Вибрані поезії «Сповідь Вітрєка». Мирослав Лазарук

16.05.2025 · Видання

Нова поетична книга українського письменника Мирослава Лазарука охоплює значну частину віршів, написаних з 2О14 по 2024 рр. Автор з глибоким болем переживає загарбницьку війну проти рідної держави, яка триває не одне століття… Водночас з трепетом сприймає становлення політично зрілої України, вклоняється Героям, які “тримають небо над Україною”.

Чимало у книзі і ліричних поезій, які у цей складний час надихають і запевнюють, що Життя неодмінно переможе смерть, а Світло темряву. Збірка поезій “Сповідь вітрєка” наповнена гуцульськими словами та образами, які додають поетичним рядкам різнобарвності та колориту.

Лазарук М. Л 17 СПОВІДЬ ВІТРЄКА. Вибрані поезії 2014-2024 рр./Лазарук – Косів: Писаний Камінь, 2024 – 248 с.

УДК 821.161.2
ББК 84.4 (Укр6)
Л 17

Вибрані поезії «Сповідь Вітрєка». Мирослав Лазарук 1,39 МБ | .pdf | Завантажень: 160

© М. Лазарук, 2024
© Видавництво «Писаний Камінь», 2024
Літературний редактор: Василь Шкурган
Автор обкладинки: Олег Ємельянов

КОЛИ МИНАЮТСИ ЕПОХИ…

Диптих
Світлій пам’яті Небесної Сотні

За ніч за дві минаютси епохи,
Неначе за столітє нетривке,
Всевишній не минаєтси ні трохи,
Майструє тіло, а воно глевке.

Так ніби справді ще бракує духу,
Того, що рве на шматтє, а проте…
Несе диявол в серци завірюху,
Щоб вимести із него все свєте.

Тоді лишаютси сліди криваві,
Які ведут до Бога на Майдан.
Сидит собі на довгій лаві
Й сортує трупи в судний караван.

Шукаючи і винних і нивинних,
Проте ж усі – Герої, инчих тут нема.
З одної Божеської глини,
Ни заглевкої – справжньої, й дарма

У душу зазирати, ніч минає,
Немов епоха вражена німа.
І Бог завчасу німби їм мінєє,
Скінчиласи, нарешті вже зима…

«Нас там триста, як скло, Товариства лягло»…
Тарас Шевченко

За сотнев йде мужніша сотня,
Чекає розпанаханий Майдан,
За ним холодна ніч, гейби безодня,
За нев – неублаганний океан
Мільйонів душ, гарячих, одчайдушних,
І чути лиш один надірваний порив,
Нема німих чи й простодушних,
До кожного сам Бог загуворив:
– Борітеси – поборете!
Немає шлєху, Як той, котрого вам заповідав,
Та за щитами деревлєними на плаху,
Супроти снайпера тупого, єк удав,
А далі вбивці в масках беркутиних,
Цілєютси у скроні та в серцє,
Прийшли голодні зайди на гостини,
Лишєючи обличчя у синцях!
Та не спиняютси, ідут одчайні сотні
І ллєси кров горєча та прудка,
Її спинити й ангели не годні,
Промовит смерть холодна та їдка,
Нічого не спроможна зрозуміти,
Забрати їх захоче в небеса,
Але не йдут туда Вітчизни діти,
Стояти тут, земна краса
Оповиває, подарує крила,
Бо для Героїв смерти й тут нема,
У небесах Господніх їх могила.
Скінчиласи не праведна зима.