«Народні рецепти. Лікування захворювань лікарськими рослинами. Поради на кожен день». Дієти. Іван Гоянюк

ДІЄТИ

Дієта 1. При гастритах з підвищеною кислотністю призначають малосольну їжу, що готується на парі. Подають її у розвареному або розтертому вигляді, щоб уникнути жування і запобігти зайвому виділенню шлункового соку. З цієї дієти вилучено м’ясні, рибні і грибні бульйони, підливи, відпари городніх рослин (особливо капусти), всякі гострі, кислі страви і продукти, прянощі (хріп, солені огірки, цибулю, часник, петрушку), горілку, вино, пиво, смажені страви, сирі овочі і фрукти, хліб грубого помелу, здобу, млинці. Не можна курити Замість молока рекомендують вершки, негусті розтерті каші (крім пшоняної) з вершковим маслом (до 200 г на добу), мед, дрібно мелені горіхи, солодкий мигдаль, киселі, білі сухарі. Вітаміни хворі одержують з відваром плодів шипшини, сирими солодкими ягідними соками, сирим картопляним соком. Їжу вживають 5 разів на день.

Дієта 2. При гастритах з недостатньою кислотністю рекомендують різні бульйони — м’ясні, рибні, грибні і овочеві, підливи, кислі ягідно-фруктові соки, смажені страви (без грубої шкірки), закуски у вигляді січеного вимоченого оселедця, тертого сиру. Температура гарячих страв має становити близько 60°, холодних — не нижче 10. Подають у розтертому, подрібненому вигляді, нормально посоленими, їдять не менш як 4 рази на день.

При виразці шлунка або дванадцятипалої кишки їжу добирають залежно від стану хворого. Коли стан дозволяє, можна вживати дієту ¹ 1. При загостренні хвороби із раціону вилучають на 1-2 тижні городину і фрукти, а свіжий хліб замінюють невеликою кількістю сухарів, вживають сирий капустяний сік.

Дієта 3. При запорах вводять у харчування хліб грубого помелу, сиру городину, сирі фрукти, соки, особливо сік зі столових буряків (найменше півсклянки на добу), морквяний сік, виноградний.
Щоб збудити дію кишок і спонукати їх до випорожнення, додають до їжі мед, цукор, варення, молочний цукор, кисле молоко, кефір, лимонади, також мариновані й солені фрукти й овочі.
Жирна їжа також сприяє випорожненню кишок. Страви можуть бути смажені і з товстою шкіркою, каші — розсипчасті. Обмежують продукти, які в’яжуть, або щадні — киселі, какао, міцний чай, чорниці. Натщесерце, в ліжку, випивають склянку холодної води, в якій намочили на ніч сушені сливи, ізюм, сушений інжир.

Капуста городня (Brassica oleracoa L., з родини хрестоцвітих) містить багато вільних амінокислот (між ними є такі важливі, як триптофан, лізин, метіонін), вона багата на вітаміни А, В, С (аскорбіноген), Р, І, солі калію і фосфору, цукри, жири, ензими (лактоза, протеаза, ліпаза), на гормональні і ростові речовини, фітонциди тощо, що пояснює широке застосування її в лікуванні.

Сирий відтиснений сік у дозі півсклянки тричі на день, протягом 4-5 днів, вживають як лікувальний засіб: при авітамінозах, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки (наявність противиразкового чинника «U»); він посилює апетит і виділення травних соків — при гастритах з недостатньою кислотністю, колітах, при жовтяниці і хворобах селезінки, подагрі, водянці (діє сечогінно), при запорах. Сік з цукром діє як відхаркувальний, антисептичний і протизапальний засіб, переварений з цукром — для протверезіння, а в суміші з відваром насіння капусти — при безсонні Насіння капусти діє протиглисно.

Листки капусти, зварені в молоці і змішані з висівками, кладуть як припарку при золотусі і мокрій екземі; подрібнені сирі капустяні листки, змішані з яєчним білком, кладуть на гнійні рани, хронічні виразки й опіки. Сирим соком виводять бородавки, розбавленим — полощуть горло при ангінах. В капусті міститься тартранова кислота, яка запобігає повнінню.

Дієта 4. При загостреному коліті вилучають з дієти городину, фрукти, а також свіже молоко. Замість свіжого хліба хворий отримує сухарі. Всі страви подають йому в розтертому вигляді, звареними у воді або на парі. Кількість жиру обмежують до 40-50 г на добу, з харчування вилучають прянощі. Вітаміни необхідно додавати у вигляді відвару плодів шипшини або в кисневій пінці. Малосолону їжу вживають 4 рази на день невеличкими порціями. При задовільному самопочутті переходять на дієту ¹ 2, вилучивши з неї свіже молоко (пити можна тільки розбавлене або замість нього — триденний кефір чи ацидофільне молоко). При колітах з проносами застосовують одно- дводенне лікування яблучною дієтою, при якій з’їдають в п’яти порціях по 200 — 300 г перетертих на тертці сирих стиглих яблук (найкраще сорту антонівка), без шкірки і луски з насінних коробочок.

Дієта 5. При хворобах печінки і жовчних шляхів у харчування включають продукти, які сприяють виведенню жирів з печінки (риба тріска, молочні продукти, сир), а також фрукти й городину, різні соки, наприклад сік чорної редьки п’ють чарками по 50 мл, за півгодини до їжі, морквяного випивають на добу 1 склянку, бурякового — півсклянки, настою плодів шипшини — півсклянки, а з жирів, крім невеликої кількості вершкового масла, вживають олію. Обмежують споживання яєць, мозку, м’ясних, рибних і грибних бульйонів та підлив.

Смажені страви не рекомендують. Продукти варять або запікають (після попереднього підпарення). Забороняють їсти холодні страви. Солять нормально, але у випадку загострення сіль обмежують. В цьому разі їдять не менше ніж 4 рази на добу, краще 5, подають їжу в розтертому вигляді, зварену або приготовану на парі. З харчування вилучають сирі фрукти, городину, чорний хліб.

Дієти 6-7. При ниркових хворобах обмежують кількість м’яса, риби, яєць. З білкових продуктів перевагу надають молоку і молочним продуктам. Обмежують пиття води (до 1 л на добу) і вживання кухонної солі (аж до приготування їжі без неї та вживання білої паляниці, спеченої без солі). Їжу вживають рівномірними порціями, 4-5 разів на добу. Часто приймають теплі ванни.

При нефрозах кількість білків не обмежують, а, навпаки, збільшують. При ниркових хворобах періодично застосовують протягом 1-2 днів так звані розвантажувальні дні, використовуючи компотну, овочеву або фруктову дієту (1 кг компоту, 1,2-1,5 кг фруктів чи 1,2-1,5 кг овочевого салату без солі, зі сметаною — 50 г на день).

При ожирінні треба їсти багато, але їжа має бути малокалорійною, щоб створити відчуття ситості (дієта 8). На добу рекомендують 1-2 кг сирих яблук — їсти по яблуку разом зі шкіркою, коли відчувається голод. Обмежують споживання вуглеводів, меншою мірою — жирів, уникають гострих приправ, прянощів, обмежують також кількість рідини і кухонної солі.

Дієта 9. При цукровому діабеті дієта має бути індивідуальна, залежно від проценту цукру в крові хворого. В харчуванні обмежують кількість вуглеводів і дещо жирів, чим досягається зменшення об’єму їжі, який збільшують за рахунок зелених салатів з цитриновим соком, капусти і хліба з висівок (промитих в окропі і проточній воді), підсушених і ще раз змелених. Приймають їжу не менше 4 разів на добу.

Дієта 10. При компенсованих серцевих хворобах обмежують вживання рідини та солі, їдять 5 разів на день невеличкими порціями. Час від часу застосовують розвантажувальні дні.
При гіпертонічній хворобі обмежують вживання солі, м’ясних, рибних і грибних бульйонів, підлив, а також кількість рідини. Розвантажувальні дні проводять у ліжку.

При атеросклерозі вилучають з харчування продукти, в яких багато жироподібної речовини холестерину. Рекомендують молочні страви, морську рибу (тріска, кета, камбала, окунь), яка містить у собі йод, та соєву або кукурудзяну олії, що сприяють розчиненню холестерину і виведенню його з організму. Дуже корисні фрукти, городина, хліб грубого помелу, особливо сік з буряків (червоних єгипетських) — по півсклянки 3-4 рази на день. Вжитий порівну з бджолиним медом, цей сік знижує кров’яний тиск, усуває запори, навіть запобігає раковому переродженню органів.

Дієта 11. При туберкульозі рекомендують раціон з підвищеним вмістом тваринних білків — молока і молочних продуктів, риби. Пам’ятати треба про достатню кількість в їжі вітамінів С (сира городина, фрукти, відвар плодів шипшини) і групи В (печінка, дріжджові напої), солі кальцію (сир). Подібної дієти додержуються при недокрів’ї, виснаженні, після операцій чи інфекційних хвороб.

У кожному окремому випадку слід брати до уваги індивідуальні особливості хворого і те, що при необхідності вуглеводи і жири (енергетичний матеріал) можна замінювати одні одними, але білків, необхідних для творчих, так званих пластичних процесів, зв’язаних з безупинним формуванням нових клітин і тканин (метаболізм), ніякі інші харчові речовини замінити не можуть; білок може утворюватись лише з білка.

При триразовому вживанні їжі 30% добового раціону випадає на сніданок, 45-50% на обід і 20-25% на вечерю.

Для ожирілих людей із здоровим шлунком рекомендують в їжу гриби. Боровики, печериці, рижики, лисички, опеньки та інші їстівні гриби містять вітаміни А, В, РР, С, D. В 100 г свіжих грибів, крім вітамінів, є 4 г білків, 0,2 г жирів, 5 г цукрів, 200 мг солей натрію, 230 мг калію, 100 мг кальцію, 100 мг фосфору і 3 мг заліза. Калорійна цінність грибів невисока, отже, від них не набирають у вазі, а з них можна готувати смачні страви, які на тривалий час вгамовують голод. Докладніше про гриби див. брошуру Майко Т. К. «Гриби» («Вища школа», К., 1971) з кольоровими малюнками їстівних і отруйних грибів.

Популяризація збирання і використання в їжу грибів, що містять потрібні організмові для процесів метаболізму речовини, зокрема печериці польової (Agavicus avvensis Scnaeff. ex Fv.), яку можна вирощувати в достатній кількості у штучно створених умовах, — це один з засобів збільшення не лише продуктів харчування, але й лікувальних засобів.

Збираючи гриби, людина багато часу буває на свіжому повітрі в лісі, вдихає «леткі вітаміни» — фітонциди, відпочиває, милується природою і разом з тим заготовляє ліки. В грибах містяться мікроелементи: мідь, цинк, йод, марганець, хром, які зумовлюють високу біологічну активність тканин людського організму; речовини, які діють ранозагоювально, антисептично, антибіотично і каріокластично (ядро-знищуваль-но), що підтверджує їхню теж антибластичну (протипухлинну) цінність.

Білими шапинковими грибами лікують обморожені частини тіла навіть III ступеня, зі змертвінням тканин. У білих грибах (боровиках — Boletus ebulus Bull, ex Fr.) виявлено антибіотики, котрі знешкоджують палички Коха і кишкові палички, що зумовлюють проноси.

Хрящ або молочняк перцевий, грузд чи біляк (Lactarius pipcratus Fr. ex L.) використовують для лікування туберкульозу.

Отруйні, несправжні опеньки (Hypholoma fasciculare Huds. ex Fr.*) використовують під час шлунково-кишкових захворювань як проносний або блювотний засіб. Бліду поганку (Amanita phaloidos Vail, ex Fr.**) в малих дозах (дуже отруйна) застосовують при лікуванні холери. Інший отруйний гриб мухомор червоний (Amanita muscaria Fr. ex L**) — містить, крім отруйних речовин мускарину і мускаридину, ще й антибіотичну речовину мускарифін, котра в невеликих дозах посилює діяльність залоз внутрішньої секреції і підвищує загальний тонус організму. Водними настоями та спиртовими настоянками мухомора лікують ревматизм. Японські й американські вчені виявили в білих грибах антибластичні (протипухлинні) засоби.

Їсти слід у строго визначені години, інакше злагоджена діяльність травних залоз розладнується.
При чотириразовому харчуванні 25% добового раціону припадає на сніданок, 10% на другий сніданок, 40 на обід і 20% на вечерю, за 2-3 години до сну.

*** Правильний режим харчування сприяє збереженню здоров’я, нормальній діяльності шлунково кишкового тракту і нервової системи. Якщо ж додати до цього заняття спортом, відповідними спортивними іграми й фізіо-кліматолікування, то це довершить ефект від вживання рослинних ліків та застосування лікувального харчування. Прогулянки пішки до мальовничих куточків нашої Батьківщини, перебування на лоні природи навіть тих, хто переніс інфаркт міокарда, пневмонію або хворіє на хронічні серцево-судинні чи легеневі хвороби, осіб з ураженням органів руху, хронічними запорами і в’ялістю кишок, застійними явищами (дискінезіями) в печінці, викликаючи позитивні емоції, відвертають увагу від різних психічно-нервових переживань, спричинених хворобою чи життєвими неполадками, тренують серцевий м’яз, розвивають легені, поліпшують обмін речовин.

Краєвиди і цілюще повітря Карпат і Кримських гір, безмежні простори схвильованого моря, неозорі степові обрії, ласкава зелень дерев і квіток навколо нас, дзюрчання струмків з кришталево чистою водою, мальовничі сходи і заходи сонця, місячні вечори, нічліг під відкритим небом при багатті – все це діє заспокійливо на нервово-психічну сферу, тонізує основні біологічні процеси в організмі, мобілізує його захисні сили, активізує мозкову кору. Під впливом ритмічної спокійної ходьби розширюються найменші кровоносні судини. Після такої прогулянки поліпшується сон і апетит, згоряє зайвий жир, усувається втома, бадьорішає дух, оновлюється працездатність людини.

ЛІКИ З ГОРОДУ

Ви знаєте, скільки ліків на звичайній городній грядці? У вашому саду? Таки не всі це знають.
Ми, здебільшого, звикли до того, що окультурені рослини, кущі, дерева служать людині лише для того, щоб задовольнити її потреби в їжі. Буряк, приміром, потрібен для приготування борщу, салату. Кріп, петрушка – для запаху, смаку. До чого смачний молоденький огірочок з грядки! А якщо до нього додати червонощокі помідори, золотисту цибулину? Так, смачно. Але овочі, фрукти, ягоди мають ще й велику лікувальну властивість.

Мало хто знає, що зубець часнику вбиває в роті всі мікроби за 5 хвилин. Ви не переносите запаху його? Не біда! Пожуйте пучку тертого хрону. Запаху не буде, а результат той же. Словом, наша грядка – справжня повноцінна аптека. Багато з городніх рослин пройшли перевірку методами наукової медицини і удостоїлися честі бути включеними в офіційний список лікарських засобів, а в народній медицині використовуються всі види овочів.

Правда, в дикоростучих рослинах більше вітамінів, органічних речовин. Проте і їх культурні родичі мають велику цінність. Одні служать поліпшенню роботи шлунково — кишкового тракту, інші регулюють артеріальний тиск, ще інші -мають кровоочисну властивість. У них багато мінеральних солей, що так необхідні для синтезу й обміну речовин.

З цього розділу ви дізнаєтеся, що можна їсти у великій кількості, що в міру, а кому й не можна чого споживати. Так, мабуть, кожен любить поласувати волоськими горіхами. Однак філософ XIV століття лікар Арнольд із Вілланові у своєму трактаті «Кодекс здоров’я» застерігає: «Орешек первûй -полезен, второй — вреден, третий — смертелен», що означає, як кажуть у народі, «що занадто, то зле». А ще гірше, якщо їх їстимуть люди з хворим кишечником, котрим вживати горіхи протипоказано. Або ж візьмімо столовий буряк. Від скількох хвороб лікує! Але й він у великій кількості протипоказаний при нирковокам’яній хворобі, при порушенні обміну речовин. Не знаючи цього і вживаючи буряк, приміром, від гіпертонії, такий хворий лише ускладнює свою хворобу нирок.

Нагадаємо ще про одне — не забувайте про нітрати. Мийте добре овочі, фрукти, очищайте, як радять медики. Ще краще -з фруктів пити сік. Усі нітрати залишаться в клітковині.

На закінчення скажемо: кожні ліки мають бути їжею для організму, а кожна їжа — ліками. Отож їжте на здоров’я!

♦ КАРТОПЛЯ

Картопля — другий хліб і чудові ліки.

Сік із бульб картоплі сприяє зниженню артеріального тиску, нормалізує функцію кишечника.
Добрий ефект дає при гастритах, виразковій хворобі, що супроводиться підвищеною секрецією шлункового соку, при спастичних запорах і диспепсії, при стійких головних болях.
Для одержання соку: добре миють, витирають насухо (без паростків, позеленілих ділянок), разом з лушпинням труть на тертці або пропускають через м’ясорубку. Одержану мезгу відтискують через 2 шари марлі. Сирий сік п’ють по півсклянки 3 рази на день (натщесерце, перед обідом, перед вечерею) за 40-60 хв. до їди протягом 2-3 тижнів. Курс лікування повторюють після тижневої перерви. Під час вживання соку медикаментозне лікування припиняють, дотримуються щадної дієти.

Восени і навесні, коли загострення виразкової хвороби найбільш вірогідне, рекомендується пити сирий сік картоплі протягом 2-х тижнів з профілактичною метою (дозу можна зменшити наполовину).

Він поліпшує травлення шлунка, нормалізує функцію кишечника, особливо при підвищеній секреції шлункового соку.

При нестравленні шлунка випивають склянку соку сирої картоплі. Після цього півгодини лежать, через годину — снідають. Так роблять 10 днів. Потім перерва на 10 днів і курс лікування повторюють.

При катарах верхніх дихальних шляхів вдихають пару гарячої потовченої картоплі, звареної в «мундирі».

Печену картоплю вживають при серцево-судинних захворюваннях, порушеннях обміну речовин.
Перетерту сиру картоплю використовують у дерматології: лікують гноячкову екзему, піодермію, дерматити, опіки, гнійні рани, виразку гомілки:

При виразці гомілки на всю уражену поверхню накладають шар тертої сирої картоплі завтовшки 0,5-1 см, накривають серветкою з 6-8 шарів марлі й залишають у такому стані на 4-5 годин, періодично зволожуючи пов’язку свіжим соком картоплі. При щоденному проведенні такої процедури виразки епітелізуються приблизно за 3 тижні.

Настій квіток картоплі має гіпотензивні властивості, збуджує дихання.

Останнім часом дослідники працюють над вивченням надземної частини картоплі. Вже доведено, у великій кількості соланін, який одержують з рослин, спричинює тяжкі отруєння, а в малій — зумовлює тривале й стійке зниження артеріального тиску, зменшує частоту серцевих скорочень, виявляє протизапальну, болетамувальну, протиалергічну дію.

Протипоказано вживання сильно пророслих і позеленілих картоплин!

Зовнішньо: змішують картопляне пюре, молоко, жовток яйця. Цю масу наносять тонким шаром на обличчя. Накривають рушником. Через 10 — 15 хв. змивають спочатку теплою, потім холодною водою. (Така маска розгладжує зморшки).

♦ ТОПІНАМБУР (ЗЕМЛЯНА ГРУША)

Краще викопувати бульби навесні, як тільки відтане ґрунт.

Сік із сирих бульб знижує, нормалізує кислотність, регулює функцію кишечника, тамує нудоту і біль у шлунку, має протизапальні властивості, що сприяє кращому загоюванню виразок та невеликих ран, попереджує виникнення раку.

Корисно пити сік із земляної груші під час постійного головного болю.

Плоди дуже ефективні на ранній стадії цукрового діабету.

Смачний салат з них: натерті бульби перемішують із дрібно порізаними цибулею та петрушкою, заправляють сметаною.

Хто не може пити сік, рекомендуємо квас: бульби розрізають на 2 -3 частини, складають у банку, заливають холодною перевареною водою і ставлять у тепле місце на 2-3 дні.

У кого загострення виразки шлунка та 12-палої кишки, радимо протягом 2-х тижнів пити сік топінамбура щоденно 3 рази на день перед їжею. (Плоди миють, чистять, труть на тертці або пропускають через м’ясорубку, вичавлюють сік).

♦ КУКУРУДЗА

Варена кукурудза смачна, поживна (варити її потрібно одразу, як зірвали). Однак з лікувальною метою використовують кукурудзяні приймочки (коси) та олію.

Препарати з приймочок кукурудзи мають жовчогінні, діуретичні та кровоспинні властивості.

Вони збільшують секрецію й поліпшують відтік жовчі, змінюють її фізико-хімічні властивості (знижується в’язкість, питома вага, кількість білірубіну). Крім того, препарати з приймочок дають добрі результати при лікуванні циститів, нирковокам’яної хвороби, набряків, пов’язаних з порушенням серцевої діяльності та ожиріння.

Відвар з кукурудзяних приймочок (містяться під обгортками, на качанах) — 10 г або 3 ст. л. сировини заливають 200 мл окропу, варять 5 хв. на малому вогні. П’ють по чверті склянки через кожні 3-4 год. до їжі.

10 г подрібнених кукурудзяних приймочок заливають півтора склянками холодної води, кип’ятять 30 хв., настоюють до охолодження, проціджують. Вживають по 1 — 3 ст. л. через 3-4 год. (цей відвар збільшує виділення жовчі, білірубіну, пришвидшує процес зсідання крові, ефективний при гіпотромбо-немії, підвищує і кількість тромбоцитів).

Відвар стовпчиків з приймочками — 2 ст. л. подрібненої сировини на склянку води, кип’ятять 10 хв., настоюють 30 хв -п’ють 4-5 разів на день по 1 ст. л. перед їжею, при порушенні обміну речовин, діатезі сечокислому та фосфатнокарбонатному.

Екстракт кукурудзяних приймочок готують на 70 процентному спирті у співвідношенні 1:1. П’ють по 30-40 крапель 2-3 рази на день перед їжею.

Кукурудзяну олію використовують для профілактики та лікування атеросклерозу та при гіпертонії. П’ють по 1 ст. л. 3 рази на день протягом 3-х тижнів. Після цього — перерва 3-4 тижні. За рік проводять 3-4 курси лікування.

Для видалення комедонів:

2 ст. л. кукурудзяного борошна змішують з білком 1 яйця (попередньо збитим). Суміш наносять на обличчя. Після висихання знімають сухим бавовняним рушником. Обличчя миють холодною водою, витирають.

♦ КАПУСТА

Капуста білокачанна має багато вітаміну С. При подрібненні й переробці він майже не руйнується.
Експериментальні й клінічні випробування свідчать про високу ефективність свіжого соку при лікуванні атеросклерозу, виразкової хвороби шлунка, 12-палої кишки, хворобах печінки й жовчного міхура, при ожирінні, запорах. (П’ють теплим по півсклянки 2-3 рази на день за 15 — 20 хв. до їжі. Курс лікування — 3-4 тижні).

Сік з капусти вживають при гастриті з пониженою кислотністю — по півсклянки 2 рази на день перед їжею. (Також розсіл з квашеної капусти)

Сік і розсіл посилюють секрецію жовчного і панкреатичного соків — п’ють по півсклянки 2 3 рази на день до їжі теплими.

Ефект натурального соку капусти значно вищий від препаратів з капусти, випущених промисловістю, бо має ще й бактерицидні властивості. Експериментально доведено, що свіжий сік капусти виявляє антибактеріальну дію навіть на золотистий стафілокок і мікобактерії туберкульозу. Крім того, має протикашлеві й відхаркувальні властивості.

Листя капусти корисно їсти при хворій селезінці.

Але треба враховувати, що сира капуста важка для шлунка, погано перетравлюється, спричинює гази.

Коли болить голова — прикладають до чола і скронь листя капусти.

Дуже розварена капуста усуває тремтіння, викликає сон, зміцнює зір, допомагає при зараженнях кишечника, при хронічному кашлі.

Кілька тижнів споживають салат з квашеної капусти (по 500 г щоденно) — від запалення сідничного нерва.

Розсіл квашеної капусти вживають теплим по півсклянки 2-3 рази на день до їжі — при хворобах печінки, жовчного міхура й холангіогепатитах, а при геморої, особливо коли хвороба
супроводжується запорами і кровотечами, — до 2-х склянок на прийом.

Це — дієтична їжа для хворих на подагру і жовчокам’яну хворобу.

Салати, сік та інші страви з капусти показані при захворюваннях серця і нирок, при атеросклерозі, ожирінні.

Народна медицина рекомендує вживати свіжу капусту, сік при жовтяниці та хворобах селезінки. Квашену капусту або розсіл — при діабеті.

Попіл з капустяного стержня та коріння дробить каміння в нирках (на кінчик ножа з водою 3 рази на день).

Протипоказано хворим па інфаркт міокарду!

Застосовують капусту і зовнішньо.

Кашку з листя капусти, змішану наполовину з яєчним білком, застосовують при опіках, гнійних ранах, виразках, геморої, екземоподібних захворюваннях шкіри.

Відвар свіжої капусти з медом, до якого додати сік капусти, надійні ліки при бронхітах, ларингітах, інших запальних процесах дихальних шляхів (полоскання). Свіжий сік капусти, розведений теплою водою, у співвідношенні 1:1, застосовують для полоскання при ангінах, стоматитах.

Свіже листя капусти прикладають до суглобів при подагрі, а також до виразок гомілки. (Листя перетирають на м’якуш. Той м’якуш кілька годин мокне у воді. Тоді очищають рану риб’ячим жиром і обкладають цим м’якушем рану 1 2 рази щодня).

♦ СТОЛОВИЙ БУРЯК

З усіх страв — борщ найпоширеніший. Це дуже добре. У борщі є буряк. А у буряку — багато сполук, необхідних для нормального обміну речовин в організмі людини. Бетаїн сприяє прискоренню росту, поліпшує жировий обмін, бетанін — гальмує розвиток злоякісних пухлин.

Найкорисніша частина червоного буряка — листя. Його застосовують у салатах, додаючи зеленої цибулі, вареного яйця, кропу, майонезу чи олії.

Буряк стимулює шлункову секрецію і перистальтику кишечника, затримує розвиток мікроорганізмів у кишечнику, сприяє виведенню холестерину, підвищує міцність кровоносних капілярів, позитивно впливає на функції статевих залоз, поліпшує зір. При сильній нежиті ніс закапують соком вареного буряка.

Ефективний при спазматичних колітах, аритмії, хронічному запорі, захворюваннях печінки і сечового міхура, гіпертонії (вітамін Р який є у буряку, попереджує склероз і внутрішній крововилив).

Вживання вареного буряка добре допомагає при тремтінні.

Пропонуємо ряд рецептів:

♦ сік буряка в рівних співвідношеннях з соком редьки і моркви п’ють по 1 ст. л. 3 рази на день при залізодефіцитних анеміях;
♦ сік з медом у співвідношенні 1:1 — при гіпертонії, спазмах судин;
♦ сік п’ють по 1 склянці 3 рази на день 4 дні підряд при гіпертонії;
♦ або у суміші: 1 склянка соку буряка, 1 склянка лимонного соку, 2 склянки меду. Все добре змішують. Вживають по півсклянки 2 рази на день через годину після їжі. Зберігають у холодильнику;
♦ в 1 склянку соку червоного буряка додають 1 ст. л. оцту. Полощуть горло 5-6 разів на день — до видужання;
вживання буряка з оцтом і гірчицею ефективне при закупорен-нях у селезінці та пухлинах у ній (відкриває і розсмоктує їх);
♦ сік п’ють по півсклянки натщесерце як послаблюючий засіб;
♦ сік п’ють по півсклянки 3-4 рази на день при ракових захворюваннях.

Сік із сирого буряка п’ють 2 рази на день перед їжею (50 -100 мл, розвівши трохи теплою водою) — для нормалізування кровообігу й обміну речовин.

Сік, витриманий у холодильнику не менше 2-х годин, п’ють при атеросклерозі, порушеннях обміну речовин, захворюваннях щитовидної залози, нирок, печінки, жовчного міхура (по третині склянки за 20 — 30 хв. до їжі).

Сирий та квашений буряк вживають як протицинготний засіб.

Протипоказано: при нирковокам’яній хворобі, при порушеннях обміну речовин.

♦ МОРКВА

Морква — не лише смачний продукт харчування, а й цінний лікувальний засіб.

У давнину вважали, що морквяний сік сприяє вічній молодості.

Сира морква або свіжий сік — джерело каротину, їх призначають хворим на гіпо- й авітаміноз А (при хворій печінці та зниженій функції щитовидної залози лікування авітамінозу А малоефективне), вагітним жінкам, матерям-годувальницям (підвищується секреція молочних залоз) — по 1 ст. л. 4 — 5 разів на день, додаючи перед вживанням меду чи цукру до смаку.
Для кращого засвоєння організмом людини вітаміну А її вживають терту зі сметаною або з олією. Щодня натщесерце з’їдають 100 г такої моркви при малокрів’ї.

Варення з моркви легко засвоюється, корисне при водянці.

Моркву приписують також людям, професія яких пов’язана з напруженням зору, при інфаркті міокарда, гемералопії (курячій сліпоті).

Це — ефективний проносний засіб при запорах і гемороях.

У моркві є йод (15 мг на 100 г сирої маси), тому застосовується при зниженій функції щитовидної залози.

Корисно вживати цінні коренеплоди при захворюваннях, пов’язаних з порушенням мінерального обміну (хронічні обмінні поліартрити, остеохондроз, жовчокам’яна і нирковокам’яна хвороби).
100 г морквяного соку натщесерце вранці (щоденно) — сечогінний, кровоочисний засіб, проти анемії.

Морквяний сік з медом у пропорції 1:1 ефективно діє при простуді, розладах травлення, статевому безсиллі (по 1 ст. л. 4 — 5 разів на день).

Дітям — проти золотухи, глистогінний і як засіб, що підвищує стійкість організму до простудних і шкірних захворювань, сприяє росту й розвитку дитини.

Сушене листя моркви заварюють як чай і п’ють при геморої, або ж щодня натщесерце з’їдають склянку тертої моркви і прикладають холодні компреси із соку моркви.

Настій коренеплодів (1 ст. л. подрібнених плодів на склянку окропу, настоюють в термосі протягом ночі) вживають по півсклянки 5- 6 разів на день до їжі при нирковокам’яній хворобі та метеоризмі. П’ють гарячим або ж відвар насіння (1 ст. л. на склянку окропу, настоюють 4-5 год) — по 3/4 склянки 2 — 3 рази на день.

Протипоказано при загостренні виразкової хвороби шлунка і 12-палої кишки, запальних процесах тонкого й товстого відділів кишечника.

Зовнішньо терту моркву, змішану з вершковим маслом (1:1), прикладають до ран, опіків, відморожень, золотушних і цинготних виразок.

Соком моркви полощуть рот при стоматитах, змащують ротову порожнину при пліснявці у дітей.

♦ ЦИБУЛЯ

Цибуля — родич часнику, алое, конвалії, воронячого ока, чемериці. Іван Грозний прикладав цибулю до нариву на нозі. Настоянками, соком, відваром, маззю з неї лікували в народі застуду, захворювання печінки, нирок, базедової хвороби, облисіння, гнійні рани, цингу.

Чи розвінчує цибулю сучасна наука? Ні!

Як свіжу, так і у вигляді настою її вживають при захворюваннях травного каналу (коліт із запорами, атонія кишок, пронос), для профілактики й лікування атеросклерозу та гіпертонічної хвороби, у разі цукрового діабету, гіпертрофії простати, зниженні статевої потенції.

Добрим засобом від кашлю, коклюшу, бронхіту й атеросклерозу є свіжий сік цибулі, змішаний з медом.

Пропонуємо ряд рецептів^

настій цибулі: 2-3 подрібнених цибулини заливають 2-ма склянками теплої води, настоюють 7-8 год., проціджують. П’ють по чверті склянки 3 рази на день перед їжею.
сік з медом, у співвідношенні 1:1, вживають по 1 ч. л. 3-4 рази на день;
одну невелику цибулину з’їдають щовечора при гіпертрофії передміхурової залози;
одну подрібнену цибулину настоюють 8 год. на 250 мл холодної перевареної води, проціджують, вживають зранку натщесерце при глистяній інвазії (3-4 дні підряд).

Цибулю також корисно їсти при нирковокам’яній хворобі.

Настоянка: 160 г головок на 800 мл 70-процентного етилового спирту. П’ють 3 рази на добу по 20 — 30 крапель на молоці або воді за 15 хв до їжі 3-4 тижні при атонії кишечника, коліті із запором, атеросклерозі з симптоматичною гіпертензією.

Зовні цибулю застосовують при гострих абсцесах легень. Хворого накривають з головою складеним вдвоє простирадлом і дають вдихати кашку цибулі на 10 хв. Курс лікування 30-40 днів.
Місячна перерва і знову курс лікування.

Вдихання запаху розрізаної цибулі корисне для очищення закупорок у мозку.

При грипі потерту цибулину кладуть в клаптики марлі розміром 3 х 3, зав’язують і вкладають у ніздрі на 15 хв. — вранці, вдень і ввечері. Сік, розведений перевареною водою (у співвідношенні 1: 10), використовують при виразкових стоматитах (для полоскання).

Свіжа цибуля шкідлива людям з гарячою натурою. Як писав Гален, «для холериків — цибуля шкідлива, але для флегматиків — це цілющий засіб».

Зловживання нею погіршує пам’ять.

♦ ЧАСНИК

Часник за 5 хв. вбиває в роті всі бактерії. Це у кілька разів швидше, ніж хімічні препарати.
Помірне вживання часнику сприяє збереженню здоров’я, нейтралізує вплив недоброякісної води і поганого повітря (особливо часнику, настояного на оцті).

Застосування часнику показане при відсутності апетиту, порушенні травлення, катарі шлунка й кишечника (особливо інфекційного походження), проносі, підвищеному тиску крові, атеросклерозі, при клімактеричних неврозах, що супроводжуються головними болями і безсонням.
Корисний для ясен і зубів.

Часник — добрий профілактичний засіб від цинги, грипу, дизентерії і тифу. Позитивний ефект одержують при лікуванні часником свинцевих отруєнь.

Як кровоочисний засіб його вживають при фурункулах і висипах на шкірі.

Існують достовірні дані про те, що в країнах, де часник систематично вживають у їжу, відносно низька захворюваність на рак.

Пропонуємо ряд рецептів:

♦ одноразове вживання — 2-3 зубчики часнику (добова доза) в їжу;
♦ настій часнику: 1 ч. л. кашки настоюють 1 год. на 400 мл холодної перевареної води. Вживають по півсклянки 3 рази на день до їжі;
♦ настоянка часнику: зубки заливають 70-процентним етиловим спиртом у співвідношенні 4:10, настоюють. П’ють по 30 крапель на молоці 3 рази на добу. Ці ліки згубно діють на бактерії та грибки, що містяться у стравоході, легенях; очищають від мікробів гнійні рани, знижують артеріальний тиск, стимулюють виділення травних соків і жовчі, перистальтику кишок.
Кашку з часнику на воді чи молоці (1 зубок на 1 ст. л. рідини) вживають при тромбофлебітах, підвищеному рівні холестерину в крові.

Сік часнику посівного понижує тиск, розширює кровоносні судини. Вживають його по 20 крапель
2 рази на день на молоці після їжі.

Свіжий часник і виготовлені з нього препарати — аллохол та настоянка часнику, які є у продажу в
аптеках, протипоказані при захворюванні нирок.

При зовнішньому застосуванні рослини спостерігається бактерицидний, болезаспокійливий, протисверблячий, протисебо-рейний ефект.

Розтерті на кашку зубці часнику використовують для лікування гнійних ран, трихомонадних кольпітів, корости, гніздової плішивості, себореї голови, для стимулювання росту волосся, при глистяних інвазіях (вводять з водою або молоком у клізмах).

♦ КВАСОЛЯ

Взагалі, бобові їжте по кілька разів на тиждень. Вони багаті рослинними білками (особливо соєві боби), мають очисні властивості.

Квасоля здуває живіт, але щоб цього не було, її варять з м’ясом. Вживати відварені стручки квасолі (шпарагова) можна лише тоді, коли вони ще зелені і м’які.

Препарати з квасолевого лушпиння використовують для лікування гіпертонії, хронічних дерматозів, запалень нирок, легких форм діабету та набряків, спричинених захворюваннями нирок.

Пропонуємо ряд рецептів:

♦ відвар лушпиння: 15 — 20 г подрібненого сухого лушпиння заливають літром води. Кип’ятять 3-4 год. Добова доза 500 мл, п’ють ковтками; або ж: 1 ст. л. подрібненого сухого лушпиння заливають склянкою холодної перевареної води, 4 рази на день після їди — при набряках внаслідок хворих нирок і сечового міхура, сечокам’яній хворобі, ревматизмі.

♦ 1 ст. л. суміші квасолевого лушпиння, листя чорниці, квіток терну, трави деревію, хвоща польового, звіробою, у співвідношенні 3:3:3:3:6:6, заливають склянкою холодної перевареної води, настоюють 6 год., доводять до кипіння. Вживають протягом дня 1 склянку за кілька разів при сечових каменях;

♦ при цукровому діабеті готують відвар суміші лушпиння квасолі, листя чорниці, соломи вівса, сім’я льону у пропорції 2:2:2:1 (3 ст. л. суміші на 3 склянки окропу). Варять 20 хв., проціджують. П’ють по 3 ст. л. 3 рази на день;

♦ або ж роблять відвар суміші лушпиння квасолі, листя м’яти перцевої, кукурудзяних стовпчиків з приймочками у співвідношенні 7:1:2. Беруть 3 ст. л. суміші на 3 склянки окропу. Варять 5-7 хв., настоюють 10 хв. Вживають по півсклянки 3 рази на день.

Зовнішньо використовують квасолю при екземах, висипах на шкірі. Роблять з квасолі борошно і посипають уражені місця. Заодно п’ють чай, додаючи в нього трохи цього борошна.
Варену квасолю прикладають до пухлин при сильних ударах.

Квасоля — цінне джерело вітаміну Є, що регулює обмін жирів в організмі. Страви з квасолі (супи, пюре) корисні при гіпацидних гастритах, атеросклерозі й порушеннях ритму серцевої діяльності. При варінні попередньо не замочувати, не солити!

♦ ГОРОХ

І дорослі, і діти люблять поласувати горохом — зеленим, смаженим. А ще з нього варять смачні супи й каші. Корисний він при сечо- та нирковокам’яній хворобах, при цукровому діабеті. Зелений горошок треба їсти хворим на анемію.

У горосі білка — як у яловичині. Висококалорійний, багато-вітамінний. Проте не всім його можна споживати.

Протипоказано при подагрі, гострих нефритах, загостренні запальних процесів шлунка й кишечника, при хронічній недостатності кровообігу.

Зовнішньо припарки з горохового борошна прикладають до наривів і чиряків.

♦ ОГІРКИ

Кажуть, що в огірках немає ніяких вітамінів, лише 90 відсотків води. Це не так! Плоди огірків містять цукри, крохмаль, органічні кислоти, різні вітаміни. Мікроелементи срібла, які є в свіжих огірках, дають людині відчуття бадьорості та свіжості.

Споживання свіжих огірків показане при захворюваннях серцево-судинної системи (при порушенні скорочувальної здатності м’яза серця) і нирок, при запорах, атонії кишечника та при ожирінні, порушенні обміну речовин.

Хворим на гіпертонічну хворобу, ожиріння призначають огіркові розвантажувальні дні, що проводять раз на тиждень (за день з’їдати 2 кг свіжих огірків). Розвантажувальні дні проводити під контролем лікаря!

Свіжий огірковий сік (по півсклянки, підсолоджуючи медом чи цукром), 2 рази на день, п’ють при кашлі, хронічних катарах дихальних шляхів, при сильних болях у кишечнику і як послаблююче. Огіркове пюре (100 г натщесерце) дають при спастичних колітах, запорах, як жовчогінне, сечогінне.

Протипоказано при нефритах, хронічній нирковій недостатності.

Огірки гонять сечу, каміння й пісок з нирок і сечового міхура. У цьому випадку краще діють гіркі огірки.

Насіння огірків гонить сечу, відкриває закупорки, очищає судини від в’язкої матерії (1 ст. л. подрібненого насіння на склянку води, варять 5 хв. П’ють по третині склянки 3 рази на день).
Відвар перезрілих плодів і пагонів вживають при жовтяниці і захворюваннях печінки (по чверті склянки за 30 хв. до їжі).

Квашені й мариновані огірки посилюють виділення шлункового соку, сприяють засвоєнню білків і жирів, але протипоказані при гострих гепатитах, холециститах, загостренні жовчокам’яної хвороби. А при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, захворюваннях серцево-судинної системи вживання їх треба обмежити.

Застосовують огірковий сік і зовнішньо.

4 ст. л. подрібнених свіжих огірків настоюють 4 год. у 2-х склянках окропу. Застосовують для обмивань при вуграх, веснянках, висипах на шкірі.

♦ ПОМІДОРИ

Плоди вживають при гастриті зі зниженою кислотністю, запорах, порушеннях. обміну речовин.
При виразці шлунка з нормальною і пониженою кислотністю, хворобах печінки п’ють томатний сік (по півсклянки 2 рази на день, за годину до їжі).

Сік зі свіжих достиглих помідорів підвищує секреторну функцію підшлункової залози. Вживають по півсклянки 3 рази на день за 30 хв. до їжі.

Сік використовують при гнійних ранах, виразках (зовнішньо).

♦ ГАРБУЗ

Гарбуз — найповажніша особа на городі. Лежить на сонечку, гріє боки. Росте, наливається. Знає, що потрібен.

Гарбузові зернятка — хороший засіб проти стьожкових і круглих глистів. Вони мають перевагу в тому, що не виявляють токсичного впливу на організм. їх можна призначати дітям, хворим похилого віку, вагітним.

За два дні до початку лікування щоранку ставлять клізму, а напередодні, увечері, вживають сольове проносне. Наступного дня натщесерце — приготовлені з гарбузового насіння ліки:
свіже очищене насіння (з сіро-зеленою плівкою обов’язково) розтерти у ступці з водою або молоком до утворення кашки. Сюди додають півсклянки цукру, меду або варення і споживають лежачи протягом 2-х годин невеликими порціями (для дорослих потрібно 300 г насіння, дітям віком 3-4 роки — 75 г, 5 — 7 — 100 г, 8 -10 — 150 г, 10 — 15 років — 200 -250 г). Через 3-4 години після прийому останньої порції п’ють проносне, а через півгодини обов’язково ставлять клізму.

Висушене гарбузове насіння разом з насінням конопель застосовують при запаленні сечового міхура: змішують 1 склянку насіння гарбуза і 1 склянку насіння конопель (насіння розтирають), заливають 3-ма склянками окропу, настоюють 30 хв., проціджують. Цю рідину вживають протягом дня.

Соком з м’якуша гарбуза лікують нирки. Вживають по півсклянки на день.

При аденомі простати п’ють сік гарбузовий — по півсклянки — склянці 2 рази на день за 30 хв. до їжі.

Сік гарбуза виводить солі з організму.

Варення з гарбуза з цукром зміцнює мозок, породжує гарну кров, виганяє, хвороби, легко засвоюється організмом. Для людей з холодною натурою корисніше варення з медом.

Сік м’якуша дають при блюванні у вагітних, при, безсонні (100 г соку і 1 ч. л. меду).
Відвар хвостиків (20 г сировини на 400 мл окропу) п’ють по півсклянки 4 рази на день при ниркових та серцевих захворюваннях з набряками, гіпертонії.

При атеросклерозі, хворобах печінки, нирок, сечового міхура, гіпертонії, ожирінні, колітах, набряках (пов’язаних з серцево-судинними захворюваннями), порушенні обміну речовин корисна гарбузова каша (на пшоні, рисі або манці).

Зовнішньо гарбуз використовують при опіках, вуграх, екземах.
♦ БАКЛАЖАНИ

При споживанні баклажанів знижується рівень холестерину в крові, в стінках судин, у печінці й нирках. Сполуки калію поліпшують роботу серця, сприяють видаленню з організму надлишків води. Особливо корисні людям похилого віку, їх рекомендовано для профілактики й лікування атеросклерозу та подагри, хворим на серцево-судинні захворювання, особливо при набряках, пов’язаних з ослабленням роботи серця, при захворюваннях печінки.

Але треба вміти їх правильно підготувати до переробки -обов’язково почистити, порізати на невеликі частини, посолити і залити водою. Через 2-3 години, коли вода стане темною, її зливають і заливають свіжою. Так роблять доти, поки вода не стане чистою. Лише після цього можна готувати з них різні страви. Інакше шкідливі речовини баклажанів можуть утворювати закупорки.
Перезрілі баклажани, тверді вживати не можна!

♦ ДИНЯ

Як помірно послаблюючий, сечогінний, жовчогінний засіб при захворюваннях сечовивідних шляхів, серцево-судинної системи і жовчних шляхів, при порушенні обміну речовин, при геморої, хворобах горла, кашлі та від глистів.

Клітковина дині сприяє виведенню з організму холестерину.

Корисно їсти при малокрів’ї, захворюваннях печінки та атеросклерозі. Надмірне вживання спричинює болі в животі, пронос.

Не їдять диню натщесерце або відразу після їжі (пошкодить перетравленню). Найкраще вживати її у проміжках між їжею.

Диня очищає, відкриває і виводить з організму густі матерії, розріджує кров зволожує мозок і весь організм, дає тілу повноту, корисна при жовтусі, водянці, сприяє виведенню каміння з нирок та сечового міхура.

Не бажано їсти диню людям з гарячою натурою (може боліти голова. Коли вже болить, вживають оцет (у стравах) або кислий гранат).

Сік використовують для видалення пігментних плям, вугрів, ряботиння. Для цього готують денні маски: спочатку вмиваються теплою водою, подрібнений м’якуш наносять на обличчя. Через 10 -15 хв. його змивають. Лице просушують, змазують поживним кремом.

♦ КАВУН

Сік і м’якуш кавуна добре тамують спрагу при гарячці.

Вживання кавуна прискорює виведення із організму холестерину, виявляє легку послаблюючу, дію.

При каменях у жовчному міхурі, циститах, нефритах, пієлонефритах і нирковокам’яній хворобі рекомендують щодня з’їдати по 2 — 2,5 кг свіжих кавунів.

Тривале вживання кавунів виліковує хронічні гастрити, поліпшує стан хворих на атеросклероз, цукровий діабет. Корисний він при ожирінні. Насінням кавуна виганяють глистів.
Настій сухих шкірок:

80-100 г сировини заливають 500 мл окропу. Настоюють до охолодження. П’ють по півсклянки 4-
5 разів на день при гострих і хронічних запаленнях кишечника.

Відвар шкірок (20 г сухих або свіжих на 200 мл окропу, по півсклянки 3-4 рази на день) вживають як сечогінний засіб.

Відвар сирих чи висушених шкірок, у співвідношенні 1:10, застосовують для виведення рідини з організму (по 0,5-1 склянці 2 рази на день).

♦ РЕДЬКА ЧОРНА

Сік редьки дає добрий терапевтичний ефект при токсичних гепатитах, цирозах печінки, холециститах, жовчокам’яній хворобі, при порушенні серцевого ритму, цинзі.

Як сечогінний, вживають по 1 столовій ложці 2-3 рази на день.

При захворюваннях печінки, жовчного міхура свіжий сік п’ють, починаючи з 100 мл на день і поступово збільшуючи дозу до 400 мл протягом 5-8 тижнів (разова доза 50 — 100 мл). Курс лікування періодично повторюють.

При бронхіті, коклюші, захриплості вживають сік редьки з медом у співвідношенні 1:1. П’ють по 1-2 ст. л. 2-3 рази на день.

Редькою лікують параліч язика (її потрібно жувати).

Терту редьку корисно вживати при атеросклерозі (сприяє виведенню з організму надлишкового холестерину). Або п’ють сік її.

При анемії рекомендують суміш (порівну): соку редьки, буряків, моркви. Наливають у темну пляшку, закривають нещільно (щоб рідина могла випаровуватися), ставлять на 3 год. у теплу духовку і після охолодження вживають по 1 ст. л. 3 рази на день за 15 хв. до їжі (курс лікування 2-3 місяці).

Використовують редьку і зовнішньо. Соком, розведеним наполовину з водою, обмивають обморожені місця

Суміш: 3 частини соку редьки, 2 частини меду, 1 частина горілки використовують для втирання у хворі суглоби.

З потовченого насіння редьки роблять припарки (занурюють в окріп подвійну марлеву серветку з насінням і витягують) при мікозах, екземах, ранах, що погано гояться.

Протипоказано при виразках, запальних захворюваннях печінки, нирок, кишечника, при органічних захворюваннях серця.

♦ ХРІН

Лікувальні властивості хрону пояснюються подразнюючими й стимулюючими властивостями гірчичної олії.

Призначається сік, кашка, настій з коренів при гіпацидних гастритах, дискінезіях жовчних шляхів, як сечогінний засіб при набряках різного походження (виняток становлять набряки, пов’язані з нирковою патологією).

Є позитивний досвід лікування настоєм хрону вірусного гепатиту, що супроводиться жовтяницею.

У народній медицині сік, кашку, настій використовують при каменях сечового міхура, від подагри й ревматизму, при недокрів’ї.

Це ефективний профілактичний засіб від грипу та як протицинготний. У суміші з медом хрін використовують проти кропивниці й себореї (в останньому випадку рекомендується й настоянка кореня на вині), а в суміші з кислим молоком — при цукровому діабеті й легких формах гіпертонії.

Настій кореня на пиві або вині вживають для посилення розумової або фізичної праці, авітамінозі С.

Пропонуємо ряд рецептів:

♦ настій: 2 ст. л тертого хрону заливають 400 мл окропу, настоюють 1 год., проціджують. П’ють по чверті склянки 4 рази на день до їжі;
♦ 500 г тертого хрону заливають 1 л окропу. Настоюють 24 год. у щільно закритій посудині, проціджують. Вживають по чверті склянки 3-4 рази на день до їжі при вірусному гепатиті з жовтяницею. Курс лікування — 7 днів;
♦ тертий хрін з медом готують у співвідношенні 4:5. Вживають по 1 ст. л 3 рази на день до їжі;
♦ настоянку кореня на вині (1:4) вживають по 1 ст. л. 2 рази на день до їжі;
♦ тертий хрін з кислим молоком у пропорції 1:10 вживають по 1 ст. л. 3 рази на день до їжі;
♦ настоянка кореня хрону на вині або пиві: 1 ч. л. тертого хрону заливають 200 мл вина чи пива.
Вживають по 1 ч л. 3 рази на день протягом тривалого часу.

Натирають хрону, загортають кашку в серветку — прикладають до болючого місця. Так лікують ревматизм, радикуліт, подагру, використовують замість гірчичників.

Протипоказано при гастритах з підвищеною кислотністю, ентероколітах, захворюваннях печінки, нирок, сечовивідних шляхів, виразкових хворобах шлунка і 12-палої кишки.

♦ ЩАВЕЛЬ

Навесні закінчуються припаси капусти, буряка, моркви. Та без вітамінів не залишаємося. На допомогу приходить щавель. Апетитний зелений борщ здоров’я дає — підвищує діурез, стимулює діяльність печінки, посилює жовчоутворення, перистальтику кишечника. Щавель має протисклеротичні, протизапальні, капілярозміцнюючі властивості.

В дієтотерапії його використовують як джерело вітамінів. У вигляді борщів, юшок — при ожирінні.

Проте треба пам’ятати, що надмірне вживання щавлю може призвести до порушення сольового обміну та розвитку ниркової патології. А тому використовують молоді листки, в яких ще немає щавлевої кислоти, лише яблучна й лимонна. Для цього частіше зрізають старе листя під корінь.
Через тиждень виростають молоденькі листочки.

Протипоказано хворим на ентероколіт, гастрит, виразкову хворобу шлунка і 12-палої кишки в стадії загострення.

Зовнішньо настій трави з корінням (20 г на 200 мл окропу) використовують для полоскання, промивання при запаленні ясен, ангіні, шкірних захворюваннях.

Відвар листя посилює утворення жовчі, поліпшує роботу печінки, має антиалергічну дію (1 ст. л. свіжого подрібненого листя кип’ятять 10 хв. у 2 склянках води, настоюють 2 год., проціджують). П’ють ковтками (з невеликими перервами) по чверті склянки 3 рази на день до їжі.

♦ ШПИНАТ ГОРОДНІЙ

Шпинат використовують для приготування різних страв, але особливо корисно вживати його в сирому вигляді — як салат.

Має капілярозміцнюючі, протисклеротичні й протизапальні властивості.

Настій зі свіжого листя (10 г сировини на 200 мл окропу), по чверті склянки 4 рази на день, корисно вживати дітям, вагітним, ослабленим хворим, хворим на анемію, діабет, гіпертонію, при гіпацидному гастриті й ентероколіті.

У вигляді супів, пюре — при ожирінні.

Протипоказано при нирковокам’яній хворобі, нефритах, подагрі, захворюваннях печінки, жовчного міхура, підшлункової залози.

♦ КРІП

Як принадно пахнуть борщ, суп, картопля, посипані кропом! Проте служить він не тільки для запаху. Мабуть, мало хто знає, що ця рослина стає у великій пригоді для хворих -«Бо їм кріп тай окріп».

Настій або порошок насіння кропу вживають для профілактики приступів грудної жаби, при гіпертонічній хворобі 1-2 ступенів, хронічній коронарній недостатності, безсонні, сверблячці, алергічному дерматиті, виразці гомілки, геморої, як молокогінний засіб.

Настій трави: 1 ч. л. подрібненої сировини заливають 300 мл окропу, настоюють 1 год. П’ють по півсклянки 3 рази на день.

Порошок плодів — по 1 г на день, запиваючи водою.

Свіже листя кропу корисно вживати при гіпохромній анемії, серцевій астмі.

Як зовнішній засіб, настій застосовують у вигляді примочок при хворобах очей, при гноячкових ураженнях шкіри.

♦ ПЕТРУШКА

Візьміть собі за правило: кожен день з’їдати 1 ст. л. накришеної петрушки. Це — здоров’я.
Організм збагачується вітаміном С, А (більше є, як у моркві), залізом, магнієм, кальцієм, фосфором.

Відвар з насіння її (1 ст. л. на склянку окропу, 5 хв. варять, настоюють), вживають при набряках серцевого походження. Свіжий сік петрушки розчиняє камені у нирках.

♦ СУНИЦІ

Кажуть, якщо поїсти тижнів зо два щодня свіжих суниць -здоров’я на рік гарантоване. Ягоди помічні при анемії, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, подагрі, захворюванні суглобів, жовчо- і сечокам’яній хворобах.

Для лікування застосовують і сушені плоди, і листя. Відвар (1ст. л. сушених плодів заливають склянкою води, кип’ятять 10 хв., охолоджують), п’ють по півсклянки 3 рази на добу.

Чай із висушеного листя п’ють при хворобах серця, легень, шлунка, печінки, селезінки, при дратівливості, безсонні, порушеному обміні речовин, при геморої (клізми).

Регулює роботу шлунка (особливо при пониженій кислотності) настій суміші: листя суниці, смородини, кора молодих гілочок верби (по 2 частини), трава споришу (1 частина) заливають склянкою окропу, настоюють півгодини. П’ють як чай.

Чай надземної частини суниць корисний при гіпотонії.

1 ст. л. суничного листя заливають склянкою окропу, 35-40 хв. настоюють. Вживають 3 рази на день по чверті склянки за 15 хв. до їжі-для уповільнення серцебиття.

При вживанні суниць можливі алергічні прояви, тому їх вживають зі сметаною (так само і полуниці).

Зовнішньо використовують сік суниць. Ними змащують рани, порізи, пігментні плями, веснянки, екземи. Маску з ягід роблять на 15 хв. Потім ополіскують водою.

Краще діють лісові суниці, а не садові.