Яворівські співанки. Част. 1. Світлана Шкрібляк

У виданні зібрано найбільш розповсюджені співанки гуцульського села Яворова, котрі виходять з душі, з глибинного світу почуттів місцевих мешканців. Більшу частину їх співають і досі на весіллях, хрестинах тощо. Але є й забуті. Вони захоплюють своєю мелодійністю, милозвучністю, драматизмом або ж гумором.

Збірка адресована всім тим, хто любить, шанує і цікавиться творчістю гуцулів, в якій відображена їх історія, побут, звичаї й обряди.

Маємо надію, що ця книга продовжить роботу зі збору та публікації фольклорних пісенних перлин для повернення їх у русло рідної культури.

Я 22    Яворівські співанки/Упорядкування Шкрібляк С.М. – Косів:
Писаний Камінь, 2011 – 236 с.

ББК 82.3(4УКР)-6

  • Упорядник: Шкрібляк Світлана Миколаївна
  • Літературний редактор: Аделя Григорук
  • Художнє оформлення: Антона Григорука
  • Комп’ютерний дизайн: Віталія Стефурака
  • © С.М. Шкрібляк, упорядкування,  2011
  • © А.А. Григорук, художнє оформлення, 2011
  • © Видавництво «Писаний Камінь», 2011

 

Про упорядника

Шкрібляк Світлана Миколаївна народилася 3 травня 1980 року в  с. Яворові Косівського району.

Після закінчення Яворівської загальноосвітньої школи з 1997 року навчалася в Чернівецькому національному університеті  ім. Ю.Федьковича на філологічному факультеті. Із 2002 року працює в Яворівській школі.

Більшу частину співанок записала від своєї мами, Шкрібляк Василини Іванівни, а також від старожилів села. У зборі фольклорних матеріалів допомогли й учні школи.

 

Вступне слово

Упродовж багатьох століть на Гуцульщині найбільш активно розвивалась уснопоетична народна творчість, яка й досі манить збирачів і дослідників своєю невичерпною красою, багатством мови, культури, традиціями, звичаями, обрядами. Вона має свої особливості, відображає чудову і водночас сувору природу, складну історію, риси господарювання, нелегке життя й побут гуцулів.

Дуже важливим є збереження цих скарбів не тільки в усній, а й у писемній формі, бо рано чи пізно вони пішли б разом із їх носіями у небуття. Тому необхідно збирати і записувати фольклор, бо, крім усього, це – дуже цікаве заняття.

Гуцули через віддаленість проживання один від одного проводили багато часу у вузькому колі родини або й залишались на самоті, тому знаходили розраду в піснях, що були співзвучні їх настрою. Їх тут називають співанками.

Наслідуючи приклад краєзнавця І. Пелипейка, ми почали збирати і записувати фольклор, зокрема, співанки села Яворова на Гуцульщині, від людей старшого покоління, які ще пам’ятають їх чимало.

Після тематичної систематизації, з’ясувалось, що найбільш розповсюджені в нашому селі сімейно-обрядові пісні, в яких змальовуються різні урочистості родинного життя. Розвиненою і багатою групою є застільні та весільні співанки, в яких звучить благословення молодих, прощання молодої з дівоцтвом і подругами, батьківською хатою. Є й немало веселих і жартівливих співанок, адресованих дружбам, дружкам, музикам, кухаркам.

У групу родинно-побутових входять численні співанки про кохання, розчарування, невірність, розлуку, сімейне життя. Серед них вирізняються співанки про жіночу недолю, нестерпне життя заміжньої жінки з нелюбим чоловіком, злою свекрухою, про бідних вдів, самотність матері, яка втратила дітей.

Жартівливі й гумористичні співанки складають достатньо велику кількість пісенного репертуару. Особливо виділяються парубоцькі співанки з їх молодечою безжурністю, веселістю і запалом.

Численними є так звані соціальні співанки, де розкривається внутрішній світ людини, переживання, зумовлені обставинами соціального чи побутового характеру, насильне рекрутсво молодих хлопців; наймитування, нужденне життя бідняків. Особливості господарювання відображають полонинські пісні.

У гуцульському фольклорі неабияке місце посідають співанки-балади, в основу яких покладені трагічні реальні події, нещасні випадки, злочини, родинні трагедії, які мали місце в селі. Це справжні документи історії краю, його мешканців, подані барвистою місцевою говіркою.

Світлана Шкрібляк

 

Зміст

  • Жартівливі співанки    5
  • Парубоцькі співанки    29
  • Дівочі співанки    55
  • Співанки про кохання    78
  • Весільні  співанки    112
  • Застільні співанки    142
  • Полонинські співанки    163
  • Соціальні співанки    171
  • Співанки про Гуцульщину    204
  • Балади    208

 

Мене мамка виддавала

Мене мамка виддавала
За діда старого,
Та й казала шінувати
Так, єк молодого.

Та я свого та дідика
Шіную, шіную,
Присилила до лавиці,
Кропивов годую.

Присилила до лавиці,
Шоби дід не врвавси,
А під ноги сиплю грани,
Шоби загрівавси.

А під ноги сиплю грани,
Шоби дід загрівси,
А у личко виплескую,
Шоби червонівси.

Питаюси в свої мамки,
Шо їму зварити:
“Капустіного росолу,
Попелом підбити”.

Ой Господи милосердний,
Озми з діда душу
Та винеси поза хату,
Та й повіш на грушу.

Буде вітер повівати,
Душев телепати,
Буде старий пам’їтати,
Єк молоду брати.

Ой зайграли музиканти

Ой зайграли музиканти,
Та зайграли дуди,
Та внадивси до мельнички
Щур у кукурудзи.

А мельничок молоденький
На то си наставив,
Єк ударив щура буком,
Щур лиш си направив.

Ци я тобі не казала

Ци я тобі не казала,
Леґіню, леґіню,
Ой, ци бери, ци не бери,
Робити не вмію.

До роботи нема вхоти,
До жнива лінива,
А в данци си викручує,
Єк сива кобила.

А в данци си викручує,
Єк перепелиця,
Д’горі ноги задирає,
Реве, єк телиця.

А в суботу на роботу –
Нехай іде мама,
А в неділю на гуляння –
Я вже піду сама.

А в суботу до роботи
Голова боліла,
А в неділю на гулянню
Мало не злетіла.

А я прійшов на весілє

А я прійшов на весілє,
Там весілє було:
А капуста з калюхами,
Кулеші не було.

А капуста з калюхами,
Сливки з солонинков,
А ми так си набували,
Прийшли перед днинков.

Та женила мене мати

Та женила мене мати,
Женила, женила,
Та по мині поломила
Березові вила.

Ой, женила мене мати,
Женила, женила,
Та казала тоту брати,
Котра мні не мила.

Та казала мені брати
Тоту пелехату,
А вна буде пелехами
Замітати хату.

Та казала мені брати
Тоту рознооку,
Одним оком до болота,
Другим – до потоку.

Ватра горит, ватра горит,
Хороми палают,
Кострюбатий з пелехатов
Там си обиймают.

Ой, війду я на царину,
На царині фівкну,
Може багач одуріє,
Даст за мене дівку.

А я ішов з полонинки

А я ішов з полонинки,
Та й си заталапав,
А мені дав богач п’єтку,
Би я дівку сватав.

А я хлопец молоденький,
П’єтку у кишеню,
Свистав мамі богачеви,
Я си ші не женю.

А паличка тростинова

А паличка тростинова,
Із самої трости,
Не ме мене милий бити,
Бо не має злости.

Не ме мене милий бити,
Не буде, не буде,
Теперішнє подарує,
Давнішнє забуде.

Таке мені подарував,
Шо варт було бити,
Та шє й цисе подарує,
Буду ‘го просити.

А я любив дівчиночку

А я любив горівочку
З біленького соку,
Та я любив дівчиночку
Тоненьку, високу.

Та я любив дівчиночку,
А дівчина – мене,
Не хотіли старі дати
Дівчину за мене.

Старий хотів, старий хотів,
Стара не хотіла,
Старий стару макогоном –
Стара полетіла.

Бідна ж моя головочко,
Де си стара діла,
Цілу нічку у запічку
Єк кіт воркотіла.

Цілу нічку у запічку
Єк кіт воркотала,
Та за мене, молодого,
Дівчину не дала.

Єк сусіда не любити

Єк сусіда не любити,
Коли сусід близко,
Від сусіда до сусіда
Перелази низко.

Від сусіда до сусіда –
Не перелазочка,
Від сусіда гріха нема –
Не раз, не разочка.

Про молодицу

Треба пити горівочку,
Коби си не впити,
Треба знати, шо сказати
Та й заговорити.

А я ішов дорогою,
Стрітив молодицу,
А вна вела на єрмарок
Вівцу та й телицу.

А я сказав: “Добрий вечер, –
Та й ручку подаю, –
Та звідки ви, молодичко,
Шо я вас не знаю?”

“А єк хочеш, леґінику,
Усе добре знати,
Прийди, прийди, леґінику
До моєї хати”.

А я прийшов перед хати
Та й став перед грєдки,
Та й дивлюся у виконце,
Йкі в неї порєдки.

На припічку лежит кітка –
Котєта маленькі,
На запічку лежит сучка –
Щінєта дрібненькі.

На постели сидит курка,
Курєта виводит,
А на той раз з-під постелі
Ші свиня виходит.

Ой, та свиня та й виходит,
Та й шє малих троє,
А у цеї молодички
Шє діточок двоє.

Одно лізе у пазуху,
Друге – у крисаню,
А я бігме пригісного
Нічого не маю.

Питаюси в молодиці,
Де я маю спати,
Війшло телі коло полиц,
Зачєло рикати.

Вибачєйте, шо я співав
Отакі дурниці,
За п’єть мінут я си вибрав
Гет від молодиці.

Ой, ковала зазулиця

Ой, ковала зазулиця,
Та й шє буде вити,
Попустиси, пуста дівко,
За мною ходити.

А я тебе та не сватав,
Чьо си причіпила,
А я з тобов нічо не мав,
Чьо си мене ймила.

Ой, богацька дівчинонька,
Богацького гербу,
Шо вішієси на парубків,
Єк коза на вербу.

Та багацька дівчиночка
Гонору шукає,
Тєгне вуши з-за пазухи,
Зубами кусає.

На Магурі пас я вівці

На Магурі пас я вівці,
Під Магуров був я,
Чужій жінці купив фустку,
За свою забув я.

Чужій жінці купив фустку,
Шоби си завила,
Своїй купив два колачі,
Шоби си вдавила.

Ой, гоя, гоя, гоя,
Гоя, катрафоя,
Не бий жінку, чоловіче,
Бо то любка моя.

Ой гаю мій зелененький

Ой гаю мій зелененький,
Та гаю, та гаю,
Та не ходи попід хату,
Мерзенний бугаю.

Ой, послухай, файна любко,
Шо хочу казати,
Я вже забрав свої сліди
Від твоєї хати.

Вже до тебе, файна любко,
Не прийду ніколи,
Бо до тебе тілько ходит,
Єк жидів до школи.

А єк же я не ґаздиня

А єк же я не ґаздиня,
Та най скажут люди:
Три дни в хаті не метено,
Та й мести не буду.

А крізь каглу вітер віє,
В хаті замітає,
Попід хату ріка тече –
Миски обмиває.

До порога я виперу,
В запічку тачєю,
А єк піду на весілє,
Я си запишнєю.

Кому мило, кому мило

Кому мило, кому мило,
А мені не мило,
Укни мені, мій миленький,
Нове мотовило.

Нашо, мила, мотовила,
Шо хочеш мотати,
Я не видів цеї зими
Нитки коло хати.

Цілу зиму та я прєла,
А тиждень мотала,
А я своє полотенце
До ткачика дала.

Єк принесла до ткачика,
Стали розмірєти,
Нема бірше, єк на рукав,
Де це притулити.

Та я знаю, та я знаю,
Де я це притулю,
Маю кожух без рукава,
До него дотулю.

Мамка мене била-била

Мамка мене била-била,
За файну дівчину,
А я тікав попід каглу,
Розсипав причину.

Мамка мене била-била,
Зачєла карати,
А я мусів пригорщами
Причину збирати.

Мамка мене била-била,
А дєдик толочив,
А я вхопив сокирчину
Та й до любки скочив.

Дєдя в мами питаєси,
Де шибеник дівси,
А я в любки перед хати
Лиш зареготівси.

Горівочко оковита

Горівочко оковита,
З чого ти, признайси.
А вна мені відповіла:
“Випий та й заткайси!”

Горівочка оковита
Забирає злото,
А ти мене із дороги
Кинула в болото.

А я маю три леґіні

Фалилиси три леґіні,
Шо я їх любила,
Я такими леґінями
Плоти городила.

Та я Йваном городила,
Петром підпирала,
А Василем сюди-туди
Кагли вимітала.

Ой, фаливси мій миленький,
Шо він гоноровий,
В него очі, єк тарелі,
А їзик, єк жорна.

Ой, залишив мене милий,
Залишив, залишив,
Тепер будеш ночувати
Під постелев з мишев.

Не бий мене, чоловіче,
Я не завинила,
Цілу нічку тебе ждала,
Їсти не зварила.

Послухайте, люди добрі,
Єк музика грає,
Припер дівку до берези,
Береза співає.

А сараку, музиканте,
Єк ти файно йграєш,
Пальці би ті повсихали,
Єк перебираєш.

Фалиласи дівчиночка,
Шо за мня не піде,
Вна за того, відій, піде,
Шо на свини їде.

Ой, дана, та ой, дана,
А горі та верхи,
Та шо тото за парубок,
Шо дівчина зверхи.

А шо тото за парубок,
Шо він заходивси,
В него вуса, єк у цапа,
Він не оббритивси.

Сеї ночі, опівночі,
Неслава си стала,
Миши хату розточили,
Баба з печи впала.

А Олена прибілена,
Файно си вбувала,
Коровочки не доїла –
Фоста си бояла.

Пекла коржі коло межі,
Один прикуривси,
Икий самий – таку узєв,
Не раз не миливси.

А у лісі на горісі
Сорока скрекоче,
Баба би си віддавала,
Та ніхто не хоче.

А корова з Єворова,
А з Кутів кобила,
Відки баба гроші мала,
Шо вже си напила?

А, ой, дана, та же дана,
Шо си в попа діє?
В попа кури поздихали,
Піп сидит та й піє.

А єк ішов до дівчини,
То фівкав, то гойкав,
Та єк ішов від дівчини,
За ребра си йойкав.

А то ґазди нас просили,
Аби ми прибули,
Тепер вони Бога просі,
Аби нас си збули.

Одну журу перебула,
А друга смієси,
Я ші й цису перебуду,
Так мені здаєси.

Вже не одну біду видів –
Біди си не бою,
Та я цису біду на одній нозі
Икос перестою.

Любив мене, мамко, Йванко,
Любив мене Тодир,
А тепер си згонорили –
Не любит не оден.

А сорока білобока,
На весілє ласа,
А вна ходит й покрикує:
“Дайте мені м’яса!”

Ой, дай, Боже, здоров’їчко

Ой, дай, Боже, здоров’їчко,
Та дай, Боже, віку,
Насамперед любасови,
Витак чоловіку.

Насамперед любасови,
Бо файно цілює,
А потому чоловіку,
Бо діти годує.

Люблю жити, люблю жити

Люблю жити, люблю жити,
Не люблю вмирати,
Люблю грошей позичіти,
Та й не віддавати.

Ой, гуляю, гроші маю,
Шо кому до того,
Бракує ми сорок грошів
До півзолотого.

Ой, мала ж я миленького

Ой, мала ж я миленького,
Та й мала, та й мала,
Та й поклала на ворота,
А ворона вкрала.

Ой, мала я леґіника,
Леґіня Андруха,
Поставила над водою,
Та й украла муха.

Одокіє, попеліє

Одокіє, попеліє
Над берегом хата,
Вісімнадціть кукурудзив,
Дівка пелехата.

Вісімнадціть кукурудзив,
А дві стеблі бобу,
Одокія переїла,
Їла би хоробу.

Цілював-їс

Цілював-їс, обиймав-їс
Кілько си хотіло,
Тепер не меш цілювати,
Бо не твоє діло.

Цілював-їс, обиймав-їс
Кілько си хотіло,
Тепер цілюй суда-туда –
То всьо одно тіло.

Цілював-їс, обиймав-їс –
Було позволено,
Тепер не меш цілювати,
Бо заборонено.

Цілював-їс, обиймав-їс,
Аж ми було гидко,
Тепер того цільованя
Не чути, не видко.

Належитси, файний любку,
Два таляри білі,
Шо цілював біле личко
Кождої неділі.

Послухайте, люди добрі

Послухайте, люди добрі,
Шо хочу казати,
Я про своє господарство
Хочу заспівати.

Правда, жінки я не маю,
Не буду брехати,
Сам хліб печу, юшку варю,
Бо хочу снідати.

Ранесенько був заспаний,
Та в горшок дрантавий
Юшку вставив, на двір вийшов,
Боже мій ласкавий.

Юшка з горшка уся у піч,
Єк там си зглотила,
Піч прорвало, хліб забрало,
Все надвір поплило!

Я вбігаю дивитиси,
Ци юшка варитси,
А горшок дно показує,
А пічь аж смієтси.

Ой, ковала зазулиця

Ой, ковала зозулиця
На новім побої,
Та най собі заспіваю
Співанки дурної.

Та на печи є ставочок,
Черпав воду саком,
Грабельками ловив рибу,
Стрілєв мухи маком.

А стрілєв я мухи маком
І зайця горіхом,
Коромислом підперезавсь,
А підперси міхом.

Коромисло си пірвало,
А міх уломивси,
Огірки всі вичуріли,
А росів лишивси.

А свині всі полинули,
Гуси поле зрили,
А стодоли погоріли,
Снопи си лишили.

Але шо то за Іван

Але шо то за Іван,
Шо він ходит сміхом, –
Коромислом вперезавси,
Підперавси міхом.

Мав він ставок на печи,
Черпав воду саком,
Ловив рибу грабельками,
Стрілєв мухи маком.

Ставок їму си імив,
Риби погоріли,
Запалені щупаки
У гай полетіли.

Про діда і бабу

Полюбивси дід із бабов
У одну п’єтницу,
Загадала баба в діда
Бринзи бербеницу.

А вни тоту бербеницу
На піч закотили,
Коло тої бербениці
Тиждень си любили.

А єк стало в бербеници
Бринзи си малити,
Та зачєла баба діда
З печі нагонити.

А бодай ти, стара бабо,
Вже каменем стала,
Шо ти мене, старенького,
Із тепла нагнала.

Ой, ти діду, ой, старенький,
А я твоя бабка,
Якби-с мене не бив – любив,
Ше би-м була гладка.

Мені вже за сімдісєть

Мені вже за сімдісєть,
Ну і шо із того,
Я ші можу данцувати
Краще молодого.

Закручу свій сивий вус,
Наче ненароком,
Кину оком, повернуси,
Де й дінутси роки.

Моїй жінці шістдесєть,
Мати-героїня,
Бо дітей в нас ціла рать –
Славне покоління.
Синів десєть, п’єть дочок,
Сорок внуків маєм,
І правнуки будут в срок –
Я вас запевняю!

Сини наші –фахівці,
І майстри відомі,
Є художники, митці,
Є і агрономи.

Є професор, інженер,
Генерал і вчитель,
А найменший – комбайнер,
Боксер знаменитий.

Доньку меншу кожний знає,
Фалитиси не стану:
Краще всіх уна співає
Арію Оксани.

А середня дітий учит,
Старші – терапевти,
Єк по справах їх судити,
В нас не буде смерти.

Мені вже за сімдісєть,
Діти всі при ділі,
Років щє вісімдесєть
Буду жити сміло.

Бо житє таке у нас,
Єк сад розцвітає.
Жити кождому із вас
Років сто бажаю!

 

Парубоцькі співанки

Ой, у гори, леґіники

Ой, у гори, леґіники,
У гори, у гори,
Там будемо розбивати
Жидівські комори.

Там будемо розбивати,
Та найдемо гроші,
Та купимо подарунок
Дівчині хорошій.

Ой, дівчєта-ластівчєта,
Приставайте д’ мині,
А я – хлопец молоденький,
Не маю ґаздині.

А я – хлопец молоденький
(І варіант)
А я – хлопец молоденький,
По гірски си ношу,
Та на чужі діти роблю,
А сам голий хожу.

Та я роблю та працую,
Шо ручок не чую,
А єк прийде темна нічка,
Дома не ночую.

Та єк би я, моя мамко,
Та дома ночував,
Давно би я в Коломиї
Черевички взував.

Черевички невеличкі,
В мене ніжка мала,
Та єк піде данцувати,
Сіда-ріда й дана.

(ІІ варіант)
А я – хлопец молоденький,
Лишень до розбою,
Та єк війду на вулицу,
Гусєти си бою.

Та єк війшов на вулицу,
Там гусі чепіло,
Єк би була не паличка,
Було би ми з’їло.

Єк би була не паличка,
Не та луговина,
Давно б мене молодого,
Вода примулила.

Та най того вода мулит,
Шо по ночі ходит,
Шо молоді молодиці
З розуму ізводит.

(ІІІ варіант)
А я – хлопец молоденький,
За молодичками,
А мий дєдя – на Великдень,
За перепічками.

Молодиці молоденькі,
Молодиці чужі,
Водиці би-сте не дали,
Хоть би я в йкій тузі.

Водиці би-сте не дали,
Не перестелили,
Поки я був молоденький,
Ви мене любили.

Поки я був молоденький,
Нічо не робив я,
Та лиш пив я та й гуляв я,
До любки ходив я.

А до любки вгору, вгору,
Від любки вдолину,
А до любки ізвечора,
А від любки в днину.

Ой, солодкі в любки губки,
Коби не згирчіли,
Коби наші сиві очі
Си не розлучили.

А я собі заспіваю

А я собі заспіваю,
Шоби люди чули,
Шо тут були, шо співали
Молоді гуцули.

Ой, гуцули в краю були,
Зрубали калину,
Тече річка кривесенька
З гори на долину.

А я з гори на долину
Баранами їду,
Барани си зноровили,
Я пішки не піду.

Барани си зноровили,
Я поїду возом,
Будеш, мила, банувати
За свій дурний розум.

Шо-їс, мила, наробила,
Шо-їс, мила, дала,
Коло тої криниченьки,
Де си вода брала?

Коло тої криниченьки,
Де голуб купавси,
А ти мене ізрадила,
Я не сподівавси!

А ти мене ізрадила,
І я тебе зражу,
Там, де буде більше людей,
Там ті не зуважу.

Ой, не дуйси, дівчинонько,
Не дуйси, не дуйси,
Син богацький ті не озме,
Ти не гоноруйси.

Син богацький ті не озме,
А цісар не прийде,
Коби-с того не втратила,
Шо на свині їде.

Кажут, шо я волоцюга

Кажут, шо я волоцюга,
Кажут, шо я лайдак,
А я ввечер бук на плечі,
До дівчини гайда.

А я ввечер бук на плечі
Та й помарширую,
Котра файна дівчиночка,
В неї заночую.

Котра файна дівчиночка,
Най іде за мене,
Буде шити й запрідати,
Годувати мене.

“Хіба би я, леґінику,
Розуму не мала,
Шоб я шила, запрідала,
Тебе годувала”.

Дунайчику, Дунайчику

Дунайчику, Дунайчику,
Тиха вода в тобі,
Перебредем бистру річку,
Заговорим собі.

А єк стала говорити,
Словами мастити,
Та я мусів з коня злізти,
Горівки купити.

Та я мусів з коня злізти,
З коня вороного,
Купив любці горівочки
За півзолотого.

Та я любці горівочки,
Та я любці меду,
А любці си лихо робит,
Шо я другу веду.

А я веду, а я веду,
А вна не ведеси,
А я трутив у болото,
Нехай западеси.

А я трутив у болото,
В студену керницу,
Я про тебе, дівчиночко,
Найду молодицу.

Молодиці, єк зерниці,
Дівчита, єк сонце,
Написав би на папери,
Поклав на виконце.

Написав би на папери,
Паперя не маю,
Та пішов би-х за папером,
Доріжки не знаю.

А доріжки поперешні,
Зимки вас запали,
Ліпше було, мій миленький,
Єк ми си не знали.

Ліпше було не знатиси,
Єк закохатиси,
З великого закоханя
Прийде розийтиси.

З великого закоханя,
З великої слави,
Шоби наші оченєта
Вкупці ночували.

Ночувала з ким хотіла,
Шо кому до того,
В мене серце ласкавеньке
Любити кождого.

В мене серце ласкавеньке,
Я си в маму вдала,
Я би з вами, леґіники,
Пила та й гуляла.

Я би з вами, леґіники,
Гуляла до віка,
Коби я си не бояла
Свого чоловіка.

А єк ми си полюбили

(І варіант)
А єк ми си полюбили,
Сухі дуби цвили,
А єк ми си залишили,
Сиренькі прив’єли.

Сухий дубе, сухий дубе,
Нічо-скі не буде,
Та із мене, їворика,
Колисочка буде.

Колисочка єворова,
Коник вороненький,
Та лиш сєде та й поїде
Хлопец молоденький.

А я хлопец молоденький,
Навчивси брехати,
Та вибрехав дівчиночку
В опівночі з хати.

(ІІ варіант)
А єк ми си та любили,
Всий гай розвивавси,
А єк ми си залишили,
Мир задивувавси.

Та не того дивувавси,
Шо ми си любили,
Але того дивувавси,
Шо ми залишили.

А по трошки горівочки

А по трошки горівочки,
Потрошки, потрошки,
Аби нам си розправили
Під очима зморшки.

А горівку не на очі,
Горівки не пив би,
За порцію горівочки
Штири дни косив би.

А косити, громадити, –
Я цисе умію,
Цілювати, обиймати,
Учуси в неділю.

А косити, громадити,
Не можу си скласти,
Цілювати, обиймати, –
Лиш коби допасти.

Ти іграєш, я – співаю

Ти іграєш, я – співаю,
Оба разом йдемо,
Де найдемо дві доріжці,
Там си розийдемо.

Де найдемо дві доріжці,
Одна паперова,
Абе-с була, файна любко,
На вечер готова.

Де найдемо дві доріжці,
Одна поперешна,
Абе-с була, файна любко,
На вечер безпешна.

На тім боці, при потоці

На тім боці, при потоці,
Пасе кінь у сідлі.
Не взєв би я одиначку,
Хоть би була в сріблі.

А на тоту одиначку,
Єк на воду дуют,
А вни тоту одиначку
За пана ріхтуют.

А за пана ріхтували –
За цигана дали,
Три корови обіцєли,
Свиню куцу дали.

Ой, ішов я до Марічки

А я пішов до Марічки
Темненької нічки,
Та єк зайшов у кропиву,
То умер без свічки.

А Марічка добра була,
На мене дихнула,
Через чісок невеличок
Душка си вернула.

Ой Маріє, ой Маріє,
Відки вітер віє?
Прихили-ко своє личко,
Най моє нагріє.

Прихили-ко своє личко
Ид мині, ид мині,
Єк си мати прихилює
В колиску д’ дитині.

Єк си мати прихилює
Дитинку плекати,
Прихилиси, моя люба,
Мене цілювати.

Поки я був молоденький

Поки я був молоденький,
Та молод, та молод,
То любив я віводити
Молодиці в холод.

Давно були молодиці,
Давно були чічі,
Давно було ізвечора
До кого побічи.

Молодичка молоденька
Коноплі мочила,
Та я не вмів данцувати,
Вна мене навчила.

Та я не вмів данцувати,
Горівочку пити,
Та вна мене та й навчила
Дівчьита любити.

Та по штири любці маю

Та по штири любці маю,
По штири, по штири,
Замінєв би-х за горівку,
Єк ми докорили.

Замінєв би-х за горівку,
Замінєв за гроші,
Та купив би-х подарунок
Дівчині хорошій.

Ти – Никола, я – Никола

Ти – Никола, я – Никола,
Оба ми Николи,
Тебе били коло церкви,
Мене коло школи.

Тебе били коло церкви,
Шо ни истєг шєпку,
Мене били коло школи,
Шо не знав порєдку.

Тебе били коло церкви,
Шо ти пив горівку,
Мене били коло школи,
Шо я вбиймав дівку.

А я піду данцувати

А я піду данцувати,
Та стану, та стану,
Одна любка несе пиріг,
А друга – сметану.

А я пиріг у кишеню,
А сметану вип’ю,
Одну любку поцілюю,
А на другу кліпну.

А до данцу, леґіники
А до данцу, леґіники,
До данцу, до данцу,
Усім дали по корові,
Мені дали ганцу.

Усім дали по корові,
Та й шє по телєти,
Мені дали таку ганцу,
Негодна робити.

Та є два нас, товаришу
Та є два нас, товаришу,
Та два нас, та два нас,
Та не ходім попід хати,
Та й не робім галас.

Та не ходім попід хати,
Та й не галасуймо,
Берім собі по дівчині
Та й господарюймо.

Берім собі по дівчині,
По тій Катерині,
Одна сидит при горбочку,
Друга – при долині.

А ой, тота при горбочку
Шиє ми сорочку,
А ой, цися при долині
Набігає д’ мині.

А я тоту при горбочку
Людям подарую,
А до цеї при долині
І сам помандрую.

А у цеї близенької
Воли та корови,
А у тої далекої
Лиш чорнії брови.

Та по два вас, товаришу

Та по два вас, товаришу,
По два вас, по два вас,
Та не ходіт горі селом,
Та й не робіт галас.

Бо єк будете ходити,
Галаси робити,
Та имут вас, та й запрут вас,
Та й шє будут бити.

“Кого будут бити, бити –
Мене будут бити,
Та хто буде, файна любко,
Мене боронити?”

“Та не буду, леґінику,
Не буду, не буду,
Ти за гору, я – за другу,
За тебе забуду”.

Та нікому так не добре

Та нікому так не добре,
Єк міні самому,
Чужі жінки їдє сіно,
Моя їст солому.

Чужі жінки їдє сіно,
Ході води пити,
Моя жінка від соломи
Не годна ходити.

І ти здоров, і я здоров

І ти здоров, і я здоров,
Оба ми здорови,
Пропили-сми сиві воли,
Пиймо на корови.

Пропили-сми сиві воли,
Пиймо на телиці,
Бо ми взєли в файних ґаздів
Дівки – одиниці.

Та твоя і шє хоть сяк-так,
А моя так годна:
До роботи ни береси,
Аби йка голодна.

Пропили-сми сиві воли,
Пиймо на телєта,
Икі в тебе, такі в мене
Сиві оченєта.

А у тебе очі сиві,
А в мене буренькі,
Ти своїми поморгаєш,
Мої гордовенькі.

Ти своїми поморгаєш,
Помогай ти, Боже,
Моє серце без твоєго
Любити не може.

Ой, судома, моя мамко

Ой, судома, моя мамко,
Судома, судома,
Єк би-с мене оженила,
Я би сидів дома.

Єк би-с мене оженила,
Я би постаткував,
Попід чужі перелази
Нічку не ночував.

Попід чужі перелази,
Попід чужі кучі,
Погубив я постолєта,
Ші й крашені внучі.

Погубив я постолєта,
Ші й крашені капці,
Лігаючи, устаючи,
Бідашка на гадці.

Ти, бідашко солоденька,
Коли з гадки зийдеш,
Єк овечки позагониш
Та й до мене прийдеш.

А овечки-бебелечки,
Писаний ботею,
Хто вас буде випасати,
Єк я си оженю?

Хто вас буде випасати,
Не брат, не сестриця,
Та лиш буде випасати
Чужа чужениця!

Та не всі си поженили,
Не всі си побрали,
Тоти будут випасати,
Шо попідростали.

Твоя мама говорила

Твоя мама говорила,
Моя мама чула,
Твоя мама говорила,
Шо я волоцюга.

Та най буду волоцюга,
Та най си волочу,
А я маю штири воли,
А тебе не хочу.

Та я маю штири воли,
А п’єта корова,
А ти, мила-чорнобрива,
Була би-с здорова.

Сіда-ріда

Сіда-ріда, сіда-ріда,
Сіда-ріда йниці,
Не бий, татку, за дівчита,
Бий за молодиці.

Молодиці дают бринзи,
Аби приходити,
А дівчєта – колачєта,
Аби їх любити.

Молодиці, молодиці,
Не дайте ми вмерти,
Та буду вам за любаса
До самої смерти.

Ой, на горі дзвони дзвонют

Ой, на горі дзвони дзвонют,
На долину чути,
Таку маю файну любку,
Лиш би із нев бути.

А я з гори на долину
Поволеньки зийду,
Звари, любко, пирожєта –
Ввечер до ті прийду.

Зварила би-м пироженьків,
Коби сир та масло,
Корито би-м роздобула,
Коби мука була.

Ой, не то той, брате, гуцул

Ой, не то-той, брате, гуцул,
Що пригуцуливси,
Але то-той, брате, гуцул,
Що в горах родивси.

Гуцулка ми породила,
З гуцулков люблюси,
Як гуцулку я не возьму,
То й не оженюси.

Ой гуцуле, гуцулочку,
Гуцуле-ватаже,
Чому ж твоя гуцулочка,
“Помай Біг” не каже.

Єкби моя гуцулочка,
“Помай Біг” казала,
То би вна си в полонинци
Гуцулков не звала.

А я собі, молоденький,
Гуляю, гуляю,
Але з того гулянічка
Нічого не маю.

Коби гори розкопати,
Ліси порубати, –
Чей би видно до милої
Та до її хати.

Ой горонько високая,
Ізсунься низенько,
Щоби мені до дівчини
Ходити близенько.

Кобис знала, моя мамко,
Що то любов може,
Тогди бис мені сказала:
“Помагай ти Боже”.

Ой вийди ти, файна любко,
Хоть на задні двері,
Та й покажи біле личко,
Та й чорні кучері.

Попід тоті полонини
Ожини зродили,
А ми ще си, красна любко,
Не наговорили.

Співаночки мої любі,
Де я вас подію,
Ой, піду я в полонинку,
Там я вас посію.

Сопілочко-денцівочко,
Бис си поколола,
Єк ти сночи вигравала
Коло оборога.

Я співаю, не гадаю,
Ніби веселюси,
В мене туга на серденьку –
Я не признаюси.

Та зацвіла калинонька
То сино, то біло,
Уже моє коханічко
З вітром полетіло.

Та калина біло цвіла,
Червоно родила,
Нема тої, шо бим сказав:
“Любко моя мила”.

Гей Іване, Іваночку

Гей Іване, Іваночку,
Ци маєш сорочку?
Та й я маю вишиванку,
Висит на клиночку.

Та не тота мамка мила,
Що мні породила,
Але тота дівчиночка,
Що мні полюбила.

А як собі заспіваю,
Голосом поведу,
Хлопці сходятся до мене,
Як бжоли до меду.

Я співаю, не гадаю,
Ніби веселюси.
В мене туга на серденьку,
Я не признаюси.

В тебе туга, в мене туга
На нашім серденьку.
Ніколи си не видимо,
Лиш у неділеньку.

Грают скрипки, грают дутки,
Флояри тисові.
Одна любка в Криворівни,
Друга у Косові.

А я тоту у Косові
Форостом замечу,
А до тої в Криворивни
Соколом полечу.

Ой співаку, небораку

Ой співаку, небораку,
Ни руба сорочка.
Від неділі до неділі
Нова співаночка.

Ой співаку, небораку,
На шо си надієш,
Чи на тоті співаночки,
Шо багато вмієш?

А як будут вівчарики
Білі вівці пасти,
Будут мої співаночки
За крисаню класти.

Ой, заграй ми, музиченьку,
Я слухати люблю,
А як мене рано будять,
Я в кулаки труб’ю.

Ой, музика, пане брате,
Музика, музика,
Котра файна дівчинонька –
Забава велика.

Дівчєтами я си тішу,
Молодиці люблю,
Старших жінок межи людьми
Словами голуб’ю.

Ой, піду я на весілє
Та й до молодого,
А там собі заспіваю –
Шо кому до того?

Та я собі заспіваю,
Та я собі вівкну,
Та я собі заданцую
З молоденьков дівков.

Ци ви чули, люди добрі,
Такої помівки:
Я співаю та й гуляю –
Не дают горівки.

Та кувала зозулечка,
Та сіла в солому,
Єк не дают горівочки,
Йду собі додому.

Та кувала зозулечка,
Та сіла у мерву,
А єк дают горівочки,
Бигме ші си верну!

Один чобіт мій пірвавси,
А другий на гачку,
А хто хоче біди знати,
Най бере багачку.

Я хоч буду, моя мамко,
Сам дранку латати,
Але буду межи людьми
Файну жінку мати.

Плуги мої золотії,
Чому не орете?
Літа мої молодії,
Чом так марно йдете?

 

Дівочі співанки

Сиві очі при обочі

Сиві очі при обочі,
Бурі при долині,
Та єк би ти гадки меї,
Ти бес прийшов д’ мині.

Та єк би ти гадки меї,
Сумлінічка мого,
Ти бес прийшов, видознав бес,
Шо дієш, небого.

Ти бес прийшов, видознав бес,
Та й заговорив бес,
Та єк би я засмучена,
Ти розвеселив бес.

Розвесели серце моє,
Розвеселю твоє,
Веселімси, мій миленький,
На розході вбоє.

Весела си народила,
Весела загину,
Та я свою натурочку
Бигме не покину.

Та єк буду натурочку
Свою покидати,
Не схочеси хліба їсти,
Ні шоби співати.

Не схочеси хліба їсти,
Хліба пшеничного,
Не схочеси цілювати
Личка рум’яного.

В личко ружя, в личко ружя,
Доки нема мужя,
В личко цвіток, в личко цвіток,
Доки нема діток.

Любилиси, кохалиси

Любилиси, кохалиси,
Мамка їх не знала.
Розийшлиси, розтеклиси,
Єк на небі хмара.

Всі хмарочки до купочки,
Одна не доходит,
Та всі любки на гуляню,
Моя не приходит.

Та всі любки на гуляню,
Так файно данцуют,
Та лиш мого миленького
Пани зицируют.

Ци ви, пани, подуріли,
Ци ви си попили,
Шо ви мого миленького
За жовніра взєли.

Ми не пили горівочку –
Медок солоденький,
Ми не знали, дівчиночко,
Шо то твій миленький.

Зайшло сонце за віконце,
За лісок темненький,
Цісарь войсько розпускає,
Їде мій миленький.

Та я свого миленького
Здалека пізнаю:
Він високий та тоненький,
Єк берізка в гаю.

Та я свого миленького
Пізнаю здалека:
Він високий та тоненький,
Єк в лісі смерека.

Та я гаю не рубаю

Та я гаю не рубаю,
Хати не будую,
Чого би я не співала,
Діти не годую.

Та єк буду я чєтверо
Дітий годувати,
Не схочеси хліба їсти,
Ні, шоби співати.

Не схочеси хліба їсти,
Хліба пшеничного,
Не схочеси цілювати
Личка рум’яного.

Та до мене, леґіники

Та до мене, леґіники,
До мене, до мене,
Перед хати єблиночка
Солоденька в мене.

Перед хати єблиночка
Солодко зродила,
Ші солодшя дівчиночка
Попід ню ходила.

Вна ходила, вна ходила,
Та й єблучка рвала,
Шо найкращі леґіники,
Вна їм дарувала.

А солодка єблиночка,
Ші солодші груші,
Хіба мене той не любит,
Шо не має душі.

А солодка єблиночка,
Солодке кочіні,
А солодке закоханє,
Гірке розлучіні.

Та єк тєжко розлучити
Рибочку з водою,
Отак тєжко розлучити
Бідашку зо мною.

Полігали кури спати

Полігали кури спати,
Та бо й самі білі,
А до мене хлопці ході
Кожної неділі.

Полігали кури спати,
Та бо й самі чорні,
А до мене хлопці ході,
Та й самі гонорні.

Полігали кури спати,
Та самі таркаті,
А до мене хлопці ході
Самі пелехаті.

Полігали кури спати,
Та й самі перісті,
А до мене хлопці ході
Самі цимбалісти.

Ой, поїхав мій миленький

Ой, поїхав мій миленький,
Поїхав, поїхав,
Єк за мене не згадає,
Бодай не приїхав.

Ой, не слухай, милий Боже,
Шо я говорила,
Єк би милий не приїхав,
Шо би я робила?

Ой, не слухай, милий Боже,
Те, шо я казала.
Єк би милий не приїхав,
То з ким би я спала?

Ой, поїхав мій миленький
До Заболотова…
Та винесе Василь фустку,
Чоботи Никола.

Та винесе Василь фустку,
Чоботи Никола,
А Петрунчик – подарунчик,
Так би я здорова.

А Петрунчик – подарунчик
Ізлегка подає,
Василь пивця накладає,
Столик си вгинає.

Ой, Василю-Василочку,
Василю-паничу,
Принеси ми капелюшок,
Я ти закосичу.

Принеси ми капелюшок,
А я найду пави,
Та так тобі закосичу,
Шо не буде пари.

Та так його закосичу,
Та так позолочу,
Та най тебе друга любит,
Бо я вже не хочу.

Та най тебе друга любит,
Так, єк я любила,
Та най з тобов так говорит,
Єк я говорила.

Ой, Василю-Василочку,
Запальненьке зілє,
А єк будеш си женити,
Проси на весілє.

Та як будеш си женити,
Весілічко мати,
Запроси ми на весілє
Трошки погуляти.

Ой, зацвила сино квітка

Ой, зацвила сино квітка
В зеленім ячмени,
Вже си, милий, не прибрешеш
Другий раз до мене.

Вже си, милий, не прибрешеш,
Бо маю другого,
Любив-єс ми три неділи,
Доста тобі того.

Любив-єс ми три неділи,
Та й тиждень Петрівки,
Ти не знаєш, леґінику,
Ходити до дівки.

Ти не знаєш, леґінику,
Єк до дівки йдеси,
А до дівки у кишени
Півлітру несеси.

А півлітра горівочки,
Ші й півлітра соку,
Бо інакше, леґінику,
Меш мати мороку.

А півлітра горівочки,
Й пива більше літер,
А єк піду з цего села,
Аж завіє вітер.

А єк піду з цего села,
На волоські села,
Добре я си обертаю,
Дивлюси весело.

(ІІ варіант)
Ой, зацвила сино квітка
В зеленім ячмени,
Вже си, милий, не прибрешеш
Другий раз до мене.

Вже си, милий, не прибрешеш,
Бо маю другого,
Любив-єс ми три неділи,
Доста тобі того.

Любив-єс ми три неділи,
Та й тиждень Петрівки,
Ти не знаєш, леґінику,
Ходити до дівки.

“Нашо коня запрігаєш,
Батога не маєш,
Нашо мене почипаєш,
Коли другу маєш”.

“А я коня запрігаю,
Батіг собі куплю,
А я тебе почіпаю,
Бо я тебе люблю”.

“А ти ходив до одної,
Витак до другої,
А тепер си повертаєш
До мене самої”.

Ой, куда йдеш, мій миленький

Ой, куда йдеш, мій миленький,
Куда йдеш, куда йдеш?
Понад мої сиві очі
Кращої не найдеш.

А хоть найдеш, мій миленький,
На личко білішу,
То не найдеш, мій миленький,
На сумліні ліпшу.

А я руту не сіяла,
Сама рута сходит,
Я милого не чарую,
Сам до мене ходит.

Я милого не чарую,
Ані моя мати,
Я чарую біле личко,
Єк ввійде до хати.

Відти горбик, відти горбик,
Відти долинонька,
Межи тими горбиками
Моя Їлинонька.

Та піду я у малини
Робітної днини,
Та улом’ю миленькому
Паличку з калини.

Та йде милий дорогою
Та й паличку струже,
Єк милого не любити,
Коли файний дуже.

Та у мого миленького,
Холівки короткі,
Та сночі єк поцілював –
Шє губки солодкі.

“Та чо’ в тебе, мій миленький,
Губки солоденькі?”
“Мамка медом намастила,
Єк я був маленький!

Мамка медом намастила,
Та й забула втерти,
Шоби були солоденькі
До самої смерти”.

Ой, з-за гори Чорногори

“Ой, з-за гори Чорногори
Хмароньки нависли…
Та скажи ми, мій миленький,
Шо маєш на мислі?”

“Ой, у мене є на мислі
Тебе покидати,
За горами, за крутими
Другої шукати”.

“Ой, іди-ко, мій миленький,
Далеко не зайдеш,
Та вірнішого серденька,
Єк моє, не найдеш.

А єк найдеш, мій миленький,
Люби, утішайси,
Будь щісливий і веселий,
Д’ мині не вертайси”.

На тім боці при потоці

На тім боці при потоці
П’єть леґінів тешут,
Ой, піду я послухаю
Шо за мене брешут.

Один каже: “Файна, файна”.
Другий: “Непогана”.
Третій каже: “Така файна,
Єк намальована”.

А четвертий каже: “Файна,
Не треба їй віна”.
П’єтий каже: “Файна, файна,
На мене подібна”.

А я собі заспіваю

А я собі заспіваю,
Та най си набуду,
Бо й так знаю, шо молода
Умирати буду.

А єк буду умерати,
Буду си дивити,
Ци є хлопці на тім світі,
Ци є шо любити.

Нима хлопців на тім світі,
Там заборонено,
Налюбімси на цім світі,
Доки ще живемо.

А єк буду умирати,
Жалю ми не буде,
Бо я вже си налюбила,
Шонайкращі люди.

Поки ми із товаришков
Укупі ходили,
То за нами леґіники
Горівку носили.

Єк лишили з товаришков
Укупі ходити,
То лишили леґіники
Горівку носити.

А єк я си постаріла,
Шийка ми си бгає,
Ніхто пивця не купує,
Лиш си насміхає.

Ой, готова вечеречка

Ой, готова вечеречка,
Готова, готова,
Та поїхав мій миленький
До Заболотова.

Ой, поїхав мій миленький,
Поїхав, поїхав,
Єк за мене не згадає,
Бодай не приїхав.

Єк за мене не згадає,
Та й не заговорит,
Бодай з коня вороного
Головочку вломит.

Та не слухай, милий Боже,
Шо я говорила,
Єк би милий не приїхав,
Шо би я робила.

А у моїм городечку

А у моїм городечку
Ізродили грушки.
Треба три дни поробити,
Аби піти в дружки.

Треба три дни поробити,
Полоти фасолі,
Аби піти та у дружки,
Бути у гонорі.

Та я три дни поробила,
Полола фасолі,
Та єк пішла та у дружки,
Була у гонорі.

Ой, кучері, моя мамко

Ой, кучері, моя мамко,
Кучері, кучері,
Не раз я си настояла
З вами увечері.

Не раз я си настояла,
Та й наговорила,
Не раз я си з кучерями
Горівки напила.

Та я війду на толоку

Та я війду на толоку,
На толоці хлопці,
Бідна моя головочко,
Я в чорній сорочці.

Та єк прийшла я до хати,
Сорочечку вбрала,
А єк війшла на толоку,
Хлопців не видала.

А у вечер – добрий вечер

А у вечер – добрий вечер,
А раненько – слава,
Та й розкажи, чічко-рибко,
З ким ти ночувала.

Ночувала, з ким хотіла,
Шо кому до того,
В мене серце ласкавеньке
Любити кождого.

В мене серце ласкавеньке,
Я си в дєдю вдала,
Я би з вами, леґіники,
Пила та й гуляла.

Я би з вами, леґіники,
Гуляла до днини,
Коби я си не бояла
Малої дитини.

Я би з вами, леґіники,
Гуляла до віка,
Коби я си не бояла
Свого чоловіка.

Відколи ми чоловік бив,
Відтогди си бою,
Та й відтогди з парубками
Потемками стою.

Відколи ми чоловік бив,
Відтогди ми гірше,
Та й відтогди з парубками
Потемками бірше.

Відколи ми чоловік бив,
Відтогди я дрижу,
Та й від тогди я шовечір
З парубками сижу.

Не бий мене, чоловіче,
В плечі кулаками,
Ти вже мене не розлучиш
З цими парубками.

Та й дана, та й дана,
Та буду си рік любити,
Хоть буду віддана.

Та буду си рік любити,
Два роки кохати,
Було мене, молоденьку,
Ші не виддавати.

Та й дана, та й дана
Та й дана, та й дана,
Та йкас біда набрехала,
Шо я люблю Йвана.

Та йкас біда набрехала,
Та й нашепотіла,
А я Йвана не любила,
Лишень-шо хотіла.

А я Йвана не любила,
Скарай мене, Боже,
Тепер хочу зачинати,
Поможіт ми, Боже.

Та нікого так не люблю,
Та єк свого Леся,
Через плечі табівочка,
В табівці кулешя.

Вибачєйте, люди добрі

Вибачєйте, люди добрі,
Шо я так співаю,
Бо я таку фантазію
При горівці маю.

Бо я таку фантазію
При горівці маю,
Ой, ци п’єна, ци твереза,
То я все співаю.

Вибачєйте, люди добрі,
Шо я заспівала,
В мене мамка така була,
Я си в мамку вдала.

В мене мамка така була,
Та й мене навчила,
Та лиш мені до співанок
Рот повеличила.

“Гуляй, доню, співай, доню,
Маєш чис та й волю,
Би-с потому не казала,
Шо тобі бороню.

Гуляй, доню, співай, доню,
Тілько твого світа,
Будеш витак згадувати
Молоденькі літа”.

Та я гаю не рубаю

Та я гаю не рубаю,
Гаєм си затичу,
Та такого любка маю,
Не дам, не позичу.

Заспіваймо, товаришки

Заспіваймо, товаришки,
Співанки одної,
А Бог знає, ци діждемо
Осени другої.

А Бог знає, ци діждемо,
Ци будемо жити,
Ци будемо, товаришки,
У купці ходити.

А єк ми си, товаришки,
У купці ходили,
Та ми гори та й долини
Співанками вкрили.

Вкрили гори та й долини
Шовковов травицев,
Ліпше сім рік дівочити,
Єк рік молодицев.

А дівчинов ще ходити,
Парубки любити,
А відданов на парубки
Нієк си дивити.

Ой, хмаритси, туманитси

Ой, хмаритси, туманитси,
Дощі з-за могили,
Бодай, милий, скілько конав,
Кілько си любили!

Аби тобі засвітили
Свічку восковеньку,
Єк ти ходив, мене дурив,
Таку молоденьку.

Не хоче мні твоя мама,
Не хоче, не хоче,
Та най її головонька
На троє розскоче.

Перекажи, милий, мамці,
Най ні не вклинає,
За невістку їй не буду,
Най си западає.

За невістку їй не буду,
А тобі за жону,
Віддаюси, мій миленький,
На чужу сторону.

На стороні добрі люди,
Лиш би з ними бути,
А я свої парубочки
Не можу забути.

Аби Матір Божа дала,
Аби ти посивів,
Аби я си дочекала,
Бес на мості сидів.

Аби я си дочекала,
Аби си діждала,
Аби ішла попри тебе,
П’єть копійок дала.

А із тої полонини

А із тої полонини
Їхали вірмени,
Купували, торгували
Кугутика в мене.

Купували, торгували,
Не можу продати,
Бо я лишень того ґазду
Маю коло хати.

А кугутик мені піє,
На дорозі гребе,
Котрі файні леґіники,
Він до мене веде.

Недалеко любка маю –
Лиш через потічок,
Коли мене не пускає
Дітчий чоловічок.

Недалеко любка маю,
Лише над потоком.
Кілько іду води брати,
Подивлюся оком.

Недалеко любка маю,
Лише через межу,
Єк один день го не виджу,
То три дни відлежу.

 

Співанки про кохання

Пусти, мати, погуляти

Пусти, мати, погуляти,
На данец, на данец,
Та най вижу, з ким гуляє
Мій перший коханец.

Та най вижу з ким гуляє,
Котрій славу робит,
Котру бере в перший данец,
Він до неї ходит.

Котру бере в перший данец,
Та й на послідочку
Бере її за рученьку,
Веде додомочку.

“Ой, додому, моя мила,
Додому, додому,
Та сім раз ті поцілюю, –
Не кажи нікому.

Та сім раз ті поцілюю,
На восьмий наважу”.
“Цілюй, цілюй, мій миленький,
Нікому не скажу.

Цілюй, цілюй, мій миленький,
Ти файно цілюєш,
Ти багато ізмудрував,
Мене не змудруєш.

Ти багато ізмудрував,
З кіньми та з волами,
А ти мене не змудруєш
З чорними бровами.

Ти багато ізмудрував
Та й з того смієшси,
А ти мене не змудруєш, –
Так мені здаєси”.

Пусти, мати, погуляти,
На данчик, на данчик,
Поки мені не завили
Голу у катранчик.

Пусти, мати, погуляти,
На зузи, на зузи,
Поки мене не присіли
Малі карапузи.

А я собі заспіваю

А я собі заспіваю,
Три голоси маю:
Один пущу по калині,
Другий – по Дунаю.

Один пущу по калині,
Другий – по Дунаю,
Третій пущу в Україну,
Там я любка маю.

А я маю та три любки
Довкола, довкола.
Один Василь, другий – Петро,
А третий – Никола.

Я Василем пошкороджу,
Петром посапаю,
А на тебе, Николайку,
Лиш надію маю.

Николаю, я вмираю,
Николаю, гину,
Посади-ми, Николаю,
В зголовах калину.

Будут пташки прилітати,
Калиночку їсти,
Будут мені приносити
З України вісти.

А мій милий-чорнобривий

А мій милий-чорнобривий
Чорні брови має,
Любимоси вже три роки,
Нас ніхто не знає.

Любимоси вже три роки,
Та й ші три будемо,
Маю в Бога надієчку,
Шо си поберемо.

А ти ходив та й говорив,
Шо поберемоси,
Тепер ходиш та й говориш,
Шо розходимоси.

Два качури, два качури
Воду колотили,
Бодай тоти не сконали,
Шо нас розлучили.

Бодай тоти не сконали,
Сконання не мали,
Та шо вни нас розлучили
З коханої пари.

(ІІ варіант)
А мій милий-чорнобривий
Назад зачісавси,
Кажут люди, шо він страшний,
А він мені вдавси.

Кажут люди, шо він страшний,
Буде мені, буде,
Ніхто красу на талірци
Кроїти не буде.

Ой, на гірці

Ой, на гірці, ой, на гірці
Казав леґінь дівці:
“Подаруй ми цей віночок,
А я тобі вівці”.

“А овечки віздихают,
Будут їх лупити,
А з-за мого та віночка
Мус їсти та й пити”.

Ой, ковала зазуличка

Ой, ковала зазуличка,
Ковала, ковала,
Єк учула тіжку зимку,
Уна си сховала.

Єк учула тіжку зимку,
Мороз студененький,
Та уна си ісховала
Під гай зелененький.

Ой, під гаєм зелененьким
Косарики косі,
До дівчини молодої
Горішки приносі.

Було ж тобі, дівчиночко,
Горішки не їсти,
Єк ти мала за мні не йти,
Було відповісти.

Я горішки та не їла,
Й не відповідала,
Але ти си не оженив,
Я си не віддала.

Бодай би ти, леґінику,
Тогди оженивси,
Коли в морі на камені
Тютюн уродивси.

Бодай би ти, дівчиночко,
Тогди си віддала,
Коли в морі на камені
Ружя зацвитала.

Та я собі заспіваю

Та я собі заспіваю,
Голосом покочу,
Та мій милий чогось сумний,
Я го розохочу.

Та й не ходи, Василечку,
По полю з волами,
Та не толоч моє зілля
Білими ногами.

Та бо тобі моє зілля
Нічо не поможе,
Бо ти не мій, я не твоя,
Василю, небоже.

Рости, зілля, рости, зілля,
Єк бобове гілля,
Кажут люди, правда буде,
Буде в нас весілля.

Кажут люди, правда буде,
А я си не таю,
Бо на свого Василечка
Чекати гадаю.

Ой, вибила дванадцята

Ой, вибила дванадцята,
Вибила четверта,
Тепер не йди, мій миленький,
Бо брама заперта.

Тепер не йди, мій миленький,
Не тарахкай замки,
Бо я вже си довідала,
Шо йдеш від коханки!

Не сама си довідала –
Друга ми вповіла.
Не приходь тепер до мене,
Не май до мня діла!

Ой, сяду я на коника
Ой, сяду я на коника,
Та все гоя, гоя,
Де ворота замаєні,
Там дівчина моя.

Де ворота замаєні,
Там, де нова брама,
То там моя дівчинонька,
Єк намальована.

Мальована, мальована,
Та не задля тебе,
Икі були м’їсниченьки,
Ти не був у мене.

Икі були м’їсниченьки,
Тепер Божя весна,
Тепер тебе дітчя мама
До мене принесла.

Але, брате-товаришу,
Будемо си бити,
Та й не ходи, де я ходжу
Дівчину любити.

Подивиси, моя мамко

Подивиси, моя мамко,
Икий світ біленький,
Котрий хлопец є найкращий, –
Ото мій миленький.

Котрий хлопец молоденький,
Він вівці заверне,
Дай му, Боже, здоров’єчко,
Куда си поверне.

Ой, заспівай, соловію

Ой, заспівай, соловію,
Заспівай сивенький,
Та заспівай на той голос,
Шо співав миленький.

Та заспівай, соловію,
Та заспівай, сивий,
Та заспівай на той, голос,
Шо співав мій милий.

Та заспівай на той, голос,
Тими голосами,
Та шо співав мій миленький,
Єк ходив з вівцями.

За вівцями з топірцями,
За козами з бучком,
Добре ми си ночувало
Д’ горі в Василючки.

Добре ми си ночувало,
Добре ми си спало,
Два ліжники постелені,
Нічо не кусало.

Один ліжник постелила,
А другим накрила,
Та спи, та спи, мій миленький,
Єк мала дитина.

А я свого миленького
Пізнаю здалека –
Він високий та тоненький,
Єк в лісі смерека.

Ой, нависли дуже хмари

Ой, нависли дуже хмари,
Нависли, нависли,
Та не сходит мій миленький,
Ні з гадки, ні з мислі.

А із дуба кора груба,
З євора – тоненька.
Нема того, шо ми любив,
Любко солоденька.

Ой, дівчино-дівчиночко,
Така-сми миленька,
Єк у літі на нивоньці
Вода студененька.

А у мої миленької
Мальовані двері,
Садок ми си розвиває,
Єк іду до неї.