Словник українських говірок Карпатського регіону: «А», «Б». Дмитро Савчук

А

Абгемахт – вирішено, розв’язано, закінчено; все добре; полагоджено. Домовились! (німецьке abgemacht)

Агій – вигук обурення або здивування

Аґрест, аґрист – аґрус (польське agrest)

Ади, ’ди – о, диви, бач, ти глянь, поглянь, подивись, дивись-но, ось, оце, тут, там, отут, десь тут, де це; так, таки, а таки; на тобі, на маєш, ось тобі; бозна чому, чорт знає чому

Акурат – саме, якраз

Алармово, алярмово – швидко, дуже швидко, негайно, терміново (німецьке Аlarm, польське аlarm та французське аlarme – тривога)

Альбо, албо – так, або так

Альвес – термін, який вживається в Австрії для позначення русла ріки

Америка – околиця села Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області, яка розташована на трохи віддаленому кутку села (на Закарпатті є
місцевість з назвою Канада)

Амінь – істинно так, хай буде так (походить від грецького)

Англійська хвороба – рахіт

Андрути – вафлі (польське andrut)

Анцуг – 1) одяг, костюм (німецьке Anzug);
2) повідомлення, об’яви (німецьке Anzeige);
3) команди колишнього губернатора

Арава – багато людей

Арапник – канчук, нагайка

Аркан – бойовий танець опришків

Арніка – гірська рослина, цілюща квітка

Атрамент, антрамент – чорнило (польське atrament)

Аусвайс
1) довідка особи, посвідчення, пропуск (німецьке Ausweis);
2) довідка про те, що людина навчалась в Українському допомоговому комітеті

Афини, яфини – чорниця (румунське afina, afine; угорське fekete afonya; польське borowka czarna; чеське bozuvka cerna; болгарське черна боровинка; німецьке Heidelbeere).

У селі Гукливому Воловецького району на Закарпатті біля готелю “Грінгоф” встановлено перший мініатюрний пам’ятник чорниці, який був відкритий 2010 року. Автор витвору – відомий львівський скульптор Петро Штаєр. Монумент виготовив ужгородський скульптор Михайло Колодко. Щорічно у сезон збору цієї цілющої ягоди проводиться фестиваль “Верховинська яфина”, під час якого встановлюється нова ягідка.

Ашош – звичайно

Б

Баба – узвишшя, гора.

У слов’янських мовах має загальні значення “трясовина” та “узвишшя”; подільська баба – “приземкувата гора, підвищення”; чехи називають високі гори babigory, babie gory.
У Карпатах знаходиться багато гір, які мають назву Баба: Баба, Баба-Жбир, Баба-Лудова.“Баба” в перекладі з тюрської означає отець, глава роду, старійшина.

Баба – великодня паска

Баба – ім’я богині життя, родючості та здоров’я; одне із найстародавніших божеств давніх українців: мати-предкиня, берегиня, охоронниця, покрова,
хранителька родинного вогнища, подайниця всякого добра (В.М. Войтович, 2002)

Баба Лудова – гора й однойменна полонина Гринявських гір у Верховинському районі Івано-Франківської області. Інші назви Баба, Баба Льодова, Баба Попадя, Баба Одокія, Баба Попадя Одокія, Попадя. Висота гори – 1586 м. Румунською мовою Лудова – це безформна, незграбна ( М. Городенко, 1999). Бавитися – розважатися, гратися (польське bawic) Бавор, бавур (нім.) – заможний сільський власник Багна – багно, болото, драговина, мочар, волога мокра місцина, грязь, болотиста місцевість, з якої
витікає потік (давньоруське – грязь, болото; польське bagno – болото, трясина).
У Вижницькому районі Чернівецької області є село Багна.

Багрівка – смерекова смола

Бадати – лічити, оглядати (хворого) (польське badac)

Бадилля – стебло (переважно сухе) (польське badyl)

Базьки – суцвіття (котики) верболозу

Бай – банкет

Бай; баювати – набуток; набуватися

Байбарак – короткий кожушок

Байка – нічого важливого, дурниця, вигадка

Байфус, на байфус пустити – розтратити, розтринькати

Байц, бейц – політура, якою наводяться відтінки і колір на скрипці

Бакір – набекрень (польське bakier)

Баламутити – спантеличувати, вводити в оману (польське balamucic)

Балія – великий таз (польське balia)

Балуга – кий, дрючок

Бамбетлі – диван; дерев’яні лави, на яких гуцули спали

Бандера – державний прапор (морський); (польське bandera)

Бандур – збирач податків на Закарпатті

Баники – завиванці з тіста

Банка – народна назва двокронової монети та купюри

Банно – сумно

Банош, бануш – смачна і високопоживна національна страва в угорців, гуцулів, яку варять із натуральної сметани з додаванням до неї кукурудзяного борошна.

Бануш – це густа каша, яку не можна приготувати заздалегідь. Його “колотять”, коли гості сидять за столом. Цю страву їдять гарячою. Для бануша беруть 3 склянки свіжих вершків (можна й сметани) та 1,5 склянки (з вершком) подрібненого кукурудзяного борошна. У посудину (казанок) з округленим денцем вливають вершки, доводять до кипіння і висипають кукурудзяне борошно. Не розмішують, а дають йому обваритися у вершках 4-5 хвилин. Далі зменшують вогонь до мінімуму, коловими (по колу) рухами розтирають борошно доти, поки не з’явиться масло. Подають гарячим, густо посипавши тертим овечим сиром чи бринзою. Назва страви походить від імені Бануш (В. Кравчук, 2008).

Банська, банський – назва річки, потоку, вулиці; баня – солеварня, мінеральне джерело, копальня Банта – поперечина

Банувати – тужити, сумувати (англійське вenevolent – сум). Мені так банно стало – мені так сумно стало

Баняк – чугун, котел (польське baniak)

Баняса – велика сокира

Бараба – у гуцулів той, хто наймався на чужу роботу (можливо, походить від слова прораб)

Бараболя, боришка, бурка, ганда бурка, мандибурка, ріпа – гуцульські назви картоплі

Баран – гребінь течії, піниста вода

Баритися – надовго затриматися

Барки – плечі (польське barki)

Бартка, барда – маленька гуцульська сокира з довгим топорищем, інкрустована; металевий топірець з довгою ручкою, кельт

Баршівка – вишитий чоловічий фетровий капелюх

Батяр – хуліган, дворовий хлопець, гультяй, пройдисвіт, розпусник, авантюрист, волоцюга (походить з угорської). У серпні 2011 року угорський колектив “Бетери з батогами з Гойдубесермень” узяв участь у святкуванні Дня угорського добросусідства в Ужгороді (Голос України, 2011, 31 серпня, № 160).

Бахур – хлопець (зневажливо), хлопчик, підліток, пустун, волоцюга, розпусник (польське bachor)

Башт – конюшня на одну-дві пари волів чи коней

Баюри – шкіряні шнури

Бебехи – потроха (польське bebechy)

Безуладі – безвладдя

Белькотіти – бурмотати (польське belkotac)

Бендєк – джміль

Бер – кладка через річку Бербениця – висока вузька діжечка для перевезень молочних продуктів на верховому коні; дерев’яна бочечка, діжечка для зберігання продуктів

Береза, березай – ватажок парубків на вечорницях та груп колядників, заспівувач у хорі. (Савко-береза, Савко-ватажок).

Румунське брезай – замаскований, перебраний; має голову кози, вовка, птаха, провідник і верховода колядників, якому громада доручає збирати сало та ковбаси на Різдво (В.М. Войтович, 2002). У “берези” – провідника гурту колядників робили гостину, на яку витрачали частину заколядованих грошей.

Бердо, бердє – стрімкий схил гори, прірва, урвище; каменисте дно ріки

Берівка – бочечка

Берня – колода

Бесаги, бисаги – подвійна торба; дві торби, з’єднані одним полотнищем, які носять перекинутими через плече (на груди й спину); сакан; сакви

Бескид – гора, скала; стрімка круча; стрімка малодоступна вершина; кам’яні розсипи, стрімкі урвисті скелі (В. Гетьман, Урядовий кур’єр, 2007, 21 квітня)

Бескиди – назва гір. За однією версією походить від племені “бессів”, за іншою – від грецького слова, що означає “пасовисько, полонина”

Бетлегеми – групи колядників і щедрувальників на Закарпатті

Бец – бузок (польське bez)

Бечка – верба

Бештати – сварити, обзивати

Бєщади – Польські Карпати

Било – стебло

Бирило – високий, гандрабатий (хлопець)

Бирічка – овечий послід

Бирка – вівця з короткою кучерявою м’якою шерстю, ягня (румунське bere – короткий, короткохвостий, куций)

’Би-сте – аби ви, щоб ви

Бицкатися – брикати

Бича – каприз, примха, якась раптова думка, стан захоплення

Бібула – промокальний папір, також листівка; грубий обгортковий папір

Бігме – клятва, віднесена до Бога (клянусь Богом, Бог свідок); дійсно, на справді, саме так

Білі – хрящ-молочник перцевий; їстівний гриб, добрий для засолки

Біров – таборовий староста у ромів

Біциглик, біцикль – велосипед

Бйо – уживають, підганяючи коней; (бйо, вйо !)

Блавучити – марна трата часу

Блендати – плентати

Блуд – у гуцулів нечиста сила, яка збиває з дороги; злі духи, що чіпляються до пастухів і водять їх лісами

Блюзка – блуза, кофточка (польське bluza, німецьке Bluze)

Бляк – телячий або овечий шлунок

Бовгари – пастухи великої рогатої худоби, хлопчаки, які пасуть череду

Бог земний – у гуцулів так називали знахарів, ворожбитів, чародіїв

Бограч – угорська страва; бограч – гуляш; баранина з картоплею

Боїти – кипіти

Бойє – справді

Бойки – етнічна група українців, яка проживає у Карпатському регіоні

Бойко, Бойчук, Бойченко – староукраїнські прізвища. Походять від слов’янського автохтонного імені на зразок Боїслав, Боїмуг. Його основа – корінь “бой” (битва, побиття). У деяких діалектах “бойко” трактується як “забіяка”.

Катерина Бойко – мати Тараса Шевченка. Прізвище матері Шевченка вказує на те, що у нього була примішка крові карпатських верховинців (П. Зайцев, 1994).

Бокораш – плотогін, сплавник лісу

Бокори – плоти для сплаву лісу.

Бокор являє собою двадцять майже одинакових стволів зрубаного і почищеного від віток дерева довжиною 28-30 м, які скріплюються гужівками в один блок, який називається талба. Об’єм деревини у талбі становить близько 35 куб. м. З окремих бокорів-талб формували скріплений між собою пліт – бокор, який гуцули називали дараба. Дараби було сплавляти набагато простіше і безпечніше, ніж окремі талби. Великі і швидкі хвилі-габи окремий пліт кидали зі сторони в сторону, били ним у береги річки.

Для полегшення сплаву дараб в першу талбу відбирали, як правило, більш тонкі і найдовші стволи дерев. У центрі талби ставили товстий ствол, який називали ведучим. До нього по обидві сторони прив’язували тонші дерева. Всі стволи розміщували комлями (товстими кінцями дерева) назад. У комлях просверлювали отвори діаметром близько 4 см, у які вставляли гужівки і закріплювали їх шипами. Кінці гужівок зплітали в поперечний ланцюг. Ширина задньої частини дараби досягала 10 м.

Вершини стволів з’єднували поперечними колодами. Ширина передньої частини повинна була бути меншою, ніж ширина воріт на шлюзі лісосплавної гатки. При ширині воріт греблі 7 м ширина передньої частини плоту становила 5 м. При проходженні воріт більш широка задня частина бокору нагромаджувалась, але унаслідок гнучкості гужівок була рухливою.

До першої талби дерев’яними шипами прикріплювали 5-6 весел-опальчин довжиною 12 м. Третина довжини весел занурювалась у воду. До підводної частини весла дерев’яними цвяхами прикріплювали двохметрову дошку. Посередині талби стояла невелика перекладина-сухар. На неї сплавники-бокораші прив’язували свої речі.

Боксовий – хромовий (про шкіряне взуття)

Бола – болячка (бола би тебе взяла)

Болотняк – заболочений ліс

Бонекова днина – пісний день

Боня – глибоке місце на болоті

Боревка, бурівка – брусниця

Борзо – швидко

Боришінник – корж з кукурудзяного борошна і картоплі Борух – прізвище, ім’я. Слово Борух походить від єврейського і означає “благословенний”. Від цього слова походить ім’я Барак, яке поширене у США. Наприклад, Барак Обама – президент США з 2008 року.

Борше – скорше, швидше

Ботей – отара

Боярок – пояс

Бранзолєт, бранзолетка – браслет

Братрура – духовка, маленька металева пічка, вмонтована у грубу (німецьке)

Браччіку, браччіку – брате (ласкаво); рідніший рідного

Бресклєк – намоклий кусень дерева; брескливий чоловік

Бресклий – мокре, просякнуте водою (про дерево); набряклий, опухлий, брезклий

Брик – молодечий запал. У цього хлопця брик грає

Брикнути – упасти

Бриндз’єнка – конва, бочка, ложка

Бриндуші – шафран

Бринза (бринзя, бриндзя, бундз) – овечий сир, сир з овечого молока, волоський сир; сир з овечого молока, перетертий із сіллю і закладений на зберігання на зиму в дерев’яні бербениці (діжечки, скляні банки).

Давнє слово праєвропейського походження. Прийшло в нашу мову з румунської (раніше валаської) мови brinza. У західноукраїнських словниках і літературних творах слова має звучання бринзя.

У центрі м. Рахів на Закарпатті встановлено скульптуру Вівчаря, засвідчивши шану давній професії, в обов’язки якої входить виробництво бринзи.

У Рахові проводиться фестиваль “Гуцульська бриндзя”, який збирає до 15 тисяч гостей.

Бринза люта – бринза, що витримується рік і має своєрідний смак і запах

Бринзиник – слоїк, мішок

Брич – ніж, бритва

Бричений – голений, бритий

Бріхташка – гаманець, мала шкіряна сумка (німецьке Tasche – сумка)

Бріцька – овечка

Бровник – пістолет системи браунінг

Брус – камінь для гострення коси, ножів

Брустура – лопух (румунське brusture – лопух, парило, реп’ях, мати-й-мачуха, по-місцевому підбіл).

Брустури – колишня назва с. Лопухів Тячівського району Закарпатської області. У Косівському районі Івано-Франківської області є село Брустурів.

Бубен – кругла вершина

Бубка – невеличка рана на тілі у дитини

Бубон – барабан

Будз – головка овечого сиру; полонинський копчений сир із молока овець і корів, у формі кулі; тверда маса, яка зсядеться при приготуванні бринзи з овечого молока (рідка маса називається жинтиця)

Будник – лісники, які палили ліс і виробляли деревне вугілля та поташ; сторож

Бужениця, буженина – копчене м’ясо свинини

Бужєти – будити, коптити

Буката (сиру) – грудка (сиру), шмат, кусень

Буковець – буковий ліс

Буковина – історико-етнографічний район України. Назва походить від вживаного у грамотах молдавських господарів XIV-XVII ст. терміну у значенні “буковий ліс”. Північна Буковина охоплює сучасну Чернівецьку область (В.І. Наулко та ін., 1991).

Букурія – ремінь для гоління

Букшпан – вічнозелена рослина – символ Великоднього кошика

Бульбона, бульбоня – глибоке місце річки

Бурак – буряк

Бурдюг, бордюг – шкіряна торба

Буріник – молодий ведмідь, що живиться рослинною їжею

Буркало – загальна назва будь-якого джерела (вживаються інші назви джерел: буркут, нора, чуркало, шипіт, чишма)

Буркач – водоспад

Буркут – джерело, джерело мінеральної води (румунське – borkut, угорське – borkut).

У Верховинському районі Івано-Франківської області є село Буркут. У с. Буркут 24 липня – 31 серпня 1901 року перебувала на лікуванні Леся Українка зі своїм чоловіком К.В. Квіткою. На початку серпня там вони зустрічались з Іваном Франком (Л. Клим, 2011; С. Пушик, 1990; Г.К. Холопов, 1979 та ін.).

Бурса – студентський гуртожиток, що міститься у будинку самої гімназії

Бурчак – молоде вино (суто закарпатське слово).

Вино у перші дні виготовлення бурчить, ферциклює. У Франції – божоле. В Ужгороді з 2007 року 20-21 листопада проходить свято молодого вина “Закарпатське божоле”.

Бурштинська ТЕС – теплоелектростанція у м. Бурштин Івано-Франківської області. Енерговелет Прикарпаття, один з великих виробників та  постачальників електроенергії, унікальний енергетичний комплекс. Останніми роками працює від’єднано від об’єднаної енергосистеми України в режимі “Острів Бурштинської ТЕС”. Споруджена в 1962-1969 рр. За показником виробництва електроенергії випереджує всі теплові електростанції України, у тому числі такі надпотужні, як Запорізька та Вуглегірська. Має 12 енергоблоків. З моменту пуску станції вироблено 500 млрд. кіловат-годин електроенергії, тобто понад 10 млрд. щорічно.

Бурштинська ТЕС – найбільший на Прикарпатті роботодавець, платник податків та обов’язкових платежів до спеціальних фондів, фундатор соціально-економічного розвитку м. Бурштина. Відіграє значну роль у регіональному розвитку, виробляючи п’яту частину валової продукції Івано-Франківської області. Сплачує до фонду навколишнього природного середовища 47 млн. грн., до Пенсійного фонду – 48 млн. грн., податки на доходи працівників ТЕС – 19,5 млн. грн., внески до інших фондів – понад 6 млн. грн. Забезпечує електроенергією Івано-Франківську та Закарпатську області повністю та Львівську область – наполовину потреби в електроенергії, частину виробленого струму постачає у Західну Європу. Водночас станція залишається екологічно проблемним об’єктом як забруднювач повітря, водних об’єктів і землі викидами продуктів згоряння. Згідно з урядовою Програмою розвитку паливно-енергетичного комплексу на 2010-2014 рр. Бурштинська ТЕС, як і інші енергогенеруючі компанії країни, буде приватизовуватись.

Бутинар – лісоруб (румунське buturuga – пень, колода)

Бутля – скляна банка з вузькою горловиною на 4 л і більше (польське butla – бутиль)

Бухня – напіврозвалена халупа

Буц – головка сиру

Буцматий – повний на обличчя, з повними щоками

Бучина, бучіна – букові ліси Карпат, буковий ліс

Бук – красень Карпат. Карпатський бук ботаніки назвали буком лісовим. Має надзвичайно цінну деревину, з якої виготовляють меблі, паркет, оздобу для дорогих екіпажів, урочистих салонів, літаків тощо. З відходів букової деревини добувають дьоготь, креозот, гваякол, а із золи – поташ, луг. Бук є цінною сировиною (букові горішки), має лікувальне значення (Г.К. Смик та ін., 1990). Сухі букові гілки та дрова – прекрасне екологічно чисте паливо. Широко використовується у винзарнях для копчення м’яса.

Бучок – паличка