Гуцульщина і гуцули в творах Івана Франка. Примітки
Українсько-руська студентська мандрівка літом 1884р. Вперше надрукована окремою брошурою в 1884 р. як програма студентської мандрівки. Тут надруковано вступ та ту частину, що стосується Гуцульщини. Друкується за виданням: Іван Франко. Зібрання тво-рів у п’ятдесяти томах. Том 3. – “Наукова думка”: Київ, 1976
Краттерів камінь – скеля біля с. Дори.
Bärenland (нім.) – Країна ведмедів
Мандатор Грдлічка – поліційно-судовий австрійський урядовець, зловісно знамени-тий своїми жорстокими розправами над гуцулами. Місцем його урядування було с. Устєріки (тепер Верховинського р-ну), про нього розповідається у нарисі “Гуцульський король”, вмі-щеному в цьому збірнику.
Кодня – містечко на Волині, де 1768 р. шляхта катувала гайдамаків.
Сюди нам Федькович живцем переніс Гайнівську Лолерею – мається на увазі поезія Федьковича “Черемська цариця”, написана Федьковичем під впливом вірша німецького по-ета Г. Гайне “Льореляй”.
Кобилиця Лук’ян (1812-1851) – керівник селянського антикріпосницького руху на Бу-ковині у 40-х роках ХІХ століття. Про нього див. статтю І. Франка в цьому збірнику.
Від’їзд гуцула. Вперше надруковано в журналі “Друг” 1873, № 13, Тут друкується за виданням: Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах.
Том 3. – Київ: Наукова думка, 1976 р.
Керманич. Вперше надруковано у книзі “Баляди і розкази” у 1876р. Тут друкується за виданням: Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах.
Том 3. – Київ: Наукова думка, 1976 р.
Буркутська романса. Написана в 1901 р. Вперше надрукована в 1926р. Тут друку-ється за виданням: Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах.
Том 3 – Київ: Наукова думка, 1976 р.
Буркутські станси. Вперше надруковано в журналі “Літературно-науковий вісник” 1901р. Тут друкується за виданням: Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. Том 3. – Київ: Наукова думка, 1976.
Станси – невеликі ліричні вірші, що складаються з чотирирядкових строф і вислов-люють певні переживання чи філософські роздуми.
Анні П. Вперше надруковано в книзі “З вершин і низин”, 1893. Тут друкується за ви-данням: Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах . Том 1. – Київ: Наукова думка, 1976.
Анна П – Ганна Павлик (1855-1928), сестра Михайла Павлика, письменника і громад-ського діяча. Дівчина з с. Монастирського (тепер у складі м. Косова) була борцем за справе-дливість, гостро виступала проти кривд, які чинили гуцулам австрійська влада й панівні вер-стви. Її переслідували, не раз запроторювали до в’язниці. І. Франко високо оцінював громад-ську діяльність Г. Павлик, яка, не маючи навіть початкової освіти, стала однією з передових діячок серед галицького жіноцтва.
На смерть М. Павлика. Основою вірша стала промова І. Франка, яку він збирався виголосити 27 січня 1915 р. під час похорону свого друга й товариша по громадській праці. Однак російська влада (Львів був тоді окупований російськими військами) заборонила про-мови під час похорону. Друкується за виданням: Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. Том 3. – Київ: Наукова думка, 1976 р.
Терен у нозі. Оповідання з гуцульського життя. Вперше надруковано німецькою мо-вою у тижневику “Diе Zeit” у 1902р. Українською мовою в перекладі автора вперше надру-ковано в 1906р. у “Літературно-науковому вістнику”. Друкується за виданям: Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. Том 21. – Київ: Наукова думка, 1979р.
«Астамент» – тестамент, тобто заповіт
Аршинник– миш’як, сильно отруйна речовина
Терен у нозі. Поема писалася в 1907,1913,1914 роках у Криворівні. Присвячена пам’яті Зіновії Бурачинської (1848-1909) з Криворівні; вона вивчала життя й побут гуцулів, збирала фольклор. Мати дружини священика Олекси Волянського. Вперше надрукована М. Возняком 1927 р. Тут друкується за виданням: Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. Том 5. – Київ. Наукова думка: 1976 р.
Тему вищого провидіння, докорів сумління І. Франко опрацював і в однойменному оповіданні, яке вміщене в цьому збірнику.
Як Юра Шикманюк брів Черемош. Написане 1903 р., вперше надруковано в “Літе-ратурно-науковому віснику” 1906р. Тут друкується за виданням: Іван Франко. Зібрання тво-рів у п’ятдесяти томах. Том 21. – Київ: Наукова думка, 1979 р.
Tertius gaudens (лат.) – третій, що радіє.
Консеквенція – наслідок
Linksum! Marsch! (нім.) – Ліворуч! Марш!
Ад’юнкт – помічник судді
Ошацування – оцінка
Обдукція – розтин тіла з метою виявлення причини смерті
Гуцульський король. Твір не закінчений. Вперше надрукований у 1948р. у книжці: Іван Франко. “Статті і матеріали. Збірник перший. Видавництво ЛДУ” упорядкованій М. Во-зняком. Тут друкується за виданням: Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. Том 22. – Київ: Наукова думка, 1979 р.
Грдлічка – не вигадана особа. Був мандатором – австрійським поліційним і судовим урядовцем часів панщини. У с. Устєріках на Верховинщині досі люди показують пивницю, в якій жорстокий свавільник катував гуцулів.
Петрії і Довбущуки. Перша редакція повісті надрукована 1875 р. у журналі «Друг». У новій редакції видана окремою книжкою в Чернівцях 1913 р. У збірнику передруковується з 22 тому 50-томного видання творів Франка.
У повісті сильний елемент фантастики. Топографія (назви міст, сіл, гір, річок), за сло-вами автора, як і хронологія здебільшого «фантастична» також. Повість не є історичною, у ній автор використав народні перекази й легенди про Довбуша з метою популяризації влас-них ідей про працю задля добра народу.
Es ist der Fluch der bösen Tat, dass sie gebärend stets nur Böses zeugen muss! (нім.) – Це прокляття лихого вчинку, що, народжуючись, раз у раз мусить плодити тільки зло.
Раковцій (1676-1735) – керівник національно-визвольного повстання угорців проти Гайсбургської монархії Австрії на поч. XVIII ст.
Фактор – посередник у торгівельних, підприємницьких справах.
Wie meint ihr dus? (ідиш) – Як ви мислите це?
Geschäft ist Geschäft (нім.) – бізнес є бізнес.
Ich weiss gur nichts! (ідиш) – Я нічого не знаю!
Ich bin hier (нім.) – Я тут.
Kenn Sie einen gewissen Chaim Spitzer? (нім.) – Ви знаєте такого Хаїма Шпіцера?
Nein, ich kenn’ ihn gur nicht (нім.) – Ні, я його зовсім не знаю.
Ich wusste, dass sie dies verneinen werden. Alsobis ant Weiteres sind Sie arretirt. Kommen sie mit (нім) – Я знав, що ви це заперечите. Отже, поки що ви арештовані. Ідіть зі мною!
Was wollen Sie von mir? Ich bin ein ehrlicher Mann (нім) – Що ви хочете від мене? Я че-сна людина.
Das wird sich shon zeigen. Kommen Sie mit uns. (нім.) – Це буде видно. Ходімо з нами.
Wu sist dus? (ідиш.) – Що це?
Gute Nacht! (нім.) – Добраніч!
Лук’ян Кобилиця. Епізод з історії Гуцульщини в першій половині ХІХ ст. Вперше опубліковано в Записках Наукового Товариства імені Шевченка в 1902 р. Подається за ви-данням: Іван Франко. Вибрані твори в п’ятдесяти томах.
Том 47. – Київ: Наукова думка. 1986 р.
Лук’ян Кобилиця (1812-1851) – керівник антикріпосницького селянського руху на бу-ковинській Гуцульщині у 40-х роках ХІХ ст.
Смаль-Стоцький Степан (1859-1938) – мовознавець, літературознавець, культурно-освітній діяч Буковини.
Колесcа Олександр (1867-1945) –літературознавець, мовознавець, фольклорист, про-фесор Львівського, Чернівецького та Празького університетів.
Кайндль Раймунд (1866-1930) – професор і ректор Чернівецького університету, автор відомих праць з етнографії Гуцульщини.
Заклинський Роман (1852-1931) – письменник, викладач Львівської учительської се-мінарії, дослідник творчості Ю. Федьковича.
Кошут Лайош (1802-1894) – один із керівників революції в Угорщині 1848-1849рр.
Іван Федорович (1811-1870) – громадський діяч у Галичині.
… сесія – так І. Франко називає народні віча, які скликав Л. Кобилиця. Перше – 16 листопада 1848р. у Вижниці ( зібрання близько 2600 гуцулів) та 21 листопада.
пленіпотент – довірена особа
близька до катастрофи, яка в 1846 р. трапилася в Західній Галичині – мається на ува-зі селянське заворушення, під час яких дійшло до кривавої розправи селян над поміщиками («мазурська різня»)
камера – державна власність
сецесія – відокремлення; мається на увазі, що чеські депутати залишили сейм.
генерал Бем – один із керівників угорського національного повстання проти Австрій-ської імперії 1848-1849 рр.
домінія – поміщицький маєток.
Осип Юрій Федькович. Стаття написана з нагоди 25-ліття літературної діяльності Ю. Федьковича. Вперше надрукована в журналі “Зоря” 1886р. Тут друкується за виданням: Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах.
Том 27. – Київ: Наукова думка, 1980 р.
одному критикові… – йдеться про Миколу Огоновського, який у 1881 р. в однім із чернівецьких часописів негативно оцінив творчість Ю. Федьковича.
Листи. Друкуються за виданням: Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. – Київ: Наукова думка.
З листа до І. Павлика після 23 серпня 1880 р. Друкується за текстом т. 48, с. 241. – Київ: Наукова думка, 1986.
Сестри Ваші – сестри М. Павлика Ганна, Параска, Олена, Катерина жили в с. Монас-тирському біля Косова.
Геник – Кирило Геник (1857-1925) – учитель у Нижньому Березові, до якого І. Франко їхав на початку березня 1880р. Див. про це статтю П. Арсенича “Нижній Березів у житті Іва-на Франка” в цьому збірнику.
З листа до М. Драгоманова 26 квітня 1890р. Писаний зі Львова. Вперше надрукова-ний у книзі І. Франко. В поті чола. Львів, 1890. Подається за текстом т. 49, с 247-248.
З листа до М. Павлика, кінець жовтня 1860р. Друкується за текстом т. 48, с. 252. Іван Франко згадує про своє перебування в Нижньому Березові влітку 1880р.
З листа до М. Павлика 29 січня 1881р. Друкується за текстом т. 48, с. 266-268. У ли-сті йдеться про можливість одруження І. Франка з Ганною Павлик. На перешкоді цьому ста-ли і матеріальні обставини, про які пише автор листа, і різниця поглядів. У листі до брата у вересні 1880р. Ганна писала: “Франко казав мині, що хотів би сі зо мнов женити. Мені ж віддавані цілком не в голові. Міні в голові: як би я могла розказати за свої і людські гаразди – більше ніц!”
(Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом. Том ІІІ. Чернівці,
1910. – с 200-201).
З листа до О. Маковея 23 липня 1898р. Друкується за текстом т. 50, с. 107. Лист пи-саний з с. Довгополя, де І. Франко мешкав у його буковинській частині, а столувався у міс-цевого священика о. Івана Попеля(1850-1921), людини колоритного характеру й прогресив-них поглядів, за що зазнавав переслідувань з боку влади та церковного керівництва.
Лист до М. Грушевського 8 серпня 1898р. Друкується за текстом т. 50, с. 108. Писа-ний з Довгополя і дає уявлення про те, як “відпочивав” І. Франко: він працював над перекла-дами з французької ( Доде, Золя), норвезької (Г. Ібсен), італійської (А. Негрі) мов, водночас працює над своїм твором “Із секретів поетичної творчості”, опрацьовує етнографічний та фольклорний матеріал, пише монографію про полонину Глистовата.
“Досі не звісний опришок” – Мирон Штола, про якого І. Франко вмістив статтю в “Етнографічному збірнику”, т. V, Львів, 1899. Там надруковані і зібрані ним “Гуцульські примівки”.
Лист до Ольги Франко 28 серпня 1905р. Друкується за текстом т. 50, с. 272. Писаний з Кут.
Кулик Іван – адвокат, знайомий Франка.
Лист до Ф. Вовка 4 вересня 1905р. Друкується за текстом т. 50, с. 274. Писаний з Бе-регомета на Вижниччині.
Вовк Федір (1847-1918) – учений-антрополог та етнограф, один із дослідників гуцулів як антропологічного типу.
З суспенсією Попеля… – о. Попеля було позбавлено права виконувати обов’язки свя-щеника, а потім реституйовано (повернено право).
Лист до І. Д. Харов’юка 12 грудня 1906р. Друкується за т. 50, с. 286. Писаний зі Львова.
Харов’юк Данило (1883-1916) – педагог, письменник і громадський діяч, мешкав у присілку Хорови с. Підзахаричі (тепер Путильського р-ну). У листі йдеться про його опові-дання “Палагна”, опубліковане в ЛНВ в 1907р. Д. Харов’юк писав гуцульською говіркою.
Лист до Ольги Франко 28.VIII. 1907р. Друкується за текстом т. 50, с. 327-328. Пи-саний з Криворівні.
… хлопці… – сини письменника Андрій і Тарас.
Лист до Д. Харов’юка 30 вересня 1907р. Друкується за текстом т. 50, с. 331. Опові-дання “Тезки” з невідомих причин не було надруковано. Лист свідчить про уважне ставлен-ня І. Франка до незнайомого йому особисто молодого письменника з Гуцульщини.
Лист до Ольги Франко 2 серпня 1914р. Писаний з Криворівні. Друкується за т. 50, с. 419-420. Лист відображає драматичну ситуацію: І. Франко, хворий, не має змоги виїхати до Львова, де залишилась одинокою хвора дружина, а сина Тараса мобілізовано (1 серпня роз-почалася Перша світова війна).
Лист до невстановленої особи, кінець 1914р. Писаний у Львові, Друкується за текс-том т. 50, с. 421.
Якіб’юк Василь (1866-1944) – талановитий гуцул з Криворівні, різьбяр, фотограф, збирач творів народного мистецтва. У його хаті І. Франко мешкав у літній час, тепер там меморіальний музей.
Тарас Франко. Спогади про батька.
Франко Тарас (1889-1971) здобув вищу освіту, працював у вузах, в Інституті літера-тури ім. Т. Г. Шевченка (завідував бібліотекою І. Франка). Перебував під наглядом КДБ. У 1956р. вийшла його книжка “Про батька: статті, спогади, розповіді і нариси”, звідки взято цей уривок.
Петро Франко.
Франко Петро (1890 – 1941) – письменник і педагог. Написав спогади про батька в 1937 році і видав окремою брошурою у Львові. Тут подаємо лише уривочок.
Ганна Франко.
Франко Ганна ( 1892-1988 ) – дочка Івана Франка, проживала в м. Торонто (Канада). Спогад написано в 1955 році. Тут подаємо лише уривок з цих спогадів
Др. Іван Куровець. Іван Франко в моїх спогадах.
Куровець Іван (1863-1931) – лікар і громадський діяч. Його дружина – К. Бурачинсь-ка, дочка Криворівнянського священика з Калущини. Його спогади надруковано у виданні: Спомин про Івана Франка. Накладом “Нового часу”. – Львів, 1927. – с. 27-29.
Інвігілювати – здійснювати за кимось нагляд, стежити.
Олексій Волянський. Мої спомини про Івана Франка.
Волянський Олекса (1862-1947) – священик у Криворівні (1893-1923) та Соколівці (з 1923р.). Культурний діяч. У його домі бували на відпочинку І. Франко, Леся Українка, М. Грушевський, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, Г. Хоткевич, О. Олесь, М. Черемшина, В. Гнатюк, І. Труш, Є. Тимченко, І. Крип’якевич та багато інших. Подані тут спогади вперше надруковані у виданні: Спомин про Івана Франка – Львів, 1927, яке зберіг Косовський кни-голюб, лікар В. Кушнір.
…прогулька наших академіків… – академіками звали студентів університету.
вілєгіятура – відпочинок
sero venientibus ossa (лат.) – хто пізно приходить – кості знаходить.
vulgo (лат.) – по-простому; прізвисько.
наступила відома катастрофа – важке захворювання І. Франка.
ц.-к. – цісарсько-королівський – так офіційно йменувалися всі державні установи та організації в Австро-Угорщині.
Л.Н.В. – «Літературно-науковий вісник» – перший всеукраїнський літературно-науковий і громадсько-політичний журнал, заснований 1898 р. Науковим товариством ім.. Шевченка у Львові. І. Франко був одним із його редакторів.
«холерники» – так називали гуцули городян, що приїжджали в села на відпочинок; можливо, ця назва з’явилася в часи, коли епідемії холери змушували мешканців міст рятува-тися у менш залюднених місцях.
Іван Білинкевич. Гуцульщина манила його.
Білинкевич Іван (1905-1996) – дослідник життя й творчості І. Франка. Усе життя пра-цював на посадах, пов’язаних з бухгалтерією, зокрема на щітковій та паперовій фабриках у м. Коломиї. Сам-один створив “Франкознавчий словник”, що є енциклопедією франкознавс-тва. Написав велику монографію “Дорогами великого Каменяра по Івано-Франківщині”, ряд статей. Вдалося надрукувати лише брошуру “Іван Франко і Коломия” (1991), декілька ста-тей. А лише його «Франкознавчий словник» має обсяг не менше 700 друкованих аркушів (якби його надрукувати…). Це справжній подвиг, на жаль, досі належно не оцінений.
Петро Арсенич. Нижній Березів у житті Івана Франка
Арсенич Петро (народився в 1934р.) – історик, етнограф, культурно-освітній діяч, до-слідник Гуцульщини. Автор близько 30 книжок та понад 1000 статей, зокрема “Родина Шу-хевичів” (1995), “Прикарпаття в житті Каменяра” (1996), “Криворівня” (2000), “Родина Бу-рачинських” та ін.
Іван Денисюк. Гуцульські оповідання Івана Франка
Денисюк Іван (народився 1924 р.) – літературознавець, критик, доктор філологічних наук, професор Львівського Національного університету ім. І. Франка. Автор наукових праць про І. Франка, М. Павлика, про розвиток української малої прози початку ХХ століття та ін.
Дзурак Микола. Екскурсія по музею в Криворівні.
Музей І. Франка в Криворівні відкрито 30 квітня 1953 року в хаті Василя Якіб’юка, у якій письменник з родиною мешкав під час їх приїздів у Криворівню. Спочатку це була кім-ната-музей, а в 1960 р. під музей передано весь будинок. Завідувала музеєм до 1966 р. Пла-тонида Володимирівна Хоткевич, дружина Гната Хоткевича. У 1985 р. біля приміщення му-зею встановлено погруддя Каменяра з кованої міді.
Наукові працівники музею – Микола Дзурак та Ганна Луцюк.
