Співати — двічі молитися

Всеукраїнське наукове товариство «Гуцульщина» нагородило медаллю «Найповажніша гуцулка» поетесу Марію Назарович у рамках проведення Гуцульського фестивалю в м.Яремчі за книгу «Великодні гаївки та ігри». Автор презентувала книгу в різних регіонах України, зокрема: на Чернівеччині, Тернопільщині, Хмельниччині, в Івано-Франківську, Городенці, в рідному селі Баня-Березові. Пропонуємо читачам розповіді про презентації у м. Кіцмані Чернівецької області та в м. Івано-Франківську.

П’ять років тому мені вдалось упорядкувати й видати у просвітянському видавництві «Великодні гаївки» з Івано-Франківщини та деяких сіл Бережанського району Тернопільської області. Книжка невеличка — майже сто сторінок, але вже стала доброю підмогою для тих, кому дорогі наші звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені часом.

А цього року вийшла з друку книжка Марії Лазарович з Косівщини «Великодні гаївки та ігри», де вона їх зібрала з цілої України та зарубіжжя й упорядкувала. Цим вона хотіла закликати молодь, дітей відірватись від мобілок, Інтернету, телебачення, підняти очі до неба, вийти на природу, відчути любов Божу у її красі, навчитися народних ігор і співати, адже співати, як вона говорить, — двічі молитися.

В обласному народному домі «Просвіта» відбулась презентація народознавчо-просвітницького центру «Факел Марії», який видає такі духовного спрямування книжки. Марію Лазарович приїхала підтримати громадськість Косівщини: голова районної організації «Просвіта» Богдан Глібчук, голова місцевої організації Спілки письменників України Василь Шкурган, член Спілки письменників України, дитячий поет Микола Близнюк, почесна голова районної організації Союзу українок Анна Богдан, учнівська молодь м. Косова, яка демонструвала гаївки; з Тернопільщини — аспірант Інституту проблем виховання, народознавець Тетяна Гриців та інші знані і поважні люди, які дали високу оцінку книзі Марії Лазарович.

Священик Василь Томин висловився про гаївки так: «Тільки селянство, і в деякій мірі духовенство, винесло елементи того давнього материка, тієї Атлантиди, того духовного життя України. Нам треба сьогодні відродити дух предківський, зв’язок поколінь, щоб він не пропав, щоб ми не ставали покотиполем, бо ж маємо свою автентичність, українськість, закорінену в тисячоліття».

Тож торкнімося сонячних струн душі наших предків, щоб і в нас було сонячне життя!

Михайлина Боднар,
начальник управління ОНД «Просвіта».

«Гуцульський край», №43, 26.10.2018 року