Історико-краєзнавче видання «Причинки до історії освіти на Косівщині». Василь Курищук

У виданні подаються короткі відомості з історії розвитку освіти на Косівщині від дяківських шкіл до закладів загальної середньої освіти, професійної освіти та мистецьких закладів середньої і вищої ланки на тлі суспільно-економічних та політичних умов, які складалися в нашому краю.

Історико-краєзнавче видання «Причинки до історії освіти на Косівщині». Василь Курищук

© Василь Курищук, 2019
© Видавництво «Писаний Камінь», 2019

Історико-краєзнавче видання «Причинки до історії освіти на Косівщині». Василь Курищук 3,57 МБ | .pdf | Завантажень: 326

Рецензенти:

  • Козьменчук В.Я., начальник відділу освіти Косівської РДА,
  • Лосюк П.В., народний учитель України, член-кореспондент НАПНУ

УДК 908. 477. 86
К 93
Курищук Василь
К 93 Причинки до історії освіти на Косівщині. –
Косів: Писаний Камінь, 2019. – 232 с.

  • Редактор Аделя Григорук
  • Технічний редактор Віталій Стефурак
  • Комп’ютерна верстка Романа Курищука
  • Відповідальний за друк Михайло Павлюк

ВСТУП

У кожної дорослої людини була своя школа, був улюблений вчитель, були шкільні друзі. Навіть через кілька десятиліть після закінчення навчання із задоволенням сприймаємо кожну добру вістку із життя своєї школи.

Нещодавно з душевним трепетом я зайшов до першокласників, які цьогоріч розпочали навчання в умовах Нової української школи. Приємно було бачити веселих, допитливих першачків і відчути зміни, які відбулися всього за один рік.

А якою була школа в наших краях з часу свого виникнення? Чим жив тоді учень і вчитель, які проблеми хвилювали їх?.. Заглянемо в багатотомні архівні справи, виловимо там факти, що стосуються історії шкільництва на Косівщині, і постараємося ознайомити з ними зацікавленого читача.

Косівщина впродовж ХVІІІ–ХХ ст. перебувала під владою кількох держав. І кожна з них в нашому народі бачила рабів, які мали вірно служити режимові, і за потреби зі зброєю в руках захищати його інтереси. Чужа влада про школу для простого люду не дбала.

Не краще було і в минулому столітті при польській та німецькій окупаціях. Займанці вважали, що нашому народові достатньо початкової освіти, та ще й до того за Польщі українські діти піддавалися ополяченню, за німців – онімеченню.

Багато змін у шкільній освіті відбулося за радянської влади. Розширювалася мережа шкіл, уводилася обов’язковість семирічної освіти, а потім – середньої, влада будувала чи сприяла будівництву шкіл. Та інакше й бути не могло, бо за комуністичною пропагандою, «радянський народ – найосвіченіший», і про це мав знати світ. Зате весь зміст освіти був просякнутий марксистсько-ленінською ідеологією.

Робилося все, щоб переконати учня, що його Батьківщина – СРСР, а столиця – Москва, що історії України не існує, а є лише історія Радянської України, яка починається з 1917 року. Втовкмачували, що українська мова – другорядна, і за бажання батьків її можна не вивчати в Україні в російських школах, і що обов’язковою для всіх має бути російська мова, бо лише вона має право виконувати роль мови міжнаціонального спілкування.

Та попри це радянська влада багато зробила для розвитку освіти краю. Держава зобов’язувала й сприяла, щоб кожна молода людина отримала середню освіту. Тому багато наших горян здобуло вищу освіту, чимало їх є сьогодні серед науковців, діячів культури й літератури. Правда, цього можна було досягнути, тримаючись «правильної лінії партії» під пильним оком КДБ.

Молода Українська Держава зараз робить усі можливі заходи, щоб піднести освіту на європейський рівень. Цьому слугує ключова реформа Міністерства освіти «Нова українська школа», яка стартувала у 2018-19 навчальному році з порога першого класу. Дуже хочеться, щоб її старт був успішним, щоб школа розвивалася й удосконалювалася, щоб не знайшовся якийсь табачник і не повернув усе в інший бік.

У загальних рисах подаємо також відомості про інші навчальні заклади, які не підпорядковані відділу освіти, зокрема про технічний ліцей у Кутах, а також училище та інститут прикладного і декоративного мистецтва в Косові.

 

ЗМІСТ

Вступ………………………..…………………3
Початки шкільної освіти на Косівщині……..5
Від чужомовних до українських шкіл……….6
Тривіальні школи……………………..………8
Нова шкільна політика австрійської влади…..12
«Штуби» – гальмо освіченості сільської молоді……16
Роль УПТ у розвитку шкільництва………19
Школа під час російської окупації………22
Освіта за часів ЗУНР……………………….23
Боротьба за українську школу в умовах польської окупації……………………………31
Школа за «перших совітів»…………….…………….46
В умовах німецької окупації………………49
Освіта в перші повоєнні роки………56
Заклади освіти в Косівському, Кутському та Яблунівському районах до їх об’єднання……..57
Умови життя та праці вчителів у повоєнні роки……65
«Піснею про Сталіна починаєм день…» …67
Від громадсько-корисної праці – до трудової політехнічної школи……….75
У пошуках нових засобів навчання………..…………83
Обов’язкова середня освіта…………………………..87
Подальше реформування школи……….….90
Політика зросійщення та переслідування вчителів………93
Роки застою та будівництво шкіл…….…..99
Школа в перші роки Незалежності……….103
Перехід школи на новий зміст освіти……108
На шляху до Нової української школи………………110
«Учителем школа стоїть»..116
Косівський ліцей ім. Ігоря Пелипейка…….123
Гуцульська школа……………………………….…..132
Рожнівський ліцей «Гуцульщина» ім. Федора Погребенника………142
Дошкільна освіта..153
Освіта дорослих………………………………156
Яблунівський МНВК ………………………159
Музична освіта ………………………………….…..161
Науково-методична робота……………….164
Науково-методичний доробок
педагогів Косівщини……………………….174
Від шкільного вчителя – до викладача закладу вищої освіти……….188
Педагоги, яким присвоєні почесні звання і присуджені премії в галузі освіти….194
Поза вчительськими обов’язками…………200
Косівський інститут ПДМ……………….………….208
Косівське училище ПДМ…………………213
Кутський професійний ліцей……..…….…………..215
Косівський ЦДТ….218
Яблунівський ЦДТ……………..………….220
Рожнівський центр дозвілля дітей і юнацтва………222
Косівська ДЮСШ «Гірське орлятко»……222
Косівська гірськолижна ДЮСШ…224
Яблунівська ДЮСШ «Соколята»…………225
Використана література……………227
Післямова…………………………………..229

 

ПІСЛЯМОВА

Можливо, хтось ще напише ширшу історію про розвиток шкільництва на Косівщині, а мені лише хотілося причинити до неї деякі факти, згадати невтомних трудівників на освітянській ниві, зачудуватися їхньою самовідданістю і професіоналізмом. У кожній школі працювали сотні вчителів, навчалися тисячі учнів, змінювалися статуси шкіл, але ніякі вітри історії не зашкодили святій справі – вчити і виховувати дітей, в яких би умовах це не відбувалося. Вчитель працював, переживав за долю своїх вихованців, радів, засмучувався і передавав цю місію новим поколінням.

Щиро дякую всім, хто сприяв у появі цього видання, і в першу чергу Володимирові Лавруку за надані ним можливості попрацювати з архівними документами відділу освіти, директорові Косівського ліцею ім. Ігоря Пелипейка Вікторові Барчуку за інформацію про перший на Косівщині заклад нового типу, директорам Яворівського ліцею Петрові Лосюку та Рожнівського ліцею «Гуцульщина» ім. Федора Погребенника Олені Радиш за важливі відомості про свої авторські школи, а також директорці Косівського інституту ПДМ Галині Юрчишин, директорові Косівського училища ПДМ Романові Стеф’юку, директорці Кутського професійного ліцею Наталії Кравчук, директорові Косівської заочної школи Михайлові Гургуловичу, директорам закладів позашкільної освіти: Мирославові Соколюку, Галині Ганзій, Ігореві Боднарчуку, Ігореві Белею та тренерові Віталію Абрам’юку за інформації про їхні заклади освіти.

Сердечно дякую редакторці видання Аделі Григорук, рецензентам Володимирові Козьменчуку та Петрові Лосюку, консультантам: Ярославові Матійчаку, Стефанії Гнатків, Оксані Ткачук, Любові Михайлюк, Вікторії Шнайдер та Ларисі Сенчук за слушні доповнення та цінні зауваження й поради.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Білавич Г. Виховання господаря рідної землі в авторській концепції Василя Білавича // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Вип. 48. – Івано-Франківськ, 2014.– С. 175-180.
  2. Білавич-Кузич Л. Сибірська сага. – Косів, 2008. С.332-334.
  3. Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905-1920 рр.) // Визвольний шлях. – 1976. – №7-8. – С. 821.
  4. Геник Л. Середньоберезівська середня школа – центр виховної роботи з формування особистості учня у гірській місцевості // Гірська школа Українських Карпат. №12-15. – ІваноФранківськ, 2015. – С. 114 – 122.
  5. Герасимович І. На тривогу. Основи української нації загрожені – Львів – 1929. – С. 1.
  6. ДАІФО, ф. 604, оп. 1, спр. 31, арк. 23.
  7. ДАІФО, ф. 8сч, оп. 1, спр. 324с, арк. 67.
  8. ДАІФО, ф. Р-133, оп. 1, спр. 49.
  9. ДАІФО, ф. Р-1309, оп. 1, спр. 42.
  10. ДАІФО, ф. Р-133, оп. 1, спр. 67.
  11. ДАІФО, ф. 519, оп. 1, спр. 85.
  12. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 833.
  13. Діло – Львів. – 1937. – №17.
  14. Ігнатюк В. Середній Березів: школа в житті села. – Косів, 2007. – С. 33.
  15. Ілюстрований каталог Українського педагогічного товариства у Львові. – Львів, 1912. – С. 30.
  16. Каськів О. Ставлення польської влади до прогресивного вчительства Галичини // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст. – Івано-Франківськ, 1997.
  17. Косівщина. Випуск 3. Освіта. – Косів, 2017. С. 123 –154.
  18. Клапчук В. Освіта на Гуцульщині у ХІХ – першій третині ХХ ст. // Сумська старовина. – 2009. № 26.
  19. Курищук В. Школа на Яблунівщині. – Косів, 2010.
  20. Ленінська правда – Косів, 1945 – 1953 роки.
  21. Нагірняк А. Освітня політика німецької окупаційної військової влади на території Західної України.
  22. На шкільні теми // Станіславівське слово. –1942.
  23. Народна справа. – Львів. – 1933. – 12 лютого. – С. 4.
  24. Наша перемога – Кути, 1946 – 1953 роки.
  25. Нові пляни науки руської мови в галицьких середніх школах // Діло. – 1903. Ч. 210. – С. 1.
  26. Офіцинський В. Дистрикт Галичина – Роділ І – п.5.
  27. Пелипейко І. Косів: люди і долі. – Косів, 2001.
  28. Покутський вісник. – Коломия, 1919.
  29. Прапор перемоги. – Яблунів, 1947.
  30. Сворак С. Політичні репресії проти працівників народної освіти у західному регіоні України на рубежі 40-50-х років. // Вісник Прикарпатського університету. Історія. Вип. 3. – ІваноФранківськ, 2000. – С. 125.
  31. Сворак С., Стефанюк Г. Освітня політика нацистського режиму в Галичині // Вісник Прикарпатського університету. Історія. Вип. 4-5. – Івано-Франківськ, 2001.– С. 107.
  32. Стинська В. Система шкільництва в Галичині (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.). – Івано-Франківськ, 2007. – С. 69.
  33. Ступарик Б. Шкільництво в Галичині. – Івано-Франківськ, 1994. – С. 54.
  34. Ступарик Б. Шкільництво Галичини у роки Другої світової війни // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. Вип. 7. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 108.
  35. Червоний прапор. – Коломия, 1939-40 роки.
  36. Ясінчук Л. 50 літ рідної школи.– Львів, 1931. – С. 17.
  37. Dziennik urzedowy Rady Skolnej krajowej. – 1911, с. 436.
  38. Handbuch des Lemberger Statthalterei Gebites in Galizien, –1865 – С. 293.
  39. Schematismus des Konigreiches Galizien und Lodomerien. – Lwow, 1811. – С. 826.
  40. Spis szkól i nauczycieli. – Lwow, 1926. – С. 166.