Косів’янам повчитися би у верховинців
29 березня минуло 20 років, як відійшов в інший світ уторопчанин Тарас Мельничук — «геній метафори», як назвала його Ніна Гнатюк, — талант по-справжньому новаторський і соборний…
9 березня 1992 року за книжку «Князь роси» його було удостоєно звання Шевченківського лаурета.
25-27 березня, у Чернівцях, селі Криворівні та селищі Верховині, на високому рівні пройшов Перший фестиваль «Від Гуцулії — до кряжів донецьких» у рамках V Всеукраїнського фестивалю поезії, присвячений пам’яті поета, в’язня радянських концтаборів Тараса Юрійовича Мельничука.
Цьогоріч організаторами фестивалю пам’яті Мельничука виступили Верховинські райдержадміністрація, районна рада, товариство «Просвіта» імені Т.Шевченка, Літературно-меморіальний музей Івана Франка в с.Криворівня, Регіональний історико-краєзнавчий музей Гуцульщини та музей «Тіні забутих предків», що в столиці Гуцульщини, спільно з Чернівецьким національним університетом імені Ю.Федьковича, Чернівецьким меморіальним музеєм Володимира Івасюка й Івано-Франківською обласною організацією Національної спілки письменників України.
Після того, як у Чернівцях було відкрито меморіальну дошку на приміщенні гуртожитку, де в 1958-59 рр. жив поет (автор Володимир Шолудько) і проведено вечір його поезії, члени делегації (майже 20 осіб) на чолі з Мирославом Лазаруком — головним редактором громадсько-політичного, літературно-мистецького і науково-освітнього часопису «Буковинський журнал» вирушили до Криворівні.
Гості насамперед завітали до місцевої церкви Різдва Пресвятої Богородиці, де їх з радістю зустрів парох Іван Рибарук. І це невипадково, адже Божий храм понад 350 років безперервно служить горянам і скликає до себе сотні паломників з близького та далекого зарубіжжя. А біля меморіального музею літераторів з Києва, Буковини, Прикарпаття з нетерпінням чекали голови районної і сільської рад Іван Маківничук та Василь Зеленчук, очільник просвітян Верховинщини Василь Нагірняк, троїсті музики, представники громадськості. І ось, нарешті, з незначним запізненням, сюди прибули поети та письменники, серед яких було багато лауреатів літературної премії «Князь роси» імені Тараса Мельничука. Гуцулочки в святошній убері підносять гостям на вишиваному рушнику пишний коровай під веселі гуцульські мелодії.
Завідувачка цим музеєм Ганна Луцюк запрошує присутніх оглянути експозиції в усіх кімнатах, виступаючи в ролі екскурсовода…
А далі за програмою — відвідини Регіонального історико-краєзнавчого музею Гуцульщини, що в райцентрі.
Справжнє свято українського слова пройшло у Верховинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. До присутніх у великій залі з теплими словами звернулися Мирослав Лазарук — головний редактор уже згаданого Буковинського квартальний, Ярослав Ткачівський — відповідальний секретар Івано-Франківської обласної організації НСПУ, головний редактор Всеукраїнського літературно-художнього і громадсько-політичного журналу «Перевал», голова Верховинської районної ради Іван Маківничук, голова Верховинського товариства «Просвіта» імені Т.Шевченка, заслужений журналіст України Василь Нагірняк.
Якби не регламент і програма цього фестивалю, то, напевно б, до пізньої ночі затягнупися літературні читання, на яких свої поезії декламували й згадували Тараса Мельничука Анна Космач, Іван Війтенко, Микола Близнюк, Роман Киселюк, Василь Андрушко, Орест Князький, Ярослав Ясінський, Анна Ілійчук, Василь Карп’юк, Мирослав Лазарук, Ярослав Ткачівський і молода поетеса з Луганщини Люба Яківчук.
Ніби своєрідним акордом був виступ уродженця села Прокурави, поета міфологізму «вісімдесятників», лауреата Національної премії України імені Т.Г.Шевченка Василя Герасим’юка 2003 року за книгу «Поет у повітрі».
Приємно було побачити в одній з кімнат, що поруч з актовою залою, на столиках і видання приватного підприємства «Писаний камінь», що в Косові. А літератори Іван Війтенко з Коломиї та Микола Близнюк із Старих Кутів тепло відгукнулися про присутнього на фестивалі директора видавництва Михайла Павлюка, який вкладає у кожну нову книжку свої хист та тепло.
— Такі заходи, як сьогоднішній, — наголосив у своєму виступі Іван Маківничук, — піднімають національний і патріотичний дух гуцулів. Це додає упевненості. Тепер біда, бо коли йде війна, ворог хоче вбити нашу віру, але такі зустрічі стають на заваді цьому.
Всюди відчувалося, що наші сусіди верховинці шанують світлу пам’ять про Тараса Мельничука, ревні до літератури, мистецтва, виховання підростаючого покоління. Підтвердженням є те, що за Чернівцями та Коломиєю, де є літературні премії, а в Надвірній функціонує літстудія імені Т.Ю.Мельничука, вони відтепер проводитимуть щорічні фестивалі «Від Гуцулії — до кряжів донецьких».
Шкода, що наша Косівщина, як мала батьківщина «Князя роси», належно, не вшановує його. Здебільшого хіба що в дні народження чи смерті.
Без перебільшення скажу, що цей поет і в’язень радянських концтаборів миліший верховинцям, бо там уміють усе організувати, знають, де знайти кошти і т.д.
За роки незалежності верховинці перевидали «Гуцульщину» В.Шухевича, видали роман «Дідо Іванчік» і вибрані твори «Рік у віруваннях гуцулів» Петра Шекерика-Доникового, «Жьибіївські новелі» Онуфрія Манчука, з 1996 року відновили щорічний випуск «Гуцульського календаря», де засновниками Всеукраїнське об’єднане товариство «Гуцульщина», відділення «Філія Гуцульщина» ННДІ українознавства, за фінансової підтримки тамтешніх райдержадміністрації та районної ради. Ці ж три останні установи випустили об’ємне (368 сторінок) історико-довідкове видання «Верховина за 20 років незалежності України».
Майже всю територію гірських районів покриває створене у Верховині радіо РМ 101,7 «Радіо столиці Гуцульщини».
Далеко за межами цього району відомі фестивалі «Черемош-фест», троїстих музик ім. Могура (Василя Грималюка), Міжнародний гуцульський фестиваль (станом на вересень 2013 року відбувся XXI), гуцульської співанки імені Чукутихи, школа гірської газдівки, щорічне свято «Полонинське літо», започаткований 2014-го Гуцульський бізнес-форум.
До цього треба додати, що на горі Піп Іван ведеться реконструкція астрономічної обсерваторії, у с.Бистрець споруджується музей письменника Станіслава Вінценза, який написав велику епопею «На високій полонині». В селищі діють туристична асоціація «Верховина-Тур», туристично-інформаційний центр «Верховина», реконструйований комплекс трамплінів НСБ «Черемош», добротний стадіон з такою ж назвою. Тут зведено великі приміщення ЗОШ І-ІІІ ст., Верховинського ринку, де є 226 павільйонів. І це далеко не все…
Гірко, але це правда, що Косівщина не може належно пошанувати Тараса Мельничука. Не може, а чи не хоче???
Петро Павука,
член НСЖУз 1976 року.
«Гуцульський край», №14, 3.04.2015 року
