«Народні рецепти. Лікування захворювань лікарськими рослинами. Поради на кожен день». Лікування салом. Іван Гоянюк

ЛІКУВАННЯ… САЛОМ!

Про лікування салом розповідає відомий лікар-дієтолог Людмила Денисенко.

Сало – дуже корисний продукт, основне — не їсти його кілограмами!

Сало багате на жиророзчинні вітаміни А, Е, і Р, в ньому – 40% ненасичених жирних кислот. Такі кислоти, потрапляючи в організм, зв’язують і виводять із нього токсини. У свинячому салі міститься арахідонова кислота, що належить до нена-сичених жирів і є однією з незамінних жирних кислот, вона входить до складу клітинних мембран, є частиною ферменту серцевого м’яза, допомагає організму активізувати імунну систему в разі зустрічі з вірусами та бактеріями. Ця кислота є і в яйцях, і в м’ясі, і в рибі, але її там дуже мало! Навіть масло містить лише 0,2% арахідонової кислоти.

У свинячому салі її вдесятеро більше, ніж у маслі. На арахідонову кислоту багате щойно видоєне молоко, про те тут вона нестійка, в міру зберігання кількість цієї кислоти різко знижується, і молоко, що надходить у продаж, містить її небагато. У салі ж кількість арахідонової кислоти не зменшується в разі тривалого зберігання!

Сало добре чистить печінку, крім того, більшість канцерогенів розчиняються в жирах і після цього легко виводяться з організму, а це означає, що споживання цього продукту — це профілактика онкозахворювань.

Є ще одна особливість сала: воно накопичує в собі радіонукліди, у ньому не живуть глисти. Саме у цьому простому продукті в оптимальному, добре засвоєному вигляді міститься селен. А ще багато селену в часнику.

Вище ми вже зазначили про арахідонову кислоту. Вона також бере участь і в холестериновому обміні, пришвидшуючи виведення шкідливого холестерину із судин. А якщо їсти сало з часником, холестерин виводиться із судин значно скоріше.

Атеросклерозу можна не боятися, якщо їсти сало зі салатом із сирих овочів, заправлених нерафіновою олією і натуральним оцтом (яблучним або виноградним), який є сильним антиоксидантом.

А взагалі, у свинячому салі міститься лише 85-90 мг холестерину на 100 г, для порівняння: в «дієтичній» телятині його 120 мг, у «суперкорисній» чорній ікрі – 360 мг, у менш корисних перепелиних яйцях – 600 мг, у твердому сирі – 120 мг.

Сало – це чудова закуска до горілки чи до самогонки, оскільки сало оберігає від швидкого сп’яніння й допомагає врятуватися від важкого похмілля.

Я всім своїм пацієнтам, особливо тим, які мають проблеми із закрепами, дискінезіями жовчного міхура, та й загалом усім, кому за сорок, раджу розпочинати ранок із сала, адже це – чудовий жовчогінний засіб. І смачно, і корисно! Почистив печінку й водночас поснідав!

Найкраще свіже, солоне, варене, запечене сало. Найгірше – копчене.

ОЖИНА ЛІКУЄ ЗАСТУДНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ШЛУНКОВО-КИШКОВІ, ЗАПАЛЕННЯ МИГДАЛИКІВ, ПОРУШЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ГІПЕРТОНІЮ, СКЛЕРОЗ

В народній медицині ожина — це не лише ягоди, а й листя, молоді пагони, квіти на навіть кореневища.

Кореневища вживають, як кровоочисний і закріплюючий засіб при шлунково-кишкових розладах.
Настій з листя ожини допомагає при неврозах у жінок, особливо у перехідний осінній період, а також при затяжних і сильних місячних, при патологічному клімаксі, безсонні, при цукровому діабеті у вагітних жінок, при нефропатії, коли хворі нирки.

Сечокам’яну хворобу лікують порошком із коріння рослини, завареному у вині. Плоди ожини полегшують біль у суглобах, які «набрякли», якщо відкладаються солі. При артритах,
артрозах, ревматизмі вони усувають запалення в нирках, в сечовому міхурі, а також очищають кров і окрім всього є чудовим протиглисним засобом.

1 столову ложку листя ожини на 1 склянку окропу кип’ятіть 2—3 хвилини, а потім закрийте посудину, нехай просохне. Через годину процідіть і вживайте по півсклянки 2—3 рази на день.
Дуже помічні ліки з кореня лопуха. При порушенні обміну речовин і функціональної діяльності травного тракту, сечо- та ниркокам’яної хвороби, подагри, ревматизму, для очищення крові при фурункулах, висипках на тілі, при болю в сечовому міхурі, цукровому діабеті — приймають чаї та настої кореня лопуха.

Чай: на склянку води беруть чайну ложку подрібненого кореня лопуха, настоюють декілька годин, потім варять 5—7 хвилин, п’ють 1—2 склянки відвару на день.

Настій: столову ложку суміші взяти у рівних частинках: кореня лопуха, лушпиня плодів квасолі, листків чорниці і волоського горіха, настоюють на склянці води дві-три години, потім варять 5—7 хвилин. П’ють після їди впродовж дня.

ПРОТИ АЛКОГОЛІЗМУ

1. Настоянка: 1 чайну ложку кореня любистку і 2 невеликі лаврові листки залити одним стаканом горілки. Настоювати протягом 2-х тижнів. Потім процідити і випити.

ПІДМАРЕННИК – ВІД РАН І НАРИВІВ

РЕЦЕПТ:

Видавлений сік в середину по 2 ч. ложки 3 рази на день, а в зимову пору – відвар із сушеної трави по 40 г на літр окропу. Приймати по 1 ст. ложці 3 рази на день. Застосовується зовнішньо від ран і наривів сік або присипку з тертих квіток підмаренника.

Чаєм із трав підмаренника виліковують зоб («щитовидна») горла. Він відновлює функції нирок, печінки, підшлункової залози й селезінки, очищає їх від шлаків, із соку змішаного зі свіжим вершковим сільським маслом роблять мазь при раку шкіри.

НЕВІДКЛАДНИЙ СТАН І ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЬОМУ

Посторонні тіла в носі. Видалення по сторонніх тіл проводиться шляхом обережного видування через ніс після закапують в ніс нафтизин.

Кровоточення із носа. Якщо кров піниться і людина при цьому кашляє, значить кров оточення з легень або нижче дихальних шляхів, то хворому дають пити маленькими порціями холодну воду або ковтати шматочки льоду. Якщо цих признаків немає, потрібно в носовий хід ввести ватний шарик, сухий або змочений в 3-х процентному розчині перекису водню і притиснути ніс до перегородки. Після всередину прийняти вітамін С. Якщо кровоточення не зупиняється, викликати лікаря.

Кровоточення із рота. Хворого кладуть обличчям вниз або на бік, звільнюють рот від крові, кров’яних згустків і до місця кров оточення прикладають ватний шарик, змочений в 3-х процентному розчині перекису водню і звернутися до лікаря.

При ударі блискавкою. Потрібно проводити непрямий масаж серця і штучне дихання «рот в рот» або «рот в ніс». Якщо в процесі масажу серце у хворого зупиниться, вузькі зіниці, прощупується пульс на сонній артерії, ці заходи продовжуйте і добивайтеся стукоту пульсу на сонній артерії.

Опіки. Термічні опіки (викликані дією високої температури( бувають чотирьох ступенів:

I степень — біль і почервоніння шкіри;
II степінь — біль, почервоніння шкіри, утворення пухирців І і ІІ ступені заживають без рубців;
III степінь — біль, є пухирці у ділянки білої шкіри;
IV. ступень — характеризується глибоким обвугленням шкіри.

Невідкладна допомога: опіки І ступеня оброблюють 33-процентним розчином спирту. Пов’язка не накладається. А ще можна змастити обліпиховим маслом. Опіки ІІ, ІІІ і IV ступеня також обробляють 33-процентним спиртом і накривають стерильною, а при її відсутності просто чистою тканиною. Туго бинтувати опіки не можна. Не можна проколювати пухирці, викликати лікаря.

Опіки очей. Опіки очей бувають хімічні й термохімічні і розрізняються на чотири степені:

I степень — почервоніння вік і сльозовиділення.
II степень — утворення пухирці на шкірі і віках, очному яблуці поверхневої плівки.
ІІІ і IV степень — на тканинах ока утворюються струпи сірого або жовтого кольору, очне яблуко має вигляд матового скла.

Невідкладна допомога. Око охолоджують холодною водою, якщо на його поверхні залишилися по сторонні, їх забирають ватою або пинцетом. Якщо обпечені обоє очей, потрібно старатися одночасно приділити увагу кожному з них, для цього, по можливості, задіюють дві людини.

Хімічні опіки очей. Речовини, які викликали опіки: сірчана, соляна, азотна і другі кислоти, їдкий калій, натрій, аміак, карбит кальцію, клеї, фарби, настойки йоду, марганець, спирти, туш, креми, лосьйони.

Невідкладна допомога повинна надаватися як найшвидше. Око широко відкривають і довго промивають струменем води. Терміново відправляють в найближче очне медичне відділення.

Відмороження. Наступає при довготривалій дії холоду на любий участок тіла, частіше на кінцівки. Як і опіки, відмороження ділиться на степені, але конкретно встановити степень можна через 12—24 години.

I степень: шкіра червоніша, синюща;
II степень: пухирці з кров’ю;
III степень: на місці відкритих пухирців види чорні омертвілі дільниці;
IV степень: місце відмороження зовсім чорне. Невідкладна допомога: Постраждалого вносять в тепле приміщення, знімають взуття і рукавиці. Відморожену кінцівку поміщають в тазик з теплою водою (32—34 градуси) не більше). Цю температуру протягом 10 хвилин доводять до 40—45 градусів. Якщо біль при відігріванні скоро проходить, то кінцівки витирають на сухо, протирають 33-процентним розчином спирту і одягають сухі пропрасовані шкарпетки, а зверху шерстяні шкарпетки. Якщо при відігріванні біль посилюється, це означає що є глибоке відмороження і потрібно терміново звернутися до лікаря. При загальному охолодженні постраждалого необхідно обкласти грілками і дати йому міцний чай або каву.

ТАБЛИЦЯ
Хімічного складу харчових продуктів (до 100 г чистого продукту: м’ясо без костей,
овочі без обчищення. 1 г білка — 612 калорії, 1 г жиру — 9,3 калорії, 1 г вуглеводів — 4,1 калорії)

ЛІКУВАННЯ ВОДОЮ ПО СИСТЕМІ СЕБАСТЬЯНА КНАЙПА

Протипоказання для водолікування:
♦ при атеросклерозі
♦ гіпертонічній хворобі ІІІ стадії
♦ інфекційні захворювання
♦ активні фази туберкульозу
♦ новоутворення
♦ крововиливі, захворювання крові

СПОСОБИ ЛІКУВАННЯ ЗАГАРТУВАННЯМ

Найпростіший метод — ходьба босоніж.

Корисно ходити босяком по мокрій траві, все одно, чи вона змочена росою, дощем чи просто полита водою. Чим більше вологи на траві, тим довше проводити прогулянки, тим кращих результатів можна досягти.

Прогулки по траві повинні бути від 15 до 35 хв. Після цього потрібно витерти ноги надіти сухі шкарпетки і сухе взуття. Після всього потрібно походити взутими ногами по сухому піску чи камінню, щоб висохли і прогрілися ноги. Цей спосіб загартування повинен тривати не більше 3-15 хв.

Другий спосіб загартування — ходіння по воді. Цей спосіб служить для закріплення всього організму, допомогає у виділенню сечі, чим попереджує захворюванню нирок, полегшує дихання, допомагає при головних болях. Ходити по воді можна у ванні, спочатку ноги опускають в холодну воду до колін тривалістю 1 хв, а потім 5-6 хв. Після процедури потрібно рухатися до тих пір, поки тіло не зігріється.

Людям з слабим здоров’ям можна починати з ледь підігрітої води.

ЛІКУВАННЯ ВОДОЮ — КОМПРЕСИ

Взяти великий кусок льняної тканини, скласти в декілька разів таким чином, щоб він закривав горло, груди і живіт і зшивався по обидва боки тіла. Цю тканину замочити в холодній (взимку в теплій) воді, добре віджати і покласти на тіло хворого. Зверху закрити шерстяним одіялом, можна периною. Горло додатково обгорнути куском сукна. Через 45-60 хв. зняти компрес і деякий час побути в русі, а якщо немає сили — ліпше залишитися в ліжку. Компрес на спину добре діє при болях в спині, остеохондрозах, застоях крові, при болях в хребті.

Компреси на тулуб і спину ефективні при накопичуванні газів, приливах крові, при великій жарі тіла.

Компрес на живіт корисний при кольках в шлунку, помагає відігнати кров від серця і грудної частини.

Замість води можна використовувати оцет, змішаний на 1/ 3 з водою, відвар сіна, вівсяної соломи.

Можна використовувати ще такі методи водолікування, як обливання ніг, бедер, спини, всього тіла. Обливання проводять невеликою лійкою на ті чи інші частини тіла. Обливання буде ефективним, якщо його виконувати рівномірно, і, по можливості, на короткий час (не довше 1-2 хв.)

ЛІКУВАННЯ ВОДОЮ МЕТОДОМ ОБГОРТУВАННЯМ

Сорочку з льняного полотна замочують у воді, віджимають і надягають на тіло. Потім потрібно лягти в ліжко на розложе-не шерстяне одіяло, міцно вкритися периною. Термін процедури 1-1,5 години.

ЛІКУВАННЯ ГЛИНОЮ

Ще в свій час Авіценна описав про лікувальну дію глини. В ній містяться всі необхідні організму мікро- і макроелементи, різновидні мінеральні солі, які ліпше всього засвоюються організмом. В ній міститься головний радіоактивний елемент – радій. Чим довше тримати глину на сонці, тим більше в ній буде радія, і при лікуванні радій вижене з організму всі шкідливі, отруйні речовини.

Протипоказання під час лікування глиною:

Не рекомендується ставити глиняні компреси на груди і живіт при туберкульозі і онкозахворюваннях.

Глину можна використовувати при лікуванні гострих хронічних хвороб, язв, опіків, ран, переломів, при захворюванні суглобів, хребта, при варикозному розширенні вен та інших захворюваннях, у будь-якому віці.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПІД ЧАС ЛІКУВАННЯ ГЛИНОЮ ДЕЯКИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Ангіна

В склянці води розвести 1 ч.л. глини, полоскати цим горло і пити кожну годину по кілька ковтків.
Робити охолодні примочки на низ живота і гарячі на горло: опустити в гарячу воду махровий рушник, викрутити і обгорнути шию. Ці примочки робити через кожну годину, поки не знизиться температура

Розтирати хворі місця глиняною водою з тертим часником.

Робити глиняні примочки внизу живота, часто міняти їх.

Інфекційні хвороби

Пити глиняну воду по 1 ч.л. кожної півгодини.

Під час епідемії грипу пити рідину глини в слабому вині.

Зоб

Зоб і всі опухи щезнуть після частого прикладання глиняних примочок. Процедури проводити до повного виздоровлен-ня. Кожний день у їді повинна бути морська капуста.

БІЛЬ У НОГАХ. ОБМОРОЖЕННЯ

Якщо ноги постійно холодні або обморожені, а також при болях в ногах, – намотування або розтирання на основі глиняної води з додаванням в рідину дрібно натертого часника. Корисні і ванни для ніг, ноги потрібно опустити в ємність з дуже рідкою сумішшю глини на 20 хв. Суміш можна використовувати 2-3 рази.

РОЗТЯГНЕННЯ

При розтягненні сухожилля корисно накласти на опухле місце пластир із жовтої глини розбавленої оцтом.

РОЖА

Прикладати на місце рожистого запалення суміш з порошку сухої глини і товченої цегли (1:1) 4 рази на добу (завжди теплу, насипану на салфетку).

При лікуванні глиною і повному голодуванні рожа повністю проходить за 3 дні.

Взяти суміш порошку сухої крейди і червоної цегли з порошком квітів ромашки і шалфея, всього порівну. Насипати суміш на тканину червоного кольору і прив’язати до ураженого місця.
Змінювати пов’язку 4 рази.

ШПОРИ

Розпарити ногу гарячими компресами або гірчичними ваннами, обкласти глиняною маззю на 20 хв.

ВІДКЛАДАННЯ СОЛІ

Розвести глину до консистенції густої сметани і зробити кілька тривалих компресів.

НЕТРИМАННЯ СЕЧІ В ПОХИЛИХ ЛЮДЕЙ

1) Приймати 4-5 рази на день порошок 3 насіння подорожника. Брати на кінчику ножа.
2) 1 ст. л. дрібно нарізаної трави мати-й-мачухи залити 1 склянкою крутого кип’ятку, потримати 1 год., потім процідити. Приймати 1/2 склянки 2-3 рази в день за 1 год. до їди.
3) 1 ст. л. листя подорожника великого залити 1 склянкою кип’ятку. Закутати, 1 год настоювати, потім процідити. Приймати по 1 ст.л. 3-4 рази на день за 20 хв. до їди.
4) 1 ч.л. дрібно порізаного тисячолистника залити склянкою кип’ятку, варити 1 год. Приймати кожний день по 1/2 склянки 2-3 рази на день за 1 год. до їди.

ЛІКУВАННЯ П’ЯВКАМИ

Щоб почати лікування п’явками, лікар повинен поставити вам діагноз. Для лікування п’явки беруть тільки в аптеці. За допомогою п’явок можна лікувати такі хвороби як високий тиск, тромби, підвищення постачання крові киснем, лікування гінекологічних захворювань, сердечних хворобах, геморої, радикуліті, захворювання нирок, переломах кісток, простати, алкогольної залежності й інших хвороб.

Якщо ви хочете ставити п’явки в домашніх умовах, то зверніться до лікаря з гірудотерапії, нехай він сам перший раз поставить п’явки, ви подивитесь куди, як, на який час і скільки п’явок він ставить. Головне, що лікар буде бачити, як реагує ваш організм на п’явки.

При кожному захворюванні визначити точки для накладання п’явок і їх запам’ятати. Тільки після цього ви можете їх ставити самі в домашніх умовах.

Лікар також пояснить, як ставити в домашніх умовах, як зберігати вдома п’явки, як часто потрібно міняти їм воду.

В домашніх умовах одними і тими ж п’явками можна користуватися до трьох раз (більше небажано).

Протипоказання:

♦ не можна ставити п’явки дітям до 10 років
♦ перш чим прийти на прийом до лікаря з гірудотерапії, зробіть аналіз крові на гемоглобін і чи згортається кров. Якщо гемоглобін понижений, його необхідно спочатку підняти.
♦ різке похудання
♦ малокрів’я
♦ гіпотонія
♦ вагітність

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ ПРО ПОГОДУ

По сонцю

♦ Сонце заходить в мряку — дощ
♦ Сонце заходить в хмару — другий день буде непогідний
♦ Червоні хмарки при сході сонця — вітер віщують хмари до дощу
♦ Червоні хмари при заході сонця — ясно й вітер
♦ Сонце заходить червоно — добра погода
♦ Колесо навколо сонця — непогода

По місяцю

♦ Якщо місяць родиться вниз рогами — то в зимі буде теплий, а в літі гарячий
♦ Коли до гори рогами — в зимі холодний, а влітку вітри
♦ Роги догори, але долішній крутий, а горішній відло-гий — то перша половина місяця в зимі холодна, а в літі вітряна
♦ Якщо горішній ріг крутий, а долітній відлогий, то такі прикмети відноситься до другої половини місяця
♦ Колесо навкруги місяці — буде вітер
♦ Круглий місяць — холодно
♦ Гострі роги місяця — погода
♦ Відлогі — непогода
♦ Мутний — хляпавка
♦ Ясний — сухо
♦ В синяві — до дощу
♦ В червоні — вітер
♦ З вухами — мороз
♦ Червонувате коло навкруги місяця, яке скоро зникає -до погоди
♦ Два таких круги або один мутний — мороз
♦ Червоне коло — вітер, перерване — сніг

ЯВИЩА ПРИРОДИ

♦ Грім в зимі — великі вітри
♦ Пухнастий іній — погода
♦ Вечірня роса — погода
♦ Туман падає — негода
♦ Високо, ясна дуга — погода
♦ Великі дощові хмари — більший дощ
♦ Дим йде вгору — взимку мороз, влітку — погода
♦ Дим без вітру стелиться по землі — влітку дощ, взимку — сніг
♦ Кіт облизує тіло — непогода
♦ Лиже лапу, миється — погода
♦ Ховає мордочку — мороз
♦ Шкрябає підлогу — вітер і заметіль
♦ Міцно спить — погода, тепло
♦ Курка літає взимку — мороз, на одній нозі — холодно

ВИДИ ВІТАМІНІВ. ЇХНІ ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ

А аксерофтол (у його групу входять А1, А2, неовітамін А, ангідровітамін А, дегідровітамін А, ретинен 1, ретинен 2, кітол). При авітамінозі — куряча сліпота, повільне загоювання ран, сухість шкіри, ламкість волосся, нігтів, відкладення солей у жовчному та сечовому міхурах, нирках.

Провітамін А, або каротин, міститься в зелених частинах рослин, у листі люцерни, конюшини, кропиви, петрушки, салату, моркві, капусті брокколі, томатах, червоному перці, плодах обліпихи, горобини, абрикоса, шипшини. Захищає епітелій, забезпечує нормальний стан шкіри, слизових оболонок очей, зміцнює ясна, сприяє загоюванню ран, позитивно впливає на регенерацію крові.

B1, тіамін, аневрин. При авітамінозі — неуважність, забування, порушення координації, запалення нервів, відсутність апетиту.

Міститься в зелених частинах рослин, у зовнішніх частинах зерен (чорний хліб, висівки), гречці, горіхах, картоплі, пивних дріжджах, моркві. Регулює вуглеводний обмін, позитивно впливає на психіку, стан нервів, загальний стан організму.

B2, рибофлавін, лактофлавін. При авітамінозі — анемія, запалення слизової оболонки очей, тріщини в куточках рота, блідий язик. Потрібен для діяльності нервової системи. Є в будь-якій рослинній і тваринній клітині; у великій кількості — в дріжджах, пророщених зернах злаків, висівках, пліснявих грибах, молоці, сирі, яйцях, темному рисі, баранині, листках овочів, яблуках. Позитивно впливає на кровотворні органи, шкіру і слизову оболонку.

В є в печінці, курчатах, маринованих оселедцях, картоплі, пивних дріжджах. Посилює кровообіг, захищає шкіру від ультрафіолетових променів.

В6 в капусті, пророслій пшениці, білій пшениці, яєчному жовтку, у рибі.

B , ціанокобаламін. При авітамінозі — анемія з серцевими приступами, слабкість, втрата ваги, болючість язика, водянистість очей. Зустрічається з зелених рослинах, у винограді, яєчному жовтку, чорносливі, абрикосах, чорній смородині. Багато є в кисло-молочних продуктах. Прискорює синтез ДНК, а тим самим — ріст клітин, бере участь у творенні червоних кров’яних тілець. Дуже важливий для вагітних.

Bс, M, калієва кислота. Є у зелених рослинах, шпинаті, грибах, дріжджах. Важливий для росту і білкового обміну, при лікуванні променевої хвороби.

Н, біотин. При авітамінозі — порушення жирового обміну, надмірна діяльність сальних залоз, передчасне посивіння, випадання волосся. Входить до групи вітаміну В. Міститься у висівках, горіхах, кукурудзі, яйцях (білку), моркві, листкових салатах, молоці, печінці, нирках. Бере участь в обміні жирів, вуглеводів, білків; лікує дерматити, позитивно впливає на діяльність сальних залоз, структуру волосся.

С, аскорбінова кислота. При авітамінозі — втомленість, апатія, кровоточивість ясен, випадання зубів (цинга), ламкість судин, повільне загоювання ран.

Міститься в зелених рослинах, свіжій і квашеній капусті, червоній капусті, картоплі, цибулі, редисці, лимонах, апельсинах, шипшині, нестиглих волоських горіхах, чорній смородині, суницях, полуницях, солодкому перці, хроні. Позитивно впливає на опірність організму злоякісним пухлинам, інфекційним захворюванням, захищає шкіру від запалень. Проте при тромбофлебіті, цукровому діабеті та підвищеному зсіданні крові цей вітамін протипоказаний.

Д (у його групу входять Д, Ду Д). При авітамінозі -біль, ламкість кісток, руйнування емалі та випадання зубів, випадання волосся. В організмі утворюється при ультрафіолетовому опроміненні з ергостерину, що міститься в зелених рослинах, грибах, особливо в олії. Антирахітичний фактор, особливо важливий для дітей. Не передозовувати!

Е Міститься в чорному хлібі, вівсянці, соках з кропиви, кульбаби, паростках пшениці, олії, капусті, зернах соняшника, яйцях, обліписі, горіхах. Попереджує старіння шкіри, посилює діяльність залоз внутрішньої секреції, зміцнює серцево-судинну систему.

К При авітамінозі — захворювання кишечника, печінки, жовчного міхура, розрідження крові, погане загоювання ран. Міститься в хлоропластах, тобто, в зеленій масі рослин, капусті, моркві, цибулі зеленій, помідорах, зеленому горошку, квасолі, суницях, печінці. Сприяє згортанню крові при пораненнях, позитивно впливає на діяльність печінки, м’язів.

U Міститься у свіжому капустяному соку. Противиразковий.

F При авітамінозі — фурункульоз, екзема, ламкість нігтів, випадання волосся, повільне загоювання ран і опіків. Міститься у соняшниковій, лляній, оливковій оліях, у насінні багатьох жироолійних рослин. Захищає шкіру, вводиться до складу кремів, позитивно впливає на склад волосся, нігтів.

Р, цитрин. Міститься в лимоні, червоному перці, чаї, шипшині, чорниці, чорній смородині.
Підвищує стійкість і проникність стінок кровоносних судин, має антисклеротичний фактор, протидіє променевій хворобі. Вітамін Р у поєднанні з вітаміном С знижує артеріальний тиск, підтримує еластичність кровоносних судин.

Деякі вітаміни, наприклад А, нагромаджуються у печінці, і тому організм людини може деякий час обходитися цим запасом. Однак, здебільшого, найважливіші вітаміни (групи В, С) накопичуються недостатньо й швидко настає нестача їх, що призводить до авітамінозу. У крайніх проявах це надзвичайно серйозні хвороби (цинга, бері-бері, пелагра).

Проте не слід забувати, що вітаміни — біологічно активні речовини. При надлишку їх спричинюється своєрідне отруєння — гіпервітаміноз.

Найкращим регулятором задоволення потреби у вітамінах є сам організм, який регулює, скільки і чого йому потрібно.

Пам’ятайте:

♦ кава «з’їдає» вітамін В;
♦ якщо ви не можете скинути зайву вагу, це нестача вітаміну В6 (він переробляє жири).
♦ Дієта, голодування тут не допоможуть; вітаміну С організм потребує щоденно (особливо при стресах, хвилюваннях); овочі, в яких є вітаміни групи В, краще тушкувати, а не варити;
♦ риб’ячий жир, оливкова, мигдальна олії багаті на вітаміни A, D, Е, К, є джерелом вітаміну F, що виводить жири з крові;
♦ обліпиха містить у собі вітаміни С, каротин (А), В, В3, дуже рідкісний Е, що посилює діяльність залоз внутрішньої секреції. На зиму заготовляють сік або ягоди з цукром: (1 літр соку — 2 літра цукру; 1,5 літра ягід — 2 літра цукру);
♦ якщо немає вітаміну D, варять на круто яйце, жовток добре перетирають з молоком, доливають до повної склянки ще молока і дають дитині випити (замість спиртової настоянки);
♦ попереджують рак соя, борошно грубого помолу, часник, цибуля;
♦ зміцнює волосся, надає йому здорового блиску, робить нігті твердими, а шкіру здоровою — цинк. Його ми споживаємо, коли їмо рибу, зернові, пшеничні висівки, пивні дріжджі;
♦ сприяють зміцненню нігтів горіхи (мідь), м’ясо, печінка, бобові, зернові, спаржа (залізо). Допомагають також ванночки з теплої соняшникової чи оливкової олії, до якої додають кілька крапель лимонного соку. Наші бабусі знали ще один спосіб: розтоплювали віск, занурювали в нього кінчики пальців, а коли він застигав на пальцях, лягали спати. Вранці знімали.
♦ захищає шкіру від шершавості, при тріщинах на губах — магній. Є він у мінеральній воді, овочевій зелені, чорній редьці, зернах, бананах, фініках.

ВІДОМОСТІ ПРО ЗБИРАННЯ, СУШІННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН

Народна медицина — продукт мудрості всього людства. Але у зв’язку з різними кліматичними умовами, рослинним світом, у кожного народу накопичувався свій досвід лікування травами. Тут варто зауважити, що ліпше діють на людину рослини того регіону, в якому вона проживає. Складні хвороби більше піддаються лікуванню складними сумішами: рослин, тварин та неорганічного походження — від 6 до 70 компонентів.

Обов’язково треба пам’ятати ще одне: кожен організм має індивідуальні особливості (залежно від темпераменту, складу елементів). Що підходить для лікування одній людині, то може зашкодити іншій, бо кожна індивідуальність має свою планету, свій метал, свою траву.

Для лікувальних потреб збирають або всю рослину, або окремі її частини (коріння, листя, квіти, надземну частину). Дуже важливо знати, коли їх заготовляти, бо від цього залежить вміст цілющих властивостей. Так, якщо застосовують всю рослину, збирають її на початку цвітіння. У такий же час заготовляють ті рослини, у яких вживають надземну частину (траву). Народні цілителі ще радять: окремі рослини варто збирати у визначені години доби (вдень чи вночі). Так, листя папороті зривають опівночі при повному місяці, а кореневища її – опівночі, коли немає місяця (в жодному разі не при повному місяці!). Дурман і блекоту зривають тільки вночі.

Листя збирають у період утворення бутонів і цвітіння, вранці, як просохне роса (крім підбілу, листя якого з’являється після цвітіння). Обривають прикореневі або середньостовбурні листки.

Дрібне листя зривають зі стеблом верхівки – полин, кропива, звіробій. Чебрець, материнку теж рвуть зі стеблом, але коли рослини висохнуть, стебло відкидають, листя перетирають.

Бруньки зрізують рано навесні – до їх набухання, інакше вони не матимуть лікувальної цінності.

Корені, кореневища й бульби заготовляють восени, коли припиниться рух соку, або рано навесні – до початку його. Миють їх під проточною водою, в жодному разі не теплою.

Насіння й плоди – в період їх повного достигання (крім насіння болиголова плямистого, який збирають ще зеленим) – вранці чи ввечері.

Кору зрізують навесні під час руху соків у рослин (у крушини, верби – зі стовбурів, гілок; у дуба – з гілок).

Квіти й суцвіття зривають у суху погоду, як зійде, роса, у стадії бутонізації.

Необхідно щорічно заготовляти свіжу сировину (виняток – кора крушини ліпша при дворічному зберіганні; звіробій сушений зберігає свої властивості до 10-ти років).

СУШИТИ зібрані рослини найкраще на горищі. Можна під дахом у підвішеному вигляді, у сараях, на балконах у затінку. Основне – не на сонці! На сонці сушать тільки коріння й кореневища.

ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ висушеної сировини мають велике значення місце зберігання, тара, упаковка.
Обов’язкові умови – сухе, добре провітрюване приміщення, у закритій тарі. Коріння й кореневища зберігають у ящиках, обклеєних білим папером, траву – в картонних коробках, сухі ягоди, насіння – в паперових пакетах. Кожну упаковку підписують. Термін зберігання коріння і кореневищ – 2-3 роки, трави, квіток, листя – один рік.

Лікарську сировину, що містить ароматичні ефірні олії, зберігають окремо від інших рослин, у банках. Усі отруйні, безумовно, підписують і зберігають теж окремо.

ТЕХНОЛОГІЯ ПРИГОТУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ

СІК – овочі (нетепличні), ягоди, фрукти, зелену масу рослин (заготовляють у пору їх цвітіння) миють, подрібнюють, видушують сік руками чи соковижималкою. Доза вживання його завжди дорівнює дозі настоянки.

НАСТІЙ – подрібнюють листя, квіти, стебла, гілочки чи коріння (сировина завжди повинна бути подрібненою!), заливають окропом або холодною перевареною водою, настоюють (від 10 до 40 хв.). Потім настій проціджують і зливають у скляний посуд. Вживають ложками, склянками.

ВІДВАР Є ДВОХ ВИДІВ: 1) попередньо настоюють сировину в холодній воді (близько доби), а потім цей настій кип’ятять; 2) певну дозу рослини заварюють окропом, кип’ятять (на малому вогні або водяній бані) і настоюють у теплому місці протягом 10-20 хвилин. Обидва види відварів проціджують і зберігають не довше доби в прохолодному місці. Дозують ложками, склянками.

НАСТОЯНКА – лікарську сировину настоюють на спирті, чистому самогоні для зовнішнього користування. Замість спирту застосовують і горілку, але беруть її у два рази більше, ніж спирту і чистий самогон для зовнішнього застосування. Настоюють у теплому місці 8-10 днів, зрідка збовтуючи. Готову настоянку проціджують і зливають у пляшку, флакон. Настоянки дозують краплями: сильнодіючі – по 5-15 на прийом, несильно діючі – по 15-30, отруйні – за вказівками у рецепті.

ЕКСТРАКТ – звичайний відвар, але згущений у гарячій печі до половини. Випаровують відвар у закритій посудині (покришку додатково заліплюють тістом). Дози вживання його відповідають дозам аптечних настоянок.,

ПОРОШКИ – готують найчастіше в металевому посуді. Сировину товчуть, поки вона не перетвориться в порошок (або перетирають у кавомолці). Зберігають у закоркованій посудині (краще вживати свіжоприготовленим). Розтирають траву, коріння, ягоди.

МАЗЬ — готують на свинячому внутрішньому витопленому жирі (смальці) та вершковому (несолоному) маслі або вазеліні (найкраще жовтому). В основу кладуть порошок (найкраще), екстракт чи настоянку або свіжий сік необхідної рослини. Ретельно змішують — до рівномірного загусання. Доза приготування здебільшого 1:4, тобто 1 частина сировини та 4 частини жиру.
Необхідно знати:

а) при приготуванні настоїв і відварів сировину обов’язково подрібнюють: листя і квіти — до 5 мм, стебла, кору, коріння — не більше, як 3 мм, плоди і насіння — 0,5 мм;
б) воду використовують свіжу, кип’ячену;
в) настої і відвари (крім тих, у котрих є ефірні олії, м’ята, шавлія, аніс, евкаліпт…) в період приготування час від часу помішують;
г) співвідношення води і сировини (за винятком сильнодіючих) 1:10 або 1:20; тобто 1-2 ст. л. (10 чи 20 г, залежно від сировини) на 200 мл води. Якщо після фільтрування настою стає менше склянки, то доливають перевареної води;
г) період нагрівання на водяній бані для настоїв — 15 хв., для відварів — 30 хв.;
д) період охолодження: для настоїв — 45 хв., для відварів -10 хв. Після охолодження — проціджують. Відвари, що мають у собі дубильні речовини (кора дуба, листя мучниці звичайної (толокнянки), кореневище змійовика…), проціджують відразу ж після нагрівання.

Настої і відвари швидко псуються, тому їх готують щодня. Коли це неможливо, їх зберігають у холодильнику.

Запам’ятайте:

Для приготування настоїв і відварів загальноприйнятою дозою є:

♦ 1 ст. л. подрібненої сировини на склянку холодної води або окропу.
♦ 1 ст. л. трави відповідає 5-ти грамам;
♦ 1 ст. л. коріння — 10 г;
♦ 1 ч. л. вміщує 5 мл водного розчину;
♦ 1 дес. л. — 7,5 мл;
♦ 1 ст. л. — 15 мл;
♦ в 1 мл водного розчину вміщується 20 крапель;
♦ в 1 мл спиртового-50 крапель.
♦ В очі закапують завжди по 1-2 краплі ліків; у вуха і ніс — по 4-5 крапель.

ЛІКУВАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

Для лікування хронічних хвороб не досить підшукати відповідну цілющу рослину чи суміш кількох рослин. Треба ще підібрати раціональне харчування, яке було б доповненням до цього лікування. Одноманітне і вже тим самим недостатнє харчування само по собі може спричинювати різні захворювання, тому в організм людини, яка рухається, працює, повинно надходити з їжею 2-2,5 л води па добу, 75-100 г жирів (третя частина тваринного походження), 450-700 г вуглеводів (залежно від витрати енергії, що становить від 3000 до 5000 калорій на добу), 100-160 г білків (при витраті енергії понад 4500 калорій, як це буває в кліматичних умовах Далекої Півночі, в умовах праці у гарячих цехах і при захворюваннях з високого температурою), з яких близько третини мають бути тваринного походження, бо за своїм амінокислотним складом вони ближчі до білків людського організму і засвоюються краще — на 96-98%, в той час як рослинні білки, наприклад житнього чорного хліба, пшона, — всього на 60-65%, та інші незамінні речовини. Їжа повинна містити всі речовини, які входять до складу організму людини. Голод і ситість виникають з рівня обміну речовин. Тож у різні періоди нашого життя ми стараємось підібрати собі таку дієту, яка нам найбільш приємна і корисна, і тому наші смаки постійно змінюються. Ми, по раз інстинктивно, підбираємо собі раціон не лише для покриття енергетичних затрат, але і для постачання необхідних організмові будівельних матеріалів.

Наука про харчування ґрунтується па поєднанні в раціоні тваринної і рослинної їжі відповідно до потреб організму.

Оптимальним вважається таке харчування, яке компенсує всі затрати організму, а у дитини, крім того, забезпечує потреби росту.

До лікувального харчування належить, також вживання так званої кисневої пінки. Основний складник цієї пінки — кисень. В одній склянці міститься його майже 1 л. Відомо, що достатнє постачання організму людини киснем забезпечує правильну працю всіх його органів, а нестача його призводить до таких хронічних хвороб, як емфізема легень, пневмосклероз, серцеві хвороби, гіпертонія, цукровий діабет, гастрити. Подають кисень з різними харчовими продуктами, які вбирають його, мов губка, й досить довго затримують у собі (кисневе депо). Білок курячих яєць (1–2) збивають з холодним відваром плодів шипшини (50 г плодів на 1 л води) чи настоєм або відваром будь-якої лікарської рослини чи їхньої суміші. Якщо додати туди ще 100–150 мл солодкої суміші вітамінних сиропів (з ягід суниць, малини, смородини – чорних порічок, вишень тощо) чи дві ложки бджолиного меду (тільки не при цукровому діабеті – тоді на 1 л відпару плодів шипшини додають лише 2 г аскорбінової кислоти) і через довшу трубочку приладу Боброва (схема), що закінчується розпилювачем, через усю цю суміш пропустити кисень з кисневої подушки (або з балона з редуктором) під тиском близько півтори атмосфери, то утвориться в цьому приладі смачна пінка, яку п’ють протягом 1–5 хвилин через коротшу трубочку приладу або їдять ложечкою з підставленої склянки в дозі 2–3 склянок на день, за півтори години до їди. Курс лікування триває 3–4 тижні (після одномісячної перерви курс можна повторити). Вже після перших днів вживання кисневої пінки у хворих нормалізується сон, при гіпертонії знижується тиск крові, поліпшується робота шлунка і печінки, підвищується тонус усього організму. Дітям рекомендують кисневу пінку при глистяній інвазії. Не рекомендують її людям повним.

Правильно харчування сприяє збереженню здоров’я, активізації трудової діяльності, і здовженню життя.

При вживанні лише хліба, рису, м’яса, риби, сиру, яєць, масла, сала в організмі нагромаджуються шкідливі речовини, для нейтралізації яких конче потрібні городина і фрукти, які діють головним чином завдяки вмісту в них вітамінів, органічних кислот, мінеральних солей і мікро- та ультра мікроелементів.

Нестача вітамінів, що є в городині і фруктах (в поєднанні з іншими біологічно активними речовинами рослин вони діють більш ефективно, ніж синтетичні вітамінні препарати), порушує правильну роботу організму, призводить до слабкості, втрати апетиту і часто спричинює тяжкі захворювання (куряча сліпота, бері-бері, пелагра, цинга, рахіт). Якщо їх не ввести своєчасно до харчового раціону, то людина перебуватиме в хворобливому стані, який може тривати місяці і навіть роки. Вітаміни, органічні кислоти, мінеральні солі, мікро- й ультра-мікроелементи, нарівні з іншими складниками харчових продуктів, є обов’язковими і незамінними в раціоні. Вони беруть
активну участь в процесі засвоєння організмом інших харчових речовин, сприяють опірності організму несприятливім впливам, підвищують працездатність людини.

Вітамінів відомо понад 30. 20 з них треба вводити з їжею, решту синтезує організм сам.
Порушення їх синтезу або всмоктування може бути внаслідок зловживання алкоголем, куріння тютюну, під впливом сульфаніламідів і декотрих антибіотиків, при шлунково-кишкових захворюваннях (проноси, виразкова хвороба), хворобах почіпки, інфекційних захворюваннях, різних отруєннях, при збільшенні видалення вітамінів з калом або сечею при хворобах нирок і сечового міхура та при ураженні нервової системи. Без вітамінів неможливий синтез ферментів, яких налічують майже 700. Ферменти здатні при невисоких температурах (35–40°) помітно збільшувати складні й численні процеси розщеплення речовин на їх складові частини і з них заново синтезувати інші речовини. При нестачі вітамінів такі реакції припиняються і обмін речовин розладнується.

Найважливіші вітаміни – це вітаміни А, С, вітаміни групи В, а для-дітей вітамін D.

В організм людини з їжею надходить багато синтетичних хімічних речовин, які в допустимих дозах, можливо, й нешкідливі, проте у поєднанні з іншими наявними в ньому, нерідко утворюють нові сполуки, що цілком ймовірно, не байдужі для здоров’я. Може бути, енергетична дія цих сполук є причиною багатьох хвороб у високорозміщених країнах. Це стосується деякою мірою консервантів, барвників тощо, використовуваних для надання консервам й іншим харчовим продуктам принадності і доброго смаку.

Людина вживає з їжею і явно шкідливі речовини, хоч і в незначній кількості. Так, при консервуванні м’яса, щоб надати йому рожевого кольору, апетитного вигляду, до нього додають селітру. М’ясо риб містить амінові сполуки. Якщо людина вживає ці два продукти разом, амінові кислоти, реагуючи з селітрою, утворюють, на думку багатьох авторів, ракот-ворні речовини. В китайських і японських їдальнях для здобрення страв до них додають динатріуміонізат та натрію глюта-мат. Вживання їх з їжею тривалий час у деяких осіб зумовлює болі в грудях, задишку, що може призвести до раптової втрати свідомості (зомління). Городина, оброблена хімікатами, часто містить селітру і 3,4-бензпірен – речовину, яку тепер вважають ракотворною. Остання є в тютюновому димі, а також в рослинній олії. До речі, ще не встановлено, чи 3,4-бензпірен в рослинах утворюється природним шляхом, чи внаслідок обприскування їх отрутохімікатами, наприклад дустом.

У питній воді є хлор, фенол і кадмій – складник фарб, якими покривають водогінні труби. Кадмій міститься також у деяких сортах сичужних сирів. Доведено, що він накопичується в організмі поступово, протягом 20 років і внаслідок розвивається зневапнення кісток (у Японії цю хворобу називають ітаї-ітаї – це болить, це болить). При цьому хворий лежить нерухомо в ліжку й чекає неминучої смерті, яка настає в страшенних муках. Нагромадження кадмію в організмі призводить також до підвищення тиску крові, безплідності і грипоподібних захворювань. Внаслідок тривалого вживання компотів, підсолоджених (з метою запобігання повнінню) замінником цукру – синтетичним цикламатом, – в США збільшилась кількість раку сечового міхура. Там же було виявлено в деяких рибних консервах ртуть.

Без застосування хімікатів сучасний світ не може обійтися. Припинення використання, наприклад інсектицидів, зменшило б вміст шкідливих речовин у продуктах харчування, але й зменшило б їх кількість.

Отже, вимоги сучасної людини слід задовольняти так, щоб це не вело до самознищення.

ВІТАМІНИ

Вітамін А (аксерофтол) має особливе значення для збереження зору, розвитку ростучого організму та правильного функціонування статевої системи, посилює діяльність багатьох залоз внутрішньої секреції. Нестача його в їжі призводить до рогового переродження епітеліальної тканини, сухості шкіри, злущування її, зниження опірності організму інфекціям, головним чином простудним захворюванням і до порушення нормального процесу зору (куряча сліпота) та до відкладання каменів у жовчнім міхурі, в нирках і в сечовім міхурі. Багато його в жирі і печінці риб, у м’ясі морських риб, печінці великої рогатої худоби, в ікрі, яєчному жовтку, молоці (особливо влітку), маслі, сметані, жирному сирові, а також у картоплі, капусті, огірках, городній цибулі, моркві, червоному солодкому перці, зелені петрушки, в листках кропиви, лопуха, подорожника, щавлі, шпинаті, абрикосах та інших ягодах, особливо тих, які забарвлені в червоний і зелений кольори. В них є провітамін Л (каротин), з якого в печінці утворюється вітамін Л. Потреба в цьому вітаміні – 1 мг на добу, а в каротині – 3 мг. Для людей, робота яких пов’язана з напруженням зору (водії, льотчики, поліграфісти та ін.), а також для підлітків кількість вітаміну Л треба подвоїти. Каротин засвоюється організмом тільки разом з жирами (наприклад, моркву обов’язково слід тушкувати в маслі). При гіпервітамінозі А – отруєнні надміром вітаміну А – з’являються запаморочення, сонливість, задишка, кишкові розлади, болі внизу живота, світлобоязнь, судоми.

Вітамінами групи В забезпечує організм різноманітна їжа, до того ж вони мало руйнуються при високій температурі, особливо в кислому середовищі. Найбільше їх є в м’ясі (особливо свинині), в печінці, маслі, хлібі простого помелу, гречаних, вівсяних, перлових крупах, пшоні, горосі, квасолі, спаржі, шпинаті, картоплі, цвітній капусті. Мало їх у городній капусті, моркві, огірках, помідорах, петрушці, редисці, гарбузах, кавунах, динях.

Вітамін В1 (тіамін) потрібний для засвоєння вуглеводів і жирів, нормальної праці серця, шлунка, кишок. Він оберігає нервову систему від виснаження. Його відсутність в раціоні призводить до швидкої розумової і фізичної втоми, втрати апетиту і, врешті, до хвороби бері-бері (поліневриту) з кінцевими явищами судом і паралічу, які спричинюють смерть. На добу людині потрібно 2–4 мг вітаміну В1. Він не відкладається в організмі про запас. Рекомендують вживати дріжджові напої, хлібний квас як джерело вітаміну.

Важливе значення в харчуванні має вітамін В2 (рибофлавін). Він потрібний для нормальної праці нервової системи. Його нестача в їжі зумовлює швидке втомлювання зору, почервоніння й паління в очах, сльозотечу, зниження гостроти зору (може навіть настати помутніння рогівки – більмо), запалення слизової оболонки рота (з заїдами – тріщинами в куточках губ), сухість у носі. Вітамін цей особливо корисний людям похилого віку, бо запобігає розвиткові катаракти. Потреба у цьому вітаміні дещо вища – 2,5–3,5 мг на добу. Вона має бути ще вищою для працюючих у гарячих цехах, при напруженій розумовій і нервовій діяльності при надмірному напруженні зору. Багато вітаміну В2 є в свіжому молоці, ще більше в кислому, бо молочні бактерії його синтезують. Є він також у квашеній городині, в настої чайного гриба, в пивних дріжджах.

Нестача пантотенової кислоти (вітамін В2) зумовлює змертвіння тканин надниркових залоз, запалення шкіри, рогівки очей, втрату апетиту, розлад орієнтування в навколишній обстановці, виразкову хворобу шлунка і кишок, ураження серця і нирок, випадіння волосся, розлад нервової системи (неврити, паралічі). Джерелом пантотенової кислоти є печінка, свіжі дріжджі і яєчний жовток. Потреба у ній становить 100 мг на добу.

Проти пелагри (по-італійськи шершавої шкіри) допомагає вітамін РР (В2) – нікотинова кислота, яка сприяє правильному перебігу окисних процесів в організмі людини, потрібна особливо матерям, які годують груддю. Свою активність вітамін РР збільшує при наявності в раціоні вітамінів В і В2. При нестачі вітаміну РР (потреба його дорівнює 15 – 20 мг на добу) з’являються дерматити, ураження слизової оболонки рота, кишок, з тривалими проносами, ураження різних ділянок шкіри під впливом сонячних променів, ураження дрібних кровоносних судин, розлади діяльності центральної нервової системи (божевілля). Багато цього вітаміну в гречці, пшениці, житі, кукурудзі, ячмені, моркві, картоплі, цибулі, капусті, помідорах, яблуках.

Вітамін В6 (піридоксин) стимулює білковий та жировий обмін, регулює засвоєння міді і заліза. Корисний при токсикозах вагітності (блювання, судоми). Потрібно його 2–3 мг на добу. Міститься він у злаках, горосі, бобах та в зелених частинах рослин, подібно до фолієвої кислоти – (фоліум латинського мовою – листок), яка має відношення до кісткового мозку і сприяє творенню червонокрівців та гемоглобіну в них, лейкоцитів і тромбоцитів крові. Потреба організму в фолієвій кислоті 1–3 мг па добу.

У вітаміні В12, протианемічному, що його знаходимо в продуктах тваринного походження – м’ясі, печінці, нирках, а з рослин – в ісландському мохові, є кобальт, який стимулює працю кровотворних органів. Лікує цей вітамін також невралгії і травматичні пошкодження нервів.

Параамінобензойна кислота і інозит теж належать до групи вітаміну В. Через недостатність параамінобензойної кислоти в їжі зникає барвник волосся у тварин і людей. Міститься вона в шкірі, під дією сонячних променів сприяє утворенню загару. Головне джерело її печінка і дріжджі. Відсутність інозиту зумовлює припинення росту і випадання шерсті у тварин. Міститься у нирках, печінці, м’язах.

Для людей похилого віку дуже корисний вітамін В15 (кальцію пангамат) – для лікування серцево-судинних захворювань (атеросклерозу з коронаросклерозом і гострою та хронічною недостатністю коронарного кровообігу, облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок, склерозу мозкових судин), емфіземи легень, пневмосклерозу з явищами серцево-легеневої недостатності, хронічних гепатитів у початковій стадії цирозу, хронічної алкогольної інтоксикації, алкоголізму, шкірно-венеричних захворювань (аортитів, табетичної атрофії зорового нерва, сверблячих дерматозів). Вітамін В15 є антагоністом кортикостероїдів і сульфаніламідів. Добова його доза дорівнює 100–300 мг. Курс – 20 – 40 днів.

Серед вітамінів групи В становить інтерес біотин. Нестача його розвивається в людей, які випивають багато сирих яєць. Захворювання характеризується проявами втоми, втратою апетиту, блідістю шкіряних покривів, сухістю шкіри, яка лущиться. При цьому випадає волосся, стають ламкими нігті, з’являються болі в м’язах, зміни на слизовій оболонці язика (атрофія бородавок), недокрів’я. Тоді треба вживати на добу до 150 мг цього вітаміну.

Проте одним з найважливіших вітамінів є таки вітамін С (аскорбінова кислота). Його наявність в організмі сприяє одужуванню від запалення легень, коклюшу, дифтерії, туберкульозу, прискорює загоєння ран, зростання кісткових переломів. При нестачі його в харчовому раціоні знижується опірність організму, підвищується проникність і ламкість стінок дрібних кровоносних судин, порушується обмін речовин, він стимулює кровотворення, бере участь у синтезі білків. Без нього не утворюється колаген, неможливий синтез білків мозку, людина захворює на цингу. Вітамін С розкладається в кислому середовищі, при високій температурі (кип’ятіння), при наявності окисних ферментів (сушінні рослин), іонів заліза і міді (тому не треба варити страви у металевому посуді), також при повторному заморожуванні. Добова потреба людини у вітаміні С – від 50 до 100 мг, вона вища для людей, що працюють в гарячих цехах, спортсменів, людей, зайнятих важкою розумовою та фізичного працею, для вагітних жінок. Багато вітаміну С є в плодах шипшини та смородини – чорних порічок (400– 1500 мг%), у щавлі (45 мг%), кропі (150 мг%), золені петрушки (150– 200 мг%), селері (150 мг%), гичці цибулі (24 мг%), шпинаті (50–00 мг%), брукві (30 мг%), городній капусті (30 мг%), в червоноголовій і брюссельській капусті (100 мг%). Літнім людям треба більше вживати вітаміну С, оскільки він запобігає атеросклерозу.

Вітамін D (кальциферол) — протирахітичний, потрібний для нормального обміну кальцію і фосфору, для розвитку і росту кісткової тканини в молодому організмі, зокрема зубів. Цей вітамін запобігає виникненню рахіту. Він утворюється в організмі людини при опроміненні шкіри ультрафіолетовими променями сонця (взимку кварцовою лампою) з речовини ергостерину. Є вітамін D у вершковому маслі, риб’ячому жирі, в яйцях, свіжій зелені. Бажано споживати печінку тріски, вітамінізований риб’ячий жир, але за призначенням лікаря, бо передозування призводить до неприємних проявів: втрати апетиту, почуття втоми, запорів, нудоти, блювання, ослаблення м’язів, болів голови, збільшення сечовиділення.

Вітамін Е (токоферол), який міститься в зелених частинах городини, зародках пшениці, в кукурудзяній, соєвій та бавовниковій олії, сприяє дозріванню статевих клітин (сперматозоїдів) і збереженню вагітності, підтримує нормальну діяльність нервово м’язової системи, сприяє травленню жирів, розширює коронарні судини серця, і тому рекомендують його при гіпертонічній хворобі, коронарному склерозі з приступами стенокардії (грудної жаби). Діє фібринолітично, як антикоагулянт, при ендартеріїтах, тромбофлебітах; також при ко-лагенозах, при міокардитах. Знижує рівень холестерину в крові.

Ненасичені кислоти льняної та кукурудзяної олій мають велике значення для обміну ліпоїдів в організмі. їх, і споріднені з ними ненасичені кислоти, об’єднують умовно під спільною назвою вітамін F, який протидіє відкладанню холестерину в тканинах і сприяє його виведенню з організму.

Вітамін К (філохінон) прискорює зсідання крові при кровотечах, сприяє швидкому загоєнню ран. Відсутність чи нестача його призводить до кровотеч, навіть при незначних подряпинах чи пораненнях. Вітаміну К багато в зелених частинах рослин, у шпинаті, в городній і цвітній капусті, в помідорах, кропиві, в морквяній гичці, ягодах горобини, в гірчаку перцевім, грициках, деревію.
Третім вітаміном, крім вітамінів С і К, нестача якого зумовлює кровотечу, є вітамін Р (цитрин), який ущільнює стінки дрібних судин і зменшує їх проникність, посилює дію вітаміну С Багато його в зелених листках чайного куща, посівної гречки і в квітах та бобах софори японської, в червоному перці, в плодах смородини (чорної порічки), шипшини, чорноплідної
горобини, в помідорах, помаранчах. Наявність у харчових продуктах Р-активних сполук в поєднанні з вітаміном С здатна ліквідувати цингу, нормалізувати підвищений тиск крові, підтримати еластичність і нормальну проникність кровоносних судин і капілярів.

Органічні кислоти, такі як яблучна (в яблуках, ягодах горобини, дерену, барбарису), цитринова (в цитринах, помаранчах, мандаринах, у журавлині та інших ягодах), винно-кам’яна (у винограді, ягодах червоних порічок, аґрусу, суниць, в абрикосах, сливах), бензойна, яка діє антисептично (в ягодах брусниці і журавлини), саліцилова (в ягодах малини, суниць, ожини та вишень), мурашина (в плодах малини), не лише надають приємного кислого смаку плодам і різним частинам рослини, але збуджують також секрецію підшлункової залози і стимулюють діяльність кишок, посилюють їх перистальтику і нормалізують мікрофлору.

Нормальну життєдіяльність людського організму забезпечують також, поряд з вітамінами й органічними кислотами, наявні в складі тканин і рідин тіла людини мінеральні солі: натрію, калію, кальцію, магнію, фосфору, сірки, заліза та ін. Майже всі вони потрапляють в організм з тваринною і особливо рослинною їжею Значне місце серед мінеральних солей має кухонна сіль. В організмі її зберігається майже 300 г, за рік людина з’їдає 5,5 кг. Ця натрієва сіль підтримує нормальну кількість рідини в крові, впливає на сечовиділення, на утворення соляної кислоти в шлунку, на діяльність нервової системи, кровообіг. Надмірне вживання солі порушує діяльність серця, нирок, кишок, погіршує склад крові і тканин, призводить до набряків (затримання води в організмі). Вважають, що надмірне вживання солі сприяє розвиткові гіпертонічної хвороби. Хворим на гіпертонію, з серцево-судинною недостатністю, захворюваннями нирок треба обмежити споживання солі до 7 г на добу (при ниркових набряках, набряках вагітних).

Солі калію регулюють вміст води в організмі й виділення кухонної солі. Вони входять до складу буферних систем крові, беруть участь у процесах передачі нервового збудження і в утворенні ацетилхоліну. Тим-то вони дуже важливі для підтримання діяльності серцево-судинної системи. Ці властивості калієвих солей повинні враховувати люди з хворобами серця, нирок та хворі па гіпертонію. Їм рекомендується вживання овочів, особливо картоплі, огірків, капусти, зеленого гороху, квасолі, редьки, редиски, кураги, ізюму, яблук, абрикос, ягід смородини (чорних порічок), листя петрушки та баштанних – кавунів, динь, кабачків, гарбузів, баклажанів. Вживання цих продуктів та ще молока сприяє підлужнюванню тканин (алкалозу), коли вживання продуктів тваринного походження, яєць, рису, груш, слив, брусниці сприяє їх підкисленню (ацидозу), яке застосовують головним чином у хірургії для посилення загальних захисних сил організму при загоєнні ран і гнояків, опіків.

Солі кальцію, фосфору і магнію також дуже потрібні організмові. У тілі людини третину ваги становлять кістки, які на дві третини складаються з мінеральних солей. Кістки і зуби майже цілком побудовані з солей кальцію, фосфору і магнію. Звідси видно, яке важливе значення мають ці солі в харчуванні людини, особливо в раціоні дітей, підлітків, матерів з немовлятами та вагітних жінок. Дуже важливі для обміну речовин солі кальцію містяться в свіжому молоці, в молочнокислих продуктах, в яєчному жовтку, в капусті, салаті, зелені петрушки, в цибулі, горосі, ягодах дерену, абрикосах. Солі кальцію є в усіх клітинах тіла. Кальцій підтримує нормальний стан нервово-м’язової системи.

Солі фосфору в значній кількості входять до складу нервової тканини і потрібні для нормальної діяльності нервової системи. Потреба у фосфорі вдвоє більша, ніж у солях кальцію. Фосфор є майже у всіх харчових продуктах тваринного і рослинного походження. Багато його в м’ясі, мозку, печінці, рибі, яйцях, молоці, в горіхах, хлібі, крупах, капусті, моркві, буряках, абрикосах, персиках, ізюмі, сушених сливах, ягодах шовковиці, зеленому горосі, зелені кропу. Солі фосфору входять до складу білків і жирів організму, беруть участь у всмоктуванні їжі в кишках і в обміні речовин, підтримуючи кислотно-лужну рівновагу в організмі.

Нормалізують серцево-судинну діяльність та беруть участь у будові кісток солі магнію. Особливо важливі вони для людей похилого віку, оскільки сприяють виведенню з організму зайвого холестерину. Містяться вони в борошні грубого помелу, в гречаних і ячмінних крупах, в морській рибі, у щавлі, зелені петрушки, зеленому горосі, ізюмі, сушених абрикосах.

Сприяють пружності сухожилля, нормальній роботі легень, печінки, серця, нирок, селезінки солі сірки, яких багато в часнику, гірчиці, хроні, редьці, редисці. Нестача їх у харчовому раціоні призводить до розслаблення сухожилля, опущення внутрішніх органів, набряків вен, виникнення лишаїв на тілі, нервозності, випадіння волосся.

Велике значення для кровотворення мають солі заліза та міді. Є вони в продуктах у дуже малих кількостях і належать до так званих мікроелементів, які входять до складу плазми крові, ферментів і гормонів, деяких вітамінів. Нараховують їх понад п’ятдесят, і відіграють вони важливу роль у прискоренні процесів, що відбуваються в організмі. Надходять туди ці речовини переважно з рослинною їжею, лікарськими рослинами. Жодний біохімічний та фізіологічний процес в організмі не здійснюється без участі мікроелементів, які зумовлюють високу біологічну активність тканин, проте надмірне нагромадження мікроелементів в організмі призводить до старіння його.

Мікроелемент залізо, якого багато в яблуках, грушах, персиках, абрикосах, дерені, ізюмі, сливах, ягодах лісових суниць, айві, листі петрушки, хроні, а також в листках кропиви, в коренях кінського щавлю, завдяки вмісту в рослинах вітаміну С засвоюється організмом краще, ніж органічно залізо лікарських препаратів, і є складником багатьох ферментів та бере участь у різних хімічних перетвореннях в клітинах, а головне входить до складу гемоглобіну і тим самим стає необхідним у процесі обміну кисню між тканинами і атмосферою.

Мікроелемент мідь є в печінці й кістковому мозку разом з кобальтом і марганцем міститься в гіпофізі; бере участь в обміні речовин, тканинному диханні, в мікродозах запобігає епілепсії і шизофренії. Різноманітне харчування забезпечує потребу організму в цих мікроелементах. Мікроелемент мідь є в різних ягодах, насінні, в бобових, злаках, салаті, зелені петрушки, в яблуках, сливах, айві, листках кропиви, хроні, грушах, персиках. Тому в харчовий раціон дітей, особливо при недокрів’ї, треба включати продукти, багаті на залізо й мідь.

Багатим джерелом мікроелементів є бджолиний мед. Він має потенційну лужність і сприяє підтриманню кислотно-лужної рівноваги в організмі, яка звичайно порушується внаслідок нагромадження у ньому вільних кислот внаслідок харчування м’ясом, рибою, яйцями, жирами, крупами, горіхами. В меду є солі натрію, калію, кальцію, магнію, багато мікроелементів, ферменти, білки, вітаміни А, В (фолієва кислота), (пан-тотенова кислота), вітамін В5 (РР, нікотинова кислота), В6 (піридоксип), вітаміни С, D і К, вуглеводи (30% глюкози і 39% левульози). 1 кг меду дає 3150 калорій. Мед має також фітонцидні властивості.

Лікувальна доза для меду становить 100–200 г на добу, яку приймають за 3 рази: вранці – 30–60 г, в обід – 40–80 г, ввечері – 30–40 г. Вживають мед за 1,5–2 години до їжі або через 3 години після їжі. Курс лікування – 2 місяці. Склянка 10–15% водного розчину меду на ніч забезпечує хворому спокійний сон, у нього зникають дратливість, головний біль, загальна слабкість, з’являється бадьорість.

Медом можна лікувати застудні захворювання (вживати 100 г меду з соком 0,5–1 цитрини або суміш меду з соком хрону в співвідношенні 1: 1 у поєднанні з постільним режимом на 2–3 дні – мед спричинює потіння); туберкульоз легень (100–150 г меду на день з пелюстками садової троянди або соком моркви чи ріпи, з соком алое та внутрішнім жиром тварин – див. Алое – по 1 столовій ложці суміші, двічі на день, вранці й увечері, на 1 склянку гарячого молока); серцеві захворювання (міокардит, кардіосклероз, стенокардія–протягом 1–2 місяців, по 50-–140 г: в середньому по 70 г на добу); гастрити, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки (5% гарячий водний розчин меду за 1,5–2 години до їжі понижує кислотність шлункового соку, холодний же водний розчин безпосередньо перед їжею підвищує її, подразнюючи кишки та затримуючи вміст шлунка). Добрі наслідки від лікування медом також при недокрів’ї, хронічних гепатитах, холециститі, холелітіазі, ексудативному діатезі у дітей (ложечками).

Рекомендують 3% медову мазь при опіках рогівки та при її помутнінні (більмі); з риб’ячим жиром (2:8 меду) – при лікуванні ран, які погано гояться; при озоні (10 інгаляцій 10% водним розчином моду, по 5 хвилин на процедуру). В косметиці вживають мед для 20-хвилинних масок (див. Ромашка лікарська) на суху шкіру обличчя у вигляді медової мазі на ваті (30 г борошна, 20 г води і 50 г чистого меду); при зморшках на 15–20 хвилин наносять тонким шаром на шкіру обличчя мазь, стоплену на водяній лазні без кипіння, такого складу: по 30 г білого воску, меду, соку цибулі й соку цибулин білої лілеї. На фурункули, карбункули роблять припарки з листків гіркого полину і кладуть мазь, зроблену з товчених головок часнику, квасолі, меду, оцту й пучки солі. Мазь заспокоює болі й прискорює визрівання наривів.

Маточкове молочко, яким бджоли годують личинок та свою матку, містить у собі білки, мінеральні солі, вітаміни В, В2, В6 та багато вітаміну С, ферменти, антибіотики – є біогенним стимулятором, пожвавлює обмін речовин, спричинює регенерацію тканин, запобігає недокрів’ю, посилює апетит, зменшує дратівливість, нормалізує сон, має противірусні властивості (в тому числі і проти грипу), посилює статеву активність. Зміцнює корені волосся на голові. Рекомендують при захворюваннях серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та порушенні обміну речовин, при туберкульозі, паркінсонізмі, менореї, недокрів’ї після великих втрат крові, гангрені.

Готують так. Вміст десятьох, ще не засклеплених маточників, викинувши личинку матки, ретельно змішують з 100 г зацукрованого меду. Свіжо приготовану суміш зберігають при температурі 5–8° в посудині з темного скла. Вживають по пів чайної ложки за півтори години до їжі, тричі на день (добре перед тим прополоскавши рот), протягом 10 днів. Через 2–3 місяці треба курс повторити. Більше ніж 2 курси не рекомендують.

Горох, буряки, червоні порічки, садові полуниці

треба включати в дитяче харчування та в раціон працівників деяких хімічних підприємств через те, що в них міститься мікроелемент кобальт, який відіграє важливу роль у кровотворенні і входить до складу вітаміну В і гормону підшлункової залози – інсуліну. Залізо, кобальт, нікель (в гнилицях диких груш), хром і миш’як (в кропиві) беруть активну участі у процесах кровотворення, однак надмірність хрому сприяє злоякісному новоутворенню, тому в їжу не треба вживати надміру щавель, деякі салати, гриби тощо. Нестача ж хрому в раціоні веде до виникнення цукрового діабету. Надмір мікроелементу кадмію призводить до розвитку гіпертонічної хвороби, а від мікроелементу цирконію (його багато в помідорах), який сприяє росту й розвитку тканин, людина набирає ваги.

Ванадій ( в головках часнику) регулює окисно-відновні процеси в м’язах серця та інших органів, проте в великій кількості він отруйний.

Марганець позитивно впливає на засвоєння аскорбінової кислоти, посилює інтенсивність білкового обміну, запобігає атеросклерозу та інфекційній жовтяниці. Нестача марганцю в раціоні харчування призводить до тяжкого захворювання капілярів. Міститься він у суницях, полуницях, динях, кавунах.

Потреба організму в мікроелементах, які є в клітинах, – йод (у щитовидній залозі) та цинк (у підшлунковій залозі, гіпофізі й статевих залозах) – незначна, проте відсутність, наприклад, йоду в харчуванні призводить до порушення роботи щитовидної залози і розвитку ендемічного зобу. На йод багаті такі продукти харчування: морська риба (тріска, камбала, окунь), кальмари, краби, креветки, морська капуста, ісландський мох. Ці продукти конче необхідно включати в харчовий раціон людей похилого віку з метою запобігання і лікування атеросклерозу. Достатня кількість мікроелементу літію у питній воді знижує смертність від атеросклерозу та запобігає наслідкам атеросклерозу — гіпертонії, цукровому діабеті і легким маніакальним проявам.

Йод і молібден (в капусті і моркві), крім того, регулюють функції підшлункової та щитовидної залоз, насінників і сірої речовини кори мозку, стримують ріст злоякісних новоутворень. Наслідком тривалої нестачі в організмі мікроелементу цинку (його багато в листках берези) може бути карликовий зріст.

Ультрамікроелемент золото міститься в основному в зернах кукурудзи. Він зменшує болі при ревматоїдному артриті. Тому вживання кукурудзи при захворюванні нирок, радикуліті, ревматизмі дуже корисне.

Мікроелемент срібло, якого найбільше в зелених огірках, діє в організмі антисептично і викликає почуття свіжості, прохолоди.

Отже, маючи в своєму розпорядженні такі дані про склад харчових продуктів, людина може певною мірою керувати станом свого здоров’я, надходженням потрібних елементів, які нададуть їй бадьорості, сили, активної працездатності, звичайно, при дотриманні певного режиму харчування. Діяльність травних органів у хворої людини найчастіше буває порушена. Це ще більше посилює значення дотримання раціональної дієти. Бувають хвороби, спричинені нестачею в організмі певних речовин і їх надміром. Особливо при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастритах, колітах); при хворобах печінки і жовчних шляхів; хворобах обміну речовин (цукровому діабеті); подагрі; зрештою, при хворобах серцево-судинної системи (гіпертонії, недостатності клапанів тощо) потрібна відповідна дієта, яка призначається за умовним номером.