«Скеля українського духу» Миколи Симчича

«Ідею українського націоналізму в сучасній Україні поборюють ті сили, які не хочуть погодитися з тим, щоб закріпити і розбудувати незалежну Українську соборну державу, бо вони знають, що державний суверенітет і державний націоналізм — це нерозривні явища здорового розвитку всіх націй, а не лише української!
Микола Плав’юк,
голова ПУН і ОУН, останній Президент УНР в екзилі.

Недавно у видавництві «Писаний Камінь» побачила світ об’ємна книга на 558 сторінок у твердій обкладинці Миколи Зеновія Симчича «Скеля українського духу».

Ця титанічна праця наштовхує небайдужих читачів на роздуми після відзначення річниці Незалежності неньки-України та напередодні чергових виборів до місцевих рад у жовтні.

Голова Івано-Франківської обласної ОУН, кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства і філософії Національного медичного університету Микола Сулятицький у передмові «Зброяр духу єднання» пише: «Скеля українського духу» — видання знаного в Україні письменника, гостро актуального журналіста, члена НСПУ і НСЖУ, лауреата Рівненської обласної літературної премії та Івано-Франківської обласної журналістської премії ім. Богдана Бойка, кандидата фізико-математичних наук, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії і повсякчас невтомного оборонця національної ідеї Миколи Зеновія Симчича. Величчя представленої монографії граниться попередніми яскраво-талановитими творами літературного моноліту — дев’ятьма художніми і художньо-документальними книгами…».

Далі в передмові підкреслено, що в історико-аналітичному есеї «Анафема на гетьмана Мазепу і нація з репресованою свідомістю» автор досліджує зламану моральність і трагічні наслідки ґвалтованої московським самодержавством національної української свідомості, «коли свій зраджує свого», коли з’явилися цілі покоління покручів і пристосуванців, прислужників москальських поневолювачів, готових зраджувати Україну і торгувати Україною навіть під личиною «українських патріотів». Шлях до звільнення з рабської кліті і від самоїдної психології голодних щурів, загнаних в цю клітку москальськими ординцями-людиноненависниками, вказав гетьман України Іван Мазепа. Це — шлях боротьби за незалежницькі традиції, за державницький суверенітет і святу Християнську віру.

«Зі змістовних відтинків «Українотворців» дізнаємося про, — продовжує М.Сулятицький, — на жаль, перманентно повторювані складні перипетії передвиборчих перегонів, підлі вчинки пояничарених покручів з їхніми брудними і фальсифікаційними викрутасами».

Якраз щось схоже на сказане вище я уже бачив під час кількох виборчих перегонів. І дуже шкода, що деякі кандидати в депутати до рад різних рівнів удавалися до наклепів і приниження людської гідності своїх суперників. Це суперечить християнській моралі, насамперед, дев’ятій заповіді Божій, котра гласить: «Не свідчи ложно на свого ближнього».

Цикл монографічного видання М.З.Симчича «Консолідація ОУН: міцніймо на горе ворогам!» присвячений надто важливим справам нашого національного буття, за які автор, як активний діяч націоналістичного руху (член Проводу Івано-Франкіської обласної ОУН, голова ревізійної комісії ОУН), щиро вболіває і всіма доступними йому заходами реалізує у дію.

Відрадно, що попри увагу друга Миколи Зеновія не проходить жодна вагома подія — як місцевого, так і всеукраїнського рівня, оскільки усеціло розуміє, що апатія, зневіра і байдужість допомагають ворогам нашого національного становлення. Лише повсякденна праця на українотворчому полі рано чи пізно дасть щедрі ужинки утвердження українців як цивілізованої, європейської нації з понад тисячолітньою історією, багатими культурними, духовними і демократичними традиціями. Тому повсякчас кожна свідома національна особистість має «змагати до поширення сили, слави, багатства і простору Української Держави», — гласить десятий пункт Декалога Українського Націоналіста.

Четвертий розділ книги, йдеться у передмові М.Сулятицького, має конкретну цільову спрямованість всієї творчості М.З.Симчича — «Духовне зцілення словом». У цьому розділі автор веде мову про непересічне явище літературного процесу краю — «Берегівські літературні посиденьки», які вже стали традиційними творчими зустрічами М.З.Симчича з початкуючими авторами Нижнього і Середнього Березовів. Намагаючись прищепити своїм землякам розуміння і відчуття справжньої літератури, культури мови і довершеності поетичного образу, М.З.Симчич виступає у місцевій і обласній пресі як видуманий і аналітичний літописець цих подій, навіть попри інерційне ще з часів колгоспного остракізму шельмування його імені і його творчості.

«Скеля українського духу» М.З.Симчича (на глибоке переконання автора передмови) заслуговує на особливу увагу не лише українського читацького середовища, але й світового. Утверджуючи філософське кредо «Лише боротися — значить жити!», автор «Скелі…» витворює могутню зброю духовного єднання українців як самодостатньої, з європейськими цінностями нації, як непоборної Скелі Українського Духу.

Автор книги М.З.Симчич у третьому розділі особливий наголос робить на тому, що виникає загроза впливу на націоналістичне середовище, особливо на молодь, ворожої політичної сили, що несе бездуховність, тотальну брехню, жадобу грошей і споживацтва, національного самовідчування з тенденціями толерації геноцидного расизму і сталінізму, а значить, знищення Української держави і української нації. Тому боронити себе, свої конституційні права, свою державу ми повинні всіма доступними методами і засобами… Найперший обов’язок — формувати у громадян націоналістичний світогляд, мобілізувати електорат на патріотичний державницький, а не колоніальний вибір.

Такий націоналістичний світогляд формується не тільки патріотичними гаслами, але й особистим прикладом націоналістів, особливо тих, хто причетний до участі в бойових діях на російсько-українській війні… Героїчний чин батальйону ОУН, висвітлений на сторінках «Українського слова. Литаври» — це велика і переконлива пропаганда націоналізму на найважливіших рубежах державотворення. Але, на жаль, на українських телеканалах про наших героїв мовиться фрагментарно, та й то вряди-годи. Натомість російські телефільми і російськомовні розважальні телепрограми, попри всі нібито заборони, продовжують засмічувати і деформувати свідомість громадян України.

Добру славу зробило видавництво в Косові, що видало таку цінну книгу пана Симчича. У кожному її розділі, на кожній сторінці відчувається дух українського патріотизму, розвінчується міф про «дружбу», «братерство» і т.д. нашої сусідки Росії.

Василь Пророчук, с. Соколівка.
«Гуцульський край», №38, 18.09.2020 року