Він задумався.
На третій день Марія Грекуляк була завішена.
Коли «Довбуш» почув цю трагічну вістку, ним затрясло. Він шукав свого ворога «Кордуба». І одного разу зустрівся з ним на горі Баба. «Кордуб» говорив з повстанцями, між ними був і районний провідник пропаганди «Байда» – Близнюк Степан. «Довбуш» побачивши «Кордуба», зловив його за груди, і витягнув пістоль з кобури. «Байда» зловив його за руку і сказав. «Довбуш» крикнув: «Це зрадник, його побачила моя розвідниця Грекуляк Марія, як він заходив до КГБ. Він за це її повісив». «Ми розберемося, не гарячкуй» – мовив «Байда».
«Кордуб» крикнув: «Ти мене попам’ятаєш…». Через кілька днів пізніше «Кордуб» підложив міни на стежках, де ходив «Довбуш» і «Довбуш» підірвався так, поранив ноги, що він застрелився. Похоронили його в лісі Хоминському, але про це ніхто не знав. Про це розповідав рідний брат «Довбуша», стрілець УПА, псевдо «Голуб» – Хариняк Володимир, якому принесли пістоль «Довбуша» після його загибелі.
Так загинув вірний син Карпатської землі в лісах рідної землі від рук зрадника свого народу, большевицького агента «Кордуба». Перший сотник «П.Ж.» – УПА, славний герой України «Довбуш».
Того ж року від «стрибка» – Моканюка Володимира в облаві в лісі з автоматної черги загинув ст. лейтенант з Наддніпрянщини, який мав зв’язки з Марією Грекуляк. Чий це наказ? Чому убивця не судили?
Перед смертю певно Марія Грекуляк виповіла прізвище ст. лейтенанта.
2. Близнюк Володимир, с.Миколи,1925 р.нар. із села Старі Кути. У 1944 році він поступив у сотню УПА – «Крука», мав псевдо «Кордуб». Зимою 1945 року легалізувався, пішов у стрибки, воював проти повстанців України. Та недовго прийшлось воювати. Осінню 1945 року його зловили стрільці СБ – УПА і розстріляли при втечі.
3.Глібчук Василь, с.Петра, 1925 р.нар, із села Старі Кути Косівського району, українець, освіта неповна середня. Легалізувався. Прийшов з повинною в органи НКВД. Проживав у селі Павлівка Тисменицького району Станіславської області. Колгоспник. Заарештований 18.07.1950 року, звинувачення: вояк УПА (боївка «Іскри»), псевдо «Кордуб», допомагав УПА продуктами. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 11.11.1950 року засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах з конфіскацією майна. Реабілітований 19.03.1992 р. /8132П/.
Література: Книга «Реабілітовані історією. Івано-Франківська обл. Том І-й. В-во Івано-Франківськ – «Лілея» – НВ 2000р.
Сам не зраджуй боротьби,
Не роби зла нікому.
То будеш славним на земли –
Гордий своєму роду.
