Гуцульщина і гуцули в творах Івана Франка. Петро Арсенич. Нижній Березів у житті І. Франка

Про перебування І. Франка в Нижньому Березові (нині Косівського району) та його взаємини з сільським учителем й культурногромадським діячем К, І. Геником (1857—1925) уже йшлося в окремих публікаціях. Тому, на основі вивчення архівних джерел, зупинимося лише на маловідомих сторінках цієї теми і ширше висвітлимо діяльність К. Геника, який, за словами самого Франка, врятував його «від голодної смерті».

Кирило Іванович Геник народився в Нижньому Березові в селянській родині. Після закінчення 5ти класів Коломийської гімназії навчався в учительській семінарії. У лютому 1878 р. склав іспити у Львові і дістав посаду народного учителя в с. Камінне, а потім в Уторопах. Згодом став учителем приватної школи, яку заснував 1882 р. у рідному селі.

З І. Франком К. Геник познайомився в 1878 р. За посередництвом студента Львівського університету Семена Барановського, родом з Яблупова, він запросив письменника приїхати до Березова допомогти йому підготуватися до іспиту на атестат зрілості. Не маючи ніяких засобів до життя, І. Франко прийняв цю пропозицію. В листі до М. Павлика 10 лютого 1880 р. він писав: «…я мушу від 1 марта їхати на село, а іменно в ваші сторони, до Березова, до Геника, чень там буду могти скінчити якусь довшу повість, котру би мож було продати хоть би чортови лисому, а то ту за вічною грижею й гадки нема про белетристичну роботу».

Очевидно, про свій намір їхати до Березова І. Франко повідомив Ольгу РошкевичОзаркевич. Вона сповістила, що зустріне його в Коломиї. Тоді Франко просить Геника, щоб той вислав воза з кіньми до Коломиї, де він буде його чекати у К. 3. Хто крився за цим криптонімом, досі дослідники не встановили.

Проаналізувавши ряд матеріалів, ми прийшли до висновку, що Франко під криптонімом К. 3. мав на увазі Заклинського Корнила Гнатовича (його псевдоніми — 3., К. 3.) — українського історика, фольклориста, педагога і громадського діяча. Згодом письменник з болем писав, що «сему молодому вченому… доля поскупила віку і не дала йому вповні розвинути його вроджений талант».
Брати Заклинські — Леонід (1850 — 1890), Роман (1852—1931), Корнило вчилися у Львівському університеті і ближче познайомилися з Франком. Леонід разом з Франком брав діяльну участь у студентському товаристві «Дружній Лихвар». Заклинські були родичами дружини К. Геника — Павліни Цурковської і часто бували у неї в с. Лючі. Тут, очевидно, й зустрічалися вони з Геником. Пізніше Роман Заклинський листувався з П. Цурковською, а після смерті К. Геника опублікував у газеті «Діло» статтю про його діяльність. 1880 р. Корнило перебував у Коломиї і опублікував у місцевому тижневику «Весна» за № 15—21 оповідання «Федиха», «Дві вдови» та історичну розвідку про Б. Хмельницького.

Згідно з домовленістю 1 березня 1880 року І. Франко приїхав до Коломиї. На вокзалі його зустріла Ольга Рошкевич з чоловіком Володимиром Озаркевичем. А 4 березня вранці письменник у супроводі К. Геника виїхав до Березова. Дорогою в селі Яблунові його арештували. Оскільки в Івана Яковича не було при собі жодних документів, він показав проїзний квиток на ім’я Карла Срочинського, студента Львівського університету, що приїхав до Геника, щоб підготувати його до іспиту на атестат зрілості. Одначе ці пояснення не допомогли. І. Франка разом з його подорожньою скринькою, в якій були книги наукового, переважно економічного змісту, жандармерія відправила до Коломиї.

Коломийський староста невдовзі встановив, що затриманий — Іван Франко, якого в січні 1878 року Львівський крайовий суд покарав шеститижневим ув’язненням за соціалістичну агітацію. Відтак було дано розпорядження зробити домашні обшуки в Кирила Геника та Теодора Барановського в Яблунові. 9 березня 1880 року на вимогу Коломийського окружного суду відбувся арешт учителя К. Геника, селян Порфирія Гладія, Антона Мельника з Яблунева, а 12 березня — учителя Миколи Колцуняка в Шешорах.
Нам вдалося встановити, що учитель М. С. Колцуняк (1856—1891) — син селянина з Ковалівки — займався вивченням етнографії. Учителював у Яблунові, Шешорах, Яворові та Кобаках, навчав Марка Черемшину. Він був одружений з Климентиною Цукровською з с. Лючі — сестрою дружини Геника.
При обшуку в учителів Колцуняка та Геника знайшли Павликові й Франкові видання «Молот», «Дрібну бібліотеку», женевські соціалістичні брошури («Про багатство та бідність»), твори Драгоманова, інші книги, видані у Києві, Москві, Львові, Одесі. Яблунівська жандармерія повідомила, що у Геника знайдено також 61 лист від Корнила Заклинського із Станіслава, який «правдоподібно займається соціалістичною пропагандою», 6 книг і клаптик якогось листа, що його Кирило Геник перед приходом жандармерії знищив. Теодор Барановський з Яблунова стверджував, що в січні 1880 року К. Геник показував йому статут соціалістичного товариства в Женеві. Всі ці повідомлення свідчать, що К. Геник читав революційну літературу і поширював її серед селян. За зв’язки з І. Франком, проведення соціалістичної і атеїстичної пропаганди учителів Геника і Колцуняка, як уже згадувалось, було арештовано, і вони відсиділи три місяці в Коломийській тюрмі.
І. Франка звинувачували в соціалізмі та причетності до замаху на війта села Москалівки, одначе за браком будьяких доказів довелося звільнити зпід арешту й відправити в село, в якому народився. 16 червня письменник знову повернувся до Коломиї і, захворівши на пропасницю, «прожив там три тижні, лежав півтора дні в гарячці й голоді, ждучи смерті, безсильний і знеохочений до життя. Один з його соузників, посланий Геником, спас його від голодної смерті. Він ще раз поїхав до Дрогобича, взяв собі паспорт, вернувся до Коломиї. А відтам пішком пішов до Березова.
У Нижньому Березові на березі Лючки й досі збереглася хатина, в якій поселився І. Франко. Це була хата Кирила та його брата Степана Геників. Останній згадував: «Франка пам’ятаю добре… Ходив досить бідно убраний, у вишиванці. Завжди досить довго читав. У вільний час ходив на ниву, сідав коло робітників і просив, аби співали, а він записував. Раз жінка, колишучи дитину, співала. Як побачила, що Франко сховався в сінях і записував, не хотіла більше співати, аж він увійшов до хати і ледве допросив її, аби співала пісню до кінця. Франко з братом мали багато книжок…».
Тут Франко написав оповідання «На вершку» (серпень 1880 р.), записав пісні «Ой під дубом, гаєм зелененьким», «Не сама я ходила», «Ой далас мі моя мати, ой далас ні, дала», «Моя доля в коршмі лежить», багато коломийок, народні вірування про метеорологію, рослин і тварин, відомості про народний календар, окремі прислів’я.
Нам вдалося встановити, що від К. Геника Франко записав пісні «Ой чи будеш, дівчинонько, за мною тужити», «Сивий голубочку» та інші. Вони зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР у фонді Франка (ф. З, спр. 824). Тут є і пісні, записані в Березові від І. Геника в 1882—1894 рр. (спр. 4075). Слід відзначити, що пісні та приповідки, записані Франком, і досі побутують серед старших жителів села Нижнього Березова.
У своїй біографії І. Франко згадував, що «в гостиннім домі Геника прожив кілька тижнів, лічачись від пропасниці і гуляючи на свіжому повітрі… Але недовго я міг попасати в Березові. Староста коломийський дізнався про мій побут і наказав жандармам приставити мене до Коломиї, а що у мене не було грошей на підводу, то жандарм, ще хворого, в літню спеку, погнав мене туди пішком. Тяжка це була дорога, після котрої мені на обох ногах повідпадали нігті на пальцях». Це було 17 серпня 1880 р.
Переконавшись, що у І. Франка «документи в порядку», староста відпустив його. Письменник знову повернувся у Березів, де за ним був встановлений пильний нагляд. Щоб уникнути нового арешту, Іван Якович 23 серпня 1880 р. виїхав з Нижнього Березова до Нагуєвичів.
Перебування письменника в Нижньому Березові мало революціонізуючий вплив на селян та сприяло піднесенню їх культурноосвітнього рівня. На виявленій фотографії зафіксовано І. Франка в гостині свого приятеля К. Геника. М. Павлик згадував, що Геник читав селянам соціалістичні брошури, передані йому Терлецьким. Цю рідкісну фотографію забрав до Канади К. Геник, який виїхав туди в 1896 р. В 1985 р. її надіслав до ІваноФранківського краєзнавчого музею канадський комуніст українського походження П. І. Кравчук. До речі, П. Кравчук позитивно оцінив культурногромадську діяльність К. Геника в Канаді, висвітлив його взаємини з І. Франком.
Перебуваючи за океаном, Геник продовжував листуватися з І. Франком та М. Павликом, консультувався з ними з різних питань. Під впливом соціалістівутопістів Геник задумав організувати у Канаді колективні господарства. У цій справі він звернувся за порадою до І. Франка. Письменник опублікував з цього приводу листа Геника. І у примітці до нього писав, що вважає справу, підняту Геником, «дуже важною», і коли б її можна було здійснити, то це було б «велике добро» . Як і слід було чекати, утопічні наміри Геника не здійснилися.
Нещодавно у Львівському історичному архіві серед листів К. Геника до М. Павлика нам вдалось натрапити і на статут «Українського братства». Засновники його К. Геник, Юрко Сиротюк, Іван Данищук писали, що цією назвою зав’язується Братськогосподарська спілка, прапором котрої є любов, а головною основою — правда. Серед почесних членів названі М. Павлик та І. Франко.
Формально заснування братства відбулося 1 травня 1903 року. Геник вислав цей статут Франкові й Павликові, просив останнього приїхати до Канади та очолити братство.
Незважаючи на окремі недоліки, певну непослідовність, Геник зробив помітний внесок у культурноосвітнє та громадське життя канадських українців. Він був одним з перших пропагандистів творів Івана Франка в Канаді. Геник заснував там першу читальню ім. Шевченка і видавав першу прогресивну українську газету «Канадійський фермер», в якій друкував твори Франка та інших українських письменників.
Журнал «Народна творчість та етнографія», 1986, №4