Поетичний альманах «Думок суцвіття у сузір’ї почуттів»

Поетичний альманах «Думок суцвіття у сузір’ї почуттів» пропонує на розгляд читачів «Ліричну скриньку поетичної душі» творчих людей мадридського осередку в Іспанії. Авторами різних і самобутніх поезій є творчі особистості, які (окрім своєї вимушеної заробітчанської долі) мають ще і палку любов до творчості, плекаючи наснагу своєї душі. Непідробними почуттями щирості власної думки і мовного поля звучать їхні вірші у цьому збірнику.

Поетичний альманах «Думок суцвіття у сузір’ї почуттів»

Над альманахом працювали:

  • Любов Волощук-Толмачова – літредактор, автор акро-віршів до підрозділів
  • Любомира Нарозя – дизайн
  • Віталій Стефурак – технічний редактор
  • Микола Душенко – верстка, художнє оформлення
  • Тетяна Шемлей, Зоя Клименко – філологи-консультанти
  • Галина Коризма – адміністратор
  • Михайло Павлюк – відповідальний за друк

©Авторський проект: Любов Толмачова-Волощук, Любомира Нарозя

Г 94 Поетичний альманах «Думок суцвіття у сузір’ї почуттів» – Косів: Писаний Камінь, 2019 – 368 с.
ISBN 978-617-7436-12-5

Поетичний альманах «Думок суцвіття у сузір’ї почуттів» 4,49 МБ | .pdf | Завантажень: 140

Видрукувано в ПП “Писаний Камінь”
Свідоцтво Держ. Реєстру: серія ІФ, № 5083
Івано-Франківська обл., м. Косів,
вул. Незалежності, 28.
Тел-факс: 2-24-91
E-mail: Evrika-pk@ukr.net

Підписано до друку 25.02.19. Формат 60х84\16.
Папір офсетний. Друк офсетний. Умов. друк. арк. 21, 16.
Обл.-вид. арк. 14,47. Тираж 500 прим. Замовне 506.

 

Довкола – світ чаруючий та любий,
Отцем Небесним створений гігант!..
Багатства всі віддав Він в руки людям…
Розкішний подарунок нам – талант.
Одружені із Музою навічно,
Думки́ у римах ві́ршами стають…
І лірики… рядками… поетично…
Їй-богу, в світлий рай встеляють путь…

 

ДОДАТОК ДО ТЕМИ

Час не зупиняється… «усе тече, усе змінюється»…
Незмінним залишається Вічне: Сонце і Небо, Земля і Вода, Музика і Поезія…
Сталося так, що по велінню Творця перше бул Слово.

Слово… яким можна вбити або зцілити, принизити або воз-величити, відштовхнути чи приголубити, образити чи втішити, наюдити чи розрадити… тобто – висловити внутрішні відчуття…
Кожне слово має своє значення, свою вартість. І тільки для поета воно – безцінне. За його допомогою, бачачи те, що непомітно іншим, добираючи слова́, наче пазли, він складає з них своє неповторне творіння – вірш. Як модельєр, одягає свій «мане-кен» у витончене вбрання рим; мов художник, малює свої картини різноманітними відтінками словесних фарб…

Та головна місія поета – розвивати у людині почуття пре-красного, відводячи її від нескінченних матеріальних проблем, акцентуючись на духовному аспекті, – бути лікарем людської душі, для якої неважливі ні розкоші, а ні маєтки, але яка по-требує чуйного слова, дружньої підтримки, людяного відношен-ня та взаєморозуміння.

Поетами не народжуються… Щось «невидиме» спонукає стати одним з них. Раптом сходить Божа благодать і, осіненний Музою натхнення, починаєш дивитися на знайомі тобі речі ніби прозрілими очима, шукаючи серед багаття слів особливі на́зви, відповідні епітети й метафори…

І так, рядок за рядком, на чистому аркуші з’являється віршована будова з власних думок та почуттів, де кожна літера, кожен розділовий знак є наслідком твоєї особистої творчої праці. І хоч за неї не отримуєш ніякої грошової платні, проте одержуєш неабияке, непідробне, душевне задоволення, бо часткою того доброго й світлого, дарованого тобі Зверху, можеш поділитися з іншими…

Радує, що ти такий – не один, що поруч є безліч однодумців, уболіваючих за збереження природних ресурсів, за долю рідної країни, за майбутнє нащадків…

Випадково, за збігом обставин, чи з Господньої ласки, нас, співвітчизників та прихильників поезії, об’єднала Іспанія, де по волі «рока» ми опинилися на заробітках. Змучені тяжкою працею, сумуючи за рідними оселями, ми (все ж таки) не розучилися жартувати і співати, насолоджуватись природою, кохати та радіти кожній днині, посланій Небесами…

Сьогодні для нашої держави настали страшні часи – воєн-ний стан – це черговий іспит на віру, єдність, честь і славу слов’янської нації. Та перемога за тими, хто надіється на краще, хто мо́лить Бога і Богородицю про заступництво, хто не під-дається на провокації розбрату, хто попри всі труднощі, не нарі-каючи на нелегке існування, зберігає миролюбний, позитивний настрій, заряджаючи ним оточуючих.

На підтвердження цієї позиції, літературно-мистецьке това-риство «Добродії» (м. Мадрид, Іспанія) підготувало на читаць-кий розсуд поетично-ліричну збірку-альманах. Це, – так звана, спроба пера, віддушина, для зранених сердець, котру Всевишній дав нам, як компенсацію за емігрантську долю. Сподіваємось, що запропоновані твори сподобаються читачам, а у авторів знайдуться і свої прихильники…

Як людям, причетним до мистецтва, які завжди знаходяться у авангарді суспільства, як небайдужим громадянам своєї Бать-ківщини (і просто будучи звичайними земними мешканцями) хотілось би зробити свій скромний внесок у розвиток українсь-кої культури; пишаючись тим, що ми також є невеличким склад-ником Великого Народу, який, не дивлячись на буденну прозу життя, співає осанну Божому Світові під акомпанемент Поетичної Ліри…

Поет – це не просто звичайна людина.
Це – божий співак, світлий воїн життя!

Хай літера в слові – всього гороши́на,
Та в’яже з них майстер складні́ почуття:
Кохання і зрада, і радість, і сльо́зи,
І біль ностальгії й розлуки нудьга,
І лід – у душі́, і у серці – мімози…
Усе це – поезії мить дорога́.
Прославити може й підне́сти до неба,
А може, зрікаючись, вниз опустить.
Йому дорікати у то́му не треба,
Живе в нім жага́ неодмінно твори́ть.
У пошуках рими думка́ми блукає,
Що інші не бачать, помітить поет.
Здається, з нічо́го він ві́рші складає,
Дарує на згадку словесний букет…
Поети – натури ранимі й чутливі,
Їх ле́гко обра́зити, наче дітей.
Емоції різні (занадто бурхливі),
А розум, – мов сховище творчих ідей.
Поет – це крамниця духовної зброї,
Надії, любові та віри, він – жрець.
Крокує вперед до мети головної,
Щоби́ сам Господь вдяг пошани вінець.
Бо лаври земні – лише міднії тру́би
І здатен не кожен крізь них перейти,
Хто совість і честь по дорозі не згубить,
Тому Бог у Вічність готує мости́…
Любов Волощук-Толмачова

 

ЛЮБОВ ВОЛОЩУК-ТОЛМАЧОВА – уродженка чорноземної смуги Російської Федерації, а саме Бєлгородської області, що межує з Харківською. Ще будучи школяр-кою, відчула творчий потяг до поезії. Неодно-разово отримувала призові місця за декламу-вання віршів знаних авторів. А згодом і сама стала інколи складати власні. Декотрі з них друкувалися в місцевих газетах. Та все це було дитячим тимчасовим експромтом. Потім були юнацькі роки, римовані присвячення закоханості, друзям і рідним – спроба знайти себе на поетичнім поприщі. І лише у зрілому віці, завдяки Божому провидінню, прийшло справжнє натхнення. Відкрилися невідомі досі чакри таланту і полилися у світ не тільки вірші, але й мелодії власних пісень. Тепер поетичні рядки народжуються спонтанно, теми – різносторонні і мови різні: російська, українська, іспанська. Брала участь у двох випусках альманаху «Наше Слово» і збірці «Я дякую тобі». У 2011 р. записала сольний диск (аранжу-вальник В. Папушак). Мріє почути свої пісні у виконанні відомих співа-ків. Готує до друку збірку духовних творів, бо усім, що має, зобов’язана Всевишньому.

ВАЛЕНТИНА ГУМЕНЮК народилася в містечку Ланівці, на Терно-пільщині. За освітою – економіст-фінансист. Пише вірші, прозові мініа-тюри, займається літературним редагуванням. Випусти-ла три збірки поезії: «Із Богом у душі живу», м.Тер-нопіль,2014 р.;«Мій світ тобі», м.Київ,2017 р.; «Осін-ній колаж», м.Київ,2019 р. Співавтор альманаху «Не-бесна Сотня: історія нескорених» м.Тернопіль 2015р. Друкувалася в десятку альманахів видавництва «Лі-лія», неодноразово в літературних часописах «Літера-турний Тернопіль», « ЛАН», в міжнародних, обласних і районних періодичних виданнях. Представлена у збірці «Поезія, натхненна Жінкою» м. Київ, 2016 р. Одна з ініціаторів створення в місті Мадриді поетичного об’єднання « Наше Слово», 2015 р. Працювала над першими випусками альманаху «Наше слово» як літературний редактор і поетеса, м. Косів, 2015 і 2017 рр. Дипломант фестивалю «Українська вес-на в Барселоні – 2017». Лауреат Міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша, 2019 р. Авторка пісень.

МИКОЛА ДУШЕНКО: «я народився і виріс на Слобожанщині. Саме звідси – з цього краю і лине пісня-доля душі моєї; широтою степів і лугів тамтешніх малює уяви думок моїх золотистим кольором пшениці і ячменю, вівса та проса; медовим подихом квітучої в небо гречки і блакиттям синьоокого льону; бездонним просторовим піднебессям, що плине понад плантаціями цукрових буряків, кукурудзи і соняхів; зелених квітучих луків; рік і ставків, що виблискують неповторним ландшаф-том на сонці поміж долин і узгір’їв Охтирщини. Плодючістю землі Сумської, старанністю рук працьо-витих, незалежністю Духа людського і вивіреною суворістю доброти – усім цим «слобожанським колоритом» вихований я земляками в дусі трудівничім, несу в собі низку вірувань і сподівань дитячих. Які, дякуючи Богові, залишаються в мені незмінними і колисковими у безмірному хаосі буття та вивіреності часу…» Народився в с. Альоніно, нині Оленинське, після школи жив, навчався і працював в місті Києві.

НАДІЯ КАРПЛЮК-ЗАЛЄСОВА народилася у селі Новий Витків, що на Львівщині. Село бере свої витоки з глибокої давнини. Тут народився і виріс Олександр Мишуга – славетний співак віденської опери, друг і соратник знаменитого Шаляпіна. Батьки привили з дитинства любов до слова і пісні. Після закінчення школи був філологічний факультет Дрогобицького Державного педагогічного інсти-туту, вчителювання, виховання сина і доньки. Віршувати почала в юнацькому віці. А вже, коли душа розірвалась навпіл, – полилося… Спочатку тато пішов із життя, і лише трішечки пережив його рідний чоловік. Біль, страшний, не знаходив собі місця ні в душі, ні в серці. Рятувала поезія: почуття виливались у рядки і рими. Перша збірка, куди ввійшли твори – альманах «Наше слово», побачила світ на іспанській землі у м. Мадриді. Друкувалась у літературно-художньому журналі «ЛітераТ», у альманасі «Магія кохання» Лілії Стасюк, «Наше Слово-2» м. Мадрид, а також у літературно-мистецькому журналі «Склянка Часу Zeitglas». Член творчо-поетичного об’єднання «Наше Слово», заступник очільника в м. Мадриді.

ГАЛИНА КОРИЗМА-МИХАЙЛЮК народилася в с. Замулинці, на Коломийщині. З дитинства рідний край – карпатські смереки, стрімкоплинний Прут, краєвиди Гуцуль-щини надихнули пристрасну любов до поезії, ма-лювання. Мріяла про вищу освіту художника в Прикарпатському університеті, але не судилося. Закінчила Львівський електротехнікум зв’язку. Перші вірші почала друкувати в районній газеті. У 2002 р. в м. Косові вийшла у світ перша збірка поезій «На крилах надії». В 2003 році, як і багато інших галичанок, виїхала на заробітки в Іспанію. З 2009 року плідно і активно займається поетичною та громадською діяльністю на теренах Мадридської автономії, приймає участь в українських культурно-релігійних заходах в Іспанії. Успішно друкується в різних виданнях. Видає свою другу збірку «Далекий берег журавлиний». Є однією з перших ініціаторів та організаторів створення творчо-поетичного об’єднання «Наше Слово» в Мадриді, його очільник. Оптиміст по життю. Живе мрією і надалі нести у світ духовне слово, бажає всім натхнення, миру, спокою, любові, а рідній Україні – щасливу долю…

ОЛЬГА КОРНИЛЮК-ГУМЕНЮК: мої дитинство і юність пройшли в Новоселищі Золочівського р-ну на Львівщині. Закінчила Львівський політехнічний інститут. Працювала інженером-технологом на Золочівському радіозаводі. В Іспанії туга за сім’єю і небайдужість до майбутнього України вилились в поетичні рядки, які надруковані в збірці «Великод-ні дзвони», Мадрид-2010, а також в поетичному альманасі «Наше слово» видавництва «Писаний Ка-мінь», м. Косів-2015 р. Цього ж року написала історію нашої родини. В ній – спогади моєї мами про її дядька Олексу, який воював в УПА і загинув за волю України, про мого діда Івана , що втік з німецького полону і дійшов до рідного дому. Там і спогади мого батька, що був засуджений до таборів у Воркуту і як там на Різдво готували коляди з Вертепом. Згадує мама і голод після війни. Історія кожної нашої родини – це частина історії України. Ми з чоловіком виховали двох синів і дочку. А вони подарували нам п’ятеро онуків. Наше щастя – діти, онуки, мама, родина, Батьківщина.

МАРІЯ МАЦЕВКО народилася 1 травня 1964 року в селі Залісся Чортківського району Тернопольської області. Ча-рівні краєвиди та мальовнича місцевість села, оточеного лісами, працьовиті та добродушні люди, поруч із якими зростала, учили мене любити, вірити, радіти життю, бачити пре-красне у кожному його прояві. Навчалася в Залісянській восьмирічній школі, яку згадую із теплотою і вдячністю до учителів, тому що кожен день, проведений у закладі, був уроком життя. Мріяла стати журналісткою, але життя внесло свої корективи. По закінченню Чортківського педагогічного учи-лища, працювала у Чортківському ДЗ-4, де доля звела мене із чудовою людиною, душею колективу Любомирою Нарозею, яка створила музику до декількох моїх віршів. Моїм життєвим кредом було і є – жити у згоді зі своїм сумлінням. В людях ціную щирість, прямоту і порядність. Проживаю і працюю в Іспанії.

ЛЮБОМИРА НАРОЗЯ: «Моя музика ніжно звучала і не зраджувала вона. Дала крила, щоби я літала і ніколи не падала я» – співачка, композитор і поет. Лауреат і дипломант всеукраїнських та міжнародних конкурсів української культури. Автор слів і музики понад 70 пісень. Живе і працює в Мадриді, де у 2007 р. з великим успіхом пройшов її творчий вечір. Походить з родини лемків. Народжена – с. Озеряни Борщівського р-ну на Терно-пільщині. Має за плечима: музвідділ Чортківського педучилища, виступи солісткою у ВІА «Меломани» Ігоря Андріїшина, ВІА «Золоте руно» Івана Духніцького, ВА «Райдуга» при БК Чортківського ЦЗ, музкерівник д/с «Казка». Режисер-постановник і сценарист багаточисленних українсь-ких заходів в Іспанії – ініціатор, ідейний провідник і керівник презента-ційної вистави поетів Мадриду під назвою «Наше Слово», однойменної з назвою виданого альманаху поезій. Успішний виступ «співаючих поетів» під керівництвом Любомири, дав поштовх зародженню бренда Творче Об’єднання «Наше Слово». Разом з вірною подругою по життю Любов’ю Волощук-Толмачовою очолюють Літературно-мистецьке то-вариство «Добродії» в м. Мадриді. «Молюсь і плачу, співаю й тужу українською мовою» – запевняє добродійка Любомира.

МАРІЯ СКОРОПАД народилася в далекому Сибіру, де були в засланні їі батьки. З шести років проживала в селі В’язова, Львівської області. Середню школу закінчила в Жовкві, і пізніше Львіський технікум громадського харчування. Вийшла заміж, народила трьох дітей. Зараз бабуся, має семеро онуків. Вірші пише з дитинства. Перша збірка “Ностальгія” видана Львівсь-ким видавництвом “Каменяр” в 2010 році. В 2013-2014 роках вийшли в друк дитячі збіроч-ки і гуморески. Пише Марія також пісні і ко-лядки. Має вірші російською, українською, поль-ською та іспанською мовами. Вони в неї різноманітні: Майдан, вій-на, кохання і зрада, любов до батьків, до дітей, до рідного краю, чужина. Як каже сама Марія: «Я найщасливіша в світі мама і бабуся і вдячна Богові за все, навіть за те, що опинилася одна на чужині та пройшла всі випробування емігрантської долі. Це все загартувало мене, зміцнило і я пізнала ціну свого життя».