Вірші про добро та красу

У Косівському видавництві «Писаний Камінь» побачила світ одинадцята збірка віршів «Коник-гуцулик», яку написав поет Микола Близнюка.

Микола Іванович Близнюк — член Національної спілки письменників України, лавреат премій Михайла Павлика, Марії Підгірянки та двох імені Тараса Мельничука — «Князь роси» і X літературного фестивалю «Покрова», присвяченого його творчості. З поетом-політв’язнем, лавреатом Шевченківської премії Тарасом Мельиичуком Миколу Івановича єднала щира дружба.

Микола Близнюк є автором понад чотирьох тисяч віршів для дошкільнят і школяриків! Мешкає він у гуцульському селі, що зветься Старі Кути.

Микола Іванович — автор чудових збірочок для дітей: «Чугайстрова криниця», «Чудасія», «Художник Мурчик», «Весела Калина», «Дятлику-Ковалику», «Вухатий мандрівник», «Добрий чарівник», «Наймиліший край».

А ще на його поезії видані дві пісенні книжки для дітей дошкільного та шкільного віку. В одній із них — «Срібний човник» до сорока віршів Миколи Близнюка та власних написав музику композитор Петро Юсипчук. Музику до іншої — «Всі ми любимо співати» створила композиторка Лариса Чупринчук.

Крім цих збірок і пісенних збірників для дітей, Микола Іванович видав дві поетичні книжки великих епічних творів — «Олекса Довбуш» і «Сонцевіри», які перевидав однією — під назвою «Дві поеми». Перша його книжка «Окрилені гори» побачила світ навесні 1991 року — на початку національного відродження нашої рідної України.

Дуже люблять вірші Миколи Івановича для дітей художниці Ольга Яремчук і Любов Ковалишин-Косович. Це ж вони малюють такі гарні ілюстрації до його поезій. Пані Люба ілюструвала і збірочку «Коник-гуцулик».

Василь Глібчук.

НЕРОЗЛУЧНІ
Звуся Бабою Ягою,
Нерозлучна я з мітлою.
Я на ній лечу ось так,
Навіть заздрить нам Літак.

ДЖЕРЕЛ КЛЮЧІ
Задоволені Сичі:
Ані вдень; ані вночі
Не вживали кока-коли,
Не хворіли ще ніколи.
В горах б’ють джерел ключі,
Воду п’ють із них Сичі.

КУЛАКИ СВЕРБЛЯТЬ
Бились Шершні навкулачки,
Поламали крильця.
Тяжко стогнуть, лазять рачки,
Ні, так не годиться. Заливаються слізьми:
— Винні кулаки, не ми. Кулаки сверблять у нас,
Звикли битися весь час.

СВИСТУНИ
Засвистали потихенько
— Не почує Місяченько.
Рибки раді — чемні Раки,
Свистуни, не забіяки.

СМІЛИВИЙ ПАВУЧОК
Працьовитий Павучок
Полотно не просто ткав.
Не боявся колючок,
Ткав на ньому їжачка.
Ткав поволі, залюбки,
Особливо — колючки.

ТО НЕ Я!
Розсмішив Вухань Ворону:
Білу снив її. Не чорну.
— То не я, — сміється тихо,
— Снилася тобі Зайчиха.

ВІДВАЖНИЙ ПЕСИК
— Раз в уяві я, гав, гав,
На хмариночці літав.
Гладив Місяченьку ріжки
— Не боявся анітрішки.

«Гуцульський край», №21, 27.05.2022 року